Рішення

від 14.09.2016 по справі 916/1041/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2016 р.Справа № 916/1041/16

за позовом Відкрите акціонерне товариство «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство»

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Поділля"

2. Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки

Головуючий - Літвінов С.В.

Судді - Зайцев Ю.О.,

ОСОБА_1,

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_2 - ордер № від 11.11.15р., витяг з договору про надання правової допомоги від 11.11.2015;

від відповідача1: ОСОБА_3 - довіреність №5 від 11.10.15р.;

від відповідача2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство "Красилівське ремонтно-транспортне підприємство" в особі в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_4 анатолія Миколайовича звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів 1. Приватного підприємства "Поділля" та 2.Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання недійсними рішення Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005 про надання Приватному підприємству «Поділля» в оренду строком на 25 років земельної ділянки площею 1,112га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля», розташованої у Центральному районі смт.Затока та договору оренди земельної ділянки площею 1,112га, на якій розташована база відпочинку «Поділля», за адресою: Одеська обл., смт.Затока, м.Білгород-Дністровський, Центральний район, укладений 05.10.2005 між Затоківською селищною радою та Приватним підприємством «Поділля» строком на 25 років, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №2672.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2016р. порушено провадження по справі № 916/1041/16.

Приймаючи до уваги, категорію та складність справи №916/1041/16, суд ухвалою від 04.07.2016р. призначив справу до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2016р. справу № 916/1041/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Зайцев Ю.О., суддя Никифорчук М.І.

Приймаючи до уваги те, що строк розгляду справи закінчується 05.09.16р., а для всебічного розгляду справи необхідні додаткові документи, представник позивача надав до суду клопотання про продовження розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача1 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві та поясненнях, а також просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

Представник відповідача2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.09.2016 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.11.2012 порушено провадження у справі №11/5025/1265/12 про визнання боржника - ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» м.Красилів вул. Грушевського,1 (ідентифікаційний код 00902292) банкрутом, як відсутнього божника у відповідності до вимог ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою вказаного суду від 22.11.2012 визнано банкрутом ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4

Ухвалою від 20.01.2016 у справі №11/5025/1265/12 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора до 22.07.2016р ., а ухвалою від 29.06.2016 строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора продовжено до 22.01.2017.

Посилаючись на норм ч.2 ст. 23 та ч.1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013р., згідно яких з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше, а ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також здійснює інші повноваження, ліквідатор ВАТ «Красилівське РТП» - арбітражний керуючий ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом з метою захисту інтересів банкрута, а саме - виявлення та повернення майна банкрута для формування ліквідаційної маси , посилаючись на те, що треті особи шляхом злочинних дій заволоділи майном банкрута, а саме цілісним майновим комплексом - базою відпочинку «Поділля».

В обґрунтування своїх позовних вимог ліквідатор стверджував, що ВАТ «Красилівське РТП» було створене відповідно до наказу №76 від 27.12.1995 Начальника представництва Фонду Державного майна України у Красилівському районі Хмельницької області шляхом перетворення державного підприємства «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 26.11.1994 №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів».

Позивач стверджував, що відповідно до вказаного наказу №76 наказом начальника представництва ФДМ України у Красилівському районі Хмельницької області №75 від 26.12.1995 р. був затверджений акт оцінки вартості майна Красилівського РТП.

Проте, позивач не надав суду ні оригінал, ні копію акта оцінки та акта інвентаризації майна, що було передане боржнику .

Також, позивач стверджував, що 12.12.1982 комісія у складі головного інженера Красилівського РТП ОСОБА_6, інженера-енергетика ОСОБА_7, інженера по т/б ОСОБА_8, інженера-будівельника ОСОБА_9 склала акт про те, що на відведеній Затоківською селищною радою земельній ділянці площею 1,2га була побудована база відпочинку «Поділля», надавши суду копію вказаного акту без пред'явлення оригіналу.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог також посилається на те, що 18.05.1982 КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» був складений план бази відпочинку «Поділля», надавши його копію, з якого, на думку позивача, вбачається конфігурація відведеної земельної ділянки та планування бази, а також загальна кількість будівель та споруд бази - всього 23шт. Станом на момент проведення КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» інвентаризації земельної ділянки та будівель і споруд бази відпочинку у 1998 році, що, на думку позивача, підтверджується також копією плану земельної ділянки б/в «Поділля» від 10.06.1998, б/в «Поділля» ВАТ «Красилівське РТП» розміщувалася на земельній ділянці площею 11892 кв.м, в тому числі під забудовою: 2286 кв.м., під двором - 9606 кв.м., кількість будівель - 28, з них основних - 19 шт, службових - 9 шт., а саме: 1- столова, 2 - адміністративний корпус, 3-6 - будинки відпочинку, 7-19 - будинки відпочинку, 20 - альтанка (бесідка), 21 - сміттєзбирач, 22- душові, 23 - туалет, 24 - склад, 25 - підсобна будівля, 26 - більярдна, 27-28 - будинки відпочинку, а балансова вартість бази відпочинку складала 1017174,94грн, залишкова вартість на початок 2003 р. - 253660,71грн, залишкова вартість на кінець 2003 - 241161,74грн, залишкова вартість на початок 2004 р. - 240491,27грн, залишкова вартість на кінець 2004 - 228690,33грн, в підтвердження чого надав суду копії довідок про наявність основних засобів за відповідний рік. Позивач також стверджує, що відповідно до копії довідки від 04.10.2004 ВАТ «Красилівське РТП» база відпочинку «Поділля» станом на той час знаходилася на балансі ВАТ «Красилівське РТП», а залишкова вартість будівель станом на 01.10.2004 становила 237485,13грн та складалася з: їдальні, адміністративного корпусу, 17 будинків відпочинку, бесідки (альтанка), сміттєзбірника, душової, туалету. У листопаді 2004 року КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» також була проведена інвентаризація земельної ділянки та будівель і споруд бази відпочинку, що знаходиться за адресою: смт.Затока, вул.Приморська,100, на замовлення ВАТ «Красилівське РТП» в особі голови правління ОСОБА_10, підтвердженням чого є копії листів №34 від 19.10.2004 та №324 від 16.11.2004. Позивач наполягає на тому, що згідно плану земельної ділянки бази відпочинку, складеного в листопаді 2004 року, сама база складається з тих же самих об'єктів, що і у 1998 році, за виключенням котеджу для відпочинку літ.«А» розміром 13,26х12,84м, який , як стверджує позивач, був побудований станом у листопаді 2004р.

Позивач не надав суду оригінали та/або належним чином посвідчені та якісні копії документів з інвентаризації земельної ділянки та будівель і споруд бази відпочинку, що знаходиться за адресою: смт.Затока, вул.Приморська,100, а вжиті судом заходи на клопотання представника позивача не дали результатів щодо отримання таких документів.

Судом також встановлено, що 11.06.1999 відповідно до наказу №39 ВАТ «Красилівське РТП» від 11.05.1999 було створене та зареєстроване як окрема юридична особа Дочірнє підприємство «База відпочинку «Поділля», що підтверджується витягом з ЄДР та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП».

03.01.2000 між ВАТ «КРАСИЛІВСЬКЕ РТП» (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» (Орендар) був укладений договір оренди, на підставі якого Орендодавець передав Орендарю в користування на умовах оренди строком на 10 років основні засоби, серед яких будівлі бази відпочинку балансовою вартістю 999742,12грн, що за твердженням позивача згідно довідки №39 від 20.11.2009 ВАТ «Красилівське РТП» відповідає балансовій вартості бази відпочинку станом на 01.12.2002 року.

12.12.2002 між ВАТ «КРАСИЛІВСЬКЕ РТП» (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» (Орендар) був укладений договір оренди №13, на підставі якого Орендодавець передав Орендарю в користування на умовах оренди строком на 3 роки (з 01.01.2003 по 01.01.2006) частину майнового комплексу залишковою вартістю 208560,71грн, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт.Затока, вул.Приморська,100, перелік якого вказано в акті приймання-передачі від 12.12.2002 (додаток №1 до договору).

27.04.2001 на виконання розпорядження Затоківської селищної ради №28 від 27.04.2000 була проведена інвентаризація земель, на яких знаходилися будівлі і споруди бази відпочинку «Поділля», які були передані в оренду ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП», що підтверджується актом від 27.04.2000, яким було рекомендовано надати в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,112га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться в оренді. Відповідно до довідки вих.№613-01/04-6 від 29.05.2001 в користуванні під базою відпочинку «Поділля» знаходилася земельна ділянка площею 1,112га.

Рішенням Затоківської селищної ради №1074 від 12.02.2002 був затверджений вищевказаний акт інвентаризації земельної ділянки площею 1,112га, ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» та надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 9 років земельну ділянку площею 1,112га забудованих земель, на яких знаходяться в оренді будівлі та споруди, які використовуються під розміщення бази відпочинку «Поділля» з укладенням договору оренди.

04.06.2002 року між Затоківською селищною радою (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» як орендарем бази відпочинку «Поділля» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 11120 кв.м. під розміщення бази відпочинку «Поділля» строком на дев'ять років, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №1901.

12.12.2002 між ВАТ «Красилівське РТП» (орендодавець) та ПП «Поділля» (Орендар) був укладений договір оренди №9/12, згідно якого Орендар передав у тимчасове володіння та користування строком на 25 років цілісний майновий комплекс - база відпочинку «Поділля», що знаходиться за адресою: Одеська обл.., Білгород-Дністровський р-н, смт.Затока, вул.Приморська,100, склад якого визначено в акті приймання-передачі майна, і складає: будівлі залишковою вартістю 204660,71грн.

Як зазначив позивач, цей договір оренди колишній голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10 уклав в порушення вимог п. 12 Статуту, зловживаючи своїм посадовим становищем, всупереч інтересів служби, з Приватним підприємством «Поділля», директором і засновником якого був його син ОСОБА_12 На підставі цього договору оренди мала місце незаконна передача ПП «Поділля» в тимчасове користування строком на 25 років цілісного майнового комплексу - бази відпочинку «Поділля», яка, за твердженням позивача, була побудована ВАТ «Красилівське РТП» та введена в експлуатацію 12.12.1982 р., загальною вартістю 88 243 грн.

Позивач стверджує, що вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду у кримінальній справі №1-88/2010 від 16.12.2010 р. встановлено, що за злочинною згодою голови правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10 його син ОСОБА_12, який був директором директор ПП «Поділля», склав завідомо недійсний договір підряду №б/н від 03.06.2003 р. про проведення капітального ремонту, згідно якого фіктивне підприємство «Пілот-1» в особі підставного директора ОСОБА_13 зобов'язалось провести будівельні роботи по капітальному ремонту і реконструкції бази відпочинку «Поділля» (адреса: смт.Затока по вул. Приморській 100 Білгород-Дністровського району Одеської області).

25.10.2004 р. голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10 разом із директором ПП «Поділля» ОСОБА_12 склали і підписали недійсний акт приймання-передачі виконаних робіт без номера та дати, згідно якого підприємство ВАТ «Красилівське РТП» нібито прийняло у ПП «Поділля» виконані ремонтні роботи на базі відпочинку «Поділля» вартістю 199 189, 2 грн., на якому ОСОБА_12 поставив печатку ПП «Поділля».

Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду у кримінальній справі №1-88/2010 від 16.12.2010 р. голову правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10 та його сина ОСОБА_12 визнано винними у скоєнні посадових злочинів, а саме у тому, що ОСОБА_10, будучи наділеним адміністративно-господарськими функціями, порушив вимоги п. 12 Статуту товариства, зловживаючи своїм посадовим становищем, всупереч інтересів служби, передав згідно договору оренди № 9/12 від 12.12.2002 р., приватному підприємству «Поділля», директором і засновником якого був його син ОСОБА_12, в тимчасове користування строком на 25 років, цілісний майновий комплекс база відпочинку «Поділля», введений в експлуатацію 12.12.1982 р., загальною вартістю 88 243 грн.

Позивач стверджує, що вказаним вироком також встановлено, що саме ВАТ «Красилівське РТП» побудувало та ввело в експлуатацію базу відпочинку «Поділля» у 12.12.1982 р.,, а також те, що 14.05.2003 р., голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10 без згоди правління товариства, зловживаючи своїм посадовим становищем, згідно листа № 218 від 14.05.2003 р. дав згоду ПП «Поділля» на проведення саме за рахунок товариства капітального ремонту переобладнання бази відпочинку «Поділля» в смт.Затока по вул. Приморській 100 Білгород-Дністровського району Одеської області. В подальшому за згодою ОСОБА_10 директор ПП «Поділля» ОСОБА_12 склав завідомо недійсний договір підряду №б/н від 03.06.2003 р. про проведення капітального ремонту, згідно якого фіктивне підприємство «Пілот-1» в особі підставного директора ОСОБА_13 зобов'язалось провести будівельні роботи по капітальному ремонту і реконструкції бази відпочинку «Поділля». 25.10.2004 р. голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10 разом із директором ПП «Поділля» ОСОБА_12, склали і підписали недійсний акт приймання-передачі виконаних робіт без номера та дати, згідно якого підприємство ВАТ «Красилівське РТП» прийняло у ПП «Поділля» виконані ремонтні роботи на базі відпочинку «Поділля», вартістю 199 189, 2 грн., на якому ОСОБА_12 поставив печатку ПП «Поділля». Голова правління ВАТ «Красилівське РТП» ОСОБА_10, зловживаючи своїм посадовим становищем всупереч інтересів служби, 29.08.2005 р. (дата реєстрації бази відпочинку «Поділля» за ПП «Поділля» допустив безоплатну передачу ПП «Поділля» цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Поділля», розташованої по вул. Приморській 100, Білгород-Дністровського району Одеської області, загальною вартістю 88 243 грн. Крім цього, ОСОБА_10 в акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт ПП «Поділля» за серпень 2003 р., в графі «прийняв замовник», поставив свій підпис і печатку ВАТ «Красилівське РТП», що не відповідає дійсності, так як вказана інформація є неправдивою, в дійсності ПП «Поділля» не здійснювало ремонт та будівництво нових об'єктів бази відпочинку. З метою незаконного заволодіння майном ВАТ «Красилівське РТП» та оформлення права власності на таке майно 05.04.2005 р. невстановленою особою, за попередньою змовою з ОСОБА_10Г і ОСОБА_12 в Білгород-Дністровський міськрайонний суд було здано позовну заяву від імені фіктивного директора ПП «Поділля» ОСОБА_14 про визнання за ПП «Поділля» права власності на цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Поділля» 9враховуючи проведену реконструкцію та ремонт за кошти ВАТ «Красилівське РТП»), мотивуючи це тим, що ВАТ «Красилівське РТП» не здійснило фінансових розрахунків за виконані на базі відпочинку ремонтні роботи на суму 199 189,2 грн. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2005 у справі №2-2070/2005 (з врахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.11.2005 у справі №2-2070/2005) за ПП «Поділля» було визнано право власності на комплекс будівель і споруд бази відпочинку «Поділля» у смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області по вул. Приморській, 100, а 29.08.2005 р. за ПП «Поділля» в Білгород-Дністровському БТІ було зареєстроване право власності на такі приміщення та споруди вищевказаної бази відпочинку:

- котедж для відпочинку заг.площею 316,1 м.кв. вартістю 98 256 грн. - літера «А»;

- душову заг.площею 29,4 м.кв. вартістю 10 016 грн. - літера «Ф»;

- вбиральню без зазначення заг. площі вартістю 7 147 грн.- літера «Ц»;

- їдальню заг.площею 663,1 м.кв. вартістю 95 422 грн.- літера «Ч»;

- адміністративну будівлю без зазначення заг.площі вартістю 6 111 грн.- літера «Б»;

- будиночок відпочинку без зазначення заг.площі вартістю 4 177 грн.- літера «В»;

- будиночок відпочинку без зазначення заг.площі вартістю 4 177 грн.- літера «Г»;

- будиночок відпочинку без зазначення заг.площі вартістю 3 464 грн.- літера «Д»;

- будиночок відпочинку без зазначення заг.площі вартістю 3 464 грн.- літера «Є»;

- 13 (тринадцять) будиночків відпочинку без зазначення заг.площі кожен вартістю 2 519 грн.- літери «Ж», «З», «К». «Л», «М», «Н», «О», «П», «Р», «С», «Т», «И», «І»;

- альтанку без зазначення заг.площі вартістю 536 грн.- літера «У»;

- сміттєзбиральник без зазначення заг.площі вартістю 674 грн.- літера «Х»;

- споруди без зазначення заг.площі вартістю 5253 грн.- без літери № 1-11, всього загальною площею 1 008,6 м.кв.

