Рішення

від 13.09.2016 по справі 923/1867/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року Справа № 923/1867/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль Плюс"

за участі:

3-ї особи-1 без самостійних вимог на стороні відповідача - Приватного підприємства "Фабрика хімчистки 2012"

3-ї особи-2 - ОСОБА_1

3-ї особи-3 - ОСОБА_2

представників сторін:

від позивача - Загоруйка Г.А. (представника за дорученням),

від відповідача - Ямніч С.М. (директора),

від 3-ї особи-1 - не прибув,

від 3-ї особи-2 - ОСОБА_1,

від 3-ї особи-3 - не прибув

про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, спрямованим до відповідача, про звернення стягнення заборгованості в розмірі 740026,01 грн, з яких: 598351,27 грн заборгованості за кредитом, 103389,96 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 10220,66 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 4933,06 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 15455,06 грн інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту та 7676,01 грн інфляційних за несвоєчасну сплату відсотків; за договором кредиту № 870VS1012052001 від 25.05.2012, укладеними між сторонами, за рахунок переданого в заставу за договором застави № 870VS1012052001-ЗАСТ від 25.05.2012 майна: 1) машини хімічного чищення замкнутого циклу EAZY CLEAN EC 115Е, працюючої на вуглеводних розчинниках, 2012 року виготовлення; 2) брючного пароманекену VIET 8741 з вбудованим парогенератором, 2012 року виготовлення; 3) комбінованого прасувального столу VIET VARIOLINE з ручним управлінням, 2012 року виготовлення; 4) автоматичної водопом'якшувальної установки VIET Softstar 3307, 2012 року виготовлення; 5) універсального комплексу HARDO-IDAELUNIT, 2012 року виготовлення (з комплектуючими); шляхом продажу предмету застави на прилюдних торгах т а передачі його в управління.

Відповідачем відзив на позов та третіми особами пояснень відносно суті даного спору не надано.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 8, 22 грудня 2015 року та 13 вересня 2016 року. В період з 22.12.2015 по 01.09.2016 провадження у справі було зупинене у зв'язку з наявністю в провадженні Дніпровського районного суду міста Херсона справи № 666/6286/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль Плюс" та Приватного підприємства "Фабрика хімчистки 2012" про стягнення солідарно 1139919,62 грн заборгованості за договором кредиту № 870VS1012052001 від 25.05.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль Плюс". Судове засідання 13.09.2016 проведене за участі лише представника позивача, оскільки ні відповідач, ні треті особи в засідання не прибули.

Крім викладеного судом встановлено, що 23.02.2016 Дніпровським районним судом міста Херсона у справі № 666/6286/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль Плюс" та Приватного підприємства "Фабрика хімчистки 2012" про стягнення солідарно 1139919,62 грн заборгованості за договором кредиту № 870VS1012052001 від 25.05.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль Плюс", прийняте рішення, що набрало законної сили, яким позовні вимоги задоволені та з відповідачів солідарно стягнуто 1139919,62 грн.

За змістом частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, відповідно до названого рішення судом встановлено, що 25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Стиль Плюс" укладено договір кредиту № 870VS1012052001, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 696975 грн, зі сплатою 23% річних, на строк до 24 травня 2017 року та частковим його погашенням щомісячними платежами в розмірі 11813,41 грн.

Станом на 23.07.2015 заборгованість позичальника складала 1139919,62 грн, з яких: 598351,27 грн заборгованості за кредитом, 249986,37 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 79309,18 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 60489,05 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 123125,19 грн інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту та 38658,56 грн інфляційних за несвоєчасну сплату відсотків.

Таким чином, вказані обставини не потребують повторного доведення.

В даному контексті суд також зазначає, що у справі, що розглядається позивачем зазначена заборгованість у розмірі 740026,01 грн, з яких: 598351,27 грн заборгованості за кредитом, 103389,96 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 10220,66 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 4933,06 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 15455,06 грн інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту та 7676,01 грн інфляційних за несвоєчасну сплату відсотків; яка виникла станом на 04.06.2014, та вона повністю охоплюється періодом, який визначено судом рішенням у справі № 666/6286/15-ц.

З аналізу договірних зобов'язань слідує, що за своєю юридичною природою укладений між банком та позичальником договір є кредитним договором, за яким відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої.

В даному контексті суд також зазначає, що у відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а за частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

За таких обставин несплата суми кредиту та процентів за його користування є порушенням взятих позичальником на себе зобов'язань за договором.

Через невиконання умов договору банком нарахована позичальнику пеня за порушення строків сплати кредиту в розмірі 10220,66 грн за період з 03.12.2013 по 03.06.2014, та пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 4933,06 грн за період з 03.12.2013 по 03.06.2014.

Вирішуючи спір в частині стягнення цих суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 статті 611, ч. 2-4 статті 612, ч. 1, 2 статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 4.1., передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд констатує про правомірність нарахування пені за вказані періоди та на вказані суми.

Через невиконання умов договору банком нараховані позичальнику інфляційні в розмірі 15455,06 грн за несвоєчасну сплату суми кредиту та 7676,01 грн за несвоєчасну сплату відсотків за період жовтня 2013 року по травень 2014 року, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за частиною 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

За таких обставин, нарахування інфляційних є правомірним.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами 25 травня 2012 року укладено договір застави майна № 870VS1012052001-ЗАСТ, за умовами якого відповідачем передано в заставу позивачу майно: 1) машину хімічного чищення замкнутого циклу EAZY CLEAN EC 115Е, працюючу на вуглеводних розчинниках, 2012 року виготовлення; 2) брючний пароманекен VIET 8741 з вбудованим парогенератором, 2012 року виготовлення; 3) комбінований прасувальний стіл VIET VARIOLINE з ручним управлінням, 2012 року виготовлення; 4) автоматичну водопом'якшувальну установку VIET Softstar 3307, 2012 року виготовлення; 5) універсальний комплекс HARDO-IDAELUNIT, 2012 року виготовлення (з комплектуючими).

Аналіз цього договору вказує, що він за своєю правовою природою є договором застави, правовідносини за яким регулюються приписами параграфу 6 глави 49 ЦК України, а також законом України «Про заставу».

Так, за змістом статті 572 цього Кодексу у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Аналогічні положення містяться в частині 2 статті 1 названого Закону.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 21 названого Закону про заставу реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, у зв'язку з чим необхідність зазначення в судовому рішенні порядку здійснення продажу майна та порядку звернення стягнення на заставлене майно відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги щодо звернення стягнення за заставлене майн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Проте, вимоги позивача про встановлення судом порядку здійснення такого звернення, а також передачі заставного майна в управління позивачу, задоволенню не підлягають, оскільки вони встановлені положеннями Закону України «Про заставу» та не потребують судового вирішення.

Враховуючи викладене та обґрунтованість позовних вимог, судовий збір в розмірі 21120,48 грн покладається на відповідача відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Звернути стягнення заборгованості з Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль Плюс" (адреса: 73000, м. Херсон, вул. Леніна, буд. 14/16; код ЄДРПОУ 19231104) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (адреса: 65014 м. Одеса, вул. Ю. Олеши, буд. 6; код ЄДРПОУ 00039019) за договором застави № 870VS1012052001-ЗАСТ від 25.05.2012 на майно: 1) машина хімічного чищення замкнутого циклу EAZY CLEAN EC 115Е, працююча на вуглеводних розчинниках, 2012 року виготовлення; 2) брючного пароманекену VIET 8741 з вбудованим парогенератором, 2012 року виготовлення; 3) комбінованого прасувального столу VIET VARIOLINE з ручним управлінням, 2012 року виготовлення; 4) автоматичної водопом'якшувальної установки VIET Softstar 3307, 2012 року виготовлення; 5) універсального комплексу HARDO-IDAELUNIT, 2012 року виготовлення (з комплектуючими); в рахунок задоволення грошових вимог за кредитним договором № 870VS1012052001 від 25.05.2012, в розмірі: 598351,27 грн заборгованості за кредитом, 103389,96 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 10220,66 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 4933,06 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 15455,06 грн інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту та 7676,01 грн інфляційних за несвоєчасну сплату відсотків.

3. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Стиль Плюс" (адреса: 73000, м. Херсон, вул. Леніна, буд. 14/16; код ЄДРПОУ 19231104) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (адреса: 65014 м. Одеса, вул. Ю. Олеши, буд. 6; код ЄДРПОУ 00039019) 21120,48 грн компенсації по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову (щодо встановлення судом порядку здійснення звернення стягнення) в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складене - 16 вересня 2016 року

Суддя М.К. Закурін