Ухвала

від 01.09.2016 по справі 814/210/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року м. Київ К/800/3115/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 215 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» (далі - позивач, ТОВ «Авант-Агро») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Мнідоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) від 12.12.2014 року № 0023082201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання по земельному податку у зв'язку з відсутністю земельної ділянки у власності чи користуванні позивача. Позивач стверджує про відсутність у нього об'єкта оподаткування земельним податком, оскільки згідно даних Державного земельного кадастру України земельна ділянка, на якій розташована будівля, що належить позивачу на праві власності, за ТОВ «Авант-Агро» не реєструвалась.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача в період з 14.11.2014 року по 20.11.2014 року було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Авант-Агро» з питань правильності визначення і повноти нарахування позивачем плати за землю у період з 21.11.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої було складено акт від 27.11.2014 року № 950/14-03-22-01/37031652.

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем вимог:

- ст. 34, п. 49.2 ст. 49, п. 286.2 ст. 286 розділ ХІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині не подання до ДПІ декларації з плати за землю за період: 2012 рік (період з 21.11.2012 року по 31.12.2012 року, граничний термін подання до 20.12.2012 року); за 2013 рік (граничний термін подання до 20.02.2013 року);

- пп. 271.1.1 п. 271.1, п. 286.2 ст. 286.2, п. 287.6 ст. 287 розділ ХІІІ ПК України, в результаті чого підприємством знижено суму плати за землю у формі земельного податку на загальну суму 38938,56 грн., в тому числі по періодам: за період з 21.11.2012 року по 31.12.2012 року - занижено на суму 3 922,56 грн.; за 2013 рік - занижено на суму 35016 грн.

Крім того, зазначено про те, що в жовтні 2012 року на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Авант-Агро» збільшено розмір статутного фонду ТОВ «Авант-Агро» на 25639,00 грн. та введено до складу учасників ТОВ «Авант-Агро» підприємство ТОВ компанія «Варварівський елеватор» (код ЄДРПОУ 35639357).

ТОВ Компанія «Варварівський елеватор» у якості засновника до статутного капіталу ТОВ «Авант-Агро» внесено будівлі та споруди на загальну суму 19793129,00 грн., які знаходяться за адресою: вул. Адмірала Макарова,31, Центральний район, Варварівка, м. Миколаїв, відповідно до договору оренди землі від 20.01.2010 року №7383, укладеного з Миколаївською міською радою з ТОВ Компанія «Варварівський елеватор».

Як зазначає відповідач в акті перевірки, після внесення зазначеного майна до статутного капіталу ТОВ «Авант-Агро», на товариство відповідно до свідоцтва САЕ № 837356 від 07.11.2012 року оформлено право власності на будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: вул. Адмірала Макарова, 31, Центральний район, Варварівка, м. Миколаїв.

Зазначені будівлі та споруди знаходяться на земельній ділянці по вул. Адмірала Макарова, 31, якою користувалося ТОВ Компанія «Варварівський елеватор» на підставі договору оренди землі від 20.01.2010 року, укладеного між ТОВ компанія «Варварівський елеватор» і Миколаївською міською радою, відповідно до якого ТОВ компанія «Варварівський елеватор» передається в оренду земельна ділянка загальною площею 30900 кв.м., без права передачі її в суборенду, що знаходиться за адресою: вул. Адмірала Макарова,31, Центральний район, Варварівка, м. Миколаїв, що підтверджується договором оренди.

Виходячи зі змісту вказаного договору та керуючись нормами п. 287.6 ст. 287 ПК України, перевіряючі дійшли до висновку про виникнення у ТОВ «Авант-Агро» обов'язку по сплаті земельного податку за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 10058,6 кв.м., яка розташована за адресою: вул. Адмірала Макарова, 31, Центральний район, Варварівка, м. Миколаїв.

Однак, ТОВ «Авант-Агро» податкові декларації із плати за землю, за місцезнаходженням даної земельної ділянки, до органів доходів і зборів не подавалися та відповідно плата за землю не сплачувалися.

