Ухвала

від 13.09.2016 по справі 461/5079/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/5079/16-ц

Провадження № 2/461/1591/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого -судді Лялюк Є.Д.

при секретарі Станкевич Р.В.

з участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась», за участю третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась»про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору іпотеки. Просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ТзОВ «Михась» та ОСОБА_5, посвідчений 29.06.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_8 за реєстраційним номером 1974; визнати недійсним Договір іпотеки, посвідчений 25.07.2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - ОСОБА_8 за реєстраційним номером 2067. До початку розгляду справи по суті, в порядку забезпечення позовних вимог, відповідною заявою до суду позивач просить накласти арешт на нежитлове приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104Б.; заборонити вчинення будь-яких дій ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_5, ОСОБА_9 Григоровичута іншим особам щодо відчуження та розпорядження нежитловим приміщенням, загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б» (в тому числі, але не виключно: укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, лізингу та інших); заборонити ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1), та іншим представникам Товариства, уповноваженим особам та будь-яким іншим особам вчинення будь-яких дій, спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Михась» (код ЄДРПОУ19337423, адреса місцезнаходженні: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б»), та реєстрації таких змін в тому числі, але не виключно: щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, зміни статутного капіталу, зміни складу або інформації про засновників, зміни часток у статутному капіталі, припинення та ліквідації юридичної особи та інших); заборонити Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради (79019, Львів, вул. Весняна, 4 код ЄДРПОУ 26526811), Державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міськогоуправління юстиції (79000, м. Львів, вул. Словацького, 1), адміністраторам центрівнадання адміністративних послуг, нотаріусам (державним та приватним), та будь-яким іншим державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які вправі вчиняти відповідно до чинного законодавства України, будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась», в тому числі, вносити до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення ТзОВ «Михась» (код ЄДРПОУ 19337423, адреса місце знаходження: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б») до прийняття рішення у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.08.2016 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ТзОВ «Михась», третя особа: ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору іпотеки.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.08.2016 року у справі №461/5079/16-ц заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104Б. Заборонено вчинення будь-яких дій ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_5, ОСОБА_9 та іншим особам щодо відчуженими та розпорядження нежитловим приміщенням, загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б» (в тому числі, але не виключно: укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, лізингу та інших). Заборонено ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1), та іншим представникам Товариства, уповноваженим особам та будь-яким іншим особам вчинення будь-яких дій, спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Михась» (код ЄДРПОУ19337423, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б»), та реєстрації таких змін в тому числі, але не виключно: щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, зміни статутного капіталу, зміни складу або інформації про засновників, зміни часток у статутному капіталі, припинення та ліквідації юридичної особи та інших). Заборонено Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради (79019, Львів, вул. Весняна, 4, код ЄДРПОУ 26526811), Державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (79000, м. Львів, вул. Словацького, 1), адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам (державним та приватним), та будь-яким іншим державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які вправі вчиняти відповідно до чинного законодавства України, будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась», в тому числі, вносити до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення ТзОВ «Михась» (код ЄДРПОУ 19337423, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б») до прийняття рішення у справі.

12.09.2016 року відповідачем по справі ТОВ «Михась» подано до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 16.08.2016 р. Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5079/16-ц про задоволення заяви позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, дослідивши заяву про скасування заходів забезпечення позову та подані документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення питання скасування заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. В силу ч. 3 ст. 151 цього Кодексу, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб ; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, щозабезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Згідно норм ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Відповідно до ч. 3 цієї статті, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову (ч. 5).

На переконання суду, необґрунтованими й безпідставними видаються наведені в заяві про скасування заходів забезпечення позову доводи відповідача щодо прийняття судом ухвали про забезпечення позову із грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, порушенням правил підвідомчості, зокрема, положень статей 15, 122 ЦПК України, п. 2 Постанови ВСУ від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», інших норм матеріального права, які регулюють корпоративні правовідносини, в тому числі і Постанову ВСУ від 24.10.2008 від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Як про те зазначено у правовій позиції Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, наведеній у мотивувальній частині Постанови від 21.01.2015 року у справі за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29 вересня 2014 року у справі №911/2089/14 за позовом особи до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Капітал» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій, «аналіз наведених норм матеріального права… дає підстави для висновку, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Таку правову позицію викладено у п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Проте посилаючись на зазначений пункт постанови в обґрунтування своїх висновків, суд касаційної інстанції процитував його неповністю, залишивши поза увагою третє речення цього пункту, незважаючи на те, що саме у ньому надано роз'яснення щодо вирішення спірного питання». Адже, як про те роз'яснено у п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Таким чином, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що позивач не належить до кола тих суб'єктів, які мають право оспорити спірний договір.

За змістом ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коди розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 12 ч. 1п. 4 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_4 пред'явлено в суді позов, як від фізичної особи, до відповідача - фізичної особи ОСОБА_5, котрий на підставі договору купівлі-продажу набув спірне нежитлове приміщення, та ТзОВ «Михась». За наявними у справі матеріалами зареєстрованим учасником вказаного товариства співвідповідач ОСОБА_5 не значиться і не значився в минулому.

За роз'ясненнями, наведеними в Постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (п. 2,3), при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю , управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув . Зокрема, спори за участю спадкоємців, учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Такі ж роз'яснення містяться і в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (п. 13), де зазначено, що положення пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, враховуючи її імперативний характер, не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних з діяльністю інших суб'єктів господарювання (споживчих, садових товариств тощо), а також стосовно справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю , управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, який вибув . Це стосується і спорів за участю спадкоємців учасників господарських товариств, які ще не стали їх учасниками. Наприклад, спір між спадкоємцем учасника господарського товариства та товариством щодо розміру належної йому до передачі у грошовій формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю; спір між сторонами з приводу виконання цивільно-правового договору (зокрема, виконання договору купівлі-продажу частки статутного фонду господарського товариства), оскільки він виник не з корпоративних відносин .

Відповідно до п. 1.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», підвідомчими господарським судам на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України є спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу. Згідно із п. 1.7 зазначеної Постанови, до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін: - спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;- спори, пов'язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів; - спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств; - спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій; - спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку.

Як про те роз'яснено в п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2009 №01-08/631 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)», під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України). Отже, відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства . Водночас відповідно до частини другої пункту 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю , управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув . Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам (постанова Верховного Суду України від 17.11.2009 №2-692/08).

Відтак, з огляду на суб'єктний склад спору, відкриваючи провадження у справі в порядку цивільного судочинства та забезпечуючи позов, суд жодним чином не допустився порушення норм матеріального й процесуального права.

На підтвердження наведеного суд приймає до уваги Ухвалу судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 16.10.2003 року у справі за позовом «Т. … до ТОВ «Лагуна», ТОВ «Гармонія», Нікопольського міськвиконкому, а також Ж.О. про визнання недійсними реєстрації ТОВ «Лагуна», рішення загальних зборів цього товариства, реєстрації змін і доповнень до його установчих документів, договору оренди приміщення , рішення загальних зборів ТОВ «Гармонія» від 15 листопада 1999 р., рішень Нікопольського міськвиконкому від 9 лютого 2000 р. №69/1 і 69/2 та про відшкодування моральної шкоди», із якої вбачається розгляд зазначеного спору судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій та судовою палатою Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.

Неспроможними, на переконання суду, видаються також покликання відповідача на порушення судом положень статей 151-153 ЦПК України.

Разом із тим, з'ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам (долученим документам та матеріалам справи) та поясненням сторін у їх сукупності, суд приходить до переконання про необхідність часткового скасування застосованих заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п.п. 3-5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. На підставі цього пункту з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Відтак, враховуючи наведене, суд приймає до уваги, що ОСОБА_9, «інші особи», «інші представники Товариства», «уповноважені особи» та «будь-які інші особи», «Управління державної реєстрації Львівської міської ради», «Державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції»,«адміністратори центрів надання адміністративних послуг», «нотаріуси (державні та приватні)», та «будь-які інші державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які вправі вчиняти відповідно до чинного законодавства України», - не являються сторонами спору, відтак, їхні охоронювані законом права й інтереси можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, окрім того, в зазначеній частині вбачається невідповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати особа, котра звернулася із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позовним вимогам (їхньому обсягу й характеру). Тому у вказаній частині застосовані заходи забезпечення позову слід скасувати.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Заяву ТзОВ «Михась» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 16.08.2016 Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5079/16-ц про задоволення заяви позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, - задоволити частково.

Скасувати вжиті згідно з ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.08.2016 року у справі №461/5079/16-ц заходи забезпечення позову в частині: - накладення заборони вчинення будь-яких дій ОСОБА_9 та іншим особам щодо відчуженими та розпорядження нежитловим приміщенням, загальною площею 349,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б» (в тому числі, але не виключно: укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, лізингу та інших); - накладення заборони ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1), та іншим представникам Товариства, уповноваженим особам та будь-яким іншим особам вчинення будь-яких дій, спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Михась» (код ЄДРПОУ 19337423, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б»), та реєстрації таких змін в тому числі, але не виключно: щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, зміни статутного капіталу, зміни складу або інформації про засновників, зміни часток у статутному капіталі, припинення та ліквідації юридичної особи та інших); - накладення заборони Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради (79019, Львів, вул. Весняна, 4, код ЄДРПОУ 26526811), Державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (79000, м. Львів, вул. Словацького, 1), адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам (державним та приватним), та будь-яким іншим державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які вправі вчиняти відповідно до чинного законодавства України, будь-які реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Михась», в тому числі, вносити до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення ТзОВ «Михась» (код ЄДРПОУ 19337423, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Тарнавського, 104 «Б») до прийняття рішення у справі.

В решті вжиті згідно з ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.08.2016 року у справі №461/5079/16-ц заходи забезпечення позову - залишити без змін.

На ухвалу суду протягом п'яти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Лялюк Є.Д.