Постанова

від 12.09.2016 по справі 815/3037/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3037/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Драчук О.С.

сторін:

позивач: Марков О.С. (представник за довіреністю)

Кіпоренко Д.Л. (представник за довіреністю)

відповідач: Жаворонков С.М. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001181402 від 27.05.2016р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001181402 від 27.05.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з TOB «Ревреалпрод», що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.2, а.с. 129-130), зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на підставі п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, направлень № 175, 176 від 18.04.2016р. відповідно до наказу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 189-п від 14.04.2016р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" (код ЄДРПОУ 31579347) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2015 року по 29.02.2016 року, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на прибуток підприємств та валютного законодавства за 2013-2015 роки.

За наслідками перевірки складено акт № 1416/14-02/31579347 від 11.05.2016р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" код за ЄДРПОУ 31579347 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2015 року по 29.02.2016 року, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на прибуток підприємств та валютного законодавства за 2013-2015 роки» (т.1, а.с. 37-66), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 3 307 643 грн. грн., в тому числі 2015 рік - на 3 307 643грн.;

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення доходів у сумі 10237333 грн.;

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження доходів у сумі 10237333 грн.

17.05.2016р. (вих. № 17) ТОВ "УКРФОРВАРД" подано до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області заперечення до акту перевірки № 1416/14-02/31579347 від 11.05.2016р. (т.1, а.с. 67-77).

24.05.2016р. (вих. № 9645/10/15-51-14-02) державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за результатами розгляду вказаних заперечень повідомлено позивача, що висновки акту перевірки № 1416/14-02/31579347 від 11.05.2016р. є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства, відтак залишаються без змін, а заперечення - без задоволення (т.1, а.с. 78-88).

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001181402 від 27.05.2016р., яким ТОВ "УКРФОРВАРД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3307643 грн. (т.1, а.с. 89).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить його скасувати.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що копію наказу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 189-п від 14.04.2016р. вручено 21.04.2016 р. під розписку директору ТОВ "УКРФОРВАРД" Данієляну Артуру Завеновичу.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001181402 від 27.05.2016р. є виявлені під час проведення перевірки порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіркою відображених показників у Звіті про фінансові результати за 2015 рік встановлено, що перевіркою відображених показника рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» по Звіту про фінансові результати з 01.01.2015 рік по 31.12.2015р. у загальній сумі 79511000 грн., що на формування показника мало вплив вартість придбання сільськогосподарської продукції (пшениця, ячмінь, кукурудза).

Проведеною перевіркою на підставі договорів, видаткових та податкових, виписок банків, даних кореспонденції бухгалтерських рахунків зворотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 311 «Розрахунковий рахунок в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 281 «Товари на складі з ПДВ», 282 «Товари на складі без ПДВ» встановлено завищення рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» у сумі 17673711 грн. (т.1, а.с 44).

При цьому, в акті перевірки зазначається, що у ході проведення перевірки встановлено, що на виконання умов договорів купівлі-продажу № 18 від 18.05.2015 р. та № 26/1 від 25.06.2015 р. ТОВ «Ревреалпрод» здійснював продаж сількогосподарської продукції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість до ТОВ «Укрфорвард».

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки та аналізу наявної в органі ДФС інформації, встановлено, що підприємством ТОВ «Ревреалпрод» взагалі не здійснювало ні придбання, ні імпорту товарно-матеріальних цінностей, постачання яких було документально оформлено для ТОВ «Укрфорвард» за відповідною номенклатурою. Таким чином, відповідач дійшов висновку що зазначені операції ТОВ «Укрфорвард» не були пов'язані із веденням фінансово-господарської діяльності з придбання товарів, пов'язаних з рухом матеріальних активів, а були направлені на здійснення безтоварних операцій та штучне завищення витрат, внаслідок чого неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій ТОВ «Укрфорвард» з контрагентом ТОВ «Ревреалпрод».

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 8 від 31.12.1999р., витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення

активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 8 від 31.12.1999р., передбачено, що Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці;інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 336/22868 від 28.02.2013 р., витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

В акті перевірки зазначено, що вищезазначені витрати ТОВ «Укрфорвард» відображено у рядку 2050 форми №2-м «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2015 рік у розмірі 17673710 грн.

З урахуванням зазначеного відповідачем зроблено висновок, що на порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. N318 TOB «Укрфорвард» завищено рядок 2050, форми №2-м «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2015 рік на 17673711 грн. та, як наслідок, занижені показники відображені у рядку 02 Декларації «фінансовий результат до податкування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку чи міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» за 2015 рік у розмірі 17673711 грн. (а.с. 47).

