Ухвала

від 14.09.2016 по справі 201/11107/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/11107/16-а

Провадження № 2/201/2617/2016

УХВАЛА

14 вересня 2016 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., при секретарі Пухловій О.О., розглянувши заяву про забезпеченню позову ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Автомоторсгруп» про визнання недійсним договору майнового лізингу № 505153 від 12.02.2016, стягнення коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпеченню позову у цивільній справі за його позовом до ТОВ «Автомоторсгруп» про визнання недійсним договору майнового лізингу № 505153 від 12.02.2016, стягнення коштів та моральної шкоди, шляхом накладення арешту на кошти ТОВ «Автомоторсгруп», які знаходяться на його рахунках, відкритих у банківських установах, в межах суми позову 272 300,00 грн.

В обґрунтування заяви вказав, що 12.02.2016 ним з ТОВ «Автомоторсгруп» укладено договір майнового лізингу № 505153, відповідно до умов якого лізингодавець - ТОВ «Автомоторсгруп» зобов’язався придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно - автомобіль Кіа Sorento 2.2 CRDi AT Premium, а лізингоодержувач ОСОБА_1 зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі. Вартість предмету лізингу визначена в сумі 389 000,00 грн. Пунктом 5.1, договору передбачено, що предмет лізингу передається у користування протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем авансового платежу та комісії. 12.02.2016 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Автомоторсгруп» кошти в сумі 77 800,00 грн., а також комісію 500,00 грн. 01.03.2016 перерахував авансовий платіж у розмірі 194 500,00 грн., а також комісію 500,00 грн. Відповідач повинен був передати предмет лізингу - автомобіль Кіа Sorento 2.2 CRDi AT Premium. 13.07.2016 він звертався до відповідача з вимогою розірвати договір майнового лізингу та повернути сплачені кошти, але дана вимога залишена без задоволення. Вважає, що у випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, реальне виконання рішення буде утруднено, оскільки до ТОВ «Автомоторсгруп» заявлено багато позовів, слухається багато справ у судах, отже існують обставини, що свідчать про закриття банківських рахунків відповідачем, тому позивач не зможе отримати кошти від даного боржника. Зазначає, що у нього відсутні відомості про наявні банківські рахунки, оскільки така інформація становить банківську таємницю та її неможливо отримати. Тому просить до вирішення спору по суті накласти арешт на банківські рахунки в межах суми позову.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК України).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову, заявник вказує, що існує вірогідність неможливості отримання коштів від позивача, так як дане підприємство закриває рахунки, має чисельну кількість стягувачів. Проте до матеріалів заяви та позову, який є у провадженні суду не надано жодних доказів, якими заявник обґрунтовує доводи про закриття рахунків, про наявність вимог до підприємства та про фінансове становище ТОВ «Автомоторсгруп».

З врахуванням викладеного, у заяві про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на кошти ТОВ «Автомоторсгруп», які знаходяться на його рахунках, відкритих у банківських установах, в межах суми позову 272 300,00 грн. - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.С. Наумова