Рішення

від 05.09.2016 по справі 916/1655/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2016 р.Справа № 916/1655/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Червінчик Є.Е., договір про надання правової допомоги від 18.07.2016р., Поляков А.С., довіреність від 19.08.2016р.

від відповідача: Карташов А.Г., довіреність від 12.07.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (юридична адреса: 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, Терезинська селищна рада, автодорога Київ-Одеса 82 км+500 м, код ЄДРПОУ 36445855; поштова адреса: 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт. Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТКОНТ» (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 35696724)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛІНКТЕЛ» (07332, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Козаровичі, вул. Кірова, буд. 2-д, код ЄДРПОУ 37306307)

про: стягнення 820925,09 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТКОНТ» про стягнення 874385,09 грн., з яких: 810000 грн. боргу, 61922 грн. збитків та 2463,09 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р. в частині повної та своєчасної поставки товару, а також завданням позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 13.07.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

11.07.2016р. за вх.№17188/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

12.07.2016р. за вх.№17411/16 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.07.2016р. за вх.№17529/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

13.07.2016р. за вх.№17536/16, за вх.№17537/16 та за вх.№17538/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2016р. розгляд справи відкладено на 22.08.2016р. о 12:45; витребувано додаткові документи.

19.08.2016р. за вх.№20423/16 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав відсутності вини відповідача в порушенні зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р.; укладення позивачем зовнішньоекономічного контракту №62-2104/16 від 21.04.2016р. пізніше, ніж укладений договір поставки №55 від 13.04.2016р.; укладення договору поставки №68 з ПОП «Агрофірма Узинська» раніше ніж сплинув строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р.; відсутності грошового зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України при поверненні передоплати.

19.08.2016р. за вх.№2-4347/16 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «Лінктел».

22.08.2016р. за вх.№20553/16 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

22.08.2016р. за вх.№20555/16 та за вх.№20556/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

22.08.2016р. за вх.№2-4381/16 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 756540 грн. та судового збору - 13116 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТКОНТ» р/р 260032260016 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805.

22.08.2016р. за вх.№20554/16 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготовки своєї правової позиції з огляду на наданий відповідачем відзив на позовну заяву.

22.08.2016р. за вх.№2-4380/16 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2016р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» про забезпечення позову за вх.№2-4381/16 від 22.08.2016р. відмовлено; задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду справи №916/1655/16 до 06.09.2016р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛІНКТЕЛ» (07332, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Козаровичі, вул. Кірова, буд. 2-д, код ЄДРПОУ 37306307); розгляд справи відкладено на 05.09.2016р. о 14:00; витребувано додаткові документи.

05.09.2016р. за вх.№2-4635/16 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 820925,09 грн., з яких: 756540 грн. боргу, 61922 грн. збитків та 2463,09 грн. 3% річних.

05.09.2016р. за вх.№21593/16 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

05.09.2016р. за вх.№21592/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчить відповідний витяг з офіційного сайту Укрпошти.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

13.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАФТКОНТ» (Продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (Покупець, позивач) укладений договір поставки №55, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця кукурудзу 3 класу врожаю 2015 року, а Покупець прийняти та оплатити його згідно умов цього договору.

Згідно з п.1.3 договору Продавець гарантує, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість товару, що поставляється за цим договором, встановлюється відповідно до видаткових накладних або актів приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару та загальна сума за даним договором (тобто загальна вартість усього товару, поставленого за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого (переданого у власність) товару, відповідно до видаткових накладних або акту приймання-передачі.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору Продавець зобов'язується передати товар у власність Покупцеві в строк до 30 квітня 2016 року. Моментом виконання обов'язку Продавця передати товар вважається дата отримання товару Покупцем в місці поставки товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 80% вартості товару Покупець сплачує шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця після огляду товару у пункті навантаження. Після надходження товару у пункт поставки і визначення фактичної кількості поставленого товару згідно умов цього договору та отримання Покупцем електронних копій рахунку-фактури та видаткової накладної сплачується решта 20% вартості.

Відповідно до п.5.2 договору за згодою сторін можуть бути використані інші форми розрахунку.

Згідно з п.6.1 договору сторони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 30 квітня 2016р. У випадку якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія даного договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань та задоволення вимог.

На виконання умов договору 19.04.2016р. позивач перерахував відповідачу 283500 грн. в якості передоплати за кукурудзу згідно рахунку від 19.04.2016р., про що свідчить платіжне доручення №52 від 19.04.2016р.

20.04.2016р. позивач перерахував відповідачу 50000 грн. в якості передоплати за кукурудзу згідно рахунку від 19.04.2016р., про що свідчить платіжне доручення №3301 від 20.04.2016р.

