Ухвала

від 14.09.2016 по справі 910/15123/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.09.2016Справа № 910/15123/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНАНЗА РИТЕЙЛ»

про стягнення 135 000, 00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 13.09.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНАНЗА РИТЕЙЛ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 135 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 р. порушено провадження у справі № 910/15123/16, її розгляд призначено на 14.09.2016 р.

05.09.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

В судовому засіданні 14.09.2016 р. представник позивача підтримав подану через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову , суд вирішив відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як на тому наголошено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.

Як зазначено позивачем у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідач в порушення вимог ст. 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України ухиляється від виконання взятих на себе за Договором зобов'язань і не бажає повертати борг, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач намагатиметься зняти кошти зі свого рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Проте, суд вважає, що вищевказані твердження позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими підставами для вжиття заходів до забезпечення позову, а ґрунтуються лише на його особистих припущеннях.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, зокрема позивачем не надано доказів в підтвердження того, що відповідачем вчиняються чи готуються дії, спрямовані на зменшення належних йому грошових коштів, погіршення стану належного йому майна (активів) чи зниження їх вартості, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та ін. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Враховуючи те, що неявка повноважного представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду перешкоджає вирішенню спору по суті, з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

2. Відкласти розгляд справи № 910/15123/16 на 28.09.16 р. о 12:30 год. , про що повідомити сторони. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б в залі № 2 (корпус Б).

3. Зобов'язати позивача надати суду:

- Акти приймання-передачі наданих послуг за березень - травень 2016 року з доказами їх надання відповідачу згідно з п.п. 3.8., 3.9., 3.10. Договору;

- оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.

4. Зобов'язати відповідача надати суду:

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору;

- письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень; забезпечити надіслання позивачу копії відзивів у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України;

- на підтвердження його статусу юридичної особи і повного найменування оригінал і належним чином засвідчені копії Статуту, витягу від Державного реєстратора про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду справи; довідку з обслуговуючого банку про найменування відкритих рахунків.

5. Сторонам оформити письмові докази відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України та завчасно подати їх з супровідним листом через відділ діловодства господарського суду міста Києва (пункт 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

6. За відсутності витребуваних доказів надати обґрунтовані письмові пояснення з даного приводу.

7. Зобов'язати сторін направити для участі у розгляді справи своїх представників, повноваження яких повинні бути оформлені у відповідності з вимогами ст. 28 ГПК України, та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.

8. Явку повноважних представників сторін визнати обов'язковою.

9. Попередити сторін, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивача - про правові наслідки, передбачені п. 5. ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова