Постанова

від 13.09.2016 по справі 910/4119/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/4119/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Меше О.Л. - представник

від відповідача: Оліфір К.М. - представник

від третьої особи: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Бауштоффе"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 23.06.2016р.

у справі № 910/4119/16 ( суддя В.В. Бондарчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Бауштоффе"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БУД"

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро Буд"

про стягнення 514 427,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ БУД" про стягнення 537 990, 77 грн., у тому числі: 308 720, 58 грн. - основний борг із врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 162 377, 63 грн., трьох відсотків річних у сумі 12 734, 14 грн., пені у розмірі 54 158, 42 грн., а всього 537 990, 77 грн.

23.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав до місцевого суду заяву про зменшення позовних вимог, мотивовану тим, що станом на 01.11.2014 заборгованість відповідача перед позивачем становила 314 186, 18 грн., проте 18.08.2014 відповідачем було перераховано на користь позивача 20 000, 00 грн., у зв'язку з чим заборгованість зменшилась до 294 186, 18 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 294 186, 18 грн. - основного боргу, 153 925, 63 грн. - індексу інфляції, 12 157, 14 грн. - 3 % річних та 54 158, 42 грн. - пені, всього 514 427, 37 грн., яка була визнана судом такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку із чим її прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва 23.06.2016 року у справі № 910/4119/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Бауштоффе" 294 186 грн. 18 коп. - заборгованості та 4 412 грн. 79 коп. - судового збору. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Бауштоффе" судовий збір у розмірі 353 грн. 45 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Бауштоффе" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ БАУШТОФФЕ» в задоволенні позовних вимог по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ БУД» індексу інфляції у розмірі 162 377,63, трьох процентів річних у розмірі 12 734, 14, пені у розмірі 54 158,42 грн. та прийняти нове рішення яким позовні вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ БАУШТОФФЕ» задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, також апелянт вважає, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що в законодавстві чітко встановлено та роз'яснено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи та якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, то підрядник зобов'язаний сплатити субпідрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Остаточна здача робіт по Договору відбулася підписанням позивачем та відповідачем актів прийняття виконаних будівельних робіт (КБ-2в), а у позивача виникло право вимоги про оплату виконаних робіт на наступний день після підписання таких актів. Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував та не надав уваги актам цивільного законодавства, що містяться в ст. ст. 530, 838, 854, 879 ЦК України та Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак поштова кореспонденція, надіслана на його адресу повернулась з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено з»ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалами справи. Про це Вищим господарським судом України зазначено в інформаційних листах від 02.06.2006р № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (п.4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (п.15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 « Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (п.23).

У першому з названих листів викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв»язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п.., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вислухавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, колегія встановила наступне.

11.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЄВРО БУД" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" (далі - субпідрядник) укладено договір підряду № 11-11/13Сим, умовами якого передбачено, що підрядник доручає, та зобов'язується оплатити, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт, визначених у пункті 1.2. даного договору, з використанням власних матеріалів та обладнання/інструментів.

Найменування робіт: утеплення, обмурівка та фарбування фасаду, утеплення з армуванням цоколю, облаштування парапету будівлі, розташованої за адресою: вул. Симиренка, 1 у Святошинському районі м. Києва (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору виконання робіт, передбачених п. 1.2. даного договору, відбувається у наступному порядку:

1-ий етап: Утеплення стін фасадів, цоколю пінополістирольними плитами ПСБС 25 і мінераловатною плитою, придатною для утеплення фасадів згідно ДСТУ Б В 2.6-36:2008;

2-ий етап: Оздоблення фасадів декоративною штукатуркою Ваumit;

3-ий етап: Пофарбування фасадів фарбою Ваumit;

4-ий етап: Облаштування парапету.

Згідно п. 3.4. договору ціна даного договору становить без ПДВ - 188 377, 00 грн., ПДВ (20 %) - 37 674, 80 грн., з урахуванням ПДВ - 226 048, 80 грн.

Загальна вартість робіт за цим договором наведена у додатку № 1 до даного договору (п. 3.6. договору).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється підрядником у гривнях, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника.

Умовами п. 4.1. - 4.3. договору встановлено, що термін виконання робіт за цим договором: 31.12.2013, за умови сумлінного та своєчасного виконання підрядником своїх зобов'язань за договором.

Початком виконання робіт за цим договором є дата отримання субпідрядником суми передоплати за матеріали у розмірі 50 % від суми договору.

Місце виконання робіт: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Симиренка, 1.

Підрядник зобов'язаний прийняти виконані субпідрядником роботи та оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 5.1.5. договору).

У відповідності до п. 6.4.1 договору за порушення строку здійснення розрахунків за договором підрядник сплачує субпідрядникові пеню у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 10 % від вартості робіт за цим договором.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Додатком № 1 сторони погодили договірну ціну до договору підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, відповідно до якого:

- Утеплення стін фасадів пінополістирольними плитами і мінеральною плитою поясів з ОСП осі Р-Ж, 12-р, обсяг - 435, 62 м2, загальна вартість з ПДВ - 104 554, 80 грн.;

- Утеплення стін фасадів пінополістирольними плитами і мінеральною плитою поясів з ОСП осі Б-Р, 18-12, 12-18, обсяг - 1 630, 34 м2, загальна вартість з ПДВ - 358 673, 70 грн.;

- Оренда будівельних риштувань, обсяг - 1 000, 00 м2, загальна вартість, з ПДВ - 420 000, 00 грн.;

- Утеплення та армування цоколю, обсяг - 258, 00 м2, загальна вартість з ПДВ - 56 760, 00 грн.;

- Улаштування парапетів, обсяг - 258, 00 м2, загальна вартість з ПДВ - 25 800, 00 грн.

Всього загальна вартість робіт по договору - 587 788, 50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 11.11.2013 по 28.03.2014 позивачем були виконані, а третьою особою прийняті роботи на загальну суму 300 000, 00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 01 за січень 2014 року на суму 184 744, 80 грн., за березень 2014 року (2 шт.) на суму 76 000, 00 грн. та на суму 39 255, 20 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати з січень 2014 року, за березень 2014 року (2 шт.), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також, з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що за виконані підрядні роботи Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ЄВРО БУД" розрахувалося у повному обсязі, грошові кошти у розмірі 300 000, 00 грн. перераховані на рахунок позивача, що підтверджується виписками за особовим рахунком позивача № 26009244843700.

28.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія ЄВРО БУД" ( первісний підрядник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ БУД" (новий підрядник) було укладено договір про заміну сторони в договорі підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, умовами якого передбачено, що первісний підрядник уступає (передає), а новий підрядник набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань "підрядника" за договором підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, укладеним між первісним підрядником на субпідрядником, з 29.03.2014.

Відповідно до п. 2 укладеного договору субпідрядник надає свою згоду на заміну сторони за договором підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, укладеним між первісним підрядником на субпідрядником.

Згідно п. 3 договору вся попередня оплата, сплачена первісним підрядником на рахунок субпідрядника, враховуватиметься новим підрядником при виконанні зобов'язань за договором підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, укладеним між первісним підрядником та субпідрядником.

Договір про заміну сторони в договорі підряду набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 4 договору).

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановлено місцевим судом, станом на дату підписання договору про заміну сторони від 28.03.2014 за договором підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, між позивачем та третьою особою відсутні взаємні зобов'язання по виконанню договору підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, оскільки роботи за договором були прийняті та оплачені у повному обсязі зі сторони третьої особи.

12.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ БУД" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" (далі - субпідрядник) укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, відповідно до якої субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з виготовлення та монтажу декоративних елементів фасаду з композитного матеріалу "АLUFAS" 4/0.5 Г1.

Обсяг та вартість, що підлягають виконанню субпідрядником за цією додатковою угодою, визначені у договірній ціні, яка є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди (додаток № 1). Договірна ціна (вартість) обумовлених робіт цією додатковою угодою складає 258 284, 65 грн. з урахуванням ПДВ - 43 047, 44 грн.

28.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ БУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" укладено додаткову угоду № 2 до договору підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, згідно якої субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з влаштування розмітки майданчику.

Обсяг та вартість, що підлягають виконанню субпідрядником за цією додатковою угодою, визначені в договірній ціні, яка є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди (додаток № 1).

Договірна ціна (вартість) обумовлених робіт цією додатковою угодою складає 14 534, 40 грн. з урахуванням ПДВ - 2 422, 40 грн.

Позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 541 584, 17 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 40 160, 80 грн., за квітень 2014 року на суму 71 703, 12 грн., за травень 2014 року на суму 57 655, 20 грн., за червень 2014 року на суму 29 280, 00 грн., за серпень 2014 року (2 шт.) на суму 26 166, 00 грн. та на суму 14 534, 40 грн., за вересень 2014 року на суму 43 800, 00 грн., за жовтень 2014 року на суму 258 284, 65 грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за березень 2014 року, за квітень 2014 року, за травень 2014 року, за червень 2014 року, за серпень 2014 року, за вересень 2014 року, за жовтень 2014 року, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково сумою 247 397, 99 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 294 186, 18 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт на суму 294 186, 18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 153 925, 63 грн. - індексу інфляції за період з 01.11.2014 по 26.02.2016, 12 157, 14 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2014 по 26.02.2016 та 54 158, 42 грн. - пені за період з 01.11.2014 по 26.02.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013, колегія прийшла до висновку, що за своєю правовою природою він і є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем по актам приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, внаслідок чого заборгував позивачеві 294 186, 18 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 3 від 15.02.2015 щодо сплати заборгованості за договором підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013 на суму 294 186, 18 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 16.02.2014 № 0614.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Таким чином, враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року N 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", обов'язок відповідач сплати заборгованість є таким, що настав 28.02.2016 (враховуючи вихідні дні).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 294 186, 18 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 153 925, 63 грн. - індексу інфляції за період з 01.11.2014 по 26.02.2016, 12 157, 14 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2014 по 26.02.2016 та 54 158, 42 грн. - пені за період з 01.11.2014 по 26.02.2016.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторонами у договорі не визначено строк оплати виконаних робіт, при цьому, враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк оплати за договором підряду № 11-11/13Сим від 11.11.2013 є таким, що настав 28.02.2016, однак позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції, 3 % річних та пені за період з 01.11.2014 по 26.02.2016, відповідно суд приходить до висновку, що нарахування штрафних санкції за договором не відбувається.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, місцевий суд дійшов правильного висновку щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ БАУШТОФФЕ" судового збору у розмірі 353, 45 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції та не можуть бути підставою для часткового скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Бауштоффе" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2016р. у справі № 910/4119/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2016р. у справі № 910/4119/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4119/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська