Рішення

від 07.09.2016 по справі 913/676/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 вересня 2016 року Справа № 913/676/16

Провадження №34/913/676/16

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський Інститут Селекції і Технології", сел. Тепличне, м. Луганськ

про стягнення заборгованості в сумі 1066883 грн. 67 коп .

Суддя - Старкова Г.М.

секретар судового засідання - помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.06.2016, (номер у реєстрі № 1037);

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 18.07.2016.

На розгляді в господарському суду Луганської області (суддя - Іванов А.В.) перебуває господарська справа № 913/676/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський Інститут Селекції і Технології" про стягнення заборгованості в сумі 1066883 грн. 67 коп.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Луганської області № 205-р від 18.07.2016, у зв'язку з перебуванням судді господарського суду Луганської області Іванова А.В. на лікарняному (тимчасова непрацездатність судді) призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 913/676/16.

Повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2016 господарську справу № 913/676/16 передано на розгляд судді господарського суду Луганської області - Старковій Г.М.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Під час судового процесу здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 в сумі 1066883 грн. 67 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 702865 грн. 29 коп., заборгованість за відсотками в сумі 259161 грн. 20 коп., заборгованості по комісії за резервування в сумі 5498 грн. 33 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 19357 грн. 46 коп., 3 % річних за простроченими процентами в сумі 6726 грн. 23 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 26772 грн. 77 коп., інфляційні нарахування за простроченими процентами в сумі 46502 грн.39 коп.

Суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 01.08.2016.

В судовому засіданні 07.09.2016 присутні повноважні представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні 07.09.2016 підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість заявлених позовних вимог .

Від представника відповідача на адресу господарського суду Луганської області 01.08.2016 (згідно штампу вхідний № 5735) надійшли заперечення на позовну заяву, за якими представник відповідача просить суд позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський Інститут Селекції і Технології" про стягнення заборгованості в сумі 1066883 грн. 67 коп. залишити без розгляду, посилаючись на те, що вимоги викладені у позовній заяві є неправомірними, оскільки у позивача відсутній оригінал спірного договору.

Також, у запереченні на позовну заяву та під час судового засідання представник відповідача неодноразово заявляв про неналежність та недопустимість доказів, що надані позивачем та неможливість розгляду справи без наявності оригіналів відповідних договорів та інших документів.

Відповідач у запереченні, посилаючись на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відповідно до приписів законодавства позивач повинен надати оригінали документів на підтвердження своїх вимог та заперечення, оскільки саме позивач звертається до суду та повинен мати оригінали всіх документів, які підтверджують позовні вимоги, а надані позивачем документи зроблені не з оригіналів, а з відповідних копій, які не є належними доказами заявлених позовних вимог.

Крім цього, відповідач зазначає про відсутність у нього будь-яких даних або доказів щодо укладення та виконання спірного кредитного договору, оскільки всі документи, що стосувалися господарської діяльності підприємства відповідача знаходяться в будівлі, що була захоплена невідомими особами та знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території - в місті Луганськ, сел. Тепличне Луганської області.

Виходячи з цього, відповідач не має можливості надати суду відповідні докази та документи за спірним договором.

Крім того, у судовому засіданні усно неодноразово заявляв проте, що у відповідача станом на квітень 2014 року заборгованість за спірним кредитним договором відсутня.

Представник позивача 18.08.2016 (згідно штампу вхідний № 6075/16) подав до суду письмові пояснення № 39-09/961 від 10.08.2016, за якими, зокрема надав пояснення на заперечення відповідача та заперечення на відзив відповідача. Вказані документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи з усіма доданими документами.

Представник позивача подав до суду пояснення № 39-09/1069 від 02.09.2016, згідно штемпеля вхідний № 6511/16 від 07.09.2016, за якими просить суд долучити до матеріалів справи довідку про стан заборгованості відповідача станом на 01.09.2016, акт звірення взаємних розрахунків від 15.08.2016 та супровідний лист до нього, докази направлення відповідачу акту звірення взаємних розрахунків та копію довіреності. Надане пояснення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2016 заявив усне клопотання, за яким просив суд витребувати у національної поліції Луганської області матеріали провадження за заявою, отриманою співробітником Станично-Луганського РВ УМВСУ в Луганській області 14.07.2014 за реєстровим № 569.

Судом вказане клопотання відхилене за необґрунтованістю, оскільки аналогічне клопотання було розглянуте у судовому засіданні 01.08.2016, та ухвалою господарського суду Луганської області від 01.08.2016 у справі № 913/676/16 клопотання відхилене за необґрунтованістю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача , всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі за текстом - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський Інститут Селекції і Технологій» (далі за текстом - позичальник, відповідач) був укладений договір кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 (надалі за текстом - кредитний договір).

Відповідно п.п. 2,1.-2.4. кредитного договору, банк зобов'язується надати, а позичальник отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) остаточним терміном повернення не пізніше 24.02.2017. сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його у розмірі 1000000 грн. 00 коп.

Крім того, сторони погодили збільшення / зменшення діючого ліміту кредитування у строки згідно наданим графіком.

Пунктами 2.7.- 2.7.2. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату проценти, які нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 20% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному договором. Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за терміном фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повно погашення заборгованості за цим договором.

За умовами кредитування, передбаченими п. 3.1.1. та п. 3.1.2. кредитного договору, банк надає кредит в безготівковій формі шляхом сплати з рахунку для обліку заборгованості кредитом платіжних документів, наданих позичальником, або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту. Надання кредиту на умовах цього договору здійснюється банком протягом п'яти банківських днів після виконання позичальником усіх і кожної з умов надання цього договору та після надання банку документів, що підтверджують потребу в кредитних коштах (договорів, рахунків-фактур, тощо), а також заявки позичальника, підписаної керівником і головним бухгалтером позичальника.

Позивач у позові вказує на те, що ним свої обов'язки, передбачені кредитним договором, виконано повністю і належним чином.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський Інститут Селекції і Технології" щодо надання та повернення кредитних коштів.

Як вбачається з виписки з особового рахунку, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконав частково.

Згідно з п. 2.7.3. кредитного договору, нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частки) проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту.

За резервування коштів на невиконану частину кредиту, сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 1% відсоток річних від суми невикористаної частини кредити щомісячно в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем (п. 2.10.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 5.3.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити комісійні винагороди, передбачені цим договором.

Пунктом п. 3.3.1 кредитного договору передбачено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати будь-які або всі можливі випадки невиконання взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Відповідно до п. 3.3.2. кредитного договору, після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше двадцяти банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов договору).

Позичальник порушив умови кредитного договору щодо погашення кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладені обставини, вимогу № 46-02/112-443 від 26.08.2015 про дострокове повернення кредиту за кредитним договором № 229 від 26.02.2014 було направлено позичальнику поштою, відповідно до рекомендацій УДППЗ «Укрпошта» викладених на веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» ( www.ukrposhta.ua ). ( www.ukrposhta.com ) у рубриці «Новини Сходу», а також на електронну пошту: libt@ukr.net . Вказана вимога відповідачем не виконана.

Також позивачем на виконання вимог ухвали господарського суду Луганської області від 19.07.2016 № 913/676/16 надані докази надіслання відповідачу (м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, буд. 22- директору Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганський Інститут Селекції і Технологій») відповідно до рекомендацій УДППЗ «Укрпошта» викладених на веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» ( www.ukrposhta.ua ), ( www.ukrposhta.com ) у рубриці «Новини Сходу», копії документів, а саме: позовна заява, розрахунок заборгованості за кредитним договором, копія договору кредитної лінії № 229 від 26.02.2014, вимоги № 46-02/112-443 від 26.08.2015 про дострокове повернення кредиту та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що 23.05.2016 вказані документи отримані керівником підприємства відповідача - ОСОБА_3.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 в сумі 1066883 грн. 67 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 702865 грн. 29 коп. за період з 06.05.2015 по 04.05.2016, заборгованість за відсотками в сумі 259161 грн. 20 коп. за період з 06.08.2014 по 04.05.2016, заборгованості по комісії за резервування в сумі 5498 грн. 33 коп. за період 06.08.2014 по 04.05.2016, 3% річних за простроченим кредитом в сумі 19357 грн. 46 коп. за період з 06.05.2015 по 04.05.2016, 3 % річних за простроченими процентами в сумі 6726 грн. 23 коп. за період з 06.08.2014 по 04.05.2016, інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 26772 грн. 77 коп. за період з червня 2015 року по березень 2016 року, інфляційні нарахування за простроченими процентами в сумі 46502 грн.39 коп. за період з вересня 2014 року по березень 2016 року. Обгрутовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 та положення ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач запереченням проти розміру позовних вимог заперечує з підстав, викладених вище.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача та відповідача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи, а саме виписками з рахунків відповідача, платіжними дорученнями та меморіальним ордерами (а.с. 46-100, 172-252 том 1 ).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 не надав.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу відповідні кредитні кошти, які останній своєчасно не повернув, у зв'язку з чим станом на 05.05.2016 утворилась заборгованість за кредитом в сумі 702865 грн. 29 коп. за період з 06.05.2015 по 04.05.2016., згідно наданого позивачем розрахунку.

Надані суду оригінали банківських виписок підтверджують надання ТОВ "Луганський Інститут Селекції і Технології" (відповідач у справі) грошових коштів, повернення частини грошових коштів за кредитним договором та заборгованість за кредитом складає 702865 грн. 29 коп .

За розрахунком позивача, відповідачем зобов'язання щодо сплати щомісячних процентів за користування кредитом виконувалося неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 259161 грн. 20 коп. за період з 06.08.2014 по 04.05.2016.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом здійснений на підставі банківських виписок з рахунків позичальника (відповідача у справі).

Враховуючи вищевикладені обставини, вимогу № 46-02/112-443 від 26.08.2015 про дострокове повернення кредиту за кредитним договором № 229 від 26.02.2014 було направлено позичальнику поштою, відповідно до рекомендацій УДППЗ «Укрпошта» викладених на веб-сайті УДППЗ «Укрпошта» ( www.ukrposhta.ua ). ( www.ukrposhta.com ) у рубриці «Новини Сходу», а також на електронну пошту: libt@ukr.net . Вказана вимога відповідачем не виконана (а.с. 27-29 том 1, а.с. 59 том 2).

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути: заборгованість за кредитом в сумі в сумі 702865 грн. 29 коп. за період з 06.05.2015 по 04.05.2016, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 259161 грн. 20 коп. за період з 06.08.2014 по 04.05.2016.

Стосовно твердження представника відповідача, що заборгованість TOB "Луганський Інститут Селекції і Технології" погашено повністю в квітні 2014 року, та, що на даний час будь-яка заборгованість перед АТ «Ощадбанк» відсутня судом не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.4.1. кредитного договору, підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

Банківські виписки про рух коштів на рахунку позичальника за договором кредитної лінії № 229 від 26.02.2014, які надані до суду та зазначено: цільове призначення траншу, дату та суму грошових коштів (розмір траншу), наданих позичальнику; дату та суму нарахованих відсотків за користування кредитом; дату та суму нарахованої комісії за резервування кредитних коштів; дату та суму погашення кредиту; дату та суму погашення відсотків за користування кредитом; дату та суму погашення комісії за резервування кредитних коштів; дату та суму перенесення на просрочку заборгованості за кредитом; дату та суму перенесення на просрочку заборгованості за відсотками за користування Кредитом; дату та суму перенесення на просрочку комісії за резервування кредитних коштів; відсоткову ставку, встановлену кредитним договором за користування кредитом.

Згідно з положеннями абзацу 10 пункту 3 Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного Банку України та банків України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004 № 265, меморіальні ордери та виписки по особовому рахунку, а також всі складені первинні документи щодо видачі кредитних коштів роздруковуються з системи автоматизації банку, яка взаємодіє з інформаційною системою Національного Банку України. Відповідно до абз. 2 п. 2.1. глави 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.12.1998 № 556, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.»

Відповідно до судової практики розгляду аналогічних справ, суди на підтвердження фактів видачі кредитних коштів, користування ними та повернення належними доказами вважають: заявки на одержання кредитних коштів, меморіальні ордери, платіжні доручення, банківські виписки по особовим рахункам.

Отже, позивач на підтвердження видачі кредитних коштів та погашення заборгованості відповідачем надав до суду: роздруковані з «системи автоматизації банку» копії платіжних доручень щодо погашення заборгованості; роздруковані з «системи автоматизації банку» копії платіжних доручень та меморіальних ордерів щодо видачі кредитних коштів; копії заявок на отримання кредитних коштів, розпоряджень про видачу кредитних коштів, платіжних доручень щодо видачі кредитних коштів, виготовлених за допомогою сканування з оригіналів вказаних документів (а.с. 46-100, 172-252 том 1).

З наданих до суду документів вбачається, що ТОВ "Луганський Інститут Селекції і Технології" зверталось до АТ «Ощадбанк» з заявками про отримання кредитних коштів до 08.07.2014, оскільки останню видачу кредитних коштів здійснено 07.07.2014 в сумі 79200 грн. 00 коп.

Крім того, посилання представника відповідача щодо відсутності на теперішній час будь-якої заборгованості ТОВ "Луганський Інститут Селекції і Технології" перед АТ «Ощадбанк» спростовується листом директора ТОВ "Луганський Інститут Селекції і Технології" ОСОБА_3 № 132 від 21.06.2016, який підписано останнім, скріплено печаткою підприємства та в якому відповідач визнає наявність заборгованості за кредитним договором в розмірі 1066883 грн. 67 коп. (а.с. 68, 69 том 2).

Заявлена до стягнення з відповідача заборгованість по комісії за резервування в сумі 5498 грн. 33 коп. за період 06.08.2014 по 04.05.2016, відповідно до пунктів 2.10.2 та 5.3.9 кредитного договору підтверджена матеріалами справи та наданим розрахунком позивача, тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за простроченим кредитом в сумі 19357 грн. 46 коп. за період з 06.05.2015 по 04.05.2016, 3 % річних за простроченими процентами в сумі 6726 грн. 23 коп. за період з 06.08.2014 по 04.05.2016, інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 26772 грн. 77 коп. за період з червня 2015 року по березень 2016 року, інфляційні нарахування за простроченими процентами в сумі 46502 грн.39 коп. за період з вересня 2014 року по березень 2016 року відповідно наданого позивачем розрахунку до позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 В«Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про обґрунтованість та правильність нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за простроченим кредитом в сумі 19357 грн. 46 коп., 3 % річних за простроченими процентами в сумі 6726 грн. 23 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 26772 грн. 77 коп., інфляційні нарахування за простроченими процентами в сумі 46502 грн.39 коп., підлягають задоволенню повністю.

Твердження відповідача щодо неможливості розгляду справи по суті у зв'язку з відсутністю у останнього та у позивача оригіналів договору кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 та інших доказів пов'язаних у виконанням цього договору судом відхиляється виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, договір кредитної лінії № 229 від 26.02.2014, вимога про дострокове повернення кредиту з доказами направлення на електронну пошту позичальника, а також отримання у паперовому примірнику поштою, містяться у справі в копіях (окрім виписок по рахунку відповідача, платіжних доручень, меморіальних ордерів). При цьому, вказані документи завірені позивачем та вказано, що В«згідно з оригіналом, підпис та прізвище головного юрисконсульта ОСОБА_1В» .

При цьому, як було встановлено під час розгляду справи оригінали відповідних документів, в тому числі і оригінал кредитного договору як у позивача так і у відповідача відсутні, а копії зроблені позивачем шляхом сканування за допомогою сканеру, про що було наведено позивачем у наданих поясненнях від 29.07.2016 № 39-09/903.

В той же час, за поясненнями представника відповідача, у останнього також відсутні оригінали відповідних документів, у зв'язку з чим представник відповідача посилався на недопустимість та неналежність доказів, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК України.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» визначено, що подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Відповідно до п. 2.5. вказаної постанови будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, за доводами як представника позивача так і представника відповідача оригінали відповідного договору та інших доказів, що наявні у справі в копіях залишилися на території не підконтрольній українській владі і вивезти їх неможливо.

Суд вказує на те, що представник відповідача не заперечував факт укладення вказаного кредитного договору, не оспорював його зміст або частину змісту, не надавав документів, які ставили б під сумнів відповідність наданої копії договору кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 його оригіналу.

Суд вважає, що причини неподання відповідних доказів в оригіналах для огляду в судовому засіданні, як з боку позивача так і з боку відповідачів є поважними.

Разом з цим, у суду відсутні підстави вважати, що надані позивачем документи в копіях є підробленими або недостовірними, та відповідачем будь-яких доказів в підтвердження підробки та недостовірності договору кредитної лінії № 229 від 26.02.2014 та інших документів не надано.

Крім того, ненадання позивачем вказаних документів не спростовують факт отримання відповідачем грошових коштів за спірним кредитним договором.

Виходячи з цього, суд вважає, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, що дають змогу розглянути справу по суті, у зв'язку з чим доводи відповідача в цій частині судом відхиляються.

З урахуванням наведеного та зібраних доказів доводи відповідача за запереченнями є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим судом відхиляються.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 702865 грн. 29 коп., заборгованість за відсотками в сумі 259161 грн. 20 коп., заборгованості по комісії за резервування сумі 5498 грн. 33 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 19357 грн. 46 коп., 3 % річних за простроченими процентами в сумі 6726 грн. 23 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 26772 грн. 77 коп., інфляційні нарахування за простроченими процентами в сумі 46502 грн.39 коп. ( всього на загальну суму 1066883 грн. 67 коп.).

Згідно із ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 16003 грн. 25 коп. слід покласти на відповідача обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 81 1 , 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський Інститут Селекції і Технології" про стягнення 1066883 грн. 67 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський Інститут Селекції і Технології", вул. Степова,11, сел. Тепличне, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 30584817, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", проспект Гвардійський, 40 В«АВ» , м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 09304612, заборгованість за кредитом в сумі 702865 грн. 29 коп., заборгованість за відсотками в сумі 259161 грн. 20 коп., заборгованості по комісії за резервування сумі 5498 грн. 33 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 19357 грн. 46 коп., 3 % річних за простроченими процентами в сумі 6726 грн. 23 коп., інфляційні нарахування за простроченим кредитом в сумі 26772 грн. 77 коп., інфляційні нарахування за простроченими процентами в сумі 46502 грн.39 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 16003 грн. 25 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено та підписано - 12.09.2016.

СуддяОСОБА_4