Постанова

від 13.09.2016 по справі 911/998/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 911/998/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від прокуратури: Богомазова Ю.Є. - наказ № 476К від 12.09.2016 року;

від позивача: Ніколова В.М. - представник за довіреністю від 30.12.2015 року;

від відповідача: Вознюк О.Л. - представник за довіреністю від 20.07.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрінтал-Сервіс"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2016 року

у справі № 911/998/16 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Першого заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрінтал-Сервіс"

про стягнення 383 538, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрінтал-Сервіс" про стягнення 254 052, 24 грн. пені та 129 486, 00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач здійснив поставку товару передбачену договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/15/432 від 01.10.2015 з порушенням строків, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 368 646, 64 грн. пені та 129 486,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі № 911/998/16 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким зменшити розмір пені до 14 439, 54 грн. та не застосовувати штраф.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрінтал-Сервіс" по справі № 911/998/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року справу № 911/998/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. та призначено до розгляду на 27.07.2016 року.

У судовому засіданні 27.07.2016 року представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд її задовольнити.

Представник прокуратури та представник позивача у судовому засіданні 27.07.2016 року заперечували доводи апеляційної скарги, надали пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року відкладено розгляд справи до 13.09.2016 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В., яка не є головуючою суддею, у відпустці, справу № 911/998/16 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 року, справу № 911/998/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року, справу № 911/998/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Представник прокуратури та представник позивача у судовому засіданні 13.09.2016 року заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2015 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" (постачальник) відповідно до рішення конкурсних торгів замовника (протокол від 17.09.15 № 75/535/7) укладено договір № 286/3/15/432 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Згідно п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику одяг робочий, чоловічий (лот 2. костюм робочий для фахівців чорного кольору,) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в договорі.

Відповідно до специфікації (п. 1.2 договору) загальна кількість товару для постачання - 5 000 шт., вартістю 1 849 800,00 грн. (з ПДВ), строк (термін) постачання до 31.10.2015 (включно).

Продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження (п. 5.1. договору).

Приймання товару відповідно до п. 2.7 договору, оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачеві костюми робочі для фахівців чорного кольору у кількості 5000 комплектів на загальну суму 1 849 800,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймального контролю (якості): № 1, № 2, № 3, № 4 та видатковими накладними № ВН-0000547 від 02 листопада 2015 року, № ВН-0000573 від 13 листопада 2015 року, № ВН-0000589 від 20 листопада 2015 року, № ВН-0000601 від 27 листопада 2015 року.

Вказані акти підписані: 30.10.2015 року про прийняття 675 одиниць товару, 11.11.2015 року про прийняття 1500 одиниць товару, 20.11.2015 про прийняття 1590 одиниць товару та 27.11.2015 року про прийняття 1235 одиниць товару.

Втім, як стверджує прокурор у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, поставка товару за актами №2 від 11.11.2015, №3 від 20.11.2015 та № 4 від 27.11.2015 відбулась з порушенням терміну, встановленого в договорі, оскільки товар мав бути поставлений до 31.10.2015 року.

З огляду на вказані обставини, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 254 052,24 грн. пені та 129 486,00 грн. штрафу, які були нараховані на підставі п. 7.3.4. договору.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із п. 7.3.4 договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару з кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивач неправомірно змінив передбачений ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за невчасне виконання господарських зобов'язань, у зв'язку з чим розмір пені, встановлений у договорі №286/3/15/432 суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а отже, нарахування пені потрібно здійснювати виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас, колегія судддів не погоджується із даними запереченнями відповідача, оскільки згідно із положеннями ст. 231 ГК України сторони можуть погодити в договорі інший розмір штрафних санкцій, ніж передбачений господарським кодексом України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на ч. 3 ст. 549 ЦК України є необгрунтованим, оскільки застосування пені у даному випадку здійснюється не за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дана норма законодавства не повинна застосовуватися при вирішенні спору.

Також, відповідач зазначив, що невчасне виконання договору сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме задимлення в м. Обухів Київської області, внаслідок цього на підприємстві з 19 жовтня 2015 року виник простій.

На підтвердження настання обставини непереборної сили, відповідач надав до суду Лист Обухівського РВ ГУ ДСНС України в Київській області від 21 жовтня 2015 року № 1021.

Як стверджує відповідач, він звертався до Київської регіональної торгово-промислової палати для отримання відповідного сертифікату, але отримав усне пояснення, що доказом виникнення обставин непереборної сили є відповідні документи, які видаються ТПП України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Відтак, на думку відповідача, лист Обухівського РВ ГУ ДСНС України в Київській області від 21 жовтня 2015 року № 1021 є достатнім доказом настання обставин непереборної сили та безпідставності застосування позивачем штрафних санкцій.

Пунктом 8.1. договору, передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення даного договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідачем документально не підтверджено факт звернення до Торгово-промислової палати України або територіальних органів щодо видачі сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено настання обставин непереборної сили як підстави звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідачем було порушено строк поставки товару за актом №2 від 11.11.2015 на 8 днів, за актом №3 від 20.11.2015 на 17 днів, а за актом № 4 від 27.11.2015 на 24 дні.

За розрахунком прокурора розмір пені складає 254 052,24 грн., а саме:

- за актом №2 від 11.11.2015 за період з 03.11.2015 по 10.11.2015 на вартість непоставленого товару в розмірі 554 940,00 грн. - 44 395, 20 грн.;

- за актом №3 від 20.11.2015 за період з 03.11.2015 по 19.11.2015 на вартість непоставленого товару в розмірі 588 236,40 грн. - 100 000, 80 грн.

- за актом №4 від 27.11.2015 за період з 03.11.2015 по 26.11.2015 на вартість непоставленого товару в розмірі 456 900,60 грн. - 109 656, 24 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, приходить до висновку, що він є арифметично вірним та відповідає обставинам справи.

Стосовно заявленої прокурором вимоги про стягнення штрафу, колегія суддів зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 та у постанові Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача стосовно того, що нарахування штрафу слід здійснювати на вартість товару поставленого з простроченням понад 10 днів, а не на вартість договору, оскільки п. 7.3.4. договору встановлено нарахування штрафу саме на вартість договору, яка відповідно до п. 1.2. складає 1 849 800,00 грн., а отже розмір штрафу становить 129 486, 00 грн.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме відповідач просив зменшити розмір пені до 30 205, 39 грн. та не застосовувати штраф.

Так, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій є необгрунтованим враховуючи наступне.

В обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені відповідач посилається на незначне запізнення поставки товару через простій у роботі підприємства, що був викликаний об'єктивними обставинами, а саме задимлення в м. Обухів Київської області, у зв'язку із чим працівники відповідача скаржилися на погане самопочуття.

Так, як зазначалося вище, 14.10.2015 року на території Обухівського району виникло загоряння торфу загальною площею понад 20 га, внаслідок чого відбулося задимлення м. Обухів Київської області. Дана обставина підтверджується листом Обухівського РВ ГУ ДСНС України в Київській області від 21.10.2015 року № 1021.

Крім того, листом № 533 від 26.10.2015 року Головне управління Держсанепідемслужби в Київській області повідомив відповідача, що у жовтні 2015 року спотерігається ріст захворювання на гострі респіраторні інфекції, грибоподібні захворювання та тяжкі респіраторні інфекції, причиною чого, зокрема є горіння торфовищ в Обухівському районі.

Враховуючи зазначене, відповідачем булла надана згода на можливість тимчасового виїзду працівників відповідача з м. Обухів. Внаслідок цього на підприємстві з 19.10.2015 року по 29.10.2015 року виник простій.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (Лист Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, те, що строк прострочення виконання робіт був незначним (менше місяця), зважаючи на наявність об'єктивних причин, наслідком яких став простій на підприємстві відповідача (горіння торфовищ в Обухівському районі) та враховуючи, що позивач не надав суду докази того, що порушення відповідачем зобов'язання потягло за собою значні збитки для позивача, колегія суддів приходить до висновку про зменшення суми пені до 25 405, 22 грн. (10% від заявлених до стягнення позивачем) та зменшення суми штрафу до 12 948, 60 грн. (10% від заявлених до стягнення позивачем).

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрінтал-Сервіс" підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції змінні.

Крім того, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Беручи до уваги зазначене, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укрінтал-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2016 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2016 року у справі № 911/998/16 змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП "Укрінтал-Сервіс" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 7-а, код ЄДРПОУ 33427896) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський просп., 6, код ЄДРПОУ 00034022) 25 405, 22 грн. пені, 12 948, 60 грн. штрафу та 5 753, 07 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 911/998/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко