Рішення

від 14.09.2016 по справі 707/1761/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1761/16-ц

2/707/989/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2016 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Морозова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Березюк Л.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Сіті» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Любава Сіті» ( Далі - ТОВ «Любава Сіті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував ті обставини, що 08.03.2016 року, о 11 годині 20 хвилин в м. Черкаси, бул. Шевченка, 208/1, а саме рамкова зона водій ОСОБА_2, керував автомобілем ГАЗ 3302 КФУ-1, д.н. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до по сторонніх осіб внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль PEUGEOT 308, д.н. НОМЕР_2. Внаслідок ДПТ автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2016 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. Дана постанова набрала законної сили і є чинною.

Крім того, під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок зіткнення автомобіля ГАЗ 3302 КФУ-1 зі стіною ТРЦ «Любава», була розбита фасадна плитка стіни та деформовані панелі.

У зв'язку з тим, що відповідач, який керував джерелом підвищеної небезпеки та з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, своїми діями та наслідками у виді пошкоджень фасаду будівлі, завдав позивачу матеріальну шкоду, останній був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задоволити і зазначала, що матеріальну відповідальність несе не власник транспортного засобу, а особа, під керуванням якої знаходився автомобіль.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не погодившись із сумою збитків, вважаючи її завищеною, та зазначив, що автомобіль ГАЗ 3302 КФУ-1, д.н. НОМЕР_1 фактично належить ПАТ «КиївХліб». На даному товаристві ОСОБА_2 працює не офіційно, без укладання трудового договору з ПАТ «КиївХліб», проте для виконання певної роботи йому було надано вищевказаний автомобіль та технічний паспорт на нього. Обставини справи відповідачем не оскаржуються і він не заперечує факт заподіяної позивачу шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участю.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідальність за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, повинен нести власник транспортного засобу, а не особа, котра керувала ним. Відповідно до даних полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль ГАЗ 3302, типу С-1, д.н. НОМЕР_1 - належить ОСОБА_4, а тому останній згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року повинен відшкодовувати матеріальну шкоду. Крім того, представник відповідача, зазначав, що ОСОБА_2 фактично перебував у трудових відносинах з ПАТ «КиївХліб» і згідно п. 4 вищевказаної Постанови не несе відповідальності за шкоду перед потерпілою стороною.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Згідно постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2016 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. Дана постанова набрала законної сили і є чинною. З постанови Соснівського районного суду м. Черкаси вбачається, що 08.03.2016 року, о 11 годині 20 хвилин в м. Черкаси, бул. Шевченка, 208/1, а саме рамкова зона водій ОСОБА_2, керував автомобілем ГАЗ 3302 КФУ-1, д.н. НОМЕР_1 під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до по сторонніх осіб внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль PEUGEOT 308, д.н. НОМЕР_2. Внаслідок ДПТ автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Виходячи з наведеної норми, суд вважає, що винність відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди доведена і на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно дефектного акту від 08 березня 2016 року, складеного комісією із працівників ТРЦ «Любава Сіті», встановлено, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля ГАЗ, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, була розбита фасадна плитка стіни та деформовані панелі стіни ТРЦ «Любава».

Аналізуючи механізм дорожньо-транспортної пригоди на підставі тих даних, які містяться в матеріалах справи та дослідивши в судовому засіданні відеоматеріали з камер спостережень ТРЦ «Любава», на яких була зафіксована сама дорожньо-транспортна пригода, суд приходить до висновку, що між діями відповідача та наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди і виразились в пошкодженні фасаду будівлі, є прямий причинний зв'язок.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (ст. 1166 ЦК).

Отже в судовому засіданні сторони визнали, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.03.2016 року, автомобіль ГАЗ 3302 КФУ-1, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 здійснив зіткнення зі стіною ТРЦ «Любава», внаслідок чого була розбита фасадна плитка стіни та деформовані панелі, а тому дана обставина в порядку ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно даних рахунку на оплату від 18 квітня 2016 року №27, вартість ремонту фасаду становить 12668 грн.

Враховуючи заперечення відповідача та його представника щодо вартості ремонтних робіт, судом було роз'яснено, що відповідач має право заявити по справі клопотання про призначення відповідних експертиз щодо встановлення ціни ремонтних робіт, проте ОСОБА_2 як і його представник цим правом не скористалися, а тому суд вважає, що розмір матеріальної шкоди доведений позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» - не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Отже посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПАТ «КиївХліб», у зв'язку з чим не несе відповідальності перед потерпілою стороною, є необгруваними і спростовуються самим відповідачем.

Крім того суд вважає такими, що не відповідають та суперечать нормам чинного законодавства України, твердження представника відповідача про те, що відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки повинно здійснюватися власником транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по справі в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1177 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60,61, 88, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, (ІПН ОСОБА_5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Сіті» (м. Черкаси, бульвар Шевченка, 208/1, код ЄДРПОУ 37067359) матеріальну шкоду у розмірі 12 668 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Любава Сіті» судові витрати у справі у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, а особою, яка не була присутня під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14 вересня 2016 року.

Суддя: В. В. Морозов