Ухвала

від 08.09.2016 по справі 2а-7226/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м. Київ К/800/49688/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Комунального підприємства «Управління будинками №2» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства «Управління будинками №2» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Комунальне підприємство «Управління будинками № 2» (далі - позивач, КП «Управління будинками № 2») звернулась до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ), №0000412200 від 24.07.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкова накладна, на підставі якої позивачем формувались дані податкового обліку, видана контрагентом у встановленому законом порядку та правомірно відображена у податковому кредиті позивача.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів ( послуг) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що податкова накладна №232/004 від 31.01.2012 року на суму 157721,91 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 26286,99 грн.) видана ПАТ «Львівгаз» Городоцьке УЕГГ по закупівлі природного газу, у встановленому законом порядку і на законних підставах відображена у податкових зобов'язаннях позивача та податковому кредиті позивача, оскільки містила відмітку про реєстрацію зазначеної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому податкове повідомлення-рішення Городоцької МДПІ №0000412200 від 24.07.2012 року суперечить чинному законодавству, є протиправним та підлягає скасуванню.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

КП «Управління будинками №2» належить до комунальної власності Виконкому Городоцької міської ради Львівської області та зареєстроване Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області 15.05.2001 року за №696 (код ЄДРПОУ 31417179).

30.09.2011 року між КП «Управління будинками №2» (покупець) та ПАТ «Львівгаз» ( постачальник ) укладено договір купівлі-продажу (закупівлі) природного газу.

Відповідно до акту приймання-передачі природного газу № 0317 від 31.01.2012 року, позивач КП «Управління будинками №2» отримав природний газ у кількості 122472 куб.м. на що ПАТ «Львівгаз» виписав податкову накладну № 232/004 від 31.01.2012 року на суму 157721,94 грн., в т.ч. ПДВ на суму 26286,99 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі наказу від 04.07.2012 року № 188 посадовими особами відповідача, відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання КП «Управління будинками № 2» вимог податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2012 року, за результатами якої 10.07.2012 року складено акт №274/22/31417179.

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено, що позивачем в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України завищено податковий кредит за січень 2012 року на суму 26286,99 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2012 року у сумі 26287,00 грн., оскільки до звітності включено податкову накладну № 232/004 від 31.01.2012 року яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

24.07.2012 року, на підставі акту № 274/22/31417179 від 10.07.2012 року, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32859,00 грн., в тому числі за основним платежем 26287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6572,00 грн., за порушення вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

У ст. 198 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із з пп. «а» п. 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 зазначеної статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Норми ст. 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом абз. 2 цього пункту, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.

Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 ПК України, встановлено, що покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (абз. 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18. ст. 48 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У п. 11. підроз. 2. роз. XX ПК України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Згідно з п. 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2010 року № 1246 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг не має право на врахування таких накладних при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судам попередніх інстанцій встановлено, що сума податку на додану вартість в податковій накладній № 232/004 від 31.01.2012 року, отриманій позивачем від ПАТ «Львівгаз», становить 26286,99 грн., та в силу вищенаведених приписів підлягала обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. В той же час, ПАТ «Львівгаз» не здійснило реєстрацію податкової накладної від 31.01.2012 року № 232/004 в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві - позивачу у справі. Позивачем не надавалась контролюючому органу заява/скарга на дії контрагента щодо не включення вказаної накладної до відповідного реєстру та первинні документи на підтвердження реальності господарської операції до звітної декларації за січень 2012 року.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення процедури подання заяви/скарги на такі дій продавця, не надають право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за реальності здійснення господарських операцій.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Управління будинками №2» відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 2а-7226/12/1370/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко