Рішення

від 13.09.2016 по справі 2/2-1052/08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/2-1052/08 Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І. Провадження № 22-ц/780/3827/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 1 13.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТК Капітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія», ОСОБА_3 міської ради Київської області, Комунального підприємства «ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації Управління житлово-комунального господарства, промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку Київської обласної державної адміністрації» про визнання права власності на самочинне будівництво,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2008 року позивачі ОСОБА_2 та ТОВ «ТТК Капітал» звернулися до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, який мотивували тим, що ОСОБА_2 та відповідач ТОВ «Транспортна технологічна компанія» є учасниками ТОВ «ТТК Капітал». ТОВ «Транспортна технологічна компанія» на орендованій земельній ділянці площею 49364,61 кв.м. по вул. Набережній б/н самочинно побудований виробничий комплекс, який складається із декількох приміщень; даний комплекс ТОВ «Транспортна технологічна компанія» передала як внесок у Статутний фонд ТОВ «ТТК Капітал» за актом прийому-передачі майна від 11 січня 2008 року. Згідно експертного висновку будівельно-технічного дослідження, виробничий комплекс є нерухомим майном, не заважає вільному під'їзду/виїзду до суміжних з ним об'єктів нерухомості, можливе введення в експлуатацію за його функціональним призначенням. Просили визнати за ТОВ «ТТК Капітал» право власності на самочинне будівництво виробничого комплексу по вул. Набережній б/н в м. Вишгороді Київської області та зобов'язати бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на дане майно. В травні 2008 року ТОВ «ТТК Капітал» одноособово уточнило позовні вимоги, доповнивши їх, та просило зобов'язати ОСОБА_3 міську раду присвоїти поштову адресу цілісному виробничому комплексу.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2008 року позов ОСОБА_2 та ТОВ «ТТК Капітал» задоволено, визнано за ТОВ «ТТК Капітал» право власності на самочинно побудований виробничий комплекс, зобов'язано бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на дане майно, зобов'язано ОСОБА_3 міську раду присвоїти поштову адресу цілісному виробничому комплексу.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2008 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що при уточненні позовних вимог з ним не узгоджувалася нова вимога, яка мала бути подана до адміністративного суду окремим позовом, рішення є невмотивованим, не надано оцінки поданим запереченням чи поясненням всіх сторін у справі, не досліджувалося питання оренди чи права власності земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт самовільного будівництва, що могло порушити права інших осіб. Питання звернення ТОВ «ТТК Капітал» до відповідних органів про введення об'єкту в експлуатацію судом першої інстанції також не досліджувалось.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим даним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено та із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «ТТК Капітал» у складі ТОВ «Транспортна технологічна компанія» та ОСОБА_2 від 11 січня 2008 року вирішено створити ТОВ «ТТК Капітал», при цьому частка ТОВ «Транспортна технологічна компанія» формується за рахунок майнового внеску у вигляді цілісного майнового комплексу «ОСОБА_3 будівельний майданчик», який знаходиться за адресою м. Вишгород, вул. Набережна, б/н та належить йому на праві приватної власності (технічний паспорт, виданий ОСОБА_3 БТІ) загальною вартістю 496921,45 грн.

За актом прийому-передачі майна від 11 січня 2008 року ТОВ «ТТК Капітал» в особі засновника ОСОБА_2 прийняло на баланс як внесок до статутного капіталу майно у вигляді цілісного майнового комплексу «ОСОБА_3 будівельний майданчик» від ТОВ «Транспортна технологічна компанія», яке належить йому на праві власності.

Згідно статуту ТОВ «ТТК Капітал» його учасниками є ТОВ «Транспортна технологічна компанія» та ОСОБА_2, створене на підставі чинного законодавства України шляхом об'єднання матеріальних та фінансових ресурсів учасників з метою здійснення спільної господарської діяльності.

Державна реєстрація ТОВ «ТТК Капітал» проведена 05 лютого 2008 року.

Згідно висновку № 33/32/08 від 31 березня 2008 року, складеного спеціалістом ОСОБА_4, виробничий комплекс «ОСОБА_3 будівельний майданчик» є нерухомим майном, не заважає вільному під?їзду/виїзду до суміжних з ним об'єктів нерухомості, може бути введений в експлуатацію за його функціональним призначенням.

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

При оцінці доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 378 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На вимогу даної норми закону суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову та визнання за позивачами права власності на самочинне будівництво.

Так, рішенням суду першої інстанції встановлено, що позивачі в період 2006 - 2008 року на орендованій ними земельній ділянці самочинно побудували спірне майно без порушень прав інших осіб. Дані обставини не підтверджуються жодними доказами, наявними в матеріалах справи, оскільки із них вбачається, що об'єкт самочинного будівництва, навпаки, був зведений відповідачем ТОВ «Транспортна технологічна компанія», яке отримало на нього технічний паспорт із зазначенням про самочинність будівництва всіх споруд, і в подальшому переданий до статутного фонду ТОВ «ТТК Капітал». Висновок № 33/32/08 експертно-будівельного дослідження від 31 березня 2008 року складений саме за зверненням ТОВ «Транспортна технологічна компанія», як і технічний звіт по геодезичному зніманню.

Судом не надано належної правової оцінки і самому висновку № 33/32/08 експертно-будівельного дослідження, в якому відсутнє питання щодо визначення відповідності самочинного будівництва державним будівельним нормам і правилам, із нього не вбачається, чи були допущені порушення будівельних норм і правил при будівництві вказаного об'єкту та чи можливо їх усунути.

Крім того, висновок складений не на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи, а як замовлення відповідача, особою, яка не попереджалася про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, і тому не може вважатися допустимим доказом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Враховуючи наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має відповідно до вимог статті 121 ЦПК залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків із наслідками, передбаченими частиною другою статті 121 ЦПК. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Разом із тим, позивачами не було надано доказів щодо розгляду компетентними органами питання про введення будівництва в експлуатацію, не надано проектної документації щодо спірного об'єкта нерухомості, висновків державних органів з питань відповідності будівництва об'єкта нерухомості державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови населених пунктів.

При цьому у справі відсутні будь-які докази того, що судом першої інстанції взагалі досліджувалось питання оренди чи права власності земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт самочинного будівництва, не встановлювалася особа її власника або користувача, хоча відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України лише власник (користувач) земельної ділянки може заперечувати проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці.

Отже, питання відсутності порушення прав інших осіб у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва судом вирішене не було.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи на а. с. 78 - 79 наявне заперечення відповідача ОСОБА_3 міської ради Київської області, в якому відповідач позов не визнавав і просив відмовити в його задоволенні. Цим запереченням суд першої інстанції також не дав належної оцінки.

Судом першої інстанції, крім того, не досліджувалися також обставини дотримання цільового використання земельної ділянки, на якій зведене самочинне будівництво.

Крім того, перевіряючи правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2, вимагаючи визнати право власності на самочинно побудоване майно з ТОВ «ТТК Капітал», не заявляє будь-яких вимог на свою користь, захищає виключно права та інтереси юридичної особи, а отже діє як засновник товариства.

Водночас, відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а отже ТОВ «ТТК Капітал» мало самостійно подавати позов про визнання за собою права власності, який повинен був розглядатися судом господарської юрисдикції.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі» від 18 грудня 2009 року в п. 11 роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Частиною 2 ст. 32 ЦПК України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Залишивши дані обставини та вимоги ст. 32 ЦПК України поза увагою, суд першої інстанції не з'ясував, які права, свободи чи інтереси ОСОБА_2 були порушені, невизнані або оспорені, допустив до участі у справі двох позивачів, хоча їх спільна участь не відповідає жодній з умов цивільного процесуального законодавства, що призвело до штучної зміни господарської підсудності, і задовольнив позов, порушивши вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Крім того, уточнивши позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 міської ради Київської області присвоїти поштову адресу будівельному майданчику, ТОВ «ТТК Капітал» не надано доказів, що воно попередньо зверталося до відповідача із заявою про присвоєння поштової адреси в позасудовому порядку та йому було відмовлено в присвоєнні адреси, але судом першої інстанції даним обставинам жодної оцінки надано не було.

При цьому інший позивач ОСОБА_2 не був присутній в судових засіданнях та письмово не подавав жодних клопотань та заяв про підтримання заяви про уточнення позовних вимог або її заперечення, однак суд розглянув та задовольнив нову вимогу.

Виходячи із вищевикладеного, заявлений позов не підлягав до задоволення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки особа позивача та апелянта співпадає, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України не вирішується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю «ТТК Капітал» відмовити в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна технологічна компанія», ОСОБА_3 міської ради Київської області, Комунального підприємства «ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації Управління житлово-комунального господарства, промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку Київської обласної державної адміністрації» про визнання права власності на самочинне будівництво.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

ОСОБА_5