Постанова

від 07.09.2016 по справі 916/5092/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р.Справа № 916/5092/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Морщагіної Н.С.

суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Селиверстовій М.В.

за участю прокурора: Галактіонової О.А. - прокурор відділу прокуратури одеської області;

та представників сторін:

від Одеської міської ради: ОСОБА_1 - за дорученням;

від ТОВ «Роксолана»: ОСОБА_2- директор, ОСОБА_3 - за дорученням;

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: ОСОБА_4 - за дорученням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради та першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області

від 27 травня 2016 року

за результатами перегляду за нововиявленими обставинами в порядку ст.ст. 112-114 ГПК України господарського суду Одеської області від 05.02.2015 року

у справі №916/5092/14

за позовом: прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксолана»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про внесення змін до договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Приморського району в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксолана», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, про внесення змін до договору оренди землі від 07.07.2004, зареєстрованого в Одеському міському відділенні ОРФ ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2004 за №040450500113, яким Одеською міською радою передано ТОВ «РОКСОЛАНА» земельну ділянку площею 2484кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А на 50 років, а саме:

- викласти п.2.3. Договору у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1371кв.м становить 4074721,68грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1113кв.м становить 6615861,21грн.»;

- викласти п.4.1. Договору у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку, володіння і користування 1371кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 203736,08грн. на рік; орендна плата за земельну ділянку, володіння і користування 1113кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 330793,06грн. на рік»;

- доповнити договір п.9.4.2 у наступній редакції: «Самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 1 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і не пізніше 20 лютого поточного року подавати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, визначеному Податковим кодексом України (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель у разі введення її в дію)».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав згоди на приведення п. 2.3 і п. 4.1 спірного договору у відповідність до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1268-VI, яким введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси та рішення Одеської міської ради № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі», витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 23.04.2013 №49/П, розрахунком орендної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2015 по справі № 916/5092/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, позов прокурора Приморського району м. Одеси, пред'явлений в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено: внесено зміни до договору оренди землі від 07.07.2004, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роксолана», зареєстрованого в Одеському міському відділенні ОРФ ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.07.2004 за №040450500113, шляхом викладення пунктів договору у нижченаведених редакціях:

- п.2.3 договору: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1371кв.м становить 4074721,68грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1113кв.м становить 6615861,21грн.»;

- п.4.1 договору: «Орендна плата за земельну ділянку, володіння і користування 1371кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 203736,08 грн. на рік; орендна плата за земельну ділянку, володіння і користування 1113 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 330793,06грн. на рік.»;

- п. 9.4.2 доповнено наступною редакцією: «Самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 1 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і не пізніше 20 лютого поточного року подавати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, визначеному Податковим кодексом України (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель у разі введення її в дію)».

Судове рішення мотивоване наявністю правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині встановлення нового розміру орендної плати з урахуванням нової нормативно грошової оцінки.

28.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Роксолана» в порядку ст.ст. 112-114 ГПК України звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2015 у даній справі за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010, на підставі якого була збільшена нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки порівняно до тої, що діяла на час укладення договору оренди від 07.07.2004, визнано незаконним та скасоване постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі №522/11050/14-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016. Таким чином, обставини, які слугували підставою для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог прокурора, на теперішній час відпали.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2016 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксолана» про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2015 по справі № 916/5092/14 - задоволено: рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2015 по справі № 916/5092/14 скасовано; у задоволенні позову прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роксолана», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про внесення змін до договору оренди землі - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Першим заступником прокурора Одеської області та Одеською міською радою було подано апеляційні скарги, відповідно до яких скаржники просили скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі № 916/5092/14 від 27.05.2016 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Роксолана» у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 13, 18, 20 Закону України «Про оцінку земель», ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 22, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 84, 112 Господарського процесуального кодексу України, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».

Додатково, Одеською міською радою через канцелярію суду надано клопотання про зупинення провадження по справі № 916/5092/14 до постановлення Вищим адміністративним судом України рішення у справі № 522/11050/14-а за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 та додаткові пояснення до нього .

Зазначене клопотання про зупинення провадження судовою колегією розглянуто та відхилено з наступних підстав.

Так, за правилами частини 1 ст . 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Саме по собі зазначення про пов'язаність іншої справи, що розглядається іншим судом, з даною справою не може бути підставою для застосування ч . 1 ст . 79 ГПК України .

Заявником в клопотанні не обґрунтовано та апеляційним судом не встановлено наявності підстав, які б унеможливлювали перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у даній справі до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №522/11050/14-а, з урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку та підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Станом на момент прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 відповідно до ст. 254 КАС України набула законної сили та скасована не була. Зупинення Вищим адміністративним судом України виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 не впливає на чинність останньої та не перешкоджає розгляду даних апеляційних скарг.

Крім того, у випадку задоволення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Одеської міської ради, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про перегляд оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідач надав відзив на апеляційні скарги, проти доводів скаржників заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом , 07.07.2004 між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Роксолана» (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради №1804-ХХІV від 26.09.2003 надає за рахунок земель міста, раніше наданих у користування АТ «Одесатурист», а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 2484 кв.м, що знаходиться у м. Одеса, вул. Генуезька, 24-а, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, терміном на 50 років, для експлуатації та обслуговування кафе-бару з літнім майданчиком, про що у Державному реєстрі земель 20.07.2004 вчинено запис №040450500113.

Відповідно до п.2.1. договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2484 кв.м. для експлуатації та обслуговування кафе-бару з літнім майданчиком, у тому числі:

- земельна ділянка загальною площею 1371 кв.м для експлуатації та обслуговування кафе-бару (угіддя: під будівлями - 662 кв.м; під проїздами, проходами та площадками -709 кв.м);

- земельна ділянка площею 1113 кв.м для експлуатації та обслуговування літнього майданчика (угіддя: під будівлями 104 кв.м; під проїздами, проходами та площадками - 1009 кв.м).

Пунктом 2.3. договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5401607,04 грн.

Порядок формування орендної плати визначений розділом 4 договору та встановлює, що орендна плата земельної ділянки складає:

- за земельну ділянку площею 1371 кв.м - 71 549,75 грн. на рік;

- за земельну ділянку площею 1113 кв.м - 24 202,18 грн. (з травня по вересень включно); 3389, 08 грн. (з жовтня по квітень включно).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 702-ХХШ від 29.02.2000 та рішенням Одеської міської ради №1709-ХХШ від 31.10.2000 і №1061-ХХІУ від 26.03.2003 і Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» ( п. 4.2. договору).

У відповідності з п.4.3. договору, орендна плата з урахуванням ПДВ, вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок Одеського міського управління земельних ресурсів №37182005002573, код ЄДРПОУ: 26303169 в УДК Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 13050200. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Орендар згідно з п. 4.4 договору не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Відповідно до умов п.14.1. вищевказаний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

На підставі укладеного акту прийому-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вищезазначену земельну ділянку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст.21 Закону України «Про оренду землі» та визначено, що річна орендна за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходять до відповідних бюджетів, розподіляються і використовуються відповідно до закону і не може бути меншою встановлених розмірів земельного податку.

Рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_3» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель ОСОБА_3 (п.1), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_3 з 01.01.2011 крім випадків визначних у п.3 цього рішення (п. 2); введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_3 для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01.2012 (п.3).

20.09.2011 Одеською міською радою прийнято рішення №1268-VI «Про внесення змін до рішення міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста ОСОБА_3», згідно якого п.3 рішення викладено в наступній редакції: «Ввести в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_3 для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011».

20.09.2011 Одеською міською радою прийнято рішення № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 23.04.2013 №48/П, який розроблено Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1371кв.м., що розташована за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, землекористувачем якої є ТОВ «Роксолана» - становить 4074721,68грн. (з урахуванням індексації станом на 1 січня поточного року).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 23.04.2013 № 49/П, який розроблено Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1113кв.м., що розташована за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, землекористувачем якої є ТОВ «Роксолана» - становить 6615861,21грн. (з урахуванням індексації станом на 1 січня поточного року).

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до ТОВ «Роксолана» з пропозицією від 04.08.2014 №01-13/5636 про внесення змін до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати. Також, у пропозиції Департамент комунальної власності Одеської міської ради попередив ТОВ «Роксолана» про необхідність надання відповіді у встановлений законом термін та можливість вирішення зазначеного питання у судовому порядку, а також повідомив про час і місце особистого прийому юридичних, фізичних осіб-підприємців з питань внесення змін до договорів оренди, підписання та отримання розрахунків орендної плати за земельні ділянки.

У встановлений законом строк відповідь на пропозицію щодо внесення змін до договору оренди землі не надійшла, що і стало підставою для звернення прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради для до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2015 по справі № 916/5092/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 позов задоволено у повному обсязі.

28.04.2016 відповідач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2015 по справі №916/5092/14 за нововиявленими обставинами.

В заяві про перегляд рішення ТОВ «Роксолана» зазначило, що 12 квітня 2016 року набула законної сили постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі №522/11050/14-а, якою визнано протиправними та скасовані рішення Одеської міської ради №41-VІ від 28.12.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_3», №1268-VI від 20.09.2011 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_3».

Таким чином, заявник зазначав, що зміни, які були внесені в договір оренди земельної ділянки, ґрунтуються на письмових доказах, які були складені на підставі підзаконних нормативно-правових актах, визнаних протиправними та скасованих постановою Приморського районного суду Одеської області.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступного висновку.

Порядок перегляду судових рішення за нововиявленими обставинами регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними знаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 р. № 17)

Пунктом 3 вищевказаної Постанови визначено, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Відповідно до ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК України, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних по справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених чинним законодавством України.

Вимогами ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти(пристрої), електричні підстанції електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, -12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Статтею 20 Закону «Про оцінку земель» визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка відповідно до ст. 23 вказаного Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Діючим законодавством, зокрема, ст.60 та ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, від імені та в інтересах яких права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_3» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель ОСОБА_3 (п.1), введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_3 з 01.01.2011 крім випадків визначних у п.3 цього рішення (п. 2); введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_3 для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01.2012 (п.3).

Затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_3 для розрахунку річної орендної плати введено в дію з 20.09.2011 (рішення Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста ОСОБА_3»).

20.09.2011 Одеською міською радою прийнято рішення № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі».

Вказані рішення стали підставою для перерахунку розміру орендної плати ТОВ «Роксолана».

Разом з тим, судом встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування, які були покладені в основу рішення від 05.02.2015 по справі №916/5092/14 та діяли на момент його прийняття господарським судом Одеської області, а також перегляду вказаного рішення судом апеляційної інстанції, на даний час визнані протиправними та скасовані.

За змістом п.2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, оскільки рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 №1268-VI, яким затверджено фіксовані відсотки при визначені орендної плати за землі міста ОСОБА_3 відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI, скасовано постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року у справі №522/11050/14-а, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначена обставина виключає можливість зміни умов договору на підставі вказаного рішення.

Вказана вище постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року по справі № 522/11050/14-а набрала законної сили 12.04.2016, після прийняття рішення господарським судом Одеської області від 05.02.2015, яке набрало чинності 24.06.2015, спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення, а тому викладені ТОВ «Роксолана» у заяві обставини правильно кваліфіковані місцевим господарським судом як нововиявлені.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає викладені в апеляційних скаргах доводи заступника прокурора області та представника Одеської міської ради про те, що скасування рішень Одеської міської ради можливе лише на майбутнє, зважаючи, що на підставі цих рішень Одеської міської ради за п'ять років виникло десятки тисяч правовідносин, а тому, спірні рішення Одеської міської ради, як регуляторні акти, втратили чинність з моменту набрання законної сили постанови Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11050/14-а, а саме з 12.04.2016 з огляду на наступне.

Пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» передбачено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Ухваливши рішення про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його з цих підстав нечинним, суд у порядку, визначеному частиною одинадцятою статті 171 КАС України, повинен зобов'язати орган, який видав оскаржуваний акт, невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому такий акт було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. За правилами пункту 1 частини п'ятої статті 171 1 КАС України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконними повністю або в окремій його частині. Отже, визнати неконституційними такі акти суд не може. Водночас з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови. Визнаючи протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними.

Зі змісту резолютивної частини постанови Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 у справі 522/11050/14-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016, вбачається рішення Одеської міської ради №41-VІ від 28.12.2010 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_3», №1268-VI від 20.09.2011 «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_3» визнані протиправними та скасовані. Отже, вказані рішення скасовані з моменту їх прийняття, а не на майбутнє.

Відтак, з моменту прийняття такі рішення, як нелегітимні, не можуть породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

На підставі викладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги Одеської міської ради та першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси задоволенню не підлягають, що згідно із ст. 49 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок останніх витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Одеської міської ради та першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2016 у справі № 916/5092/14 - без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя: Морщагіна Н.С.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_5