Постанова

від 14.12.2016 по справі 910/12026/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 910/12026/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Дорошенко О.С. - дов. №225-КМГ-4041 від 14.12.2016р.

Сіліна М.Д. - дов. №225-КМГ-2325 від 15.07.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016р.

у справі № 910/12026/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус"

до Київської міської ради

про визнання недійсним та скасування рішення

В судовому засіданні 14.12.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 4 березня 2015 року Київською міською радою було прийнято рішення №173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вул. Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі м. Києва".

Оскільки вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування, на думку позивача, є незаконним та суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, останній, посилаючись на положення статей 19, 124 Конституції України, статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та норми статей 15, 16, 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати його недійсним та скасувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2016р. у справі №910/12026/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано рішення Київської міської ради від 4 березня 2015 року №173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вул. Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі м. Києва".

Стягнуто з Київської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" 1 378,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення про задоволення позову залишити без змін, змінивши його мотивувальну частину.

Апелянт не погоджується з мотивувальною частиною рішення в частині припинення дії рішення Київради від 26.02.2010р. №418/3856 про передачу позивачу спірної земельної ділянки з 27.02.2011р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача 27.09.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.11.2016р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.11.2016р., у зв'язку перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, за результатами судового засідання у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.12.2016р.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.12.2016р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 14.12.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 лютого 2010 року відповідачем було прийнято рішення № 418/3856 "Про передачу ТОВ "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва".

Зі змісту скасованого рішення вбачається, що останнім було припинено право користування відкритого акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" земельною ділянкою, площею 0,28 га; затверджено містобудівне обґрунтування щодо визначення параметрів реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва; внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень; затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок для комплексної реконструкції стадіону "Старт"; визнано такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 вересня 1967 року № 1523 та пункт 5 рішення Ради від 1 березня 2001 року № 209/1186; розірвано за згодою сторін договір на право тимчасового довгострокового користування землею від 15 травня 2001 року № 85-5-00073 з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Крім зазначеного, вказаним рішенням Ради від 26 лютого 2010 року №418/3856 Товариству, за умови виконання пункту 6, було передано земельні ділянки площею 4,83 га, у тому числі:

- ділянку № 1 площею 4,35 га - у довгострокову оренду на 15 років, зокрема, площею 4,12 га - за рахунок земель, відведених відповідно до пункту 5 рішення Ради від 1 березня 2001 року № 209/1186 "Про оформлення права користування земельними ділянками", та право користування якими посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 5 травня 2001 року (лист-згода від 24 січня 2007 року № 90/9/01-307); площею 0,10 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, площею 0,13 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 2 загальною площею 0,48 га - у короткострокову оренду на 5 років, зокрема, площею 0,18 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, площею 0,30 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Пунктом 6 рішення Ради від 26 лютого 2010 року передбачено, що Товариству необхідно:

"6.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

6.2. У місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

6.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок.

6.4. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 06.03.2009 № 124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік".

6.5. Питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 21.04.2007 № 17-П) та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

6.6. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28.09.2007 № 09-10923 та від 31.08.2007 № 19-9040, Київської міської санепідстанції від 15.11.2007 № 4965, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 31.10.2007 № 05-08/8153, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД" від 12.03.2008 № 148-571, Головного управління охорони культурної спадщини від 18.09.2007 № 7206, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 11.05.2007 № 22-1148/35.

6.7. Проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) із кількістю машиномісць відповідно до державних будівельних норм.

6.8. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства".

Позивач зазначав, що у період з 8 квітня 2010 року по 20 квітня 2011 року виготовив технічну документацію зі складання договору оренди, погодив плани земельних ділянок, землевпорядною організацією виготовлені проекти договорів оренди земельних ділянок (у паперовому та електронному вигляді), які передані для подальшого оформлення до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. Проте, як встановлено судом та підтверджено сторонами під час судового розгляду, договору оренди земельних ділянок укладено не було.

4 березня 2015 року відповідачем було прийнято рішення № 173/1038 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 "Про передачу ТОВ "Голден Хаус" земельних ділянок для комплексної реконструкції спортивного комплексу стадіону "Старт", будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу та багатофункціонального житлово-офісного комплексу з приміщеннями торгово-розважального призначення та паркінгом на вулиці Шолуденка, 26-28/4 у Шевченківському районі міста Києва".

За частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини 1, 2 статті 16 ЦК України).

Приписами статті 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Таким чином, оскаржуване рішення Ради від 4 березня 2015 року є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для позивача, отже є актом у розумінні статті 20 ГК України.

Відтак, позивачем було обрано спосіб захисту свого порушеного права, який відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності Київради, її органів та посадових осіб, депутатських фракцій, груп, депутатів Київради, формування виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) встановлюється Регламентом Київської міської ради.

Положеннями статей 21, 23, 25, 27 Регламенту Ради, затвердженого її рішенням від 12 листопада 2014 року N 351/351 (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачена певна процедура включення проектів рішень до порядку денного пленарних засідань.

Як вбачається з протоколу № 25 пленарного засідання від 4 березня 2015 року, питання про визнання таким, що втратило чинність, рішення Ради від 26 лютого 2010 року №418/3856 було винесено депутатом Київради Меліховою Т.І. та прийнято шляхом голосування.

Однак з наявної в матеріалах справи копії проекту рішення Ради "Про порядок денний пленарного засідання ІІІ сесії Київради VІІ скликання 4 березня 2015 року" вбачається, що до порядку денного не було включено жодного питання щодо Товариства.

Разом з тим, у виняткових випадках, у разі невідкладності, за пропозицією суб'єктів подання проектів рішень Київради, передбачених частиною першою статті 21 цього Регламенту, проект порядку денного пленарного засідання Київради може бути доповнений проектами рішень Київради. Зазначені проекти рішень мають бути оформлені та попередньо опрацьовані відповідно до вимог цього Регламенту. Невідкладність розгляду проекту рішення Київради повинна бути письмово обґрунтована суб'єктом подання. Головуючий на пленарному засіданні не ставить на голосування пропозиції про включення до проекту порядку денного пленарного засідання проектів рішень Київради, які не розглянуті відповідно до вимог статті 23 цього Регламенту (частина 4 статі 27 Регламенту, чинного на момент прийняття спірного рішення).

За змістом статті 23 Регламенту проекти рішень реєструються в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Ради та, зокрема, опрацьовується протягом 14 днів з моменту реєстрації постійними комісіями та протягом 30 днів - профільною постійною комісією.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем вищезазначеної процедури.

Крім того, відповідно до пункту 12 вищезазначеної статті Регламенту правовий висновок управління правового забезпечення діяльності Ради щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства є обов'язковим для розгляду профільною постійною комісією на її найближчому засіданні. За результатами такого розгляду профільна постійна комісія приймає рішення або щодо внесення на розгляд Київради проекту рішення, або щодо відхилення проекту рішення.

У матеріалах справи наявний правовий висновок вищезазначеного управління відповідача від 5 січня 2015 року № 08/230-2, в якому зазначено, що проект спірного рішення був повернутий, як такий, що не відповідає вимогам законодавства. Водночас відповідачем не було надано доказів розгляду цього проекту його профільною постійною комісією.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнє Рада приймала керуючись статтями 9, 93,123, 124 Земельного кодексу України, статтею 416 ЦК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі". Приймаючи рішення про визнання таким, що втратило чинність рішення від 26 лютого 2010 року № 418/3856, відповідач зазначив наступні підстави: не виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та гостру соціальну напругу навколо передбаченої забудови стадіону.

Водночас вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також іншими нормативними актами України не передбачено право органу місцевого самоврядування приймати рішення про визнання таким, що втратило чинність, власного рішення з вищенаведених підстав.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Крім того, пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом самоврядування після їх виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2011 року у справі № 21-50а11.

Отже, органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Орган місцевого самоврядування вправі за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Однак, якщо ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, то вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Водночас судом було встановлено, що рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856, зокрема й щодо припинення права землекористування, затвердження містобудівного обґрунтування, внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок тощо, є актом одноразового застосування по відношенню до Товариства та інших суб'єктів, зазначених у цьому рішенні.

На його підставі виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, крім того, позивач заперечує проти їх зміни чи припинення.

Дана обставина виключає можливість скасування чи зміни Радою вищезазначеного рішення, у зв'язку з чим спірне рішення від 4 березня 2015 року № 173/1038 є незаконним, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Частиною 10 статті 19 Тимчасового порядку (у редакції, яка була чинна на час прийняття рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856) передбачено, що рішення Ради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дванадцять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено.

Судом встановлено, що відповідний договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами укладений не був.

Враховуючи наведену обставину, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вищезазначене рішення Ради про передачу позивачу спірної земельної ділянки в силу положення вищезазначеної статті Тимчасового порядку припинило свою дію з 27 лютого 2011 року.

При цьому, ні Тимчасовим порядком у редакції, що була чинною на час прийняття цього рішення, ні наступними редакціями Тимчасового порядку не було передбачено винесення відповідачем додатково окремого рішення щодо даного питання.

Посилання позивача (апелянта) на те, що до рішення Ради від 26 лютого 2010 року № 418/3856 слід застосовувати положення Тимчасового порядку в редакції, затвердженій рішенням відповідача від 23 червня 2011 року № 302/5689, не беруться судом до уваги, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що дана редакція набула чинності лише 25 червня 2011 року, тоді як судом було встановлено, що дванадцятимісячний строк, встановлений для даного рішення сплив ще у лютому 2011 року.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що протест прокурора, на який посилається апелянт як на поважну причину неоформлення договору оренди, оскільки він зупиняє дію рішення Київської міської ради про передання земельної ділянки у користування, був винесений до Київської міської ради 26 квітня 2011 року, тобто, через 14 місяців після набрання чинності вказаним рішенням.

Тобто, у Позивача була реальна можливість у період з 26 лютого 2010р. до 25 лютого 2011р. оформити договір оренди на дану земельну ділянку, і жодних перешкод для цього не існувало.

Оскільки, договір оренди протягом дванадцяти місяців із дня набрання чинності рішенням Київської міської ради оформлений не був, дане рішення втратило чинність, як це передбачено ч. 10 ст. 19 Тимчасового порядку, та вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів критично відноситься до посилання апелянта на ухвалу ВАСУ від 27.04.2016р. як на таку, що має преюдиційний характер для даної справи, у зв'язку з наступним.

Згідно із положеннями ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішеннями суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Ухвала ВАСУ від 27.04.2016 року не є тим рішенням, яке може мати преюдиційний характер у даній справі, оскільки ВАСУ у своїй ухвалі констатував той факт, що дана справа не відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Отже, обставини даної справи мають бути встановлені саме господарським судом, а не адміністративним.

По-друге, ухвала про закриття провадження у вказаній адміністративній справі не є рішенням на яке можна посилатись як на преюдиційне в розумінні ст. 35 ГПК України, так як спір по суті розглянутий не був, і обставини справи не встановлювались.

Крім того, згідно позиції пленуму Вищого господарського суду України у постанові від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зазначеній у пункті 2.6 не надається преюдиціального значення також: фактам (обставинам), зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 1117 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Усі обставини справи щодо прийняття спірного рішення Київської міської ради мають бути встановлені саме господарським судом, а тому посилання позивача на вказану Ухвалу як на таку, що має преюдиційний характер, є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно здійснено правову кваліфікацію відносин сторін та вірно застосовано положення Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867, у редакції, що діяла на момент прийняття рішення від 26 лютого 2010 року, завданням та сферою дії якого є визначення загальних положень і встановлення особливостей та процедури надання в постійне користування, встановлення сервітуту (права на обмежене користування), передачі в оренду та у власність земельних ділянок в м. Києві, оформлення права користування землею, встановлення сервітуту (права на обмежене користування) та посвідчення права власності на землю на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, вимоги апелянта щодо зміни мотивувальної частини рішення є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Хаус" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016р. у справі № 910/12026/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2016р. у справі № 910/12026/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12026/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська