Рішення

від 07.09.2016 по справі 631/1587/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 631/1587/14-ц Головуючий суддя І інстанції Марюхна Л. А.

Провадження № 22-ц/790/3410/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про спадкове право

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Гуцал Л.В., Кірсанової Л.І.

при секретарі - Огар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та третьої особи Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом , зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області , третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на ? частину майна в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_4, померлого 04 липня 2013 року в с. Просяне, Нововодолазького району, Харківської області. 27 січня 2006 року ОСОБА_4 склав на ім'я ОСОБА_2 заповітне розпорядження, згідно якого заповів йому земельну ділянку, що належала померлому батькові на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЯБ № 207989. 21.03.2007 року ОСОБА_4 також склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_2 право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства В«КолосВ» на підставі свідоцтва серії ХА № 143649, виданого Просянською сільською радою від 03 вересня 2002 року. Заповіти посвідчені Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області.

ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, після смерті батька, але йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, оскільки неможливо визначити майно, яке заповідалось, оскільки в заповіті йдеться не про земельна ділянка, а державний акт, не майновий пай, а свідоцтво. Крім того в тексті заповіту від 21.03.2007 року не зазначено час його складання. Допущені помилки в тексті заповіту змусили позивача звернутися з вищевказаним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області , третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на 1/2 частину майна в порядку спадкування за законом. Вказує, що заповіти від 27 січня 2006 року та від 21.03.2007 року складені батьком ОСОБА_4 є незаконні, так як батько мав чотирьох дітей, а заповіт склав лише на одного сина ОСОБА_2

Крім того у вищевказаних заповітах неможливо визначити майно, яке заповідалось, тому спадкування повинно бути здійснено не за заповітом, а законом. З таких підстав ОСОБА_1 стверджує, що він як син спадкодавця має право на 1/2 частину спадкового майна.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано чинним заповіт від 27 січня 2006 року складений в Просянській сільській раді, Нововодолазького району, Харківської області, померлим 4 липня 2013 року ОСОБА_4, на ім'я ОСОБА_2, в якому замість земельної ділянки вказано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЮ №-277989 від 22 березня 2005 року розташовану на території Просянської сільської ради, Нововодолазького району, Харківської області.

Визнано чинним заповіт від 21 березня 2007 року складений в Просянській сільській раді, Нововодолазького району, Харківської області, померлим 4 липня 2013 року ОСОБА_4, на ім'я ОСОБА_2 в якому замість майнового паю вказано свідоцтво ХА №-143649 на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 3 вересня 2002 року.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 4 липня 2013 року ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 4,8032га. загальною вартістю 88026 гривень 74 копійки, в тому числі 4,3834га. за кадастровим №-6324284000:01:001:0098, пасовища площею 0,3928га. за кадастровим №-6324284000:01:001:0319, пасовища площею 0,0270га. за кадастровим №-6324284000:02:001:0236, в межах згідно з планом розташовану на території Просянської сільської ради, Нововодолазького району, Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому 4 липня 2013 року ОСОБА_4, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ-207989 виданого на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації від 19 листопада 2004 року №-408 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на праві власності на землю за №-406, 22 березня 2005 року.

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування після смерті 4 липня 2013 року ОСОБА_4 на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства вартістю 3132 гривні з фонду майна КСП В«КолосВ» на підставі свідоцтва серії ХА №-143649 виданого Просянською сільською радою, Нововодолазького району, Харківської області, від 3 вересня 2002 року на ім'я ОСОБА_4.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на 1/2 частину майна в порядку спадкування за законом .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити його зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_2, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на 1/2 частину майна в порядку спадкування за законом. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування відомостей щодо того, чи наділена секретар Нетецька Л.Г. повноваженнями посвідчувати відповідні заповіти. Звертає увагу на те, що, судом не враховані вимоги ст. ст. 1247, 1251 ЦК України про те, що у заповіті обов'язково зазначається місце та час його складання, проте у заповіті від 21.03.2007 року ці вимоги не додержані.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 04 липня 2013 року в селі Просяне, Нововодолазького району, Харківської області помер батько позивачів ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 397504, виданого 05 липня 2013 року.

27 січня 2006 року ОСОБА_4 в Просянській сільській раді Нововодолазького району Харківської області склав на ім'я ОСОБА_2 заповіт, посвідчений секретарем Просянської сільської ради, Нововодолазького району, Харківської області, згідно якого заповів йому Державний акт серії ЯБ № 207989 від 22 березня 2005 року. Земельна ділянка розташована на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 406.

21.03.2007 року ОСОБА_4 також склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_2 свідоцтво ХА №-143649 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий Просянською сільською радою від 03 вересня 2002 року, на який він мав право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства В«КолосВ» , відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 13 липня 2002 року.

ОСОБА_2,ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса із заявою про оформлення права на спадщину після померлого батька ОСОБА_4, але їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину. В постановах приватного нотаріуса ОСОБА_3 23.10.2015 та 15.12.2015 року вказано на неможливість визначити майно, яке заповідалось, так як заповідалась не земельна ділянка, а державний акт, не майновий пай, а свідоцтво. Крім того в тексті заповіту від 21.03.2007 року не зазначено час його складання.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України .

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України , заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсним в силу закону).

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Форма заповіту передбачає обов'язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 ЦК України (ч. 3 ст. 1247 ЦК України ).

Згідно ст. 1251 ЦК України , якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України .

Положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Крім того, за змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно рішень Просянської сільської ради № 3 від 24 січня 2006 року та № 3 від 26 січня 2007 року.

Таким чином, заповіти ОСОБА_4 від 27 січня 2006 року та від 21.03.2007 року посвідчені уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Між тим, згідно роз*ясень, що викладені в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Заповіт від 21.03.2007 року не містить часу його складання, отже є нікчемним в силу ст. 1257 ЦК України , тобто недійсним через невідповідність закону, а саме ст. 1247 ЦК України .

Судова колегія вважає, що вимоги ОСОБА_2 про визнання заповіту чинним (дійсним) задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним у випадках, встановлених цим Кодексом.

Глава 85 ЦК України , яка регулює порядок спадкування за заповітом і є спеціальною нормою, не передбачає можливості визнання судом дійсним заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Норми ст. 218 ЦК України , є загальними і не регулюють правовідносини, які виникли між сторонами у справі.

Якщо зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача за наявності спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту вони виходячи із положень ч. 2 ст. 1256 ЦК України , не позбавлені можливості звернутися до суду із вимогами про тлумачення заповіту.

Між тим, позовних вимог про тлумачення правочину у відповідності до ст. 1256 ЦК України позивач не заявляв.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, у рішенні суду слід констатувати нікчемність заповіту ОСОБА_4 від 21.03.2007 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є такими що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, є спадкоємцями першої черги.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на 1/2 майнового паю члена сільськогосподарського підприємства в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є порушення норм матеріального права.

Керуючись ч.1 ст. 289, 303, 304, 305, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 березня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Просянська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, про визнання заповітів чинними, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на 1/2 частину майна в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визначити нікчемним заповіт ОСОБА_4, посвідчений секретарем Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 21 березня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 19.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/2 майнового паю члена сільськогосподарського підприємства вартістю 3132 гривні з фонду майна КСК «Колос» на підставі свідоцтва серії ХА № 143649, виданого Просянською сільською радою від 03 вересня 2002 року на ім'я ОСОБА_4.

В решті у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -