Рішення

від 14.09.2016 по справі 370/2001/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 370/2001/15-ц Головуючий у І інстанції Мазко Н.В. Провадження № 22-ц/780/3966/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 1 14.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Плахтянської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа - Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом скасування державних актів та рішень ради,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 09.04.2003 р. він купив ? частину житлового будинку №14 по вулиці Кавказьській в с.Плахтянка Макарівського району Київської області .

На підставі рішення Плахтянської сільської ради від 6 січня 2005 року позивачу 5 грудня 2005 року був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,226 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

ОСОБА_5 є суміжним землекористувачем і йому на підставі рішення Плахтянської сільської ради від 23 вересня 2003 р. № 74 1 жовтня 2003 року був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,026 га для ведення особистого селянського господарства, а всього 0,276 га.

Позивач вважав, що до Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 була включена земельна ділянка більшого розміру на 25 кв.м., ніж він фактично займав, що дало йому підстави змінити межу між земельними ділянками, а до Державного акту на право власності на земельну ділянку позивача була включена відповідно земельна ділянка меншого розміру. При цьому в своїх розрахунках розміру земельних ділянок позивач посилається на дані погосподарської книги Плахтянської сільської ради. До того ж, при оформленні технічної документації, на підставі якої видані державні акти відповідачу, з позивачами не були погоджені межі земельних ділянок і дана документація не була затверджена Плахтянською сільською радою.

Враховуючи зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсними державні акти на право приватної власностін землю ОСОБА_4 серії Р2 №403860, кадастровий номер 3222786801:01:006:0013, також на його, позивача ім'я - серії ЯБ №310764, кадастровий номер 3222786801:01:006:0002 та скасувати їх державну реєстрацію і видати кадастрові номери автоматизованої бази даних;

скасувати рішення сесії 6 сесії 24 скликання Плахтянської сільської ради №74 в 23.09.2003 року та рішення №173-12-1У від 06.01.2005 року щодо передачі земельні ділянок у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

зобов’язати сільського голову разом із сільською земельною комісією врегулювати земельні питання згідно по господарської книги і інших документів сільської ради;

стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 244.00 гривні.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, кадастровий номер 3222786801:01:006:0002, виданий на ім’я ОСОБА_2, скасована його державна реєстрація і видалено кадастровий номерз автоматизованої бази даних.

Скасовано рішення 6 сесії 24 скликання Плахтянської сільської ради Макарівського району Київської області №173-12-1У від 60.01.2005 року щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги первинні документи на які посилався позивач, а саме документи, які підтверджують розмір земельної ділянки 0,12 га, яка виділялась для будівництва будинку попередньому власнику будинку, який зараз належить на праві власності ОСОБА_4 Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували правомірність збільшення його земельної ділянки до 0,276 га.

Крім того, позивач не погоджується із судом в тому, що задовольнивши позов частково, суд тим самим позбавив лише його права власності на земельну ділянку, і не позбавив права власності на земельну ділянку відповідача. Вказує на те, що його вимоги про визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки і рішення сільської ради щодо обох земельних ділянок були взаємопов»язаними. Лише в такий спосіб позивач мав намір захистити своє порушене право на отримання у власність земельної ділянки певного розміру, а саме визнавши недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки і вирішити питання отримання у власність цих земельних ділянок після належного виконання вимог ЗК України щодо погодження меж земельних ділянок.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з рішення №74 від 23.09.2003 року Плахтянської сільської ради Київської області «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» та згідно до списку громадян, яким передається земельна ділянка у приватну власність, вбачається, що ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.276 га, з яких 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, 0,026 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою с.Плахтянка, вул.Кавказька 18, (а.с. 17-20).

Згідно Державного акту №403860 від 01.10.2003 року ОСОБА_4на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,276 га в с.Плахтянка по вул.Кавказька 18, з яких 0,250 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, 0,026 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с.Плахтянка, вул.Кавказька 18, на які в подальшому було присвоєно кадастрові номери 3222786801:01:006:0013 (а.с.98) та 3222786801:01:006:0012.

Згідно витягу з рішення №173 від 06.01.2005 року Плахтянської сільської ради Київської області «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» та згідно до списку громадян, яким передається земельна ділянка у приватну власність вбачається, що ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,226 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка розташована за адресою: с.Плахтянка, вул..Кавказька 14. (а.с. 15, 16).

Згідно Державного акту серії ЯБ №310764 від 05.12.2005 року ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,226 га в с.Плахтянка по вул.Кавказька 14, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер: 3222786801:01:006:0002 (а.с.10).

Згідно листу Управління Держземагенства у Макарівському районі, інформація про земельну ділянку ОСОБА_6 з кадастровим номером 3222786801:01:006:0002, що належить останньому на підставі Державного акту серії ЯБ №310764 від 05.12.2005 року, загальною площею 0.226 га завантажена не корректно та не в повному обсязі, що унеможливлює формування витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Згідно цього ж листа, ОСОБА_6 для вирішення цього питання рекомендовано звернутись в Управління (а.с.8).

Задовольняючи позов в частині визнання недійсними Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім.»я позивача , а також щодо скасування рішення Плахтянської сільської ради від 06.01.2005 р. про передачу в власність ОСОБА_2 земельної ділянки, суд виходив з того, що із схеми розташування координат земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на території Плахтянської сільської ради, наданою Управлінням Держгеокадастру (а.с.208), вбачається накладення земельної ділянки ОСОБА_7 на земельну ділянку ОСОБА_4 Крім того, суд виходив з того? що відсутній витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки ОСОБА_2 внаслідок того, що інформація до земельного кадастру щодо його земельної ділянки завантажена не коректно і не в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, а також рішення сільської ради про передачу ОСОБА_4В у власність земельної ділянки суд виходив з того, що позивач не довів в судовому засіданні цих позовних вимог.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Таким чином, позивач мав довести, що він є землекористувачем або власником земельної ділянки і його право користування земельною ділянкою було порушене відповідачем.

Суд першої інстанції правильно встановив, що на час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4, а саме на липень 2003 р. позивач був власником будинку № 14 по вул.Кавказькій в с.Плахтівка і цей будинок знаходиться на суміжній земельній ділянці із земельною ділянкою ОСОБА_4, тобто позивач був суміжним землекористувачем.

Суд першої інстанції також дослідив письмові докази,, а саме технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 Однак поза увагою суду залишились доводи позивача про те, що він як суміжний землекористувач не погоджував ОСОБА_4 межі земельних ділянок, що підтверджується актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, який міститься у вказаній в технічній документації. Судова колегія перевірила ці доводи позивача і встановила, що, дійсно, в даному акті міститься підпис не ОСОБА_2. як суміжного землекористувача, а підпис ОСОБА_8, у якої позивач ОСОБА_2 купив будинок у квітні 2003 р. ОСОБА_2 вважає, що саме та обставина, що з ним не погодили межі земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_4 в подальшому виник спір щодо межі.

Судова колегія погоджується із позивачем в тому, що на час передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 ОСОБА_2 ще не був власником земельної ділянки, а був лише землекористувачем і як землекористувач мав право на погодження з ним меж земельної ділянки ОСОБА_4

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в 2005 році отримав у власність земельну ділянку і погодив із відповідачем ОСОБА_4 її межі. Тобто погодився із тим, що йому передано у власність земельну ділянку саме в тих межах, які зазначені в його державному акті на право власності на земельну ділянку, ці межі відповідали тим межам, які зазначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 і спору щодо цих меж у сторін не було. Таким чином змінився як статус ОСОБА_7 із землекористувача на власника, так і статус земельної ділянки, із земель комунальної власності, яка знаходилась в користуванні ОСОБА_7 вона стала об»єктом права приватної власності з чітко визначеними межами. З цього часу, коли були встановлені межі земельної ділянки позивача, позивач мав право на захист свого права користування земельною ділянкою в цих межах і належних і допустимих доказів того, що ці межі були порушені ОСОБА_4, позивач суду не надав. Всі доводи позивача зводяться до того, що ОСОБА_4 була передана земельна ділянка більшого розміру, ніж рахувалась по погосподарським книгам за попереднім власником будинку, який наразі належить ОСОБА_4

Виходячи із наведеного, судова колегія не вбачає підстав для того, щоб визнавати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_4 з підстав непогодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 меж земельної ділянки.

Разом із тим, судова колегія не може погодитись із судом першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та державних актів на право власності на земельні ділянки. Заявляючи позов про визнання недійсними рішень Плахтянської сільської ради щодо себе та відповідача, а також державних актів на право власності на земельні ділянки обох сторін, позивач мав намір повернутись до стадії приватизації земельних ділянок, погодити межі і після цього оформити право власності на ці ділянки. Єдиною підставою для заявлення таких позовних вимог було невідповідність площ земельних ділянок, які зазначались у правовстановлюючих документах тим площам, на які сторони мали право відповідно до записів в погосподарських книгах.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача з інших підстав, а саме виходячи з того, що Управлінням Держземагенства у Макарівському районі завантажена некоректно і не в повному обсязі інформація про земельну ділянку позивача , що не уможливлює формування Управлінням Держгеокадастру у Макарівскому районі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивача. Також суд зазначив, що із схеми розташування координат земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що існує накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_4 що також є підставою для визнання недійсним правовстановлюючих документів на земельну ділянку ОСОБА_2

Однак позивач з цих підстав позов не заявляв, а тому суд ухваливши своє рішення вийшов за межі позовних вимог. Крім того, належним доказом накладення земельних ділянок може слугувати лише відповідний висновок експерта, який відсутній в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, удова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог і в цій частині необхідно ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст..ст. 303,307,309 ЦПК країни, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 березня 2016 року у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та Плахтянської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю №310764, кадастровий номер 3222786801:01:006:0002, виданий на ім’я ОСОБА_2, скасування його державної реєстрації і видалення кадастрового номера з автоматизованої бази даних, а також скасування рішення 6 сесії 24 скликання Плахтянської сільської ради Макарівського району Київської області №173-12-1У від 60.01.2005 року щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді