cpg1251
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 вересня 2016 рокусправа № 804/14556/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,
за участю представника позивача Селищевої О.В. та представника відповідача Семенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія.» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі № 804/14556/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія.» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просив: (а.с. 98)
- визнати для ТОВ «Будівельна Компанія.» узгодженим та досягнутим податковий компроміс з податку на прибуток по господарських операціях за 1-й квартал 2014 року на суму 483625 грн., заявлений у заяві 14.04.2015 року про застосування податкового компромісу згідно доданого до неї уточнюючого розрахунку сум з податку на прибуток;
- у зв'язку із досягненням податкового компромісу вважати суму у розмірі 459442 грн., що складає 95% суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, заявленого у заяві від 14.04.2015 року про застосування податкового компромісу згідно доданого до неї уточнюючого розрахунку сум з податку на прибуток, та донарахованого згідно з прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0002802203, погашеними, а штрафні санкції у розмірі 241826 грн., нараховані згідно цього ж податкового повідомлення-рішення такими, що не підлягають застосування та сплаті.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що процедура податкового компромісу для податку на прибуток підприємств може застосовуватися лише за базовий податковий період, тобто за відповідний рік, а не за перший квартал 2014 року, який не є звітним податковим періодом.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ТОВ «Будівельна компанія» зареєстровано 15.10.2009 року як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та перебуває на обліку у відповідача як платник податків. (а.с. 61)
14.04.2015 року позивач подав до відповідача заяву про застосування податкового компромісу з податку на прибуток по господарським операціям за І квартал 2014 року на загальну суму 483652 грн., з переліком (описом) операцій щодо яких здійснено уточнення показників податкової звітності. (а.с. 39, 40) Одночасно із заявою ТОВ «Будівельна компанія» подала уточнюючу податкову декларацію за 2014 рік, згідно до якої збільшено податок на прибуток на суму 483652 грн. (а.с. 32-35)
28.04.2015 року за результатами розгляду заяви про застосування податкового компромісу податковий орган прийняв рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки. (а.с. 14)
29.04.2015 року позивач сплатив 24183 гривень податку на прибуток підприємства, що складає 5% від визначеної в уточнюючому розрахунку суми 483652 гривень, для застосування податкового компромісу, що підтверджується копією платіжного доручення № 572 від 29.04.2015 року. (а.с. 41)
В період з 11.06.2014 року по 17.06.2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія.» з питань дотримання податкового законодавства в частині витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, та сум завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у межах процедури досягнення податкового компромісу по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд Маркет» за січень 2014року, ТОВ «Лігос ЛТД» за лютий 2014 року, ТОВ «Алгонкін ЛТД» за березень 2014 року, ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» за березень 2014 року, за результатами перевірки складено Акт № 1350/04-61-22-3/30394727 від 22.06.2015 року.(а.с. 15-22)
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено витрати на загальну суму 2686957 грн. за 2014 рік за рахунок віднесених до їх складу сум витрат за господарськими операціями з ТОВ «Промбуд Маркет» за січень 2014року, ТОВ «Лігос ЛТД» за лютий 2014 року, ТОВ «Алгонкін ЛТД» за березень 2014 року, ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» за березень 2014 року, які не направлені на реальне настання правових наслідків. Вказане призвело до заниження податку на прибуток на суму 483652 грн.
На підставі акту від 22.06.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 002802203 від 02.07.2015 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 725478 грн. (основний платіж - 483652 грн., штрафні санкції - 241826 грн.). (а.с. 11)
Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2015 року № 0002802203 позивач подав скаргу до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська головного управління ДФС. (а.с. 23-25)
Рішенням від 08.09.2015 року № 7904/10/04-36-10-07-09 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0002802203 залишено без змін, а скарга без задоволення. (а.с. 26-30)
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1 підрозділу 9? розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
При складанні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з податку на додану вартість та/або витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відображені в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам: 1) подані в порядку, встановленому статтею 50 цього Кодексу, після 1 квітня 2014 року; 2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1 квітню 2014 року; 3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов'язання (збільшено від'ємне значення) з податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди.
У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання.
Таким чином, діючим законодавством передбачено спеціальний режим звільнення від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств (процедура податкового компромісу); податковий компроміс має часові обмеження в застосуванні, а саме застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, тобто 1095 років після граничного строку подання податкової декларації 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації. (пункт 11 підрозділу 9? розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Таким чином, як правильно зазначає апелянт, податковий компроміс застосовується саме до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, а не до поданих декларацій за певні податкові періоди, як помилково вважає відповідач.
Закон чітко встановлює право платника податків досягти податкового компромісу по податковим зобов'язанням з податку на прибуток по правовідносинам, які виникли до 01.04.2014 року.
Діюче податкове законодавство не забороняє уточнювати податкові зобов'язання з податку на прибуток по правовідносинам за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року в тому числі за наслідками подання податкової декларації за 2014 рік для застосування податкового компромісу та не містить жодних виключень, заборон чи спеціальних правил по уточненню податку на прибуток за 2014 рік.
З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку про відсутність перешкод для застосування податкового компромісу за уточнюючим розрахунком з податку на прибуток за базовий податковий період - 2014 рік, по господарським операціям, що мали місце до 01.04.2014 року, оскільки закон не містить жодних заборон, виключень чи спеціальних правил по уточненню податку на прибуток за 2014 рік.
Доводи відповідача та висновки суду першої інстанції, що уточнюючий розрахунок щодо застосування процедури податкового компромісу може бути поданий позивачем лише щодо звітної податкової декларації за І квартал 2014 року, а не щодо декларації за звітний календарний 2014 рік є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 152.9 ст. 152 ПК України в редакції станом на час подання уточнюючої податкової декларації за 2014 рік для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя,три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.
Згідно абзаців 9, 10 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в редакції станом на 1 квітня 2014 року у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому-четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.
Інших підстав для подання податкової декларації з податку на прибуток за звітний податковий період - календарний квартал діюче станом на 1 квітня 2014 року податкове законодавство не передбачало.
Таким чином, станом на час можливого подання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2014 року позивач не відповідав критеріям, які б давали можливість подати податкову декларацію за перший квартал 2014 року, тому відповідно до вимог Податкового кодексу України подавав звітність з податку на прибуток за загальним правилом за базовий податковий (звітний) період - 2014 рік.
Крім того, як зазначалось вище, процедура податкового компромісу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, а не до поданих декларацій за певні податкові періоди.
Щодо доводів відповідача, що за наявності у позивача передбаченого законом права на застосування процедури податкового компромісу за період до 1 квітня 2014 року діючим податковим законодавством не передбачено процедури реалізації цього права за період з 1 січня по 1 квітня 2014 року, оскільки позивачем не подавалась за вказаний звітний період податкова декларація з податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що за наявності у особи передбачено законодавством права на застосування процедури податкового компромісу щодо певних правовідносин, держава в особі відповідного податкового органу зобов'язана забезпечити цій особі можливість реалізації такого права.
Вирішуючи питання щодо обрання належного та ефективного способу захисту прав позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з абзацем першим пункту другого підрозділу 9 2 розділу ХХ ПК України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
У відповідності до абзацу 2 пункту 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ ПК України подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.
Приписами абзацу 6 пункту 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що у разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:
1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу;
2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 9? розділу ХХ ПК України платник сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки вважається, зокрема, день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або ж день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
Таким чином, за результатами проведення перевірки податковим (контролюючим) органом може бути складено довідку у разі підтвердження сум податкових зобов'язань, визначених платником податків в уточнюючому розрахунку, або ж прийнято податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків податкового законодавства. При цьому в результаті аналізу вказаних вище норм законодавства колегія суддів приходить до висновку, що під такими порушеннями розуміються інші, ніж ті, що самостійно задекларовані платником податків в уточнюючому розрахунку та зазначені у переліку відповідних господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що податковий орган повинен скласти довідку у випадку підтвердження за результатами проведення перевірки суми податкових зобов'язань, визначених платником податків в уточнюючому розрахунку, та повинен прийняти податкове повідомлення-рішення у випадку встановлення за результатами перевірки сум, податкових зобов'язань, які є більшими, ніж ті, що заявлені платником податків.
Вказаний перелік є виключним і не передбачає прийняття податковим органом іншого рішення, ніж ті які передбачені абзацем 6 пункту 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ ПК України.
Як зазначалося вище, позивачем при поданні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік задекларовано суму податкових зобов'язань 483652 грн. При цьому внаслідок проведення податковим органом позапланової виїзної перевірки останнім було виявлено, та як наслідок на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення на суму 483652 грн, тобто на ту саму суму, що й в уточнюючому розрахунку позивача, ніяких інших порушень крім тих, які самостійно задекларував платників податків податковим органом виявлено не було.
Вказані обставини свідчать, що відповідачем в результаті проведеної перевірки підтверджено самостійно задекларовану позивачем суму податкових зобов'язань, а тому наслідком проведення позапланової перевірки мало бути складення довідки про правомірність сум податкових зобов'язань, визначених позивачем в уточнюючому розрахунку з податку на прибуток ТОВ «Будівельна компанія» за 2014 рік.
Всупереч вказаним обставинам та положенням діючого законодавства податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, що свідчить про недотримання відповідачем процедури, передбаченої п. 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, та прийняття рішення, яке не передбачено вказаним підрозділом Податкового кодексу України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 002802203 та необхідність скасування останнього як такого, що прийнято не на підставі та не у спосіб встановлений податковим законодавством.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлені позивачем вимоги (а.с. 98) не є належним способом захисту порушеного права у розумінні ст. 162 КАС України, у зв'язку з чим вважає, що для повного захисту порушеного права слід застосувати ч. 2 ст. 11 КАС України і вийти за межі позовних вимог.
За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає належним способом захисту порушеного права саме визнання протиправними дій податкового органу щодо складання податкового повідомлення рішення № 002802203 від 02.07.2015 року не на підставі та не у спосіб встановлений податковим законодавством, і як наслідок скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зобов'язати відповідача скласти довідку відповідно до приписів абзацу 6 пункту 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки за результатами проведеної перевірки податковим органом підтверджено правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.
При цьому доводи податкового органу, що податковий компроміс в даному випадку не може бути застосований з огляду на приписи пункту 6 підрозділу 9 2 , колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, пунктом 6 підрозділу 9 2 дійсно встановлено, що у разі якщо платник податків розпочинає процедуру адміністративного та/або судового оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом за результатами документальної перевірки згідно із цим підрозділом, податковий компроміс не застосовується.
Проте вказане правило застосовується лише до податкового повідомлення-рішення, яке прийнято відповідно до абзацу 6 пункту 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Разом з тим, як зазначалось вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято не у спосіб та не в порядку, визначеному підрозділом 9 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, тобто всупереч процедурі податкового компромісу, а тому до оскарження цього податкового повідомлення-рішення положення пункту 6 підрозділу 9 2 не застосовуються.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Повний текст виготовлено 9 вересня 2016 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія.» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі № 804/14556/15 скасувати.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія.» задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (на теперішній час Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області) щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0002802203.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № 0002802203, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» нарахований податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 483652 гривень та штрафні санкції в розмірі 241826 гривень.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області скласти довідку, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» за 2014 рік.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія.» (код ЄДРПОУ 30394727) сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 12397 (дванадцять тисяч триста дев'ятсот сім гривень) гривень 98 копійок за рахунок бюджетний асигнувань Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2016 |
Оприлюднено | 20.09.2016 |
Номер документу | 61353236 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Чумак С.Ю.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турлакова Наталія Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турлакова Наталія Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні