Постанова

від 23.11.2016 по справі 904/5494/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 року Справа № 904/5494/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 19/09/16-1 від 19.09.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № 04 від 03.10.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2016р. у справі № 904/5494/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Україна ЛТД», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 111 274, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Протоколом автоматичної з міни складу колегії суддів від 23.11.2016р. справу № 904/5494/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Дмитренко Г.К., Виноградник О.М.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. даною колегією суддів справу № 904/5494/16 прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2016р. ( суддя Крижний О.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Україна ЛТД" заборгованість у розмірі 45616,80 грн., пеню у розмірі 21091,33 грн., 10% річних у розмірі 12497,70 грн., штраф у розмірі 19975,81 грн. та судовий збір у розмірі 1641,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю доказів належного виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки № 03/09-14Х від 01.09.2014 року, обґрунтованістю вимог позивача.

Зменшуючи суми штрафних санкцій, суд керувався помилкою в розрахунках.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 14.09.2016р. скасувати частково і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ Паперова фабрика» пені та штрафу відмовити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що умови договору щодо обов'язкового досудового врегулювання спору при застосуванні штрафних санкцій та необхідністю виставляти при цьому рахунки-фактури зі строком оплати три дні, позивачем не дотримані. Претензії від позивача про застосування штрафних санкцій та рахунків - фактур на оплату штрафних санкцій відповідачу не надходило. Отже, позовні вимоги про стягнення штрафу та пені за договором поставки, які задоволені судом є передчасними.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, що не згодні з доводами апеляційної скарги. Суми пеня та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача не є спірними, оскільки відповідач отримав товар і зобов'язаний був у встановлений строк здійснити оплату. Обрання певного способу захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком позивача. Поросить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

01.09.2014р.між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс України ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (покупець) укладено договір поставки №03/09-14Х, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, та передати (продати) покупцеві, у обумовлені сторонами строки (строк), продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та відповідно до вимог встановлених чинним законодавством України ( п.1.1 договору). Предмет поставки - імпортовані з держав Європейського Економічного Союзу, товари виробничо-технічного призначення, визначені за своїми родовими та індивідуальними ознаками згідно з діючими стандартами, технічними умовами, документацією до зразків (еталонів), прейскурантами чи товарознавчими довідниками (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, поставка товарів здійснюється товарними партіями відповідно до заявки від покупця до постачальника, укладеної за згодою сторін. Заявки складаються покупцем на кожну окрему товарну партію.

Загальна кількість товару, що підлягає поставці товарною партією, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у заявці від покупця та затверджується постачальником (п.2.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, передбаченими у рахунку-фактурі для кожної товарної партії. Згідно п. 5.2.3 ціна товару, зазначена в специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах до даного договору, а також кожен окремо взятий платіж, якщо він не сплачений покупцем повністю або частково, можуть бути змінені на вимогу постачальника.

В пункті5.2.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 16.02.2015 року) передбачено, що у випадку підвищення курсу продажу Євро до Української гривні на Міжбанківському Валютному ринку України (за офіційними даними Міністерства фінансів України на сайті: http://minfin.com.ua/сurrency/mb/eur/) на2,5 % і більше у порівнянні з курсом, що зазначений у рахунку - фактурі на даний товар, постачальник вправі виписати на ім'я продавця новий (корегуючий) рахунок-фактуру на несплачену покупцем суму коштів за товар і провести відповідне коригування вартості попередньо відвантаженого товару шляхом оформлення додаткових коригуючи документів.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р. включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( п.9.2 договору ).

Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, жодна зі сторін не повідомить іншу сторону офіційним листом про його розірвання - цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах і терміном на наступний календарний рік (п.9.3 договору).

03.02.2016р. Додатковою угодою №2 сторони продовжили строк дії договору поставки №03/09-14 Х від 01.09.2014р. до 31.12.2017р.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 78040,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000021 від 05.11.2015р., РН-0000030 від 24.11.2015р., №РН-0000048 від 22.12.2015р., №РН-0000060 від 18.04.2016р. та виставив відповідачу на оплату рахунки-фактури:

№СФ-000189 від 24.11.2015р. на суму 11407,20грн.;

№СФ-0000209 від 22.12.2015р. на суму 11193,60 грн.;

№ СФ-0000067 від 18.04.2016р. на суму 23016,00 грн.(т.1 а.с.17-25).

Товар отриманий був працівником відповідача за довіреностями (т.1 а.с. 51-57, 64).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 18.04.2016р. 32 424 грн. (т.1 а.с.60).

Відповідач за поставлений товар по видатковим накладним №РН-0000030 від 24.11.2015 року на суму 11407,20 грн., №РН-0000048 від 22.12.2015 року на суму 11193,60 грн., №РН-0000060 від 18.04.2016 року на суму 23016,00 грн. не розрахувався. Заборгованість складає 45 616,80 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.09.2016р., т.2 а.с.101) суми боргу у розмірі 45 616,80 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в сумі 27 788,44 грн., 10% річних в сумі 12 899,44 грн. та 10% штрафу за прострочення оплати на строк понад 30 календарних днів в сумі 24 969,76 грн., а всього 111274,74 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 6.1.2. Договору сторони погодили, що покупцем здійснюється оплата в розмірі 100% суми, зазначеної в рахунку-фактурі від постачальника з відстроченням платежу на термін до 15 календарних днів, обчислювальних з календарної дати виписки рахунку - фактури від постачальника.

Заборгованість у сумі 45 616,80 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано. Суд правильно стягнув суму боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) заявлено до стягнення 10% річних за загальний період з 06.01.2015 року по 27.07.2016 року у розмірі 12 899,44 грн.

При перевірці правильності нарахування 10% річних, господарський суд виявив неправильність визначення початкового періоду та кінцевого періодів нарахування), та, здійснивши перерахунок, правильно зазначив, що вимога про стягнення 10% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 497,70 грн

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.3 договору у випадку затримки оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10% річних від суми простроченого платежу, а також пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені відбувається протягом усього строку прострочення покупця по оплаті постачальнику за поставлений товар, а позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за домовленістю сторін цього договору встановлюється строком 1 рік.

Пунктом 7.3.1 передбачено, що у випадку непогашення покупцем грошової заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів, та більше, з моменту виникнення такої заборгованості. Покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню за загальний період з 27.07.2015 року по 27.07.2016 року (по кожній накладній окремо) на загальну суму 27 788,74 грн. та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 24 969,76 грн.

Перевіривши розрахунок, господарський суд правильно зазначив, що при визначенні періоду нарахування позивач безпідставно включив останній день оплати та день оплати.

При правильному розрахунку сума пені складає 26 364,16 грн. Штраф у розмірі 24 969,76 грн. розрахований правильно.

Приймаючи рішення про стягнення з відповідача пені та штрафу, суд скористався своїм правом, передбаченим п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України , та зменшив пеню та штраф на 20%, стягнувши з відповідача 21 091,33 грн. пені та 19 975,81 грн. штрафу.

Оскільки позивач не оспорює рішення в цій частині, то колегія суду погоджується із зменшенням штрафних санкцій.

Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на недотримання позивачем, передбаченого договором досудового порядку врегулювання питання щодо штрафних санкцій, то колегія суддів зазначає наступне.

В пункті 1 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі № 1-2/2002 зазначено, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суд слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2016р. у справі № 904/5494/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24.11.2016р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

О.М.Виноградник

---

ОСОБА_3