Рішення

від 15.08.2016 по справі 202/5069/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №202/5069/16-ц

Провадження №2/202/2500/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретарі - Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Приватнепідприємство «Автоклуб»до ОСОБА_1, третя особа Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в області, про розірвання договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Автоклуб» звернулось до ОСОБА_1, третя особа Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в області,про розірвання договору та визнання права власності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що30.05.2012 р. між ним та відповідачем було укладено інвестиційний договір. Відповідно до умов вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання збудувати комплекси, а відповідач брати участь в інвестуванні, а також отримати необхідні документи від Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в області, яке є балансоутримувачем зазначеного майданчику. Однак у порушення вимог договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не брав участі в інвестуванні, а отже позивач просить розірвати інвестиційний договір та визнати за ним право власності на збудований об'єкт.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене судом ухвалено проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та винести заочне рішення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що 20.06.2015 між позивачем та відповідачем було укладено інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості (надалі - Договір).

Пунктом 2.3. Договору було встановлено, що інвестор здійснює фінансування будівництва комплексу шляхом внесення Інвестиції, а Забудовник забезпечує реалізацію Інвестиції Інвестора.

Відповідач був зобов'язаний інвестувати у будівництво та перерахувати грошові кошти у сумі та строк встановлений у п. 2.4 Договору. Згідно п. 2.4. Договору було встановлено наступний Графік інвестування: до 01.06.2012 р. - 10 000 (десять тисяч) грн, до 01.01.2013 - 20 000 (двадцять тисяч) грн., до 01.01.2014 - 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним було виконано договір та були збудовані комплекси передбачені Договором. В той же час стверджує, що відповідач ухилявся від виконання договору.

Як свідчить з матеріалів справи, позивач дійсно збудував комплекси автостоянок з технічними характеристиками, що передбачені п. 1.1 Договору. Так, згідно з матеріалами технічної інвентаризації позивачем було збудовано автомобільну стоянку загальною площею 0,6га, який знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дніпросталівська, №22К-1, складається з: А-1 - Будинок охорони, 1-основне примішення, 2-підсобне приміщення, Б-1 - побутова будівля, 1-приміщення, 2-приміщення, 3-приміщення, В - убиральня, №1-5 огорожі, І-замощення.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача з вимогами виконати умови Договору та повідомлення про можливі наслідки його невиконання. Так, листом від 01.07.2015 позивач повідомив відповідача про початок будівельних робіт та просив виконати умови 2.4 Договору. Листом від 23.01.2015 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність виконати вимоги Договору щодо інвестицій, а також про хід будівництва та правові наслідки передбачені п. 2.10 та 4.3. Договору. Також позивачем було надано лист від 26.01.2016 р., згідно з яким наявна інформація про повне виконання з боку позивача інвестиційного договору.

Матеріали справи не містять належних доказів від відповідача, які спростовують наявність виконання ним умов Договору.

Окрім того, позивачем надані докази оплати ним будівельних послуг за будівництво майданчику, які підтверджують той факт, що оплата за таке будівництво здійснювалась саме за кошти позивача.

У відповідності до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для звільнення від відповідальності встановлені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В той же час враховуючи ч.2 ст. 617 ЦК України суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України , у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони не досягав згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

В той же час сторонами Договору було обумовлено додаткову підставу для розірвання Договору. Так, згідно до п. 4.3. Договору, у разі порушення Інвестором терміну Інвестування більш ніж на 1 (один) місяць Забудовник має право самостійно або із залученням коштів інших осіб здійснити інвестування будівництва майданчику у відповідній сумі за Інвестора, при цьому Інвестор, який допустив прострочення, зобов'язаний відшкодувати Забудовникові всі пов'язані з цим витрати. Якщо Інвестор не відшкодує вищезгаданих витрат протягом 1 (одного) місяця, цей Договір з ним може бути розірваний за рішенням Забудовника або за рішенням суду.

В даному випадку відповідач не тільки не виконав умови, щодо графіку інвестування, а й не відшкодував витрати Позивачу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо розірвання інвестиційного договору від 30.05.2012 року, укладеного між Приватним підприємством «Автоклуб» та ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України , у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на таке, договір вважається розірваним лише після набрання рішенням законної сили.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності, то вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України закріплює, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 328 ЦК України закріплює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Осіб чиї права можливо порушувались в результаті розгляду справи не встановлено. Доказів істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм матеріали справи не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 , 10 , 11 , 57-60 , 64 , 79 , 88 , 208 , 209 , 212-215 , 224 Цивільного процесуального кодексу України ,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Автоклуб» до ОСОБА_1, третя особа Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в області, про розірвання договору та визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Розірвати інвестиційний договір від 30.05.2012 р. укладений між Приватним підприємством «Автоклуб» та ОСОБА_1.

Визнати за Приватним підприємством «Автоклуб» (код ЄДР 24436222) право власності на нерухоме майно, а саме автомобільну стоянку загальною площею 0,6 га, яка знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дніпросталівська, №22К-1, складається з: А-1 - Будинок охорони, 1-основне примішення, 2-підсобне приміщення, Б-1 - побутова будівля, 1-приміщення, 2-приміщення, 3-приміщення, В - убиральня, №1-5 огорожі, І-замощення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії.

Суддя В.П. Мороз