При обрахунку суми земельного податку позивачу контролюючим органом була застосована нормативна грошова оцінка в розмірі 10756908,00 грн. з посиланнями на відповідь Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області від 09.04.2013 року № 187/9/15-354 на запит ДПІ у Центральному районі від 09.04.2013 року № 1187/9/15-354 про надання грошової оцінки земельної ділянки площею 30900 кв.м.

За результатами перевірки позивачу до сплати було визначено суму плати за землю, яка підлягає сплаті, де: за період з 21.11.2012 року по 31.12.2012 року - 3922,56 грн. (10058,6*348,12*1%/366*41); за 2013 рік - 35016 грн. (10058,6*348,12*1%), а саме: 10058,6 кв.м. - загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Авант-Агро»; 348,12 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 кв.м у 2012, 2013 роках; 1%-ставка податку; 366-кількість днів у 2012 році; 41-кількість днів фактичного користування земельною ділянкою у 2012 році.

На підстав висновків вказаного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.12.2014 року за № 0023082201, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 49013,00 грн., в т.ч. 38938,56 грн. за основним платежем, 10074,64 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Визначальними обставинами для правильного вирішення даного спору є правомірність визначення ставки земельного податку та період за який необхідно сплачувати такий.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Відповідно до пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Тобто, особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що відповідно до свідоцтва САЕ № 837356 від 07.11.2012 року позивач є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Адмірала Макарова, 31, Центральний район, Варварівка, м. Миколаїв, за земельну ділянку під якими ДПІ оспорюваним податковим повідомленнями-рішенням нарахувала земельний податок. При цьому в силу вимог ст.ст. 182, 334 ЦК та положень Закону № 1952-IV право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у ТОВ «Авант-Агро» з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного суду України від 07.07.2015 року у справі № 21-775а15.

Як зазначалось вище предметом спору у цій справі є, зокрема, правильність визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань період з 21.11.2012 року по 31.12.2012 року та у 2013 році за платежем із земельного податку за земельну ділянку площею 10058,6 кв.м., яка розташована за адресою: вул. Адмірала Макарова, 31, Центральний район, Варварівка, м. Миколаїв, безпосереднє користування якою здійснювалось позивачем без оформлення правовстановлюючих документів на таку.

Відповідно до ст.ст. 193, 194 Земельного кодексу України єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт, якою встановлена процедура визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками, є державний земельний кадастр, в якому міститься сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, кількісна та якісна характеристика, розподіл серед власників та землекористувачів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підтвердження виконання зазначеного обов'язку та проведення нарахування суми грошового зобов'язання, зазначеної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 12.12.2014 року №0023082201, із дотриманням положень ПК України, відповідачем надана копія листа Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області від 09.04.2013 року №187/9/15-354 на запит ДПІ у Центральному районі від 09.04.2013 року №1187/9/15-354 про надання грошової оцінки земельної ділянки площею 30900 кв.м. по вул. Адмірала Макарова, 31 у Центральному районі міста Миколаєва, в якому зазначено, що нова нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 10756908,00 грн.

Крім того, у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.11.2014 року нежитловий об'єкт (елеватор) по вул. Адмірала Макарова, 31, який належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» займає прощу у 10058,6 кв.м.

Матеріали справи та акт перевірки містять детальний розрахунок суми грошового зобов'язання, якими підтверджено правомірність дій відповідача, з огляду на положення ст. 271, ст. 286 ПК України та діючих рішень Миколаївської міської ради, при розрахунку річної сума плати за землю, яка підлягає сплаті, з урахуванням площі земельної ділянки, на якій саме розташований майновий комплекс та яка знаходиться у користуванні ТОВ «Авант-Агро» у розмірі 10058,6 кв.м. .

З огляду на зазначене суд касаційної інстанцій вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант-Агро» відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі № 814/210/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна