Вирок

від 13.09.2016 по справі 713/794/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016260060000141 від 06.03.2016 року, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого складником хлібобулочного цеху Вашківецького хлібокомбінату, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_6 та представник потерпілого ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_9 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2016 року, яким ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробування, якщо він протягом річного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього окремі обов`язки, передбачені п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня» грошові кошти в розмірі 1927 (однієї тисячі дев`ятсот двадцяти семи) грн. 97 коп.

Провадження № 11-кп/794/284/16 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_10

Категорія: ч. 1 ст. 122 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок районного суду в частині стягнення з нього грошових коштів на користь обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня» в сумі 1927 (однієї тисячі дев`ятсот двадцяти семи) грн. 97 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що його удар був не настільки сильним, щоб причинити потерпілому перелом ви лицевої кістки зі зміщенням. Також вказує на те, що де і в яких умовах перебував потерпілий ОСОБА_7 з 05.03.2016 року до 07.03.2016 року не встановлено і не досліджено, а відтак не встановлено в зв`язку з чим об`єктивно у потерпілого виявлено перелом ви лицевої кістки. Крім цього вказує, на те, що до справи не було приєднано довідки-розрахунок бухгалтерії лікарні із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

На апеляційну скаргу ОСОБА_6 від представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 надійшло заперечення, в якому вона просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.

В своїй апеляційній скарзі представник потерпілого просить вирок районного суду скасувати та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_6 до одного року позбавлення волі без звільнення від відбуття покарання.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що районним судом не було дотримано вимог ст. 65 КК України і звільнено обвинуваченого від відбування покарання, застосувавши до нього ст. 75,76 КК України. Крім цього районним судом в достатній мірі не було враховано конкретні обставини справи, наслідки скоєного та думку потерпілого щодо призначення покарання.

Від інших учасників кримінального провадження апеляційних скарг не надійшло.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 05 березня 2016 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись на присадибній ділянці, що по АДРЕСА_1 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, в ході суперечки з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , наніс останньому один удар рукою кулаком правої руки в область обличчя, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді гематоми нижньої повіки лівого ока, перелому лицевої кістки зліва зі зміщенням, травматичний неврит підокового нерва зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи та висновку додаткової судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу представника потерпілого залишити без задоволення, потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_9 , які в свою чергу підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на обставини в ній викладені, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду, як законний слід залишити без змін, а апеляційні скарги, як необґрунтовані, без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та з`ясувавши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню, на підставі наступного.

Апеляційним судом встановлено, ОСОБА_6 05 березня 2016 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, знаходячись на присадибній ділянці, що по АДРЕСА_1 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, в ході суперечки з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , наніс останньому один удар рукою кулаком правої руки в область обличчя, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді гематоми нижньої повіки лівого ока, перелому лицевої кістки зліва зі зміщенням, травматичний неврит підокового нерва зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи та висновку додаткової судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Колегією суддів при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Разом із тим, аналізуючи вирок районного суду в частині призначення покарання, колегії суддів вважає, що судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до порушення загальних засад призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України.

Як передбачено ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_9 є обґрунтованими, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку, у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_6 .

Згідно до положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Між тим, призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції формально послався на ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, та не навів переконливих мотивів, на підставі яких

призначив обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.

Так, суд в достатній мірі не врахував тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є злочином середньої тяжкості, поведінку обвинуваченого після вчиненого злочину, той факт, що злочин був вчинений щодо особи похилого віку, яка є фізично слабкішою за обвинуваченого та не мав можливості здійснити йому опір, а також характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали. Крім того, матеріальні збитки не були відшкодовані потерпілому.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника потерпілого з приводу того, що суд безпідставно визнав той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Визнання вини полягає у суб`єктивному ставленні особи до вчиненого, що характеризується повним визнанням та усвідомленням шкідливості своїх протиправних вчинків.

Однак, як і в своїй апеляційній скарзі так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 хоч і не заперечив того факту, що вдарив ОСОБА_7 , проте ствердив, що не спричиняв йому таких тілесних ушкоджень, які зазначені в обвинувальному акті.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що ОСОБА_6 визнав свою вину.

Не враховано районним судом і вимог ч.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», у якій зазначено, що у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Одночасно, колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_9 з приводу того, що кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вони не знайшли свого підтвердження ані в суді першої ні в суді апеляційної інстанції, так як доказів на підтвердження цієї обставини матеріали кримінального провадження не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання судом першої інстанції за ч.1 ст.122 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, не є достатніми і необхідними для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, внаслідок м`якості.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

До обставин, що пом`якшують покарання колегія суддів відносить: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,

Обставиною, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, колегія суддів визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім того, колегія суддів бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який визнав свою вину частково, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю роботи та проживання, хворіє,згідно виписки з медичної картки амбулаторного хворого йому встановлено діагноз: новоутворення відділу товстої кишки, вибачення у потерпілого не попросив, матеріальні збитки не відшкодував.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі.

На думку колегії суддів, таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Законних підстав для застосування положень ст.ст.75, 76 КК України або ст.69 КК України колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів обвинуваченого про неправомірність задоволення районним судом позову Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі обласної комунальної установи «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та стягнення з нього грошових коштів в сумі 1927 (однієї тисячі дев`ятсот двадцяти семи) грн. 97 коп., які, як стверджує обвинувачений не підтверджені довідкою розрахунком бухгалтерії лікарні із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Статтею 1206 ЦПК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов?язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров?я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров?я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Обласна комунальна установа «Чернівецька обласна клінічна лікарня» є комунальною установою, а тому її фінансування здійснюється за рахунок коштів бюджету. У зв`язку з цим, завдана кримінальним правопорушенням шкода, яка полягає у здійснені витрат на лікування потерпілого від злочину, завдана інтересам держави.

Відповідно до довідки наданої обласною комунальною установою Чернівецька обласна клінічна лікарня» від 06.05.2016 року, витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 за 11 ліжко-днів склала 1927 грн. 97 коп. (а.к.п. 21), оскільки судом встановлена вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, то задоволення позову є правомірним і логічним, а тому колегія суддів погоджується з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , вважає його законним і обґрунтованим, й не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарги обвинуваченого.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_7 ОСОБА_9 підлягає до часткового задоволення, при цьому вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2016 року підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 , засудженого за ч. 1ст. 122 КК України, в частині призначеного покарання, скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі ст.420 КПК України ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та за його вчинення призначити йому покарання у виді 1(одного) 6 (шести) місяців обмеження волі.

В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3