Рішення

від 12.09.2016 по справі 913/797/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

12 вересня 2016 року Справа № 913/797/16

Провадження № 24/913/797/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Чорнухінські курчата", м. Луганськ

про стягнення 225 092 грн. 54 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Рябцева О.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гудей Н.Ф.

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" 07.07.2016 (згідно поштового штемпеля) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Чорнухінські курчата" про стягнення боргу за договором на поставку товарів від 03.01.2013 № 28 в сумі 89 854 грн. 80 коп., пені в сумі 70 531 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 4 800 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 59 906 грн. 06 коп., всього 225 092 грн. 54 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що за договором на поставку товарів від 03.01.2013 № 28 поставив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 89 854 грн. 80 коп. У зв'язку з простроченням оплати отриманого товару позивач відповідно до п. 5.3 договору нарахував пеню в сумі 70 531 грн. 68 коп. за загальний період з 25.09.2014 по 06.07.2016, а відповідно до ст. 625 ЦК України - 3% річних в сумі 4 800 грн. 00 коп. за період з 25.09.2014 по 06.07.2016, інфляційні втрати в сумі 59 906 грн. 06 коп. за період з вересня 2014 року по травень 2016 року включно. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 526, 530, 543, 554, 610, 625, 692, 713 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач на порушення ухвал суду від 11.07.2016, від 26.07.2016 та від 09.08.2016 відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надав, у судові засідання 26.07.2016, 09.08.2016 та 12.09.2016 не з'явився, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений відповідно до приписів п.п. 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції". Інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать роздруковані сторінки з мережі Інтернет, на яких розміщено інформацію про час та місце засідань господарського суду в цій справі.

Крім того, судом вживались спроби повідомлення відповідача про час та місце судових засідань шляхом надання телефонограми за номером телефону (06411) 9-62-95, зазначеним у договорі на поставку товарів, та номером телефону (0642) 34-71-68, зазначеним у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать телефонограми, які містяться в матеріалах справи.

Позивач також в порушення вимог суду не надав витребуваних документів, у зв'язку з чим ухвалою від 09.08.2016 відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України на нього було накладено штраф в сумі 300 грн. 00 коп.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.01.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Чорнухінські курчата" було підписано договір на поставку товарів № 28 з протоколом розбіжностей.

Згідно п. 1.1 договору на поставку товарів Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" - позивач у справі, за договором постачальник, прийняв на себе зобов'язання з поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Чорнухінські курчата" - відповідачу у справі, за договором покупцю, ветеринарних препаратів та інших товарів (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію у порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що у зв'язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент товару, сторони домовились, про те, що вказані обов'язкові умови договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням товару, що є в наявності у продавця, та відображатимуться в рахунку-фактурі або в Специфікації.

Умови та терміни поставки передбачені розділом 3 договору на поставку товарів.

Відповідно до розділу 3 договору поставка продукції здійснюється у строки, передбачені договором на підставі заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість продукції. Заявка вважається прийнятою, якщо постачальник виставить рахунок-фактуру.

Сторони в п. 4.1 договору передбачили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем на підставі "рахунку постачальника шляхом відстрочки платежу на 14 календарних днів а передплатою" (позивачем до позовної заяви додана неякісна копія договору, із якої неможливо більш чітко прочитати зазначений пункт).

У відповідності до п. 5.3 договору за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань згідно договору здійснюється включно до моменту виконання зобов'язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

На останньому аркуші договору зроблена відмітка, що договір на поставку товарів укладено з протоколом розбіжностей, який на вимогу суду позивачем не наданий.

З моменту укладання договору та до моменту звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідачу поставлено продукцію, за яку відповідач розрахувався частково, та за доводами позивача, викладеними у позовній заяві, відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції на загальну суму 89 854 грн. 80 коп. за видатковими накладними:

- від 09.01.2014 № 23 на суму 10 676 грн. 80 коп.;

- від 16.01.2014 № 86 на суму 18 360 грн. 00 коп.;

- від 12.02.2014 № 276 на суму 42 060 грн. 00 коп.;

- від 24.02.2014 № 351 на суму 9 168 грн. 00 коп.;

- від 08.04.2014 № 708 на суму 9 590 грн. 00 коп.

Вказані видаткові накладні підписані з боку позивача - бухгалтером ОСОБА_1, з боку відповідача - головним лікарем ветеринарної медицини ОСОБА_2 та скріплений печатками. Підписи обох сторін на видаткових накладних засвідчують отримання відповідачем продукції.

Крім того, продукція за вказаними накладними отримана головним лікарем ветеринарної медицини ОСОБА_2 на підставі довіреностей, доданих позивачем до матеріалів позовної заяви.

Відповідач за отриману продукцію не розрахувався, у зв'язку з чим утворився борг в сумі 89 854 грн. 80 коп., що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Доказів сплати боргу на час прийняття рішення відповідачем не надано.

Відповідно до умов договору позивачем на суму боргу 89 854 грн. 00 коп. нараховано пеню за період з 25.09.2014 по 06.07.2016 в сумі 70 531 грн. 68 коп.

Відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України на суму боргу 89 854 грн. 00 коп. за період з 25.09.2014 по 06.07.2016 нараховано 3% річних в сумі 4 800 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 59 906 грн. 06 коп. за період з вересня 2014 року по травень 2016 року включно.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки, про що свідчать тривалі факти поставок продукції, що вбачається з акту звірення взаємних розрахунків станом на 30.11.2013 та посилання на договір в наданих накладних на поставку продукції. Однак в порушення ст. 33 ГПК України позивач не довів на яких умовах цей договір укладено, яких саме положень стосувались розбіжності, яким чином врегульовані, не надав заявок відповідача і власних рахунків на оплату. Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що надані видаткові накладні підтверджують факт купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 03.01.2013 № 28, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст. 265 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу продукції, проте, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриману продукцію не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день розгляду справи не погашена і становить 89 854 грн. 80 коп., та підлягає стягненню.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позовні вимоги про стягнення пені в сумі 70 531 грн. 68 коп. слід залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України з огляду на наступне.

Позивачем до матеріалів позовної заяви додана копія договору, на якій зроблена відмітка про його укладення з протоколом розбіжностей.

Суд тричі витребував від позивача протокол розбіжностей, який на вимоги суду позивачем не наданий. Таким чином, суд позбавлений можливості оцінити на яких умовах укладено договір, а враховуючи, що п. 5.3 договору містить умови про збільшення періоду нарахування пені і збільшення строку позовної давності, у суду виникли обґрунтовані припущення щодо виникнення розбіжностей саме за цими умовами.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач не надав протокол розбіжностей до договору, у зв'язку з чим суд на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України позовні вимоги про стягнення пені залишає без розгляду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних в сумі 4 800 грн. 00 коп. за період з 25.09.2014 по 06.07.2016, які підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Що стосується вимоги про стягнення інфляційних втрат, то суд з заявленою сумою погоджується частково, з урахуванням власного розрахунку.

В п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В згаданій постанові не міститься вказівок про алгоритм визначення інфляційних втрат у разі погашення боргу частинами, проте є посилання, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Верховний Суд України наголошує, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць . За змістом вищевказаного листа, умовно слід рахувати якщо борг утворився з 1 до 15 числа місяця, то слід нараховувати індекс інфляції за цей поточний місяць, а якщо борг виник з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

Враховуючи вищевикладену позицію вищих судових інстанцій, суд вважає, що інфляційні втрати повинні визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а в разі погашення боргу частинами, на суму боргу на кожний останній день місяця, в якому така сума зменшувалась, враховуючи календарну дату такого погашення.

Вимога про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою в сумі 55 685 грн. 42 коп. за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року включно.

У задоволенні решти вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 220 грн. 64 коп. слід відмовити.

Всього підлягає задоволенню 150 339 грн. 42 коп., у тому числі: борг в сумі 89 854 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 4 800 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 55 685 грн. 42 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 255 грн. 10 коп. Решта судового збору покладається на позивача.

Крім того, згідно ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи із ціни позову 225 092 грн. 54 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" при подачі позову за платіжним дорученням від 06.07.2016 № 1460 сплачено судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 3 376 грн. 00 коп., замість 3 376 грн. 39 коп.

Суд неодноразово ухвалами вимагав позивача сплатити судовий збір в сумі 0 грн. 39 коп., доказів оплати позивачем не надано, тому суд вважає необхідним стягнути з позивача судовий збір в сумі 0 грн. 39 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 49, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Чорнухінські курчата" про стягнення 225 092 грн. 54 коп. задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Чорнухінські курчата"АДРЕСА_1 років Оборони Луганська, 9, ідентифікаційний код 37456187 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків, провулок Театральний, 5/1а, ідентифікаційний код 23317811 борг в сумі 89 854 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 4 800 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 55 685 грн. 42 коп., судовий збір в сумі 2 255 грн. 10 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 70 531 грн. 68 коп. залишити без розгляду.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм", м. Харків, провулок Театральний, 5/1а, ідентифікаційний код 23317811 в доход Державного бюджету України на рахунок 31214206783004, МФО 851011, отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999675, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код класифікації доходів бюджету 22030001 судовий збір в сумі 0 грн. 39 коп., видати наказ Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Повне рішення складено і підписано - 19.09.2016 .

Суддя О.В.Рябцева

Надр. 4 прим.

1-до справи

2-позивачу: 61057, м. Харків, провулок Театральний, 5/1а - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням

3-позивачу: 61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 56 - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням

4-відповідачу: 91045АДРЕСА_1 років Оборони Луганська, 9 не направляється, у зв'язку з тим, що пересилання пошти до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється