Рішення

від 12.09.2016 по справі 910/11030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016№910/11030/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/11030/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ Україна», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ», м. Київ,

про стягнення 297 550,12 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Малишева Д.Є. (довіреність від 26.07.2016 №б/н);

відповідача - Акуленка Д.Ю. (довіреність від 13.06.2016 №б/н);

Тарнавського В.Б. (довіреність від 29.08.2016 №б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю «МБГ Україна» (далі - ТОВ «МБГ Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (далі - ТОВ «Діван.ТВ»): 235 299,19 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов ліцензійного договору від 01.03.2014 №2-UA (далі - Договір); 58 250,93 грн. штрафних санкцій та 4 000 грн. витрат на послуги юриста, а всього 297 550,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі; розгляд призначено на 18.07.2016.

Відповідач 13.07.2016 подав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що: відповідач не погоджується із визначеною позивачем сумою заборгованості, проте власного розрахунку та акта звірки взаєморозрахунків надати не може, так як під час написання заперечень на позов у ТОВ «Діван.ТВ» відсутні відповідальні за складання зазначених документів особи; перебіг позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки) починається на наступний день після спливу 5 календарних днів відносно кожного зобов'язання з виплати ліцензіару щомісячної ліцензійної плати; таким чином, щодо кожної вимоги позивача у відповідності з актами приймання-передачі послуг та кореспондуючим їм рахункам, наданих позивачем, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій сплив відносно кожної вимоги позивача; на вимогу позивача від 09.03.2016 №1 щодо погашення відповідачем основної заборгованості відповідач листом від 01.04.2016 №390 повідомив, що вказана заборгованість утворилася у зв'язку із скрутним фінансовим становищем і просив відстрочити добровільне виконання зобов'язання за Договором; позивачем у здійсненні розрахунку штрафних санкцій не було враховано, що їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; вимога позивача про стягнення витрат на послуги юриста є необґрунтованою, так як до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені лише за послуги адвоката; крім того, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення з ТОВ «Діван.ТВ» штрафних санкцій.

Позивач 17.08.2016 подав суду заперечення, в яких вказав таке: відповідач 28.04.2015 запропонував встановити нові терміни виконання зобов'язань; ця обставина, на думку позивача, призвела до переривання перебігу строку позовної давності в розумінні статті 264 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), яка визначає підстави переривання перебігу позивної давності, зокрема, в разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідач 22.08.2016 подав суду клопотання про витребування у позивача розрахунку з основної суми заборгованості за актами приймання-передачі від 02.06.2014 №7, від 30.06.2014 №8, від 31.10.2014 №12, від 30.11.2014 №13, від 31.12.2014 №14, від 31.01.2015 №1, від 28.02.2015 №2, від 31.03.2015 №3, від 30.04.2015 №4 та рахунків №7, №8, №12, №13, №14, №1, №2, №3, №4.

Клопотання мотивовано тим, що на позивача поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

12.09.2016 відповідач подав суду письмові пояснення щодо клопотання про витребування доказів, в яких зазначив, що фактичний розмір ліцензійної плати напряму залежить від кількості абонентів; у розрахунку заборгованості позивачем дані про кількість підключених абонентів не наводяться, що свідчить про необґрунтованість сум, які позивач просить стягнути з відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні 12.09.2016 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Відповідно до приписів частин першої і другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки в даній справі обов'язок доведення факту відсутності у ТОВ «Діван.ТВ» заборгованості перед ТОВ «МБГ Україна» покладено на відповідача; так, Товариство не позбавлене права подати суду власний розрахунок суми заборгованості із зазначенням кількості абонентів; крім того, в матеріалах справи міститься достатньо доказів для розгляду справи по суті та встановлення наявності чи відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем; відтак, у поданні відповідного клопотання не дотримано вимог статті 38 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2014 ТОВ «МБГ Україна» (ліцензіар) і ТОВ «Діван.ТВ» (оператор) було укладено Договір, за умовами якого:

- Договір укладено з метою надання ліцензійних прав на телевізійний канал під логотипом «History» згідно з визначенням, що міститься в стандартних умовах і положеннях, які додаються до Договору як додаток А (пункт А Договору);

- ліцензіар надає оператору, а оператор приймає невиключне без права (субліцензії) на використання, ретрансляцію, повідомлення, поширення і демонстрацію каналу на території України (далі - здійснення поширення) (за винятком програм, які відповідно до вказівки ліцензіара не допущені для поширення на території) для ПО (згідно з визначенням, вказаним у Договорі) абонентам в Україні (далі - територія), на російській мові, з використанням систем, що працюють відповідно до державної ліцензії (при наявності відповідних вимог) протягом терміну дії цього Договору; в якості зустрічного надання за права, надані за цим Договором, оператор погоджується з умовами Договору та зобов'язується здійснювати поширення каналу, як обумовлено в пункті 2 Додатку А (Стандартні умови і положення), а також зобов'язується виплачувати ліцензіару щомісячну ліцензійну плату (тобто роялті) за кожного абонента каналу (далі - ліцензійна плата) відповідно до Додатку В (пункт В Договору);

- додатки А, В, С і D, що додаються до Договору, є його невід'ємною частиною; Договір може бути змінений виключно на підставі підписаного обома сторонами письмової угоди і може бути припинений виключно після закінчення терміну дії або в порядку, прямо передбаченому цим Договором (пункт С Договору);

- Договір набирає чинності з дати набрання чинності, тобто 01.03.2014 і залишається в силі до 28.02.2017 (розділ ІІ Договору).

Відповідно до умов Додатку А до Договору:

- на підставі місячного звіту про активність абонента, отриманого від оператора відповідно до пункту (с) статті 3 Додатку А, ліцензіар протягом 5 (п'яти) днів з моменту закінчення кожного календарного місяця готує та надає оператору рахунок і акт приймання-передачі прав на канал; оператор виплачує ліцензіару щомісячну ліцензійну плату протягом п'яти (5) календарних днів з моменту отримання вказаних документів, яка обчислюється відповідно до Додатку В; ліцензійна плата обчислюється шляхом множення середнього числа абонентів відповідного каналу за місяць (далі - щомісячне середнє число абонентів) на встановлений для такого каналу щомісячний тариф за абонента каналу, зазначений в Додатку В до Договору (пункт (а) статті 3 Додатку А);

- всі платежі за Договором здійснюються в українських гривнях; розмір платежу розраховується виходячи із ставки міжбанківського валютного готівкового курсу України для покупки доларів США за гривні і на дату виставлення рахунку; ліцензійний платіж ліцензіару здійснюється у вигляді роялті як винагорода за право перегляду кожним абонентом каналу і податок на додану вартість (далі - ПДВ) не застосовується; в тому випадку, якщо відповідна операція обкладається ПДВ, платіж збільшується на суму ПДВ і виплачується відповідно до правил, які визначаються чинним законодавством (пункт (b) статті 3 Додатку А);

- на будь-яку ліцензійну плату або її частину, яка не виплачена ліцензіару протягом 30 (тридцяти) днів після закінчення календарного місяця, за який належить такий платіж, нараховуються відсотки в розмірі не менше 1,5% (півтора відсотка) в місяць, що нараховуються щомісяця наростаючим підсумком з дати платежу до моменту платежу; оператор не має права утримувати будь-яку частину ліцензійної винагороди як резерв на безнадійні борги; якщо оператор допускає затримку у виплаті ліцензіару будь-якої ліцензійної винагороди або її частини більш ніж на 60 (шістдесят) днів, ліцензіар на власний розсуд і на доповнення до своїх прав, які ліцензіар має за законом, за правом справедливості або на підставі інших положень Договору, вправі (і) скасувати авторизацію прийому сигналу каналу до усунення такої заборгованості, і (або) (іі) припинити Договір, починаючи з будь-якого моменту часу, без надіслання відповідного повідомлення оператору (пункт (d) статті 3 Додатку А);

- будь-яка сторона має право припинити Договір та бути звільненою від будь-яких подальших обов'язків і зобов'язань за Договором у разі будь-якого невиконання зобов'язань іншою стороною; будь-яка сторона вважається такою, що допустила невиконання зобов'язань за Договором у разі якщо: (і) вона порушує або не виконує будь-яке істотне зобов'язання за Договором та не надає письмового доказу усунення нею такого порушення або невиконання протягом 30 (тридцяти) днів після отримання від іншої сторони повідомлення про таке порушення або невиконання; або (іі) процедура банкрутства ініційована проти неї, або будь-яка особа подає позов з метою ініціювати процедуру банкрутства щодо такої сторони відповідно до будь-яким застосованим законодавством; крім того, в разі невиконання зобов'язань оператором ліцензіар на свій розсуд може прийняти рішення припинити Договір (А) по відношенню до всіх систем, або (В) стосовно будь-якої порушеної системи (систем) (пункт (р) статті 8 Додатку А);

- в разі закінчення дії чи припинення Договору з будь-яких підстав ліцензіар має право негайно припинити прийом оператором сигналу каналу; в разі, якщо ліцензіар не припиняє прийом оператором сигналу будь-якого каналу і оператор продовжує поширювати такий канал, оператор погоджується з тим, що таке не припинення прийому не повинно тлумачитися як надання оператору будь-якого права продовжувати здійснювати поширення будь-якого каналу, а також не являє собою відмови від права ліцензіара на припинення прийому в будь-який момент часу; оператор погоджується з тим, що якщо оператор поширює канал протягом будь-якого періоду після закінчення дій або припинення Договору, оператор повинен виплатити ліцензіарові ліцензійну плату за такий канал в порядку, передбаченому Договором, але за діючими на той момент тарифами такого каналу, або - на розсуд ліцензіара - за більш високим не договірним тарифом, якщо про це повідомлено ліцензіаром (пункт (q) статті 8 Додатку А);

- будь-яка відмова від права вимоги у зв'язку з будь-яким порушенням, умовою і положенням Договору є дійсним лише за умови, якщо вона заявлена в письмовому документі, підписаному стороною, яка заявляє відмову, при цьому жодна така відмова не повинна вважатися відмовою від права вимоги у зв'язку з будь-яким подальшим або іншим порушенням, умовою або положенням Договору (пункт (v) статті 8 Додатку А);

- ліцензіар має право (без взяття на себе зобов'язань щодо оператора) негайно відмовитися від Договору в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення оператора: якщо оператор своєчасно не сплатив ліцензійну плату або яку-небудь її частину і не відшкодував таку несплату повністю протягом 10 (десяти) днів з дня отримання письмової вимоги про оплату; або якщо ліцензіару заборонено надавати сервіс або яку-небудь його частину, передбачену Договором (або якщо його здатність до цього схильна до несприятливих впливів, включаючи будь-яке підвищення витрат), в результаті вступу в силу прав або претензій будь-якої третьої сторони, або якщо ліцензіар тимчасово припинив мовлення сервісу на території (щоб уникнути сумнівів це право на розірвання Договору не повинно діяти на шкоду претензіям третіх сторін щодо прав інтелектуальної власності) (пункт (у) статті 8 Додатку А).

Відповідно до частини першої статті 1109 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною третьою статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору ТОВ «МГБ Україна» передало, а ТОВ «Діван.ТВ» прийняло картку, яка забезпечує доступ до телеканалу «History», що підтверджується актом приймання-передачі картки доступу від 19.05.2014, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками товариств.

Позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 247 386,24 грн., що підтверджується такими актами наданих послуг: від 02.06.2014 №7 на суму 7 437,33 грн.; від 30.06.2014 №8 на суму 16 789,78 грн.; від 31.10.2014 №12 на суму 18 236,96 грн.; від 30.11.2014 №13 на суму 21 520,80 грн.; від 31.12.2014 №14 на суму 22 834,14 грн.; від 31.01.2015 №1 на суму 27 987,46 грн.; від 28.02.2016 №2 на суму 50 781,19 грн.; від 31.03.2016 №3 на суму 43 112,50 грн.; від 30.04.2015 №4 на суму 38 686,08 грн.

Акти надання послуг від 31.10.2014 №12, від 30.11.2014 №13, від 31.12.2014 №14, від 31.01.2015 №1 та від 28.02.2015 №2 підписані уповноваженими представники сторін та скріплені печатками товариств.

Як вказується позивачем і не заперечується відповідачем, відповідач частково оплатив надані послуги, а саме за актом наданих послуг від 02.06.2014 №7 сплачено 4 854 грн., а за актом наданих послуг від 30.06.2014 №8 - 7 233,05 грн.

Листом від 17.04.2015 №261 відповідач просив позивача переглянути умови співпраці і узгодити порядок визначення розміру щомісячної ліцензійної плати шляхом множення фактичної кількості абонентів каналу за місяць на встановлений для такого каналу тариф за абонента; в разі неприйняття таких умов позивачем відповідач вказав, що буде змушений розірвати Договір і припинити ретрансляцію телеканалу з 01.05.2015; в листі відповідач зазначив, що в разі, якщо ТОВ «Діван.ТВ» не отримає екземпляр додаткової угоди до 24.05.2015, це буде розглядатися як згода ТОВ «МБГ Україна» підписати його і припинити дію Договору, і додаткова угода буде розглядатися як підписана сторонами, а Договір буде вважатися розірваним за взаємною згодою сторін; крім того, листом від 17.04.2015 №261 відповідач гарантував оплату ліцензійної плати за надане згідно з Договором право на використання, ретрансляцію, повідомлення, поширення і демонстрацію каналу на території України до 01.05.2015.

Позивач відповіді на вказаний лист відповідачу не надіслав.

Частиною першою статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатковою угодою від 30.04.2015 №1 сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір з 01.05.2015.

Відповідно до пункту 3 вказаної додаткової угоди умови Договору, не змінені додатковою угодою, залишаються в силі, і сторони підтверджують свої зобов'язання за Договором.

Таким чином, Договір є розірваним з 01.05.2015.

Листом від 28.04.2015 №273 відповідач запропонував позивачу графік погашення заборгованості зі сплати винагороди за надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограм, а саме: 18 236,96 грн. за жовтень 2014 року сплатити до 30.06.2015; 21 520,80 грн. за листопад 2014 року сплатити до 31.07.2015; 22 834,14 грн. за грудень 2014 року сплатити до 31.08.2015; 27 987,46 грн. за січень 2015 року сплатити до 30.09.2015; 50 781,19 грн. за лютий 2015 року сплатити до 31.10.2015; 43 112,50 грн. за березень 2015 року сплатити до 30.11.2015; платіж за квітень 2015 року сплатити до 31.12.2015.

Претензією від 22.06.2015 №1 позивач повідомив відповідача, що запропонований графік сплати заборгованості не влаштовує ТОВ «МБГ Україна», тому запропонував сплатити суму боргу за таким графіком: 18 236,96 грн. за жовтень 2014 року і 21 520,80 грн. за листопад 2014 року сплатити до 31.07.2015; 22 834,14 грн. за грудень 2014 року і 27 987,46 грн. за січень 2015 року сплатити до 31.08.2015; 50 781,19 грн. за лютий 2015 року і 43 112,50 грн. за березень 2015 року сплатити до 30.09.2015; 38 686,08 грн. за квітень 2015 року сплатити до 31.10.2015.

Вимогою від 09.03.2016 №1 позивач вимагав від ТОВ «Діван.ТВ» виконати належним чином свої зобов'язання за Договором та перерахувати на поточний рахунок ТОВ «МБГ Україна» 235 299,19 грн. боргу та 4 000 грн. витрат на послуги юриста у термін 7 (сім) днів з дня отримання цієї вимоги.

Вказану вимогу було надіслано на адреси відповідача (03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, буд. 2, корпус А, офіс 10; фактична адреса: 03118, м. Київ, вул. Криворожська, 11), що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи, фіскальних чеків від 11.03.2016 і рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи. Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень відповідачем було отримано вимогу за юридичною адресою - 15.03.2016, а за фактичною - 14.03.2016.

ТОВ «Діван.ТВ» листом від 01.04.2016 №390 повідомило позивача про те, що відповідач усвідомлює наявність заборгованості за Договором, проте у зв'язку із скрутним фінансовим становищем у відповідача відсутня можливість погасити 235 299,19 грн. заборгованості у вказані в вимозі строки; таким чином, відповідач просить позивача розглянути можливість затвердження порядку погашення заборгованості ТОВ «Діван.ТВ» перед ТОВ «МБГ Україна», а саме: 78 433 грн. дата платежу 16.05.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 30.06.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 31.07.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 30.08.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 31.09.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 31.10.2016.

Листом від 18.04.2016 №1 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з тим, що позивач вже втретє намагається погодити з ТОВ «Діван.ТВ» виплату боргу і жодного разу відповідач не дотримувався погоджених умов, позивач може прийняти виключно такий план платежів: 78 433,19 грн. - дата платежу 16.05.2016; 62 746,40 грн. - дата платежу 30.06.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 31.07.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 30.08.2016; 31 373,20 грн. - дата платежу 31.09.2016. Крім того, у вказаному листі позивач повідомив відповідача, що відповідачу додатково буде виставлено рахунок за юридичні послуги у сумі 4 000 грн.

Що ж до не підписаних відповідачем актів надання послуг від 31.10.2014 №12, від 30.11.2014 №13, від 31.12.2014 №14, від 31.01.2015 №1 та від 28.02.2015 №2, то слід зазначити, що вказані акти було надіслано відповідачу за допомогою кур'єрської служби «PONY Express».

Крім того, з огляду на листування сторін і визнання відповідачем у його листах всієї суми заборгованості та надання відповідачем гарантій щодо оплати ним наявної у ТОВ «Діван.ТВ» заборгованості, суд дійшов висновку про те, що акти надання послуг від 31.10.2014 №12, від 30.11.2014 №13, від 31.12.2014 №14, від 31.01.2015 №1 та від 28.02.2015 №2 прийняті відповідачем без будь яких зауважень.

Отже, враховуючи, що відповідач потягом 2014-2016 років вчиняє дії щодо ухилення від сплати боргу, доказів його погашення ТОВ «Діван.ТВ» не подано, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 235 299,19 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до стягнення штрафних санкцій у сумі 58 250,93 грн., то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо стягнення з ТОВ «Діван.ТВ» штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до пункту (d) статті 3 Додатку А на будь-яку ліцензійну плату або її частину, яка не виплачена ліцензіару протягом 30 (тридцяти) днів після закінчення календарного місяця, за який належить такий платіж, нараховуються відсотки в розмірі не менше 1,5% (півтора відсотка) в місяць, що нараховуються щомісяця наростаючим підсумком з дати платежу до моменту платежу.

Згідно з частиною другою статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з частиною третьою статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Абзацами першим і другим підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Постанови № 10 встановлено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позивач заперечував проти застосування строків позовної давності, посилаючись на переривання строку, що сталося внаслідок надіслання відповідачем листа від 28.04.2015 №273, яким відповідач запропонував позивачу графік погашення заборгованості зі сплати винагороди за надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограм.

Разом з тим, відповідно до абзацу п'ятого підпункту 4.4.1 пункту 4.4 Постанови №10 визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку не відбулося переривання строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом щодо вимог про стягнення з відповідача сум штрафу закінчився:

за прострочення оплати рахунку на оплату від 02.06.2014 №7 - 08.06.2015;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 30.06.2014 №8 - 06.07.2015;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 31.10.2014 №12 - 06.11.2015;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 30.11.2014 №13 - 06.12.2015;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 31.12.2014 №14 - 06.01.2016;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 31.01.2015 №1 - 06.02.2016;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 28.02.2016 №2 - 06.03.2016;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 31.03.2016 №3 - 06.04.2016;

за прострочення оплати рахунку на оплату від 30.04.2015 №4 - 06.05.2016,

проте позовна заява №4 підписана ТОВ «МБГ Україна» 31.05.2016, а відправлена поштою 10.06.2016 (згідно із штемпелем поштового відділення) і надійшла до суду 13.06.2016.

У частинах третій та четвертій статті 267 ЦК України зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 58 250,93 грн. задоволенню не підлягають, враховуючи пропуск позивачем строку на звернення до суду з такими вимогами.

Що ж до стягнення з відповідача 4 000 грн. витрат на послуги юриста, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3 і 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, позивачем невірно визначена правова природа грошової коштів у сумі 4 000 грн., оскільки вказані витрати позивача є витратами на правову допомогу, які розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Отже, враховуючи, що позивачем не подано суду доказів на підтвердження того, що юридичні послуги були надані позивачу саме адвокатом, то суд вважає за необхідне відмовити ТОВ «МБГ Україна» у задоволенні вимог щодо стягнення 4 000 грн.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, буд. 2, корпус А, офіс 10; поштова адреса: 03118, м. Київ, вул. Криворожська, 11; ідентифікаційний код 37675470) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ Україна» (01004, м. Київ, вул. Горького, 7-В; ідентифікаційний код 33062451) 235 299 (двісті тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 19 коп. заборгованості і 3 529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 49 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2016.

Суддя О. Марченко