Ухвала

від 14.09.2016 по справі 16/17-2227-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" вересня 2016 р.Справа № 16/17-2227-2011

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тодирець А.О. за довіреністю № 30-1/99 від 04.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: ОСОБА_3 за довіреністю №1876 від 21.08.2015р.

Від відділу ДВС (заявника): не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. №2-4373/16 від 22.08.2016р.) про зміну способу і порядку виконання рішення, яка подана в порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України, по справі за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до приватного підприємства „Еллада-Д" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 про стягнення 2 550 861,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області по даній справі від 23.09.2015р. позовні вимоги публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк" було задоволено, присуджено до стягнення з приватного підприємства „Еллада-Д" на користь позивача:

а) заборгованість за договором № 11139865000 від 18.04.2007р. в загальному розмірі 1 384 753 грн. 99 коп., яка складається із:

- суми заборгованості за кредитом в розмірі 1133218 грн. 52 коп.;

- суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 208 586 грн. 66 коп.;

- суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 27 910 грн. 91 коп.;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 15 037 грн. 90 коп.

б) заборгованості за договором № 11247753000 від 06.11.2007р. в загальному розмірі 1 166 107 грн. 16 коп., яка складається із:

- суми заборгованості за кредитом в розмірі 959 861 грн. 83 коп.;

- суми заборгованості із процентів за користування кредитом в розмірі 178 148 грн. 32 коп.;

- суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 12 306 грн. 18 коп.;

- пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в сумі 15 790 грн. 83 коп. та державного мита в сумі 25 500 грн. 00 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

09.10.2015р. на виконання вказаного рішення господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідні накази.

22.08.2016р. до господарського суду надійшла заява Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення по даній справі.

09.09.2016р. до суду надійшла заява (вх. №21953/16) про уточнення до заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, у відповідності до якої головний державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання наказу, виданого 09.10.2015р. господарським судом Одеської області за рішенням по справі №16/17-2227-2011, а саме: виконати вищезазначене рішення суду звернувши стягнення на будівлі бані зі складом за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику та знаходиться в іпотеці згідно іпотечного договору, посвідченого 06.11.2007р. приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л.С. за реєстровим номером 8229, шляхом реалізації цього майна на електронних торгах; в разі задоволення заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду, визначити загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, спосіб його реалізації, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, початкову ціну предмета іпотеки. Зазначену заяву про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення заявник просив суд розглянути за відсутності представника відділу.

Заява від 09.09.2016р. (вх. №21953/16) була прийнята судом як остаточна та розглянута у судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.09.2016р. представник позивача повністю підтримав вимоги поданої Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяви.

В свою чергу, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не заперечував проти задоволення заяви поданої відділом державної виконавчої служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 36 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами і доповненнями) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Згідно п.п. 7.1, 7.1.3, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З матеріалів заяви Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області вбачається, що майно, на яке в заяві про зміну способу і порядку виконання рішення державний виконавець просить суд звернути стягнення, знаходить в іпотеці згідно договору іпотеки від 06.11.2007р.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. п. 1, 8 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Як вбачається з матеріалів справи, будівлі бані зі складом за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться в іпотеці згідно договору іпотеки від 06.11.2007р., у зв'язку з чим, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України "Про іпотеку".

В силу положень ст. 3 Закону України "Про іпотеку" від 5 червня 2003 року N 898-IV (з наступними змінами і доповненнями) законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Так, ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Положення Закону України "Про іпотеку" встановлюють порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, яке приймається судом в межах позовного провадження за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі. Звернення стягнення за рішенням суду у такому випадку здійснюється з дотриманням положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якими, окрім іншого, передбачено обов'язок суду встановити початкову ціну предмета іпотеки, яка встановлюється за допомогою, в тому числі, і судової експертизи, а остання, в свою чергу, не може бути призначена судом в межах розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду. За таких обставин звернення стягнення на предмет іпотеки не може здійснюватись судом під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, оскільки суд, окрім перерахованого, не може змінювати рішення по суті, розглядаючи заяву, подану у порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України.

З огляду на зазначене, заява Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Окрім вищевказаного, суд зауважує, що із поданої Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяви вбачається, що заявник просить суд змінити спосіб виконання наказу, що взагалі не передбачено господарським процесуальним законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення господарського суду від 23.09.2015р. по даній справі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що має наслідком відмову у задоволенні заяви Білгород-Дністровському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 86, 121 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Білгород-Дністровському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. №2-4373/16 від 22.08.2016р.) про зміну способу і порядку виконання рішення - відмовити .

Згідно зі ст.ст. 106, 111-13, ч. 3 ст. 121 ГПК України ухвалу може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Ухвала набрала законної сили 14.09.2016р.

Суддя С.П. Желєзна