20.04.2016р. відповідач поставив позивачу товар на суму 336960 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 20.04.2016р.

Листом від 21.04.2016р. відповідач повідомив позивача про готовність відвантажити на адресу позивача 500 т кукурудзи фуражної із визначенням дати та часу навантаження - 25.04.2016р. о 09:00.

22.04.2016р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000003 від 22.04.2016р. на суму 810000 грн. на передоплату 200 т кукурудзи фуражної врожаю 2015р. №3328 від 22.04.2016р. на суму 810000 грн.

22.04.2016р. позивач перерахував відповідачу 810000 грн. в якості передоплати за кукурудзу згідно рахунку від 22.04.2016р., про що свідчить платіжне доручення №3328 від 22.04.2016р.

Обумовлений сторонами та передоплачений позивачем за виставленим рахунком товар відповідачем ані на визначену та вказану ним дату - 25.04.2016р., в яку у позивача були законні сподівання відвантаження товару, ані в подальшому відповідачем не поставлений, сплачені в якості передоплати грошові кошти (за винятком 50000 грн., які були повернені 09.06.2016р.) у сумі 756540 грн. позивачу відповідачем не повернуті, що останнім не заперечується.

Подальше листування сторін результатів не принесло, товар відповідачем і на даний час не поставлений, сплачені за нього грошові кошти у сумі 756540 грн. позивачем відповідачем не повернені.

Маючи законні сподівання та гарантії відповідача, що товар, який передоплачується та поставляється за укладеним між сторонами договором, є власністю відповідача (п.1.3 договору), та не отримавши у визначену відповідачем дату - 25.04.2016р. передоплачений товар, позивач був вимушений звернутись до іншого сільгосппостачальника - Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» з огляду на необхідність виконання своїх зобов'язань перед міжнародним партнером - LEICO GROUP OU за укладеним 21.04.2016р. контрактом №62-2104/16 на поставку товару - зерно кукурудзи фуражної українського походження врожаю 2015 року насипом.

26.04.2016р. між Приватним орендним підприємством «Агрофірма Узинська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» укладений договір поставки №68 на поставку товару у кількості 200000 кг.

На виконання договору поставки №68 від 26.04.2016р. Приватне орендне підприємство «Агрофірма Узинська» поставило, а позивач прийняв та оплатив товар - кукурудзу урожаю 2015р. у кількості 176920 кг на загальну суму 778448 грн., про що свідчать підписана сторонами накладна №40 від 26.04.2016р., платіжне доручення №3359 від 27.04.2016р. на суму 778448 грн.

Станом на теперішній час сума передоплати, на яку відповідач не поставив товар та яка наразі не повернута позивачу, складає 756540 грн., що окрім вище перелічених первинних документів, підтверджується також підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звіряння взаєморозрахунків за період квітень 2016р. - червень 2016р. та визнається обома сторонами.

З наявних в матеріалах справи довідок позивача вбачається, що в період з 01.04.2016р. по 06.05.2016р. позивач виконував свої зобов'язання з відвантаження фуражної кукурудзи 3 класу по контрактам Contract 0401 від 01.04.2016р. та Contract 62-2104 від 21.04.2016р.; з метою виконання своїх зобов'язань по даним зовнішньоекономічним контрактам ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» у вказаний період не укладав інших договорів на відвантаження зерна кукурудзи фуражної 3 класу з іншими контрагентами, окрім вказаних у довідці, дані якої не спростовані в загальному порядку.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р. в частині повної та своєчасної поставки товару та завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору №55 від 13.04.2016р. позивач сплатив відповідачу в якості попередньої оплати товару 1143500 грн. за платіжними дорученнями №52 від 19.04.2016р. на суму 283500 грн., №3301 від 20.04.2016р. на суму 50000 грн., №3328 від 22.04.2016р. на суму 810000 грн.

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 336960 грн. та повернув позивачу 50000 грн. попередньої оплати.

Посилання відповідача на відсутність вини відповідача в порушенні зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р., а саме через нездійснення поставки товару відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛІНКТЕЛ» за договором поставки зерна №08/04/К від 08.04.2016р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАФТКОНТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛІНКТЕЛ», суд не приймає до уваги, оскільки п.1.3 укладеного між сторонами договору поставки №55 від 13.04.2016р. передбачено, що Продавець гарантує, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

Окрім того, суд зазначає, що відносини відповідача з третіми особами за договорами поставки не впливають на необхідність виконання своїх зобов'язання та строки їх виконання за укладеним між сторонами договором поставки №55 від 13.04.2016р.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» про стягнення з відповідача 756540 грн. попередньої оплати.

Між тим, щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 2463,09 грн. 3% річних, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Така ж правова позиція викладена і у п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами та доповненнями).

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 2463,09 грн. 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 61922 грн. збитків, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. у справі №3-18гс15, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.

Так, протиправна поведінка відповідача полягає у неналежному виконанні відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р. в частині повної та своєчасної поставки товару позивачу.

Наявність шкоди полягає у наступному. Відповідно до контракту №62-2104/16 від 21.04.2016р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» та LEICO GROUP OU, вартість 1 тони товару становить 158 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на момент укладання договору складає 4014,78 грн., з урахуванням ПДВ 4817,74 грн. Ціна 1 тони, за якою відповідач мав поставити позивачу товар за договором поставки №55 від 13.04.2016р., становить 4050 грн. з ПДВ. Водночас позивач придбав товар за договором поставки №68 від 26.04.2016р., укладеним між Приватним орендним підприємством «Агрофірма Узинська» та позивачем, за ціною 4400 грн. з ПДВ, що перевищує ціну договору №55 від 13.04.2016р. на 350 грн.

Таким чином позивач сплатив Приватному орендному підприємству «Агрофірма Узинська» за 176920 кг кукурудзи фуражної на 61922 грн. більше, ніж мав сплатити за договором поставки №55 від 13.04.2016р.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою полягає у:

- передбаченні пунктом 1.3 укладеного між сторонами договору, що Продавець гарантує, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.;

- зазначенні відповідачем у гарантійному листі від 21.04.2016р. про готовність відвантажити на адресу позивача 500 т кукурудзи фуражної у строк 25.04.2016р. 09:00, після невиконання чого позивач був вимушений звернутись до іншого сільгосппостачальника - Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» з огляду на необхідність виконання своїх зобов'язань перед міжнародним партнером - LEICO GROUP OU за укладеним 21.04.2016р. контрактом №62-2104/16 на поставку товару - зерно кукурудзи фуражної українського походження врожаю 2015 року насипом.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX) (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2014р. у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви № 68385/10 та 71378/10)

Маючи законні сподівання на сумлінне виконання відповідачем своїх зобов'язань та маючи гарантії відповідача, після порушення відповідачем 25.04.2016р. своїх зобов'язань та у зв'язку з відсутністю будь-яких інших гарантій відповідача поставити передоплачений товар у інший строк, в тому числі до 30.04.2016р. чи інше, позивач водночас мав і свої зобов'язання перед міжнародним партнером, які відповідач своїми діями поставив під загрозу порушення, що змусило позивача придбати товар за більшою ціною у Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» та втратити вигоду , на яку позивач мав право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Вина відповідача полягає у порушенні відповідачем п.1.3 укладеного між сторонами договору, неповідомленні відповідачем позивача про те, що він не є власником товару, який має бути поставлений за договором №55 від 13.04.2016р., виставленням рахунку на оплату товару, який на момент виставлення не є власністю відповідача, не поставці товару у визначений відповідачем строк - 25.04.2016р.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача про відсутність збитків через укладання позивачем зовнішньоекономічного контракту №62-2104/16 від 21.04.2016р. пізніше, ніж укладений договір поставки №55 від 13.04.2016р. судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач листом від 21.04.2016р. підтвердив готовність відвантажити на адресу позивача 500 т кукурудзи фуражної, тобто станом на дату укладання контракту №62-2104/16 від 21.04.2016р. позивач міг розраховувати на поставку відповідачем 500 т кукурудзи фуражної з боку відповідача.

Посилання відповідача на укладення договору поставки №68 з ПОП «Агрофірма Узинська» раніше ніж сплинув строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №55 від 13.04.2016р. судом до уваги не приймаються, оскільки у листі від 21.04.2016р. відповідач визначив дату та час навантаження 25.04.2016р. 09:00, не здійснив поставку передоплаченого товару в обумовлену дату та інших гарантій та термінів поставки позивачу не надав, після чого позивач, маючи намір забезпечити виконання своїх зобов'язань за контрактом №62-2104/16 від 21.04.2016р., уклав договір поставки №68 від 26.04.2016р. з ПОП «Агрофірма Узинська».

Суд приймає до уваги зроблений позивачем розрахунок розміру збитків, вважає його обґрунтованим.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» про стягнення з відповідача 61922 грн. збитків.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТКОНТ» (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21, код ЄДРПОУ 35696724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» (09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, Терезинська селищна рада, автодорога Київ-Одеса 82 км+500 м, код ЄДРПОУ 36445855) 756540 (сімсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок) грн. попередньої оплати, 61922 (шістдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять дві) грн. збитків та 12276 (дванадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 93 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля