Ухвала

від 14.09.2016 по справі 825/3913/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 825/3913/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новаклін» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новаклін» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 0004442200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2016 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Новаклін» (далі - ТОВ «Новаклін») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області) як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новаклін» (код ЄДРПОУ 38589959) з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «СИЛУРТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39023376) та з ПП «КОМЕРЦБУД-Д» (код ЄДРПОУ 39065657) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2014 р. № 2541/22/38589959.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 44.6 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 384 160,00 грн.,

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ «СИЛУРТРЕЙД», ПП «КОМЕРЦБУД-Д» не мають реального характеру.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 0004442200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 480 200, 00 грн., з яких 384160,00 грн. - за основним платежем та 96 040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними ТОВ «Новаклін» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «СИЛУРТРЕЙД», ПП «КОМЕРЦБУД-Д», є реальними та повністю підтверджуються належною первинною документацією.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що між позивачем і ПП «Комерцбуд-Д» та ТОВ «Силуртред» було укладено договори про надання послуг від 05.05.2014 р. № 05/05/14 та від 31.07.2014 р. № ДГ-31-07/1 відповідно, предметом яких є послуги субпідряду з комплексного прибирання /Т.3 а.с. 15-18, 228-231/.

Товарність зазначених підтверджується відповідними первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких, зокрема визначено об'єм наданих послуг, їх специфікацію та вартість, рахунками-фактури, що містять відомості про те, які за надання яких саме послуг виставлені рахунки, платіжними дорученнями, банківськими виписками та податковими накладними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що предмет договорів, укладених між позивачем і вказаними контрагентами, відповідає основному виду його діяльності за КВЕД (81.22 інша діяльність з прибирання будинків і промислових об'єктів) та відповідно до Статут товариства, а також матеріалами справи, зокрема актами надання послуг, договорами зі специфікаціями, банківськими виписками та ін., підтверджується факт використання результатів зазначених послуг у господарській діяльності ТОВ «Новоклін» при виконання його договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання (ТОВ «МІЛЄ», ТОВ «Астеліт», ТОВ «Медіа група Україна», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ПАТ «БТА Банк», ТОВ «Петерка та партнери», ТОВзІІ «Проктер енд гембл Україна» тощо).

Крім того, позивачем на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року про витребування доказів було надано документи, а саме штатний розпис, доповідні записки щодо недостатності кількості штатних працівників від 13.01.2014 р., наказ від 20.01.2014 р. № 4од «про залучення послуг субпідряду» із додатком №1 /Т.7 а.с.185-190, 224-227), які підтверджують недостатність у позивача власних трудових ресурсів для самостійного виконання його зобов'язань перед вказаними третіми контрагентами та доцільність залучення ним ПП «Комерцбуд-Д» та ТОВ «Силуртред» в якості субпідрядників для належного і своєчасного виконання договірних умов.

Крім того, між позивачем і ТОВ «Силуртред» укладено договір поставки від 31.07.2014 р. № ДГ-0000065, предметом якого є поставка паперових виробів та хімічних засобів /Т.3 а.с. 19-22/.

Товарність господарських операцій за вказаним договором підтверджується відповідними видатковими і податковими накладними, що підписані директором ТОВ «Новаклін» ОСОБА_3, який уповноважений діяти від імені товариства і не потребує для цього довіреності, а також рахунками на оплату, банківськими виписками.

Крім того, придбання зазначених товарів позивачем у ТОВ «Силуртред» узгоджується з видом його господарської діяльності та їх використання в його господарській діяльності при надання послуг з прибирання іншим контрагентам підтверджується відповідними первинними документами, наявними у матеріалах справи.

Також колегія суддів звертає увагу й на те, що в матеріалах справи наявні договори оренди рухомого майна з відповідними додатковими угодами до них, акти приймання-передачі транспортних засобів в оренду на підставі вказаних договорів та відповідні товарно-транспортні документи /Т.4/, які в сукупності підтверджують наявність у позивача технічних засобів для виконання спірних господарських операцій та його спроможність використання результатів таких операцій у власній господарській діяльності.

Таким чином, оскільки господарській операції позивача з ПП «Комерцбуд-Д» та ТОВ «Силуртред» за вищевказаними договорами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, зазначені контрагенти на момент вчинення таких операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та юридичні особи, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності таких операцій і безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу щодо їх безтоварності.

При цьому, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

Крім того, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Доводи апелянта щодо відсутності у позивача первинних документів, підтверджуючих товарність спірних господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, на чому було наголошено вище.

Посилання апелянта на те, що у поданих позивачем первинних документах наявні недоліки, апеляційний суд, з урахуванням встановлених вище обставин, вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в первинних документах, які наявні в матеріалах справи, містяться всі основні реквізити, які надають змогу ідентифікувати такі документи, визначити обсяг, вартість та специфіку робіт (товарів, послуг) щодо яких вони складені, встановити, ким і коли вони підписані.

Більш того, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Твердження апелянта про те, що позивач не має у власності транспортних засобів, суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, ТОВ «Новоклін» використовує транспортні засоби на умовах оренди, укладає відповідні договори перевезення й тощо і, крім того, визначення способу і порядку здійснення господарської діяльності належить до виключної компетенції суб'єкта господарювання і здійснюється ним на власний розсуд.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 804/1449/14.

Посилання апелянта на те, що позивач у своєму штаті має близько 200 осіб, тому, на думку податкового органу, є незрозумілим мета залучення ним субпідрядників, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, така потреба обумовлена великою кількістю договірних зобов'язань позивача перед третіми контрагентами і недостатністю в нього власних трудових ресурсів, що також належить до умов ведення господарської діяльності як визначаються суб'єктом господарювання на власний розсуд.

Посилання апелянта на відсутність трудових ресурсів у контрагентів позивача і обов'язок суб'єкта господарювання перевірити такі обставини, з урахуванням зазначеного вище, також видаються не обґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 0004442200 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 14 вересня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.