Рішення

від 14.09.2016 по справі 904/5494/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.16р. Справа № 904/5494/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 111274,74 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 15/07/16-1 від 15.07.2016 року, представник

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 03 від 01.04.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" заборгованість у розмірі 73639,31 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №03/09-14Х від 01.09.2014 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар. У зв'язку із допущення відповідачем прострочення оплати товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, 10% річних, індекс інфляції та штраф.

Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. У відзиві на позов відповідач щодо боргу у розмірі 4932,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000021 від 05.11.2015 року вказував, що борг за цією видатковою накладною у розмірі 32424,00 грн. погашено у повному обсязі 18.04.2016 року, а зміна вартості позивачем здійснена 19.04.2016 року, тобто вже після відповідної оплати, що умовами договору не допускається, оскільки пунктом 5.2.3 договору сторони визначили, що ціна товару, зазначена в специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах до даного договору, а також кожен окремо взятий платіж, якщо він не сплачений покупцем повністю або частково, можуть бути змінені на вимогу постачальника. Згідно з п. 5.2.4 договору у випадку підвищення курсу продажу євро до української гривні на міжбанківському валютному ринку України на 2,5% і більше у порівнянні з курсом, що зазначений у рахунку-фактурі на даний товар постачальник вправі виписати на ім'я покупця новий рахунок-фактуру на несплачену покупцем суму коштів за товар. Таким чином, відповідач погоджується з тим, що сторони дійсно передбачили умовами договору зміну ціни товару в залежності від курсу євро до гривні, однак зазначене право є у позивача до оплати товару, а оскільки позивачем змінено вартість товару вже після оплати боргу у розмірі 4932,00 грн. (сума на яку відбулося збільшення вартості товару) відповідачем не визнається.

Стосовно позовних вимог на залишок суми основного боргу 45 616,80 грн. відповідач зазначає, що зазначена сума погашена за рахунок кредитового сальдо по взаєморозрахункам сторін за договором № 033/09-14Х, яке мало місце станом на 21.11.2015 року у сумі 55 383,77 грн. на підставі коштів, отриманих позивачем на підставі платіжних доручень №2482 від 02.03.2015 року на суму 53 422,20 грн. та № 5682 від 29.10.2015 року на суму 8676,98 грн. в частині суми 1961,57грн., а саме: сума у розмірі 53 422,20 грн. була перерахована відповідачем на рахунок позивача платіжним дорученням №2482 від 02.03.2015 року з призначенням платежу: корегування вартості по рахунку-фактурі № 8 від 23.01.15 року за рахунком № 29 від 27.02.2015 року.

Відповідач вказує, що після проведення внутрішнього аудиту було встановлено порушення з боку ТОВ "Хімекс Україна ЛТД" умов договору, в частині зміни ціни товару після його оплати. У зв'язку з цим на адресу контрагента був надісланий лист про приведення стосунків у відповідність з положеннями договору та зарахування цієї суми в рахунок оплати товару на майбутнє. Стосовно платіжного доручення № 5682 від 29.10.2015 року на суму 8676,98грн. в рахунок оплати товару на майбутнє віднесена сума у розмірі 1961,57 грн.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що товар, отриманий за видатковими накладними № РН-0000030 від 24.11.2015 року, № РН-0000048 від 22.12.2015 року, № РН-0000060 від 18.04.2016 року на загальну суму 45 616,80 грн. оплачений в повному обсязі на умовах передплати, а отже немає заборгованості за цими операціями, та немає підстав про застосування до відповідача відповідальності у зв'язку з порушенням своїх грошових зобов'язань. За твердженням відповідача, оскільки відсутній основний борг, стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань є безпідставним.

29.07.2016 року позивачем подане клопотання про збільшення позовних вимог, яке містить клопотання про припинення провадження в справі в частині позовних вимог, клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових копій документів, а також пояснення позивача на відзив відповідача. У названому клопотання позивач просить припинити провадження по справі в частині заявленої суми боргу у розмірі 4932,00 грн., у зв'язку із відмовою в цій частині від позовних вимог. Щодо суми боргу у розмірі 45616,80 грн., зазначає, що вказана заборгованість є підтвердженою відповідними доказами, наразі залишається відповідачем не погашеною, а тому просить стягнути її у повному обсязі. Позивач не погоджується із твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позов щодо відсутності заборгованості у зв'язку із її оплатою шляхом наявності переплат, оскільки суми у розмірі 53422,20 грн. та 8676,98 грн., сплачені відповідачем 02.03.2015 року та 27.10.2015 року з призначенням платежу коригування вартості товару згідно бухгалтерських довідок, тобто відповідач сплачуючи такі рахунки свідомо погоджувався із зміною вартості товару, а тому вказані суми жодним чином не можуть бути зарахованими в рахунок оплати спірних поставок. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідач суму основного боргу у розмірі 45616,80 грн., пеню у розмірі 27915,88 грн., 10% річних у розмірі 12899,46 грн., індекс інфляції у розмірі 47676,65 грн. та штраф у розмірі 24992,16 грн., а загалом 159 100,95 грн.

18.08.2016 року відповідачем подане клопотання про призначення економічної експертизи для визначення правильності здійснення позивачем розрахунків штрафних санкцій та нарахувань.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 45616,80 грн., пеню у розмірі 27788,74 грн., 10% річних у розмірі 12899,44 грн., індекс інфляції у розмірі 4435,15 грн. та штраф у розмірі 24969,76 грн., а всього 115709,89 грн.

07.09.2016 року позивачем подано клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 45616,80 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в сумі 27 788,74 грн., 10% річних в сумі 12899,44 грн. та 10% штрафу за прострочення оплати на строк понад 30 календарних днів в сумі 24969,76 грн., а всього 111274,74 грн.

Позивач у даному клопотанні просить зменшити позовні вимоги, при цьому за його поясненнями вже не заявляє про відмову від частини позовних вимог. Позовні вимоги, викладені у даному клопотанні є остаточними.

13.09.2016 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішення у справі №910/16573/16 про визнання положень спірного договору недійсним. Відповідач вказує, що ним подано позов до позивача про визнання положень п.7.3 договору поставки №03/09-14Х від 01.09.2014 року, на підставі якого позивачем по даній справі здійснюються нарахування 10% річних та індексу інфляції.

Розгляд справи був відкладений з 20.07.2016 року на 03.08.2016 року, з 03.08.2016 року на 18.08.2016 року, у судовому засіданні 18.08.2016 року оголошувалась перерва до 31.08.2016 року, з 31.08.2016 року розгляд справи відкладався на 14.09.2016 року.

В судовому засіданні 14.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс України ЛТД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (Покупець) укладено договір поставки №03/09-14Х, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, та передати (продати) покупцеві, у обумовлені сторонами строки (строк), продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та відповідно до вимог встановлених чинним законодавством України.

Предметом поставки за цим Договором є імпортовані з держав Європейського Економічного Союзу, товари виробничо-технічного призначення, визначені за своїми родовими та індивідуальними ознаками згідно з діючими стандартами, технічними умовами, документацією до зразків (еталонів), прейскурантами чи товарознавчими довідниками (п.1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору поставка товарів здійснюється товарними партіями відповідно до заявки від покупця до постачальника, укладеної за згодою сторін. Заявки складаються покупцем на кожну окрему товарну партію.

Відповідно до п.2.1 договору Загальна кількість товару, що підлягає поставці товарною партією, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у заявці від покупця та затверджується постачальником.

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, передбаченими у рахунку-фактурі для кожної товарної партії (п.5.1 договору).

Згідно з п.9.2 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, жодна зі сторін не повідомить іншу сторону офіційним листом про його розірвання - цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах і терміном на наступний календарний рік (п.9.3 договору).

Додатковою угодою №2 від 03.02.2016 року сторони продовжили строк дії договору поставки №03/09-14 Х від 01.09.2014 року до 31.12.2017 року.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс ЛТД Україна" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" товар, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000021 від 05.11.2015 року на суму 32424,00 грн., РН-0000030 від 24.11.2015 року на суму 11407,20 грн., №РН-0000048 від 22.12.2015 року на суму 11193,60 грн., №РН-0000060 від 18.04.2016 року на суму 23016,00 грн.

Всього товар поставлено на суму 78040,80 грн.

Згідно з п.6.1.2 покупцем здійснюється оплата в розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку-фактурі від постачальника з відстроченням платежу на термін до 15 календарних днів, обчислювальних з календарної дати виписки рахунку - фактури від постачальника.

Позивачем надано відповідачу на оплату рахунки-фактури №СФ-000189 від 24.11.2015 року на суму 11407,20грн., №СФ-0000209 від 22.12.2015 року на суму 11193,60 грн.. № СФ-0000067 від 18.04.2016 року на суму 23016,00 грн.

Відповідно до п. 5.2.3 ціна товару, зазначена в специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах до даного договору, а також кожен окремо взятий платіж, якщо він не сплачений покупцем повністю або частково, можуть бути змінені на вимогу постачальника.

Згідно з п.5.2.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 16.02.2015 року) у випадку підвищення курсу продажу Євро до Української гривні на Міжбанківському Валютному ринку України (за офіційними даними Міністерства фінансів України на сайті: http://minfin.com.ua/сurrency/mb/eur/) на2,5 % і більше у порівнянні з курсом, що зазначений у рахунку - фактурі на даний товар, постачальник вправі виписати на ім'я продавця новий (коригуючий) рахунок-фактуру на несплачену покупцем суму коштів за товар і провести відповідне коригування вартості попередньо відвантаженого товару шляхом оформлення додаткових коригуючи документів.

Позивач зазначає, що відповідачем поставлений товар за видатковими накладними №РН-0000030 від 24.11.2015 року на суму 11407,20 грн., №РН-0000048 від 22.12.2015 року на суму 11193,60 грн., №РН-0000060 від 18.04.2016 року на суму 23016,00 грн. не оплачений, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 45616,80 грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.6.1.2 договору, видаткові накладні, строк оплати поставленого товару у сумі 45616,80 грн. є таким, що настав.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 45616,80 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності боргу за спірними накладними у розмірі 45606,80 грн. у зв'язку із здійсненням 02.03.2015 року та 29.10.2015 року переплат судом не приймається з наступних підстав.

Так, відповідач зазначає, що на підставі платіжних доручень №2482 від 02.03.2015 року та № 5682 від 29.10.2015 року ним було сплачено на користь позивача 53422,20 грн. та 8676,98 грн. відповідно. Вказані суми були сплачені відповідачем із призначенням платежу: "коригування вартості товару по рахунку-фактурі №8 від 23.01.2015 року за рах.29 від 27.02.2015 року у сумі 44518,50 грн. ПДВ-20% 8903,70 грн." та "коригування вартості товару згідно бухгалтерській довідці №17 від 13.10.2015 року за рах.№169 від 27.10.2015 року у сумі 7230,82 грн. ПДВ-20%1446,16 грн."

01.04.2015 року відповідач звертався до позивача із листом №353/б, у якому зазначав, що при проведенні внутрішнього аудиту було встановлено, що сума у розмірі 53422,20 грн. була перерахована без правових підстав, з порушенням умов договору поставки, оскільки коригування вартості товару відбулося після оплати вартості товару, а умовами договору передбачено можливість збільшувати вартість товару до моменту оплати рахунку повністю або частково. Разом з тим, у даному випадку відбулося коригування вартості товару, який вже оплачений. У зв'язку з чим відповідач просив зарахувати кошти у розмірі 53422,20 грн. в рахунок майбутніх платежів або повернути вказані кошти відповідачу як безпідставно отримані.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, у даному випадку відповідач звертався до позивача із проханням зарахувати дану переплату в рахунок майбутніх платежів.

Матеріали справи не містять відповіді позивача на вказане звернення. Між тим, як вбачається з платіжного доручення № 5682 від 29.10.2015 року відповідачем знову здійснюється платіж у розмірі 8676,98 грн. на користь позивача із призначенням платежу: "коригування вартості товару згідно бухгалтерській довідці №17 від 13.10.2015 року за рах.№169 від 27.10.2015 року у сумі 7230,82 грн. ПДВ-20%1446,16 грн."

Суд звертає увагу, що відповідач у платіжних дорученнях чітко сформулював призначення платежу як "коригування вартості товару". Тому суд позбавлений права самостійно зарахувати дані платежі в рахунок оплати останніх трьох накладних, на чому наполягає відповідач. Стосовно даного питання між сторонами має місце інший спір, що виходить за межі предмету даного судового розгляду і розгляд даного спору можливий лише у випадку подання відповідачем позовної заяви (у тому числі зустрічної, правом на подання якої відповідач не скористався).

Суд зазначає, що однією із обов'язкових умов зарахування зустрічних вимог, як одного із способів припинення зобов'язання, є ясність цих вимог, тобто відсутність між сторонами спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. У випадку звернення однієї із сторін із заявою про зарахування вимог, інша сторона зобов'язання заперечує наявність боргу, посилаючись на характер, термін та розмір зустрічних вимог, спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2010 року у справі №16/151).

За наявності спору між сторонами та недосягнення згоди щодо зарахування однорідних позовних вимог, відповідач мав право до початку розгляду справи по суті звернутися до суду із зустрічним позовом до позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів або окремим позовом. Відповідач до початку розгляду справи по суті не скористався правом подання зустрічного позову, однак це не позбавляє права звернутися з окремим позовом про стягнення безпідставно (на думку відповідача) отриманих коштів, сплачених як коригування вартості товару.

Таким чином, доказів оплати поставленого товару в сумі 45616,80 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 45616,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 договору сторонами змінено розмір процентів та визначено, що за прострочення оплати поставного товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 10% річних.

Позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заявлено до стягнення 10% річних за загальний період з 06.01.2015 року по 27.07.2016 року у розмірі 12899,46 грн.

Відповідач, згідно контрозрахунку, вважає що 10% річних складають 11169,34 грн., оскільки ним не здійснюється нарахування за трьома останніми накладними.

При перевірці правильності нарахування 10% річних судом виявлено неправильність такого нарахування, пов'язаного із неправильним визначенням початкового періоду та кінцевого періодів нарахування (аналогічно щодо нарахування пені), тому вимога про стягнення 10% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 12497,70 грн.

Також позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №06/09/16-1 від 06.08.2016 року) нараховано та заявлено до стягнення штраф та пеню.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.3 договору у випадку затримки оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 відсотків річних від суми простроченого платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені відбувається протягом усього строку прострочення покупця по оплаті постачальнику за поставлений товар, а позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за домовленістю сторін цього договору встановлюється строком 1 рік.

Згідно з п. 7.3.1 у випадку непогашення покупцем грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів, та більше, з моменту виникнення такої заборгованості. Покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 відсотків від суми заборгованості.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення та зменшення позовних вимог, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період загальний період з 27.07.2015 року по 27.07.2016 року (по кожній накладній окремо) на загальну суму 27788,74 грн. та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 24969,76 грн.

Відповідачем надано контррозрахунок пені, відповідно до якого пеня за аналогічними періодами складає 20966,34 грн. та штраф у розмірі 20408,00 При цьому відповідачем не нараховується пеня та штраф за прострочку оплати за трьома останніми накладними, оскільки відповідач вважає про відсутність за ними боргу, так як вважає його погашеним шляхом зарахування зустрічних вимог.

Проаналізувавши надані сторонами розрахунки, судом виявлено допущення позивачем помилки, пов'язаної, зокрема із визначенням початкового періоду нарахування, оскільки згідно розрахунку позивач визначає прострочення з останнього дня оплати, а потрібно з наступного, також позивач враховує у строк прострочення дату фактичної оплати, а потрібно припиняти нарахування попереднім днем, оскільки день оплати простроченням не вважається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 року у справі №3-204гс14.

Судом не приймається контрозрахунок відповідача в частині не нарахування пені та штрафу за трьома останніми неоплаченими накладними, оскільки як встановлено вище, борг за ними залишається неоплаченим.

За викладеного пеня складає 26364,16 грн. Штраф у розмірі 24969,76 грн. нараховано правомірно, судом при перевірці розрахунків помилок не виявлено.

Щодо нарахованої пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Проаналізувавши надані сторонами докази, зокрема наданий відповідачем акт звірки вбачається, що відповідачем здійснювались оплати із невеликою прострочкою, тим більше, що основну частину нарахувань здійснено за видатковими накладними, які вже є повністю оплаченими.

Суд звертає увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, штрафу та 10% річних у загальному розмірі 63831,62 грн.) майже у 1,5 рази більший за залишкову суму боргу (45616,80 грн.), що є непропорційно великим. При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.

До того, ж суд звертає увагу на наявність коригуючих оплат.

Оскільки суд має право зменшити лише неустойку, а отже пеню та штраф, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та штрафу на 20% від розміру кожного, які підлягають до стягнення. Відтак, розмір пені, що підлягає до стягнення буде становити: 21091,33 грн. (26364,16 грн. - 20%) грн., штрафу - 19975,81 грн. (24969,76 грн. - 20%).

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідач із сумою боргу не погоджувався, надав свій контррозрахунок, відповідно до якого розрахунки пені та штрафу по періодах та сумах на які відбувається нарахування співпадають із розрахунками позивача. Спір по розрахунках стосується лише трьох накладних від 24.11.2015 року, від 22.12.2015 року та від 18.04.2016 року, за якими відповідач вважає борг погашеним за рахунок переплат, а тому на ці накладні пеня та штраф, за його твердженнями, нарахуванню не підлягає. При цьому відповідач не позбавлений був права подати клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, чим відповідач не скористався.

У зв'язку з тим, що відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру пені, хоча мав таке право, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 20% кожного.

За викладеного, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню 99181,64 грн., з яких з яких 45616,80 грн. - основний борг, 21091,33 грн. - пеня, 12497,70 грн. - 10% річних та 19975,81 грн. - штраф.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1641,73 грн.

Щодо судового збору у розмірі 717,39 грн., сплаченого позивачем за розгляд позовних вимог, за якими позивач спочатку збільшував позовні вимоги, а в подальшому відбулося зменшення, суд зазначає, наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи. В одному із клопотань про зменшення позовних вимог позивач просив повернути судовий збір, однак в іншому розмірі, ніж підлягає стягненню на даний час. В останньому клопотанні позивач не просить повертати судовий збір, питання про його повернення при прийнятті рішення не вирішується. Однак, це не позбавляє права позивача подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи та для визначення правильності здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій та нарахувань задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом проаналізовано надані сторонами розрахунки пені, 10% річних та штрафу, де встановлено відсутність спору між сторонами щодо періодів та сум нарахування. Сторонами навіть допускаються однакові помилки щодо початкового періоду нарахування. Різниця в сумах лише через заперечення відповідача по трьом останнім накладним, за якими він зазначає про відсутність заборгованості, оскільки вважає їх погашеними шляхом зарахування зустрічних вимог. За таких обставин суд не вбачає необхідності у призначенні судової експертизи.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

До клопотання про зупинення провадження по справі додано позовну заяву, яка подана відповідачем до суду про визнання недійсним п.7.3 договору поставки №03/09-14Х від 01.09.2014 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛДТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" в частині зобов'язань покупця сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, яка прийнята до розгляду господарським судом м. Києва та присвоєно їй номер 910/16573/16. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" просить визнати недійсним п.7.3 спірного договору лише в частині зобов'язань сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Оскільки позивач у остаточних позовних вимог не заявляє вимогу про стягнення індексу інфляції, суд вважає що рішення по справі №910/16573/16 не впливає на розгляд даної справи, а тому клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (49000, м. Дніпро, вул. Каспійська, буд. 2, ідентифікаційний код 39265179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 65-Д; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14, оф.9, ідентифікаційний код 37333860) заборгованість у розмірі 45616,80 грн., пеню у розмірі 21091,33 грн., 10% річних у розмірі 12497,70 грн., штраф у розмірі 19975,81 грн. та судовий збір у розмірі 1641,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 19.09.2016 року.

Суддя О.М. Крижний