Постанова

від 16.09.2016 по справі 826/26247/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2016 року № 826/26247/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд:

- визнати дії житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області щодо передачі квартирної справи ОСОБА_1 до Київського слідчого ізолятора незаконними;

- визнати дії житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області щодо відмови в поновленні позивача в контрольній черзі Управління незаконними;

- зобов`язати житлово-побутову комісію Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області поновити ОСОБА_1 з сім`єю в контрольному списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов Управління.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він пенсіонер, учасник ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 ), інвалід ІІІ-ї групи, захворювання якого пов`язане з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, ветеран Пенітенціарної служби України включений 14.09.2008 року в контрольний список Управління виконання покарань в м. Києві та Київській області Державної Пенітенціарної служби України. Проходив службу на офіцерських посадах Управління Департаменту в м. Києві та Київській області Державного Департаменту України, наказом від 2 березня 2009 року № 10 о/с був звільнений у відставку за віком з посади заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Бучанської виправної колонії.

Проте, на підставі протоколу від 17.01.2013р. № 2, актом прийому-передачі документів Київському СІЗО були передані квартирні справи співробітників установи, а контрольний список осіб, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання по управлінню та Київському СІЗО був розділений та затверджений в КМДА Головним управлінням житлового забезпечення.

Разом з тим, відповідно до протоколу №9 від 29 жовтня 2013 року на засіданні комісії із соціально-побутових питань Київського слідчого ізолятора ОСОБА_1 було виключено з черги квартирного обліку у зв`язку з тим, що він не являється пенсіонером Київського слідчого ізолятора.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача з вимогою поновити його в контрольних списках управління, проте отримав відмову.

У судовому засіданні позивач уточнені вимоги по позовній заяві підтримав, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях.

За згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , пенсіонер, учасник ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 ), інвалід ІІІ-ї групи, захворювання якого пов`язане з ліквідацією наслідків катастрофи на ЧАЕС, ветеран Пенітенціарної служби України.

З 26 жовтня 2009 року позивач перебуває на квартирному обліку та станом на 18 січня 2013 року в списку забезпечення житлом Київського слідчого ізолятора та Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації перебуває в черзі під № 7.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що позивач з 26.10.2009 року включений до реєстру на поліпшення житлових умов як інвалід ІІІ групи і учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та списку поза черговиків на отримання квартири.

Судом встановлено, що з 16 липня 2008 року по 2 березня 2009 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Бучацької виправної колонії № 85 та наказом від 2 березня 2009 року № 10 о/с був звільнений у відставку за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі документів від 17.01.2013 Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області передало, а Київський слідчий ізолятор Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області прийняв документи, а саме: справи співробітників Київського СІЗО, що перебувають на обліку в райвиконкомах та за місцем їх роботи в кількості 123 справи.

Вказаний акт виготовлений на підставі рішення протоколу №2 засідання житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Разом з тим, відповідно до протоколу №9 від 29 жовтня 2013 року на засіданні комісії із соціально-побутових питань Київського слідчого ізолятора ОСОБА_1 було виключено з черги квартирного обліку у зв`язку з тим, що він не являється пенсіонером Київського слідчого ізолятора.

07 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника управління державної пенітенціарної служби України в Києві та Київській області, в якій просив поновити його в контрольних списках управління, зазначивши, що на момент розподілу контрольних списків не був працівником СІЗО, а контрольні списки крім управління жодною установою не велись.

21 серпня 2014 року управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області повідомило листом №23-805-14/І-543 ОСОБА_1 , що відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. №470 поновити його в контрольному списку Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області немає законних підстав, так як перед звільненням він не перебував в трудових відносинах з управлінням.

Відтак, вважаючи дії позивача протиправними, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини першої статті 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відносини щодо взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, черговість надання жилих приміщень таким громадянам, врегульовані, зокрема, Житловим кодексом Української РСР, "Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 .

Відповідно до пункту 3 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 зобов`язано виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, профспілкові органи, міністерства, державні комітети і відомства УРСР, а також підприємства, установи, організації незалежно від їх підпорядкованості суворо додержуватися Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

Відповідно до пункту 2 Правил № 470 жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції № 577 військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до Списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень (додаток 5) або Списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень (додаток 6).

У відповідності до підпункту 4.5 Інструкції № 577 військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини.

Пунктом 8 Правил № 470 встановлено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР, цими Правилами та іншими актами Ради Міністрів УРСР, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання. Відповідно до пункту 10 Правил № 470 громадяни, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв`язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.

Пунктом 29 вказаних Правил право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадках:

1) виходу на пенсію;

2) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років;

3) направлення підприємством, організацією на навчання;

4) якщо на тому ж підприємстві, в установі, організації працює член його сім`ї, який перебуває разом з ним на обліку. Час перебування даної сім`ї на обліку зберігається у межах часу роботи на даному підприємстві, в установі, організації цього члена сім`ї;

5) в інших випадках, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Судом встановлено, що з 14.09.2000 року позивач включений в контрольний список Управління виконання покарань в м. Києві та Київській області державної Пенітенціарної служби України.

З матеріалів справи вбачається, що з 16 липня 2008 року по 2 березня 2009 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи Бучанської виправної колонії № 85 та наказом від 2 березня 2009 року № 10 о/с був звільнений у відставку за віком.

Згідно з частиною першою статті 40 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 40 Житлового кодексу Української РСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 11) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Аналогічні норми містять Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470 (далі по тексту - Правила).

Так, відповідно до пункту 26 Правил визначено, що громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.

Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік. Згідно пункту 28 Правил зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку).

При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи.

Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з указанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

Наведені норми законодавства вказують, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, як правило, за місцем проживання до одержання жилого приміщення або до настання обставин, передбачених частиною другою статті 40 Житлового кодексу Української РСР та пунктом 26 Правил.

Пунктом 32 Правил передбачено, що громадяни, які перебували на квартирному обліку за місцем роботи і перейшли на інше підприємство, в установу, організацію у тому ж населеному пункті (крім зазначених в абзаці другому пункту 16 Правил), беруться на облік за новим місцем роботи, а якщо там не ведеться облік, то у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання, із збереженням попереднього часу перебування на обліку та у списках осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, у випадках:

1) переведення на інше підприємство, в установу, організацію за розпорядженням вищестоящих органів або за рішенням відповідних партійних, радянських, профспілкових та інших органів чи переходу на виборну посаду;

2) звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

3) звільнення у зв`язку зі станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи;

4) звільнення у зв`язку з неявкою на роботу внаслідок тривалої тимчасової непрацездатності.

Щодо позовної вимоги визнати дії житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області щодо передачі квартирної справи ОСОБА_1 до Київського слідчого ізолятора незаконними суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, згідно акту приймання-передачі документів від 17.01.2013 Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області передало, а Київський слідчий ізолятор Управління ДПтС України в м. Києві та Київській області прийняв документи, а саме: справи співробітників Київського СІЗО, що перебувають на обліку в райвиконкомах та за місцем їх роботи в кількості 123 справи.

Проте, згідно даного акту не можливо встановити чиї саме справи були передані до СІЗО, а отже в суду відсутні підстави для визнання незаконними дій житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області щодо передачі квартирної справи ОСОБА_1 .

Щодо решти заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно листа Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області від 21.08.2014 року вбачається, що єдиною підставою відмови у поновленні позивача в контрольних списках управління є та обставина, що перед звільненням ОСОБА_1 не перебував в трудових відносинах з управлінням.

Однак суд критично ставиться до зазначеного, оскільки відповідно до наказу Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області №35о/с від 23.06.2008 року позивач був призначений на посаду заступника начальника Бучанської виправної колонії № 85 та звільнений 02.03.2009 року.

Суд звертає увагу, що з 14.09.2000 року і по 17.01.2013 року позивач перебував в контрольних списках в Управлінні виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області щодо відмови в поновлені позивача в контрольній черзі Управління.

З огляду на встановлені в суді обставини та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання житлово-побутову комісію Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області поновити ОСОБА_1 із сім`єю в контрольному списку осіб що потребують поліпшення житлових умов Управління.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії житлово-побутової комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області щодо відмови в поновлені ОСОБА_1 в контрольній черзі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Зобов`язати житлово-побутову комісію Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області поновити ОСОБА_1 з сім`єю в контрольному списку осіб що потребують поліпшення житлових умов Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур