Рішення

від 09.09.2016 по справі 197/852/16-ц

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/852/16-ц

Номер провадження № 2/197/433/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 вересня 2016 року. Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ліснецького І.В.,

за участі секретаря Піско Л.В.,

у відсутність сторін сторони надали заяви про розгляд справи в їх відсутність,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в смт. Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальна громада в особі Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області , третя особа Відділ Держгеокадастру у Широківському районі Дніпропетровської області , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12 листопада 2013 року померла її тітка ОСОБА_3. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5, 0675 гектарів, розташованої на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4, померлій 07 лютого 2005 року, спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_5, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034207, виданого на підставі рішення сесії Розилюксембурської сільської ради, Широківського району, № 55-7/23 від 22 листопада 1999 року, зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 273/2413, кадастровий номер 1225885700-07-004-0202, яку вона успадкувала після померлого 21 листопада 2007 року батька ОСОБА_5, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 11.03.2009 року державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №568, але своє права власності не зареєструвала в установлений законом порядку. Крім того померлий 21 листопада 2007 року ОСОБА_5 батько померлої 08 листопада 2013 року ОСОБА_3 та дідусь позивача, на день своєї смерті не оформив на своє ім'я земельну ділянку (пай) набутий ним на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0121977 від 23.05.1997 року. Так як при звернені до Широківської райдержадміністрації з заявою від 13.03.2007 року про передачу земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) було виявлено помилку, а саме: паспорт виданий на ОСОБА_5, а в сертифікаті вказано ОСОБА_6. 02 червня 2014 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини після померлої 08 листопада 2013 року тітки ОСОБА_3 у вигляді земельної ділянки, яку вона отримала після померлого 21 листопада 2007 року батька ОСОБА_5, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено в зв'язку з тим, що отримана тіткою у спадщину земельна ділянка не була нею зареєстрована в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки саме з цього моменту у спадкоємця виникає право на спадкове майно.

Вищевказані факти перешкоджають позивачу реалізувати його спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі на загальних підставах, тому спадкування земельної ділянки має здійснюватися в судовому порядку, у зв'язку з чим, він і звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.

Від представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_8, яка діє на підставі договору від 05 липня 2016 року, до суду надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить їх задовольнити а.с. 34-36.

Представники відповідача територіальна громада в особі виконавчого комітету Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області до суду надали заяву, про розгляд справи в їх відсутність позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення а.с. 51.

Третя особа відділ Держземагенсва у Широківському районі Дніпропетровської області до суду надали заяву, про розгляд справи в їх відсутність позовні вимоги підтримують, не заперечують проти їх задоволення а.с. 48.

Третя особа ОСОБА_2 до суду надала заяву, про розгляд справи в їх відсутність позовні вимоги підтримують, не заперечують проти їх задоволення а.с. 54.

Згідно ч.2 ст. 158 ЦПК України , особа , яка бере участь у справі , має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності .

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

08 листопада 2013 року померла ОСОБА_3, яка була тіткою ОСОБА_1.

Після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5, 0675 гектарів, розташованої на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4, померлій 07 лютого 2005 року, спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_5, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034207, виданого на підставі рішення сесії Розилюксембурської сільської ради, Широківського району, № 55-7/23 від 22 листопада 1999 року, зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 273/2413, кадастровий номер 1225885700-07-004-0202, яку вона успадкувала після померлого 21 листопада 2007 року батька ОСОБА_5, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 11.03.2009 року державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі за №568, але своє права власності не зареєструвала в установлений законом порядку.

Крім того померлий 21 листопада 2007 року ОСОБА_5 батько померлої 08 листопада 2013 року ОСОБА_3 та дідусь позивача, на день своєї смерті не оформив на своє ім'я земельну ділянку (пай) набутий ним на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0121977 від 23.05.1997 року. Так як при звернені до Широківської райдержадміністрації з заявою від 13.03.2007 року про передачу земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) було виявлено помилку, а саме: паспорт виданий на ОСОБА_5, а в сертифікаті вказано ОСОБА_6. 02 червня 2014 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини після померлої 08 листопада 2013 року тітки ОСОБА_3 у вигляді земельної ділянки, яку вона отримала після померлого 21 листопада 2007 року батька ОСОБА_5, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено в зв'язку з тим, що отримана тіткою у спадщину земельна ділянка не була нею зареєстрована в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки саме з цього моменту у спадкоємця виникає право на спадкове майно.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України. Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 Земельного Кодексу України).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз'яснив, що в разі, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного Кодексу, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Померла ОСОБА_3, земельну ділянку площею 5,0675 гектарів переданої для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, яка належала останній на день її смерті на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого 21.11.2007 року ОСОБА_9 виданого 11.03.2009 року Широківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області і що належала ОСОБА_4, померлій 07.02.2005 року на підставі Державного акту на право приватної зласності на землю серії ІІ-ДП № 034207, виданого на підставі рішення сесії Розилюксембурської сільської ради, Широківського району, № 55-7/23 від 22 листопада 1999 року, зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за Пір № 273/2413, кадастровий номер 1225885700-07-004-0202 та померла ОСОБА_3, земельну частку (пай) розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром - 6,19 в умовних кадастрових гектарах серії ДП №0121977 від 23.05.1997 року, виданого Широківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ОСОБА_5, прийняла спадок та неотримавши правовстановлюючого документа на земельну ділянку - державного акта на право власності. Право на завершення процедури приватизації та отримання даної земельної ділянки у власність, яке належало померлій на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до позивача як спадкоємця померлої.

Відповідно до Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються, а тому за позивачем в порядку захисту її спадкових прав необхідно визнати право на завершення процедури приватизації та одержання у власність земельної ділянки, право на яку мала померла ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_5 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача за його вимого.

Враховуючи викладене, суд керуючись ст.ст. 81, 116, 125 Земельного Кодексу України, ст.ст. 373, 1216, 1217, 1219, 1223, Цивільного Кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування», ст.ст. 208, 209, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Територіальна громада в особі Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області , третя особа Відділ Держгеокадастру у Широківському районі Дніпропетровської області , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом .

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на спадкування за законом (переоформлення спадщини) після померлої 08.11.2013 року ОСОБА_3, земельної ділянки площею 5,0675 гектарів переданої для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Розилюксембурзької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, яка належала останній на день її смерті на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого 21.11.2007 року ОСОБА_5 виданого 11.03.2009 року Широківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області і що належала ОСОБА_4, померлій 07.02.2005 року на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 034207, виданого на підставі рішення сесії Розилюксембурської сільської ради, Широківського району, № 55-7/23 від 22 листопада 1999 року, зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за Шр № 273/2413, кадастровий номер 1225885700-07-004-0202.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на спадщину (переоформлення та реєстрацію права власності) у порядку спадкування за законом після померлої 08.11.2013 року ОСОБА_3, на земельну частку (пай) розміром 6,19 в умовних кадастрових гектарах відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром - 6,19 в умовних кадастрових гектарах серії ДП №0121977 від 23.05.1997 року, виданого Широківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ОСОБА_5.

Судові витрати віднести на рахунок позивача .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

СУДДЯ І.В. ЛІСНЕЦЬКИЙ