Постанова

від 14.09.2016 по справі 927/329/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Справа№ 927/329/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Білак В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН»

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 06.06.2016

у справі № 927/329/16 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)

за позовом Міністерства оборони України,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН»,

про стягнення 7 029,97 грн,

за участю представників:

від позивача: Кривошея Д.А. - представник (довіреність №220/825/д від 30.12.2015);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН» (надалі - ТОВ «ТП БІН», відповідач) про стягнення 7 029,97 грн пені за порушення зобов'язань з поставки товару за договором від 05.08.2015 №286/2/15/41 про поставку продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН» на користь Міністерства оборони України 7 029,97 грн пені та 1378,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.08.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 14.07.2016 у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляв, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням відповідних поштових відправлень, направлених на належну адресу відповідача з відміткою про закінчення строку їх зберігання.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності зазначеного учасника судового процесу.

14.09.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.08.2015 між Міністерством оборони України (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН» (в тексті договору - постачальник) був укладений договір поставки товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/2/15/41 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Міністерству оборони України воду природну (вода питна бутильована), а саме, вода питна «Джерельна» (надалі - товар), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору встановлено, що ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції: найменування товару - вода питна «Джерельна», нормативно-технічна документація ТУ У 15.9.-13304871-003:2003, строк поставки - до 10.08.2015, одиниця виміру - пляшка 1,5 л., загальна кількість - 490 000 штук, ціна за одиницю - 3,42 грн, загальна сума вартості продукції - 1 675 800,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3. договору замовник має право зменшувати обсяг закупівлі за договором залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 2.5. договору приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29.10.2012 №704 є підтвердженням приймання товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 10.09.2015, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1. договору).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем поставлено позивачеві товар на загальну суму 863 987,76 грн у термін з 12.08.2015 по 20.08.2016, тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 1.2. договору.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання: №98 від 12.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №114 від 15.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №110 від 15.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №109 від 15.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №111 від 15.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №112 від 17.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №113 від 17.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №116 від 18.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №119 від 18.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №120 від 18.08.2015 на суму 45 287,64 грн, №121 від 18.08.2015 на суму 45287,64 грн, №123 від 19.08.2015 на суму 45287,64 грн, №124 від 19.08.2015 на суму 45287,64 грн, №125 від 19.08.2015 на суму 45287,64 грн, №126 від 19.08.2015 на суму 45287,64 грн, №131 від 20.08.2015 на суму 45 780,12 грн, №132 від 20.08.2015 на суму 45 780,12 грн, №134 від 20.08.2015 на суму 45780,12 грн, №135 від 20.08.2015 на суму 47 332,80 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості договору.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

При цьому, слід зазначити, що положення пункту 7.3.3. договору узгоджуються з приписами частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якої, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В даному випадку, згідно умов договору вбачається, що зобов'язання за ним фінансувалось за рахунок Державного бюджету України, а саме, за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, розмір якої згідно його розрахунку, доданого до заяви від 06.06.2016 про уточнення позовних вимог, складає 7 029,97 грн за період з 11.08.2015 по 20.08.2015.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що останній є неправильним, оскільки Міністерством оборони України помилково включено в період нарахування пені дні фактичного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.

Крім того, як вбачається з пункту 7.3.3. договору, розмір пені складає 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, проте позивачем здійснено нарахування пені на суму товару, що був поставлений відповідачем.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів здійснила власний перерахунок штрафної санкції та встановила, що правильний розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару складає 13 819,77 грн, тобто, перевищує розмір, що заявлений позивачем до стягнення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність у даному випадку підстав для виходу за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню відповідно до заявленого позивачем розміру в сумі 7 029,97 грн.

Таким чином, здійснення судом першої інстанції помилкового перерахунку розміру пені не призвело до прийняття ним неправильного та незаконного рішення.

Твердження апелянта про те, що відсутність Специфікації до договору як окремого документу свідчить про те, що сторонами не погоджені усі умови правочину, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до пункту 1.2. договору останніми були погоджені ціна, кількість, асортимент та строки поставки товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО БІН» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2016 у справі №927/329/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2016 у справі №927/329/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/329/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук