Постанова

від 08.09.2016 по справі 823/1042/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року справа № 823/1042/16

м. Черкаси

08 год. 02 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до ректора вищого навчального закладу «Східноєвропейський університет економіки і менеджменту» ОСОБА_1 про визнання дій протиправними,

встановив:

04 серпня 2016 року до суду з позовною заявою звернулася Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України», в якій просить:

1) визнати дії ректора вищого навчального закладу «Східноєвропейський університет економіки і менеджменту» ОСОБА_1, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" - протиправними;

2) стягнути з відповідача компенсацію витрат на правову допомогу, які з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, відповідно до договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 20.05.2016 у розмірі 3300 грн;

3) стягнути з відповідача витрати понесені позивачем на оплату судового збору за подання даної позовної заяви.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.01.2016 року направив відповідачу запит №61/1-16 про надання публічної інформації у вигляді копій документів про вищий навчальний заклад (далі по тексту - ВНЗ), яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифіката про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ із зазначенням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правил прийому до ВНЗ у 2016 році; положення про приймальну комісію ВНЗ у 2016 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2016 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; планів роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

01.02.2016 отримав від відповідача лист-відповідь №26 від 29.01.2016, у якому відповідач не надав жодного запитуваного документа і зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вищий навчальний заклад «Східно-Європейський Університет економіки і менеджменту» (далі СУЕМ) не є розпорядником інформації в розумінні п.3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позивач вважає таку відповідь відмовою у задоволенні запиту, яка порушує право позивача на доступ до публічної інформації; на одержання у порядку, визначеному законом, публічної інформації; на проведення моніторингу з питань запобігання та протидії дискримінації та провадити іншу діяльність, відповідно до законодавства.

Відповідач проти позову заперечив. Його представник в судовому засіданні 06.09.2016 заперечення проти позову обґрунтовує тим, що СУЕМ є приватним навчальним закладом, який не отримує фінансування з державного чи місцевого бюджету. Вимоги статей 78 та 79 Закону України «Про вищу освіту» про оприлюднення інформації щодо діяльності навчального закладу університетом виконано.

Стосовно вимог позивача стягнути вартість наданих послуг з надання юридичної допомоги на підставі договору відповідач вказує, що дані вимоги не базуються на вимогах статті 90 КАС України, оскільки заявлені без врахування граничних розмірів такої компенсації, без підтвердження надання послуг фахівцем у галузі права та фактично понесених витрат.

Дослідивши письмові докази та з'ясувавши обставини спору, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 13.01.2016 на підставі Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію» направив відповідачу запит №61/1-16 про надання публічної інформації у вигляді копій документів про вищий навчальний заклад (далі по тексту - ВНЗ), яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифіката про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ із зазначенням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правил прийому до ВНЗ у 2016 році; положення про приймальну комісію ВНЗ у 2016 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2016 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; планів роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (а.с.12).

На запит відповідач листом від 29.01.2016 №26 повідомив позивача про те, що не є розпорядником публічної інформації. Також, відповідач зазначив, що позивач має змогу отримати інформацію, яку він запитує на офіційному сайті СУЕМ.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд зазначає таке.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес (далі - Закон №2939-VI).

Частиною 1 ст. 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI передбачено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.".

Тобто, згідно вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», передбачені виключні підстави для відмови запитувачу в задоволенні його запиту на інформацію.

Підстави, відповідно до яких відповідач взагалі не надав запитуваної інформації на запит позивача на інформацію - відсутні в ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію та ненадання запитуваної публічної інформації, в даному випадку, є неправомірними.

Як вбачається із наданих відповідачем заперечень, що останній не є розпорядником публічної інформації та на нього не розповсюджуються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», на переконання суду, є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Позивач є зареєстрованою, відповідно до вимог Закону України «Про громадські об'єднання», юридичною особою, а отже є суб'єктом запиту - запитувачем інформації.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор.

Частиною 2 статті 32 Закону України «Про вищу освіту» передбачено перелік владних управлінських функцій, що виконуються ректором.

Отже, відповідач є розпорядником інформації відповідно до п.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Оскільки відповідач належить до розпорядників інформації, відповідно до п.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» («особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків»), то на відповідача розповсюджується ч.3 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої: "на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами".

Отже, оскільки відповідач є розпорядником інформації, відповідно до п.3 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то останній зобов'язаний не лише оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, проте й надавати таку інформацію за запитами на інформацію.

Крім того, п.3, 6 ч.1 ст.21 Закону України «Про громадські об'єднання» визначає право громадських об'єднань на одержання у порядку, визначеному Законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені Законом.

Так, позивач зареєстрований юридичною особою (громадською організацією) у відповідності до вимог Закону України «Про громадські об'єднання».

Таким чином, нормами чинного законодавства, прямо передбачено право витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів-носіїв публічної інформації та зобов'язання відповідача, як розпорядника інформації, надавати публічну інформацію за запитами на інформацію.

Так, відповідач не взяв до уваги положення ст.53 Конституції України, відповідно до якої: «Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.»

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у задоволенні запиту про інформацію, а тому позовні вимоги в частині визнання дій протиправними підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання стягнення судових витрат суд врахував ч.1 ст.94 КАС України, якою встановлено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч.1 ст.87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до п.1 ч.3 цієї статті належать витрати на правову допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2016 позивач уклав з фахівцем у галузі права ОСОБА_2 договір надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги), предметом якого є надання позивачу юридичної консультації, складання адміністративного позову щодо визнання дій ректора СУЕМ протиправними та відшкодування витрат на юридичні послуги.

Платіжним дорученням №47 від 01.07.2016 підтверджується оплата позивачем на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 коштів в сумі 3300 грн.

На підставі ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 витрати на правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно з ч.3 статті 90 КАС України встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Ст.8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 1 травня 2016 року в розмірі 1450 гривень.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 580,00грн. за годину участі представника у таких діях.

З аналізу ч.2 ст.5 КАС України вбачається, що вчинення окремих процесуальних діє є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи. Частинами 2-3 ст.122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Юридична консультація та складання адміністративного позову не є вчиненням окремих процесуальних дій в розумінні вищенаведених норм КАС України.

Враховуючи те, що представник позивача участь в процесуальних діях не брав, ознайомлення з матеріалами справи не здійснював, то вимога про стягнення витрат на правовому допомогу задоволенню не підлягає.

Тому підстав для задоволення вимог позивача в цій частині судом не встановлено.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії ректора вищого навчального закладу «Східноєвропейський університет економіки і менеджменту» ОСОБА_1, що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» - протиправними

Стягнути з Вищого навчального закладу «Східноєвропейський університет економіки і менеджменту» (ідентифікаційний код 14204539) на користь Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" (ідентифікаційний код 35416341) судовий збір в сумі 1378 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім грн 00 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2016 року