Рішення

від 05.09.2016 по справі 916/2006/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2016 р.Справа № 916/2006/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 4991 від 18.07.2015р.);

від відповідача-2: Сакали М.Я. (довіреність № б/н від 04.08.2016р.);

від відповідача-3: Ягупенко Д.Г. (довіреність № Д-2/15 від 26.11.2015р.);

від третьої особи: ОСОБА_4, Приватний нотаріус Одеського міського нотарільного округу.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Інвест Груп" (відповідач-2), Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсною угоди та додаткового договору,

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 25 липня 2016 р. ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Інвест Груп", Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради про визнання недійсною Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. № 250, зареєстровану приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, визнання недійсним Додаткового договору № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 року №47юр.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 липня 2016 р. було порушено провадження у справі № 916/2006/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 5 серпня 2016 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Інвес Груп" про відвід судді Зайцева Ю.О. (вх. ГСОО №18779/16 від 28.07.2016р.) по справі № 916/2006/16 - відхилено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 5 серпня 2016 р. клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, зобов'язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надати до суду належним чином завірену копію Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. № 250, та завірені належним чином документи, на підставі яких вчинено Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016р. № 250 (копію нотаріальної справи), та оригінали для огляду у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 5 серпня 2016 р. приймаючи до уваги не з'явлення представника відповідача-3 та ненадання витребуваних судом доказів, розгляд справи відкладено на 18 серпня 2016 р. о 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 серпня 2016 р. зобов'язано повторно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надати до суду належним чином завірену копію Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. № 250, та завірені належним чином документи, на підставі яких вчинено Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016р. № 250 (копію нотаріальної справи), та оригінали для огляду у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18 серпня 2016 р. приймаючи до уваги не з'явлення представника позивача та відповідача-3, та ненадання витребуваних судом доказів, розгляд справи відкладено на 5 вересня 2016 р. о 11:15 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 5 вересня 2016 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Позивачем в судовому засіданні (через канцелярію суду) подано заяву про забезпечення позову в якій він просить зупинити дію Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. № 250, зареєстровану приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 року № 47юр.

Стаття 66 ГПК України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії правочину, діючий ГПК України не передбачає.

Таким чином, у зв'язку із недоведеністю та необґрунтованістю, судом відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову.

05.09.2016р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

2 березня 2016 р. між ТОВ «КРОКУС» та ТОВ «КРОКУС ІНВЕСТ ГРУП» було укладено угоду про передачу прав та обов'язків за умовами якої, на підставі ст. 520, 521 ЦК України Первісний орендар зобов'язується передати Новому орендарю до належного виконання усі права та обов'язки, що визначені Договорами оренди берегозахисних споруд № 47-юр від 26.02.2004 р. та 48-юр від 26.02.2004 р., укладених між ТОВ «КРОКУС» та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, у свою чергу Новий орендар зобов'язується прийняти такі права і обов'язки та сплатити суму коштів, яка визначена п. 3. цієї Угоди.

Угоду було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 250.

4 березня 2016 р. між Управлінням інженерного захисту території та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «КРОКУС ІНВЕСТ ГРУП» було укладено Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. № 47-юр., відповідно до умов якого відбулась заміна Орендаря за основним договором.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/2369/15 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «КРОКУС», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено повністю, визнано недійсними протокол загальних зборів № 10 про виключення ОСОБА_6 із складу учасників ТОВ «КРОКУС», ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. визнано ОСОБА_6 учасником ТОВ «КРОКУС» з усіма правами та обов'язками засновника відповідно до статуту ТОВ «КРОКУС» в редакції від 18.03.2013 р. із часткою у статутному капіталі 33 %, встановлено, що чинною є редакція статуту ТОВ «КРОКУС», затверджена рішенням загальних зборів учасників ТОВ «КРОКУС» від 18.03.2013 р. (протокол № 9), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради (номер запису 15561050012028035). Угода про передачу прав та обов'язків від 2 березня 2016 р. укладалася без згоди позивача, що думку позивача є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним.

В обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним Додаткового договору № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 року № 47юр. позивач зазначає, що даний договір укладено без дотримання положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач ТОВ «КРОКУС» у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Від відповідача ТОВ «КРОКУС ІНВЕСТ ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Від відповідача Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 питання щодо задоволення позовної заяви залишив на розсуд суду.

Проаналізувавши наявні у справі докази, заслухавши доводи та пояснення сторін, та надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи наступне:

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» - правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, основною умовою задоволення позову про визнання договору недійсним є порушення прав та законних інтересів позивача у справі.

Аналізуючи доводи позивача про недійсність спірного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Сторонами досягнуто згоди відносно усіх істотних умов Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. № 250, та Додаткового Договору № 1 від 4 березня 2016 р. про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. № 47-юр, зазначені договори підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками.

Відповідно до ст. 203 ЦК України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відносно посилання Позивача на відсутність його згоди як учасника ТОВ «КРОКУС» на укладення Угоди про передачу прав та обов'язків від 2 березня 2016 р. № 250 як на підставу для визнання угоди недійсною, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, підставою для чого є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В момент укладення (нотаріального посвідчення) Угоди про передачу прав та обов'язків від 2.03.2016 р. учасниками ТОВ «КРОКУС» були наступні особи: ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Позивач ОСОБА_6 не був учасником ТОВ «КРОКУС» на момент укладення Угоди про передачу прав та обов'язків від 2.03.2016 р.

В матеріалах справи наявна редакція статуту ТОВ «КРОКУС», затверджена протоколом загальних зборів учасників ТОВ «КРОКУС» № 04-02-16 від 4 лютого 2016 р. Відповідно до п. 23.4. зазначеної редакції Статуту ТОВ «КРОКУС», директор Товариства, не має права без згоди Учасників Товариства, здійснювати будь-які дії направлення на відчуження будь-яким чином (за будь-якими цивільно-правовими договорами або іншим чином) нерухомого майна Товариства, включаючи належні Товариству земельні ділянки.

Проте, предметом оскаржуваної угоди є передача Новому орендарю прав та обов'язків, що визначені Договорами оренди берегозахисних споруд № 47-юр від 26 лютого 2004 р. та 48-юр від 26 лютого 2004 р. Жодних положень, за якими ТОВ «КРОКУС» відчужує належне йому нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, зазначена угода не містить.

Таким чином, відповідно до редакції Статуту ТОВ «КРОКУС», яка діяла на момент укладання (підписання) Угоди про передачу прав та обов'язків від 2 березня 2016 р. № 250, директору ТОВ «КРОКУС» не було встановлено жодних обмежень на підписання Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. № 250 р.

Разом із тим, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2015 р. по справі № 916/2369/15, ухвали Господарського суду Одеської області від 18.04.2016 р. визнано недійсними протокол загальних зборів № 10 про виключення ОСОБА_6 із складу учасників ТОВ «КРОКУС», визнано ОСОБА_6 учасником ТОВ «КРОКУС» з усіма правами та обов'язками засновника відповідно до статуту ТОВ «КРОКУС» в редакції від 18.03.2013 р. із часткою у статутному капіталі 33 %, встановлено, що чинною є редакція статуту ТОВ «КРОКУС», затверджена рішенням загальних зборів учасників ТОВ «КРОКУС» від 18.03.2013 р. (протокол № 9), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради (номер запису 15561050012028035).

В матеріалах справи наявна копія зазначеного статуту. Оригінал зазначеної редакції статуту оглянуто судом, та представниками сторін в судовому засіданні 5 вересня 2016 року. В редакції статуту ТОВ «КРОКУС» від 18.03.2013 р. також відсутні будь-які обмеження (застереження) для директора ТОВ «КРОКУС» щодо укладання Угоди про передачу прав та обов'язків від 2 березня 2016 р.

Пунктом 1. Додаткового договору № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. № 47-юр від 4 березня 2016 р. визначено, що Сторони, за взаємною згодою сторін домовились внести наступні зміни до договору оренди від 26 лютого 2004 р. № 47-юр берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, розташованої за адресою: м. Одеса, пляж «Дельфін» між траверсами № 12 та № 12а першої черги ПЗС, загальною площею 2 800 кв. м., укладеного між Управлінням інженерного захисту території та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС ІНВЕСТ ГРУП» (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Додаткового договору № 1: в преамбулі договору назву Орендаря змінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОКУС ІНВЕСТ ГРУП» на підставі Угоди про передачу прав та обов'язків, зареєстрованої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 02.03.2016 року за № 250.

В пункті 2 Додаткового договору № 1 встановлено - в розділі 9 договору платіжні реквізити Орендаря змінено на: «Орендатор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Інвест Груп», місцезнаходження юридичної особи: 65059, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 40254385, р/р 260006022423200, МФО 351005.

Пунктом 3 передбачено, що інші умови Договору залишаються без змін.

Із змісту Додаткового договору № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. № 47 від 4 березня 2016 р. вбачається, що його предметом є виключно заміна сторони у зобов'язанні.

Заміна сторін у зобов'язані регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 520 ЦК України встановлено, що боржника у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи те, що Договір оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. представляє собою складне зобов'язання в якому у сторін даного зобов'язання - ТОВ «КРОКУС», та Управління інженерного захисту території та розвитку узбережжя Одеської міської ради, незалежно від їхнього найменування (орендодавець/орендар) є взаємні права та обов'язки, оскаржувальний додатковий договір укладався із дозволу та відома первісного орендаря ТОВ «КРОКУС».

Оскільки предметом Додаткового договору № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. № 47-юр є виключно заміна сторони у зобов'язанні, посилання Позивача на нібито порушення положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під час його укладення є безпідставними.

За змістом ст. 215 ЦК України, вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена або однією із сторін правочину, або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Позивач не обґрунтував у чому полягає порушення його законних прав та інтересів.

Позивачем не наведено жодних інших підстав, та не надано будь-яких доказів для визнання Угоди про передачу прав та обов'язків від 02.03.2016 р. та Додаткового договору № 1 про внесення змін до договору оренди берегозахисної споруди від 26 лютого 2004 р. № 47юр. недійсними, хоча обов'язок доведення обставин недійсності зазначених правочинів покладається саме на нього.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.32,33,34,38,43,44,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Інвест Груп" (відповідач-2), Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсною угоди та додаткового договору - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 12 вересня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев