Постанова

від 21.11.2018 по справі 707/1761/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 707/1761/16-ц

провадження № 61-20954св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. ,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Любава Сіті ,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Любава Сіті на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бабенка В. М., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Любава Сіті (далі - ТОВ Любава Сіті ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 08 березня 2016 року об 11 год. 20 хв. в м. Черкаси на бульв. Шевченка, 208/1, ОСОБА_4, керуючи автомобілем ГАЗ 3302 КФУ-1, державний номерний знак НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не переконався, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив наїзд на автомобіль PEUGEOT 308, державний номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, під час цієї дорожньо-транспортної пригоди внаслідок зіткнення автомобіля ГАЗ 3302 КФУ-1 зі стіною торговельно-розважального центру Любава була розбита фасадна плитка стіни та деформовані панелі.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач зазначав, що оскільки внаслідок дій відповідача йому було завдано майнової шкоди, яка ОСОБА_4 не була відшкодована в добровільному порядку, ТОВ Любава Сіті просило суд стягнути з ОСОБА_4 заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнову шкоду у сумі 12 668,00 грн та понесені судові витрати у сумі 1 378,00 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Любава Сіті майнову шкоду у сумі 12 668,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Любава Сіті судові витрати у сумі 1 378,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач як особа, яка на певній правовій підставі керувала транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести відповідальність за спричинену внаслідок його дій шкоду.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року не сприяв всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин справи, не роз'яснив позивачу наслідки не вчинення ним процесуальних дій, зокрема, щодо можливості залучення відповідно до статті 33 ЦПК України 2004 року до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_5 (власник автомобіля) та страхової компанії.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Любава Сіті просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач як особа, яка на певній правовій підставі керувала транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести відповідальність за спричинену внаслідок його дій шкоду.

У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили і є чинною.

З постанови Соснівського районного суду м. Черкаси відомо, що 08 березня 2016 року, об 11 год. 20 хв. в м. Черкаси на бульв. Шевченка, 208/1, а саме рамковій зоні, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ГАЗ 3302 КФУ-1, державний номерний знак НОМЕР_1, під час руху заднім ходом, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль PEUGEOT 308, державний номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, під час цієї дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок зіткнення автомобіля ГАЗ 3302 КФУ-1 зі стіною торговельно-розважального центру Любава була розбита фасадна плитка стіни та деформовані панелі.

Згідно з дефектним актом від 08 березня 2016 року, складеним комісією із працівників ТОВ Любава Сіті , та рахунком на оплату від 18 квітня 2016 року № 27 вартість ремонту фасаду та деформованих панелей становить 12 668,00 грн.

Власником автомобіля ГАЗ 3302 КФУ-1, державний номерний знак НОМЕР_1, є ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого перед третіми особами була застрахована публічним акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія Оранта відповідно до полісу № АЕ/2825499 (а. с. 25).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), та спростовує доводи касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва про реєстрацію ГАЗ 3302 КФУ-1, державний номерний знак НОМЕР_1, факт незалучення власника автомобіля ОСОБА_5 та страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність, до участі у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, в справі відсутні докази на підтвердження звернення позивача до страховика та отримання відмови у виплаті страхового відшкодування.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Любава Сіті залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк В. М. Сімоненко С. П. Штелик