Постанова

від 02.03.2021 по справі 825/3913/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 825/3913/14

касаційне провадження № К/9901/27493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у м. Чернігові) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 (суддя - Клопот С.Л.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Карпушова О.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новаклін (далі у тексті - Товариство, ТОВ Новаклін ) до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступник - Чернігівська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області), третя особа на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Новаклін звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (правонаступник - Чернігівська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 № 0004442200.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідач дійшов протиправних висновків у акті перевірки від 06.11.2014 №2541/22/38589959 про документальне не підтвердження господарських відносин позивача з його контрагентами, оскільки, господарської операції із ТОВ СИЛУРТРЕЙД та ПП КОМЕРЦБУД-Д підтверджені відповідними документами наданими контрагентом позивачеві, операції відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Новаклін", у зв`язку із чим неправомірно виключив суму ПДВ з даними контрагентами зі складу податкового кредиту позивача. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та прийнятим із порушенням вимог чинного законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано ДПІ у м. Чернігові усіх підтверджуючих документів за взаємовідносинами із ТОВ "СИЛУРТРЕЙД" та з ПП "КОМЕРЦБУД-Д" за липень 2014 року, а тому висновки акту перевірки від 06.11.2014 №2541/22/38589959 є правомірними.

Заперечення третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не надавались.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення вмотивовано тим, що судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та, на підставі яких, виникли порушення, що лягли в основу прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення. Суд вказав, що з метою реалізації принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, судам слід з`ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та зміни у їх майновому стані, як обов`язкова ознака господарської операції. Оскільки, наведені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору, направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.11.2014 № 0004442200.

Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно не надані запитувані податковим органом документи, а враховуючи приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній момент виникнення спірних правовідносин) таке не надання прирівнюється до їх відсутності, таким чином, на думку скаржника, дослідження та надання оцінки судами документів наданих позивачем під час судового розгляду призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заперечення на касаційну скаргу позивачем не надавались.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.03.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 02.03.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ у м. Чернігові (правонаступник - Чернігівська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Новаклін (ЄДРПОУ 38589959) з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ СИЛУРТРЕЙД (ЄДРПОУ 39023376) та з ПП КОМЕРЦБУД-Д (ЄДРПОУ 39065657) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2014 № 2541/22/38589959.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ), що підлягало нарахуванню та сплаті у бюджет на загальну суму 384 160, 00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача із ТОВ СИЛУРТРЕЙД та ПП КОМЕРЦБУД-Д не мають реального характеру.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 № 0004442200, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 480 200, 00 грн, за яким 384 160, 00 грн - за основним платежем та 96 040, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними ТОВ Новаклін звернулось до суду із адміністративним позовом.

Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.11.2014 № 0004442200 тим, що вказані документи, на які посилається Інспекція у якості обґрунтування нереальності операцій позивача з ТОВ СИЛУРТРЕЙД та ПП КОМЕРЦБУД-Д , не є податковою інформацією і не може використовуватися як доказ нереальності операцій, а дані господарські операції позивача є реальними та повністю підтверджуються належною первинною документацією.

Колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, зважаючи на таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у продавця права на формування відповідних сум податкових вигод (доходу та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

З приводу підстав визнання господарських операцій нереальними, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Так, між позивачем та ПП КОМЕРЦБУД-Д , а також ТОВ СИЛУРТРЕЙД укладені договори про надання послуг від 05.05.2014 № 05/05/14 та від 31.07.2014 № ДГ-31-07/1 відповідно, предметом яких були послуги субпідряду з комплексного прибирання.

Як вбачається із матеріалів справи, товарність операцій із вказаними вище контрагентами позивача підтверджено відповідними первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у яких, зокрема, визначено об`єм наданих послуг, їх специфікацію та вартість, рахунками-фактури, що містять відомості за надання яких саме послуг виставлені рахунки, а також наданими платіжними дорученнями, банківськими виписками та податковими накладними.

Суди вірно встановили та звернули увагу на те, що предмет договорів, укладених між позивачем із контрагентами - ТОВ СИЛУРТРЕЙД та ПП КОМЕРЦБУД-Д , відповідає основному виду діяльності ТОВ Новаклін за Статутом та класифікацією за КВЕД, а саме: 81.22 інша діяльність з прибирання будинків і промислових об`єктів, це підтверджується також наявними у матеріалах справи: актами надання послуг, специфікаціями до вказаних договорів, призначенням платежів за банківськими виписками та ін., крім того, підтверджено позивачем і факт використання результатів зазначених послуг у господарській діяльності ТОВ Новоклін при виконання його договірних зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання (ТОВ МІЛЄ , ТОВ Астеліт , ТОВ Медіа група Україна , ТОВ Метро Кеш енд Кері Україна , ПАТ БТА Банк , ТОВ Петерка та партнери , ТОВ з ІІ Проктер енд гембл Україна тощо).

Крім того, матеріали справи містять докази надані позивачем на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 про витребування доказів документи: штатний розпис, доповідні записки щодо недостатності кількості штатних працівників від 13.01.2014, наказ від 20.01.2014 № 4-од про залучення послуг субпідряду із додатком №1, які підтверджують недостатність у позивача власних трудових ресурсів для самостійного виконання його зобов`язань перед вказаними третіми контрагентами та доцільність залучення ним ТОВ СИЛУРТРЕЙД та ПП КОМЕРЦБУД-Д у якості субпідрядників для належного і своєчасного виконання договірних умов.

Також, позивачем під час розгляду справи підтверджено товарність господарських операцій між ним і ТОВ СИЛУРТРЕЙД за укладеним договором поставки від 31.07.2014 № ДГ-0000065, предметом якого є поставка паперових виробів та хімічних засобів, наданими видатковими і податковими накладними, що підписані директором ТОВ Новаклін , який уповноважений діяти від імені товариства і не потребує для цього довіреності, а також рахунками на оплату, банківськими виписками.

Також, судами досліджені наявні договори оренди рухомого майна із відповідними додатковими угодами до них, акти приймання-передачі транспортних засобів в оренду на підставі вказаних договорів та відповідні товарно-транспортні документи, які в сукупності підтверджують наявність у позивача технічних засобів для виконання спірних господарських операцій та його спроможність використання результатів таких операцій у власній господарській діяльності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій надали належну оцінку господарським операціям позивача з ТОВ СИЛУРТРЕЙД та ПП КОМЕРЦБУД-Д за вищевказаними договорами, дослідили відповідні первинні документи та встановили, що вони підтверджують реальність господарських операцій, відображених у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, доведено проведення розрахунків між сторонами, зазначені контрагенти на момент вчинення таких операцій були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ та юридичні особи, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів щодо реальності таких операцій і безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу щодо їх безтоварності.

Доводи скаржника щодо відсутності у позивача первинних документів, підтверджуючих товарність спірних господарських операцій, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання відповідача на те, що у поданих позивачем первинних документах наявні недоліки, колегія суддів Верховного Суду, зважаючи на висновки судів та встановлені ними обставини, вважає хибними, оскільки, у первинних документах, наявних у матеріалах справи, містяться всі основні реквізити, які надають змогу ідентифікувати такі документи, визначити обсяг, вартість та специфіку робіт (товарів, послуг) щодо яких вони складені, встановити, ким і коли вони підписані.

Більш того, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача у власності транспортних засобів, суди вірно визнали не обґрунтованими, оскільки, надані ТОВ Новоклін докази свідчать про те, що останній використовує транспортні засоби на умовах оренди, укладає відповідні договори перевезення, крім того, суб`єкт господарювання самостійно визначає спосіб і порядок здійснення господарської діяльності, оскільки це належить до його виключної компетенції і здійснюється ним на власний розсуд.

Також, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо хибності посилань відповідача на те, що позивач у штаті має близько 200 осіб, тому, на думку податкового органу, є незрозумілим мета залучення ним субпідрядників, що є свідченням фіктивності операцій, оскільки, така потреба обумовлена великою кількістю договірних зобов`язань позивача перед третіми контрагентами і недостатністю у нього власних трудових ресурсів, що також не порушує умов ведення господарської діяльності і правомірно може визначатися суб`єктом господарювання на власний розсуд.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 № 0004442200, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з ПДВ у розмірі 480 200, 00 грн, за яким 384 160, 00 грн - за основним платежем та 96 040, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія Верховного Суду звертає увагу на те, що досліджені судами документи на предмет реальності господарських операцій позивача, надані ним були на вимогу судів та під час перевірки, оскільки на неналежне оформлення яких і посилався відповідач, як у запереченнях на позовну заяву, так і у апеляційній та частково у касаційній скаргах.

Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду,

Таким чином, посилання скаржника на ненадання документів під час проведення ним перевірки позивачем є протиправним та необґрунтованим, оскільки, платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Суд наголошує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Усі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, просить суд про переоцінку доказів стосовно встановлених судами фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова