Рішення

від 08.09.2016 по справі 910/12026/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016Справа № 910/12026/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" (далі - Товариство) до Київської міської ради (далі - Рада) про визнання недійсним та скасування рішення,

за участі представників:

позивача: Банах О.Л., за довіреністю від 11 липня 2016 року,

відповідача: Дорошенко О.С., за довіреністю від 13 червня 2016 року № 225-КМГ-1928, Сіліної М.Д., за довіреністю від 15 липня 2016 року № 225-КМГ-2325,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 4 березня 2015 року Радою було прийнято рішення № 173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вул. Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі м. Києва". Оскільки вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування, на думку позивача, є незаконним та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, останній, посилаючись на положення статей 19, 124 Конституції України, статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та норми статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати його недійсним та скасувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 липня 2016 року порушено провадження у справі № 910/12026/16 та призначено її до розгляду на 15 липня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15 липня 2016 року відклав розгляд справи на 25 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представників позивача. У судовому засіданні було оголошено перерву до 2 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 2 вересня 2016 судом було оголошено перерву до 8 вересня 2016 року.

До початку судового засідання 8 вересня 2016 року через канцелярію суду надійшла заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Фонд) про залучення його до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Обґрунтовуючи подану заяву, Фонд посилався на той факт, що скасування рішення Ради від 4 березня 2015 року, на його думку, унеможливить подальше використання та реконструкцію стадіону «Старт», який є об'єктом державної власності.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі в справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що прийняте у даній справі рішення не призведе до зміни порядку та умов використання та розпорядження вищезазначеним державним майном, у зв'язку з чим у задоволенні даного клопотання слід відмовити.

У судовому засіданні 8 вересня 2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові та додаткових поясненнях, поданих 7 вересня 2016 року.

Представники відповідача в свою чергу проти позову заперечували та надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, поданих до суду 8 вересня 2016 року. Заперечення Ради ґрунтуються на тому, що невиконання Товариством рішення відповідача від 26 лютого 2010 року зумовило прийняття Радою спірного рішення, з врахуванням позиції Конституційного Суду України, викладеної в абзаці 6 пункту 5 рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009. Крім того, представники зауважили, що на момент прийняття Радою рішення від 26 лютого 2010 року процедура передачі в користування земельних ділянок в місті Києві регулювалась Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність в місті Києві, затвердженим рішенням ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 (далі - Тимчасовий порядок), у редакції, затвердженій рішенням Ради від 24 грудня 2009 року № 930/2999. Представники Ради наголошували на тому, що рішення від 26 лютого 2010 року втратило чинність через дванадцять місяців після набуття чинності останнім, як то передбачено частиною 10 статті 19 Тимчасового порядку, оскільки відповідного договору у встановлений строк укладено не було.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2010 року Радою було прийнято рішення № 418/3856 «Про передачу ТОВ «Голден Хаус» земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону «Старт», будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва».

Зі змісту скасованого рішення вбачається, що останнім було припинено право користування відкритого акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" земельною ділянкою, площею 0,28 га; затверджено містобудівне обґрунтування щодо визначення параметрів реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва; внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень; затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок для комплексної реконструкції стадіону "Старт"; визнано такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 вересня 1967 року № 1523 та пункт 5 рішення Ради від 1 березня 2001 року № 209/1186; розірвано за згодою сторін договір на право тимчасового довгострокового користування землею від 15 травня 2001 року № 85-5-00073 з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Крім зазначеного, вказаним рішенням Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 Товариству, за умови виконання пункту 6, було передано земельні ділянки площею 4,83 га, у тому числі:

- ділянку № 1 площею 4,35 га - у довгострокову оренду на 15 років, зокрема, площею 4,12 га - за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 5 рішення Ради від 1 березня 2001 року № 209/1186 "Про оформлення права користування земельними ділянками", та право користування якими посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 5 травня 2001 року (лист-згода від 24 січня 2007 року № 90/9/01-307); площею 0,10 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 2 загальною площею 0,48 га - у короткострокову оренду на 5 років, зокрема, площею 0,18 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, площею 0,30 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 6 рішення Ради від 26 лютого 2010 року передбачено, що Товариству необхідно:

"6.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

6.2. У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

6.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок.

6.4. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 06.03.2009 № 124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік".

6.5. Питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 21.04.2007 № 17-П) та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

6.6. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.09.2007 № 09-10923 та від 31.08.2007 № 19-9040, Київської міської санепідстанції від 15.11.2007 № 4965, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 31.10.2007 № 05-08/8153, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД" від 12.03.2008 № 148-571, Головного управління охорони культурної спадщини від 18.09.2007 № 7206, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 11.05.2007 № 22-1148/35.

6.7. Проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм.

6.8. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства".

Позивач зазначав, що у період з 8 квітня 2010 року по 20 квітня 2011 року виготовив технічну документацію зі складання договору оренди, погодив плани земельних ділянок, землевпорядною організацією виготовлені проекти договорів оренди земельних ділянок (у паперовому та електронному вигляді), які передані для подальшого оформлення до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Проте, як встановлено судом та підтверджено сторонами під час судового розгляду, договору оренди земельних ділянок укладено не було.

4 березня 2015 року Радою було прийнято рішення № 173/1038 «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 «Про передачу ТОВ «Голден Хаус» земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону «Старт», будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва».

За частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини 1, 2 статті 16 ЦК України).

Приписами статті 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Таким чином, оскаржуване рішення Ради від 4 березня 2015 року є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для позивача, отже є актом у розумінні статті 20 ГК України.

Відтак, позивачем було обрано спосіб захисту свого порушеного права, який відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності Київради, її органів та посадових осіб, депутатських фракцій, груп, депутатів Київради, формування виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) встановлюється Регламентом Київської міської ради.

Положеннями статей 21, 23, 25, 27 Регламенту Ради, затвердженого її рішенням від 12 листопада 2014 року N 351/351 (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачена певна процедура включення проектів рішень до порядку денного пленарних засідань.

Як вбачається з протоколу № 25 пленарного засідання від 4 березня 2015 року, питання про визнання таким, що втратило чинність, рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 було винесено депутатом Київради Меліховою Т.І. та прийнято шляхом голосування.

Однак з наявної в матеріалах справи копії проекту рішення Ради «Про порядок денний пленарного засідання ІІІ сесії Київради VІІ скликання 4 березня 2015 року» вбачається, що до порядку денного не було включено жодного питання щодо Товариства.

Разом з тим, у виняткових випадках, у разі невідкладності, за пропозицією суб'єктів подання проектів рішень Київради, передбачених частиною першою статті 21 цього Регламенту, проект порядку денного пленарного засідання Київради може бути доповнений проектами рішень Київради. Зазначені проекти рішень мають бути оформлені та попередньо опрацьовані відповідно до вимог цього Регламенту. Невідкладність розгляду проекту рішення Київради повинна бути письмово обґрунтована суб'єктом подання. Головуючий на пленарному засіданні не ставить на голосування пропозиції про включення до проекту порядку денного пленарного засідання проектів рішень Київради, які не розглянуті відповідно до вимог статті 23 цього Регламенту (частина 4 статі 27 Регламенту, чинного на момент прийняття спірного рішення).

За змістом статті 23 Регламенту проекти рішень реєструються в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Ради та, зокрема, опрацьовується протягом 14 днів з моменту реєстрації постійними комісіями та протягом 30 днів - профільною постійною комісією.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем вищезазначеної процедури.

Крім того, відповідно до пункту 12 вищезазначеної статті Регламенту правовий висновок управління правового забезпечення діяльності Ради щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства є обов'язковим для розгляду профільною постійною комісією на її найближчому засіданні. За результатами такого розгляду профільна постійна комісія приймає рішення або щодо внесення на розгляд Київради проекту рішення, або щодо відхилення проекту рішення.

У матеріалах справи наявний правовий висновок вищезазначеного управління відповідача від 5 січня 2015 року № 08/230-2, в якому зазначено, що проект спірного рішення був повернутий, як такий, що не відповідає вимогам законодавства. Водночас відповідачем не було надано доказів розгляду цього проекту його профільною постійною комісією.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнє Рада приймала керуючись статтями 9, 93,123, 124 Земельного кодексу України, статтею 416 ЦК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі". Приймаючи рішення про визнання таким, що втратило чинність рішення від 26 лютого 2010 року № 418/3856, відповідач зазначив наступні підстави: не виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та гостру соціальну напругу навколо передбаченої забудови стадіону. Водночас вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також іншими нормативними актами України не передбачено право органу місцевого самоврядування приймати рішення про визнання таким, що втратило чинність, власного рішення з вищенаведених підстав.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Крім того, пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом самоврядування після їх виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2011 року у справі № 21-50а11.

Отже, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Орган місцевого самоврядування вправі за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Однак, якщо ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, то вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Водночас судом було встановлено, що рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856, зокрема й щодо припинення права землекористування, затвердження містобудівного обґрунтування, внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок тощо, є актом одноразового застосування по відношенню до Товариства та інших суб'єктів, зазначених у цьому рішенні. На його підставі виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, крім того, позивач заперечує проти їх зміни чи припинення. Дана обставина виключає можливість скасування чи зміни Радою вищезазначеного рішення, у зв'язку з чим спірне рішення від 4 березня 2015 року № 173/1038 є незаконним, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Слід також зазначити, що частиною 10 статті 19 Тимчасового порядку (у редакції, яка була чинна на час прийняття рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856) передбачено, що рішення Ради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дванадцять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено.

Судом встановлено, що відповідний договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами укладений не був. Враховуючи наведену обставину, суд дійшов висновку про те, що вищезазначене рішення Ради про передачу позивачу спірної земельної ділянки в силу положення вищезазначеної статті Тимчасового порядку припинило свою дію з 27 лютого 2011 року. При цьому, ні Тимчасовим порядком у редакції, що була чинною на час прийняття цього рішення, ні наступними редакціями Тимчасового порядку не було передбачено винесення відповідачем додатково окремого рішення щодо даного питання.

Посилання позивача на те, що до рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 слід застосовувати положення Тимчасового порядку в редакції, затвердженій рішенням відповідача від 23 червня 2011 року № 302/5689, не беруться судом до уваги, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що дана редакція набула чинності лише 25 червня 2011 року, тоді як судом було встановлено, що дванадцятимісячний строк, встановлений для даного рішення сплив ще у лютому 2011 року.

Водночас, оскільки позивачем було доведено та належним доказами підтверджено, що оспорюване рішення Ради від 4 березня 2015 року № 173/1038 не відповідає вимогам чинного законодавства, а також порушує його права та охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства, у зв'язку з чим позов останнього підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Київської міської ради від 4 березня 2015 року № 173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вул. Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі м. Києва".

Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" (02081, місто Київ, вулиця Причальна, будинок 1, ідентифікаційний код 33594435) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15 вересня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко