Рішення

від 15.09.2016 по справі 904/7149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.16р. Справа № 904/7149/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення індексу інфляції та 3% річних у розмірі 24279,12 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3 від 12.02.2016 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 14-327 юр від 22.08.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" індекс інфляції у розмірі 19590,59 грн. та 3% річних у розмірі 4 688,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору поставки № 3596 від 10.12.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 року по справі №904/980/16. Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення відповідачем сплачено заборгованість лише 23.06.2016 року, у зв'язку з чим нарахував 3% річних та індекс інфляції на основну суму боргу за період з 16.02.2016 року до 23.06.2016 року.

Відповідач, проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає позовні вимоги неправомірними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що в даному випадку позивач просить суд застосувати до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 442200,00 грн., які стягнуті рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 року, при цьому зазначає, що даним рішенням було також стягнуто 3% річних та індекс інфляції. Відповідач вказує, що фактично дані вимоги є вимогами про повторне застосування до відповідача заходів відповідальності за прострочення виконання одного й того ж грошового зобов'язання, що є порушенням вимог ч.1 ст. 61 Конституції України. Також відповідач зазначає про неправильність здійснення позивачем розрахунків 3% річних та індексу інфляції, та надає свій контррозрахунок, відповідно до якого індекс інфляції за період з лютого по червень складає 17688,00 грн., а 3% річних у розмірі 4603,23 грн. Відповідач вказує, що при розрахунку індексу інфляції позивач не враховує лютий місяць у якому була дефляція, а при нарахуванні 3% річних нарахування слід завершити 22.06.2016 року, коли фактично відповідачем було погашено заборгованість.

Розгляд справи був відкладений з 01.09.2016 року на 15.09.2016 року.

У судовому засіданні 15.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) було укладено договір на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні № 3596, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій), узгодженої(них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що загальна вартість продукції за договором складається з суми вартості всіх партій продукції, узгоджених по всім специфікаціям до даного договору; ціна продукції, що поставляється покупцю договірна і вказується для кожної позиції в специфікації(ціях), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що на момент прибуття продукції на склад покупця її повинен супроводжувати наступний пакет документів: рахунок-фактура, в якому зазначені номери договору та заявка на поставку в системі 5АР/РЗ; накладна (видаткова, ТТН, залізнична накладна, кур'єрської служби), в якій вказані номери договору та заявка на поставку в системі 5АР/РЗ; податкова накладна, відповідно до вимог ДПІ; оригінал документу, що підтверджує якість продукції паспорт виробу.

У пунктах 4.1.1, п.4.1 договору сторони узгодили, що датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця; оплата продукції покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах продавця, зазначених у договорі в наступному порядку: оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється в розмірі 100% від вартості такої продукції протягом 10 днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві.

Всього було поставлено товару на загальну суму 442 200,00 грн.

Факт існування заборгованості за поставлений по видатковим накладним №№ 154, 156 від 16.10.2014 року товар в сумі 442 200,00 грн. визнається відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків за період 0.1.01.2014-21.09.2015 року, підписаним сторонами; актом звірки розрахунків станом на 15.02.2016 року.

На час звернення позивача до суду строк оплати отриманого товару є таким, що настав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 року по справі № 904/980/16, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року, з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Прогрес" стягнуто: 442 200,00 грн. - основного боргу, 17 300,32 грн. - 3% річних, 228 930,33 грн. - інфляційних втрат, 10 326,46 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Позивач зазначає, що згідно платіжного доручення № 806 від 23.06.2016 року відповідачем на виконання рішення господарського суду та наказу сплачено на користь позивача грошові кошти у сумі 688 430,65 грн. Згідно відмітки банку на платіжному дорученні операція по зарахуванню грошових коштів проведена банком 24.06.2016 року.

Таким чином, рішення господарського суду по стягненню боргу виконано відповідачем у повному обсязі.

Однак, позивач вказує, що оскільки сума основного боргу у розмірі 442 200,00 грн. у повному обсязі погашена відповідачем лише 24.06.2016 року, ним нараховано 3% річних та індекс інфляції за період з 16.02.2016 року по 23.06.2016 року. що і є причиною виникнення спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2016 року по справі № 904/980/16, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року, з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Прогрес" стягнуто: 442 200,00 грн. - основного боргу, 17 300,32 грн. - 3% річних, 228 930,33 грн. - інфляційних втрат, 10 326,46 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними рішеннями встановлено, що строк оплати поставленого є таким, що настав.

Позивач зазначає, що відповідачем стягнуті рішенням господарського суду Дніпропетровської області суми сплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №806 від 23.06.2016 року, при цьому позивач вказує, що ці суми сплачені із простроченням, у зв'язку з чим останній нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період з 16.02.2016 року у сумі 4688,53 грн. та індекс інфляції з березня по червень 2016 року у розмірі 19590,59 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними. Також відповідач вважає неправильними розрахунки позивач, оскільки вважає, що індекс інфляції слід нараховувати починаючи з лютого 2016 року, в якому була дефляції, а нарахування 3% річних слід завершити 22.06.2016 року, коли фактично було здійснено погашення заборгованості, відповідно до платіжних доручень №0600019701 та №06000219702 від 22.06.2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області 3% річних та індекс інфляції було стягнуто за період з 28.10.2014 року по 15.02.2016 року.

Суд зазначає, що згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року по справі 917/1667/14, від 07.07.2015 року по справі №914/251/15, від 10.07.2013 у справі № 5002-33/4081-2012 та від 25.02.2015 року по справі №924/940/14, а також у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року по справі №904/6081/15, від 28.01.2016 року по справі №904/8880/15 та від 23.05.2016 року по справі №904/815/14.

За таких обставин, заперечення відповідача стосовно необхідності при нарахуванні індексу інфляції здійснювати розрахунок і за лютий 2016 року є безпідставним, оскільки за вказаним рішенням індекс інфляції було заявлено до стягнення у період з 28.10.2014 року по 15.02.2016 року.

При цьому суд зазначає, що кінцевим періодом нарахування у даному випадку має бути травень 2016 року. отже індекс інфляції слід розраховувати за період березень-травень 2016 року, який складає 20516,02 грн.

У зв'язку з тим, що за розрахунком суду розмір індексу інфляції є більшим, ніж заявлено позивачем, що є його правом, вимога про стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахованих 3% річних, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо невірного визначення позивачем кінцевого періоду.

Так, платіжним дорученням №06000219702 від 22.06.2016 року підтверджується здійсненні відповідачем погашення заборгованості у розмірі 688430,65 грн. на рахунок Дзержинського відділу ДВС із призначенням платежу: "зарахування коштів на користь ТОВ "ВО Прогрес" згідно рішення суду по справі №904/980/16 від 04.04.2016 року та постанови виконавчої служби". Відтак, фактично відповідачем грошові кошти було сплачено 22.06.2016 року.

Щодо посилання відповідача на платіжне доручення 806 від 23.06.2016 року, як на доказ сплати відповідачем заборгованості, суд зазначає наступне.

Дійсно, вказаним платіжним дорученням підтверджується зарахування на користь позивача грошових коштів у сумі 688430,65 грн., які проведені банком 24.06.2016 року. Однак, із названого платіжного доручення вбачається, що ці кошти були перераховані із рахунку Дзержинського відділу ВДВС м. Кривий Ріг на користь ТОВ "ВО Прогрес". Тобто, 22.06.2016 року відповідачем перераховані кошти на рахунок ВДВС, а вже 23.06.2016 року ВДВС перерахувало кошти на рахунок позивача, які проведені банком 24.06.2016 року. Отже, фактично відповідач припинив користуватися коштами позивача 22.06.2016 року, оскільки в цей день кошти вже перебували на рахунку Дзержинського ВДВС.

Згідно з п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення індексу інфляції та пені.

Тобто, день фактичного виконання зобов'язання не може включатись у період прострочення виконання такого зобов'язання.

За викладеного, нарахування 3% річних слід здійснювати у період з 16.02.2016 року по 21.06.2016 року, який складає 4603,23 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 24193,82 грн., з яких 19590,59 грн. - індекс інфляції та 4603,23 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1373,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Криворіжсталі, 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Прогрес" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, буд. 49, приміщення 317, ідентифікаційний код 36041366) 3% річних у розмірі 4603,23 грн., індекс інфляції у розмірі 19590,59 грн. та судовий збір у розмірі 1373,16 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 15.09.2016 року.

Суддя О.М. Крижний