Перевіряючи законність відображення вищезазначених показників у своїй звітності TOB «Укрфорвард», суд виходить з наступного.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності TOB «Укрфорвард» (ЄДРПОУ 31579347) є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Судом встановлено, що 18.05.2015 р. між ТОВ «Ревреалпрод» (Продавець) та TOB «Укрфорвард» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 18, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (соняшник) (т.1, а.с. 178).

25.06.2015 р. між ТОВ «Ревреалпрод» (Продавець) та TOB «Укрфорвард» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 26/1, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (зернові та технічні культури) (т.1, а.с. 179).

Так, згідно вищевказаних договорів ТОВ «Ревреалпрод» на адресу позивача поставлено сільськогосподарську продукцію. За результатами вказаних правовідносин виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 17673710,55 грн.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано до суду засвідчені копії податкових накладних та видаткових накладних: № 1 від 18.05.2015р., № 2 від 20.05.2015р., № 3 від 21.05.2015р., № 1 від 26.05.2015р., № 2 від 30.06.2015р., № 3 від 30.06.2015р., № 1 від 01.07.2015р., № 2 від 03.07.2015р., № 3 від 06.07.2015р., № 5 від 06.07.2015р., № 4 від 07.07.2015р., №6 від 07.07.2015р., №13 від 28.07.2015р., №8 від 15.07.2015р., №9 від 24.07.2015р., №13 від 28.07.2015р., №10 від 29.07.2015р., №11 від 30.07.2015р., №12 від 31.07.2015р., №1 від 01.08.2015р., №2 від 03.08.2015р., №3 від 04.08.2015р. (т.1, а.с. 180- 218).

Позивач акцентує увагу на тому, що TOB «Укрфорвард» надано до перевірки всі необхідні документи стосовно даних з ТОВ «Ревреалпрод».

Водночас, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів, робіт послуг) між TOB «Укрфорвард» та контрагентами покупцями, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, тощо.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, шо довіреність на отримання ТМЦ є розпорядчим первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства щодо уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відтак, довіреність на отримання ТМЦ не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з реалізації товару, тобто не містить даних про її виконання, а тому не служить обґрунтуванням для облікових записів та не є підставою для відображення господарської операції в обліку. Водночас, дані, що зазначаються в довіреностях не відображаються у регістрах бухгалтерського та податкового обліку платника податку та не здійснюють впливу на показники бухгалтерського обліку. Крім того, в матеріалах наявні копії довіреностей на отримання ТМЦ.

Суд не приймає посилання відповідача як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на відсутність у TOB «Укрфорвард» по взаємовідносинах з ТОВ «Ревреалпрод» товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та зазначає наступне.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обов'язковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Суд відхиляє доводи відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом свідчить про нереальність господарських операцій по договорам з вищенаведеними контрагентами, з огляду на наступне.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, умовами договорів купівлі-продажу № 18 від 18.05.2015 р. та № 26/1 від 25.06.2015р., укладеними між ТОВ «Ревреалпрод» та TOB «Укрфорвард» передбачено, що постачання товару здійснюється продавцем, тобто ТОВ «Ревреалпрод».

Таким чином, TOB «Укрфорвард» за умовами договорів не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним купувались. Позивач не виступав замовником (вантажовідправником) чи вантажоодержувачем), відтак в останнього не може бути серед первинних документів товарно-транспортних накладних. У зв'язку з тим, що у позивача відсутні власні чи орендовані автомобілі, останній не має необхідності виписувати та зберігати подорожні листи. При цьому, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» № 3565-VI від 05.07.2011р. внесено зміни до Закону України «Про дорожній рух», у звязку з чим, виключено з ч.2 ст.16 вказаного Закону положення про зобовязання водія мати при собі та на вимогу посадових осіб, уповноважених відповідно до чинного законодавства, пред'являти для перевірки дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться.

З наведеного в сукупності вбачається, що в даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв'язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов'язковою.

Разом з тим, суд зазначає, що навіть відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця. Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13.01.2015 р. К/800/50432/13.

Таким чином, суд вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на те, що посадовими позивачем до перевірки не було надано оформлених належним чином документів, наявність яких передбачена діючим законодавством, в тому числі з огляду на наступне.

Згідно із п. 5 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 р. (надалі - Порядок № 727), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2 п.4 розділу 2 вказаного Порядку № 727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Більш того, згідно пп.9 п.4 розділу 3 Порядку № 727 в акті (довідці) документальної перевірки відображається інформація про направлення письмових запитів платникам податків про надання документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки. У разі ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації складається акт у довільній формі, що засвідчує такі факти, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника платника податків або уповноваженої ним особи та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа. Зазначений акт підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником платника податків або уповноваженою ним особою. Інформація про складання цього акта та факт відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта також відображається в акті (довідці) документальної перевірки.

Відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок № 727), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації TOB «Укрфорвард».

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, зазначених в акті перевірки, що TOB «Ревреалпрод» взагалі не здійснювало ні придбання, ні імпорту товарно-матеріальних цінностей, постачання яких було документально оформлено для TOB «Укрфорвард» за відповідною номенклатурою. Тобто, на думку контролюючого органу, вбачається нереальність продажу TOB «Ревреалпрод» у 2015р. на адресу TOB «Укрфорвард» ідентифікованих товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних (імпортованих) товарів. З урахуванням зазначеного, відповідач приходить до висновку, що зазначені операції TOB «Укрфорвард» не були пов'язані із веденням фінансово-господарської діяльності з придбання товарів та не були пов'язані з рухом матеріальних активів, а спрямовані на здійснення безтоварних операцій та штучне завищення витрат, внаслідок чого неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій TOB «Укрфорвард» з контрагентом-постачальником TOB «Ревреалпрод», з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ч.ч.1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вищезазначені висновки відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Відтак, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на прибуток дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції. Аналогічна позиція, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 р. в справі № К/800/17762/13.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ревреалпрод» (код ЄДРПОУ 37614711) здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з придбанням товару з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, використання відповідачем інформації комп'ютерних баз (як то АІС «Податковий блок» та інші) не є належним доказом безтоварності господарських операцій.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано зобов'язання за договорами, укладеними з вищезазначеним контрагентом, а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Суд зазначає, що факт здійснення оплати за результатами вказаних правовідносин не заперечується сторонами, відтак зазначені обставини, в силу ч.3 ст.72 КАС України, можуть не доказуватися перед судом.

Доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

Актом перевірки позивача № 1416/14-02/31579347 від 11.05.2016р. підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаним суб'єктом господарювання. При цьому, як вбачається з акта перевірки та протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ "УКРФОРВАРД" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товару. Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за період вказаний в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, ТОВ «Ревреалпрод» (код ЄДРПОУ 37614711) було зареєстровано як платник ПДВ та відповідно мало право на складання податкових накладних.

З урахуванням вищевказаних норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями, без належного самостійного дослідження господарських операцій, дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочинів.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено реалізацію ТОВ «Укрфорвард» товарів, які нібито були придбані у ТОВ «Ревреалпрод», наступним підприємствам: ТОВ "КЕРНЕЛ - ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31454383) на суму 2267894 грн. без ПДВ - товару «Соняшник» у травні 2015р.; ТОВ "ЛУІ ДРЕЙФУС КОМОДІТІЗ УКРАЇНА ЛТД» (код ЄДРПОУ 30307207) на суму 7969439 грн. без ПДВ - товару «Соняшник, ячмінь, пшениця».

При цьому відповідач робить висновок про нереальність зазначених операцій з продажу сільськогосподарської продукції, оскільки, на думку контролюючого органу, ТОВ «Укрфорвард» здійснено реалізацію товару який, підприємством не придбавався.

Суд вважає зазначені висновки відповідача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрфорвард» здійснювались експортні операції придбаної сільгосппродукцію продукції (пшениці) у ТОВ «Ревреалпрод» у кількості 2 288,95 тонн.

Так, 23.07.2015р. між ТОВ «Укрфорвард» (продавець) та BAYWA MARKETING & TRADING INTERNATIONAL B.V. (покупець) укладено контракт №3004, відповідно до умов якого продавець за цим контрактом передає право власності на товар покупцю, а покупець приймає та оплачує продавцю товар, а саме пшеницю для продовольчого споживання 1-го, 2-го та/чи третього згідно ДСТУ 3768:2010, урожаю 2015 року (т.1, а.с. 225-230). Згідно контракту №3004 від 23.07.2015р. ТОВ «Укрфорвард» здійснено реалізацію на адресу BAYWA MARKETING & TRADING INTERNATIONAL B.V.

В матеріалах справи міститься копія ВМД № 500060703/2015/006906 від 13.08.2015р., з якої вбачається, що експортером (ТОВ «Укрфорвард») одержувачу (BAYWA MARKETING & TRADING INTERNATIONAL B.V.) реалізовано товар «пшеницю м'яку, 2 класу - 62790 кг; 3 класу - 2045035 кг» (т.1, а.с. 233).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідачем, крім іншого, зроблено висновок, що в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, п.7, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за №27/4248 із змінами та доповненнями TOB «Укрфорвард» завищено рядок 2150 форми №2-м «Витрати на збут» за 2015 рік на 702083 грн. та, як наслідок, занижені показники відображені у рядку 02 Декларації «фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку чи міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-)» за 2015 рік у розмірі 702083 грн. (т.1 а.с. 52-53).

Так, дослідивши матеріали справи, суд вважає незаконними вищезазначені твердження відповідача, викладенні в акті перевірки № 1416/14-02/31579347 від 11.05.2016р., стосовно заниження показників, відображених у результаті фінансово-господарських операцій з ТОВ "Комівояжер груп" за 2015 року на загальну суму на 702083 грн., у зв'язку з відсутністю проведення господарських операцій, з посиланням на лист - податкову інформацію №13425/22-03 від 05.08.2015 року, складену фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якій йдеться, що ТОВ "Комівояжер груп", код ЄДРПОУ 39533732, не знаходиться за місцезнаходженням.

Судом встановлено, що 12.03.2014 р. між ТОВ "Комівояжер груп" та позивачем укладено договір №3 щодо надання послуг з транспортування сільськогосподарської продукції (т.1, а.с. 90-91).

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано до суду засвідчені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.04.2015р., від 18.03.2015р., від 15.04.2015 р., від 15.04.2015 р., від 26.03.2015 р., 30.03.2015р, від 28.04.2015р. (т.1, а.с. 92-97) та податкових накладних: №13 від 08.04.2016р., №23 від 18.03.2015р., № 23 від 14.04.2015р., № 24 від 15.04.2015р., № 45 від 26.03.2015р., № 54 від 30.03.2015р., № 82 від 28.04.2015р. (т.1, а.с. 98-104).

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 815/6797/15 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфорвард" до державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 13 листопада 2015 року № 0002372203 та № 0002362203. При цьому, суд, дослідивши взаємовідносини між TOB «Укрфорвард» та ТОВ "Комівояжер груп", дійшов висновку, що у відповідності до вимог ст.ст. 198, 201 ПК України позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту грошові суми, сплачені ТОВ "Комівояжер груп" (т.2, а.с.85-108). Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 815/6797/15 набрала законної сили 21.06.2016р.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відтак, суд зазначає, що твердження відповідача щодо вказаного судового рішення та його оцінка є безпідставними та неправомірними.

З огляду на наведене, твердження відповідача не підтверджуються належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, які підтверджують пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Так, придбаний у товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" товар, а саме сільськогосподарську продукцію використано в оподаткованих операціях, а саме: товар «пшеницю» реалізовано одержувачу (BAYWA MARKETING & TRADING INTERNATIONAL B.V.) згідно контракту №3004 від 23.07.2015р. (т.1, а.с. 225-230); товар «соняшник» реалізовано ТОВ "Кернел -Трейд" (код ЄДРПОУ 31454383) відповідно до договорів № 006736/15 від 23.05.2015 р., № 06655/15 від 19.05.2015р. (т.2, а.с. 6-7); товар «ячмінь фуражний з класу урожаю 2015р.» та «пшеницю групи «А» 2-го класу урожаю 2015 року» реалізовано ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" згідно договорів поставки № 1506-1259 від 25.06.2015р, № 1507-0930 від 01.07.2015р., № 1507-1078 від 10.07.2015р. № 1506-1213 від 24.06.2015р., № 1506-1320 твід 22.06.2015р., № 1507-0986 від 03.07.2015р., № 1507-1018 від 07.07.2015р., № 1507-1006 від 06.07.2015р., № 1507-0963 від 03.07.2015р., №1507-0964 від 03.07.2015р., № 1507-0964 (т.1, а.с. 234-250; т.1, а.с. 1-5); товар «пшеницю» реалізовано ПРАТ "РАМБУРС" (код ЄДРПОУ 22936378) згідно договорів поставки сільськогосподарської продукції № 4871 від 13.03.2015р., №4873/-[3]-15 від 18.03.2015р., №4881/-[3]-15 від 25.03.2015р., №4876/-[3]-15 від 24.03.2015р., №4991/-[3]-15 від 20.04.2015р., №4925/-[3]-15 від 03.04.2015р., №4939/-[3]-15 від 05.04.2015р., №4954/-[3]-15 від 08.04.2015р., №4972/-[3]-15 від 14.04.2015р., №4979/-[3]-15 від 15.04.2015р., №4980/-[3]-15 від 16.04.2015р., №5001/-[3]-15 від 16.04.2015р., №5009/-[3]-15 від 23.04.2015р., №5017/-[3]-15 від 26.04.2015р. (т.1, а.с.125-154), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними (т.1, а.с. 155-177; т.2, а.с. 9-77).

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства постачальником-контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Таким чином, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "УКРФОРВАРД" порушує вимоги податкового законодавства, порядок ведення бухгалтерського обліку, відтак висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки № 1416/14-02/31579347 від 11.05.2016р., не знайшли підтвердження під час розгляду справи судом.

З огляду на зазначене суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0001181402 від 27.05.2016р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "УКРФОРВАРД" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність присудити позивачу сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001181402 від 27.05.2016р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 0001181402 від 27.05.2016р.

Стягнути з державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФОРВАРД" (ЄДРПОУ 31579347, 65016, Одеська обл., місто Одеса, вул. Авдєєва Чорноморського, будинок 2 Б) судовий збір у розмірі 49614,64 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 64 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.09.2016 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.