Рішенням Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005, яке оскаржується позивачем, за результатами розгляду листа ПП «Поділля» про надання в оренду строком на 25 років земельної ділянки площею 1,112га, що використовувалася для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля» та перебувала в оренді у ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСІЛОВ РТП», враховуючи рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2005 у справі №2-2070/2005, було визнано таким, що втратив чинність договір оренди земельної ділянки площею 1,112га, розташованої у Центральному районі смт.Затока, що використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля», укладений з ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСІЛОВ РТП» 04.06.2002, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №1901, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів за №322 від 05.06.2002;

ПП «Поділля» надано у довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 1,112 га, яка використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «ПОДІЛЛЯ» у Центральному районі смт.Затока;

надано дозвіл ПП «Поділля» замовити технічну документацію по складанню договору оренди землі площею 1,112га, яка використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля»;

вирішено укласти з ПП «Поділля» договір оренди на земельну ділянку площею 1,112га забудованих земель, які використовуються для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля» після розробки технічної документації;

також покладено на ПП «Поділля» певні обов'язки.

Судом також встановлено, що 05.10.2005 між Затоківською селищною радою та ПП «Поділля» був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 25 років площею 1,112га, на якій розташована база відпочинку «Поділля», за адресою: Одеська обл., смт.Затока, м.Білгород-Дністровський, Центральний район, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №2672.

В подальшому, а саме 10.05.2006 між ПП "Поділля" та ТОВ "ЕМОС" був укладений договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Поділля», за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, б.100 , посвідчений державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_15 та зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.06.2006 (реєстраційний номер 11876654 р.), згідно якого ПП «Поділля» продало ТОВ «ЕМОС» комплекс будівель і споруд бази відпочинку «Поділля».

Таким чином, на думку позивача, вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду у кримінальній справі №1-88/2010 від 16.12.2010 р., який в апеляційному порядку не оскаржувався і вступив у законну силу через 15 днів з дня його проголошення, підтверджено факт протиправного, злочинного укладання договорів та незаконного відчуження майна ВАТ «Красилівське РТП», а отже і факт того, що майно (база відпочинку) вибуло з володіння власника майна ВАТ «Красилівське РТП» поза його волею.

Також господарським судом в ході розгляду справи встановлено, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.02.2007 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого - керуючого санацією ВАТ "Красилівське РТП" - ОСОБА_16 рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2005 у справі №2-2070/2005 скасоване, а провадження у справі було закрите.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.05.2011 р. у справі №7/6960 за позовом ВАТ «Красилівське РТП» до відповідачів ПП «Поділля» та ТОВ «Емос», залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012 р., було визнано недійсним договір оренди №9/12 від 12.12.2002 р., укладений між ВАТ «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство" та ПП "Поділля", а також визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Поділля» (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, б. 100) від 10.05.2006 р., укладений між ПП "Поділля" та ТОВ "ЕМОС", посвідчений 10.05.2006 р. державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_15 та зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.06.2006 р.

Позивач стверджує, що в подальшому база відпочинку, якою протиправно заволоділо ПП «Поділля» та ТОВ «ЕМОС», так яке вибуло з володіння ВАТ "Красилівське РТП" поза його волею, було переоформлене на фізичну особу - ОСОБА_17, а саме, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду у цивільній справі № 2-3515 від 18.07.2011 визнано дійсним договір купівлі-продажі комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Поділля» від 10.03.2011, укладений між ОСОБА_17 та ТОВ «Емос», згідно якого ОСОБА_17 придбала комплекс будівель і споруд бази відпочинку «Поділля», що розташовані в смт.Затока район «Центральний» м.Білгород-Дністровський Одеської області та складається: з одного котеджу для відпочинку під літ. «А», загальною площею 316,1 кв.м., та будівель: душової під літ. «Ф»; вбиральні під літ. «Ц»; їдальні під літ. «Ч»; адміністративної будівлі під літ. «Б», будинок відпочинку під літ. «Д»; будинок відпочинку під літ. «Є», будинок відпочинку під літ. «Ж», будинок відпочинку під літ. «З», будинок відпочинку під літ. «К», будинок відпочинку під літ. «Л», будинок відпочинку під літ. «М», будинок відпочинку під літ. «Н», будинок відпочинку під літ. «О», будинок відпочинку під літ. «П», будинок відпочинку під літ. «Р», будинок відпочинку під літ. «С», будинок відпочинку під літ. «Т», альтанка під літ. «У», сміттєзбиральник під літ. «Х», будинок відпочинку під літ. «И», будинок відпочинку під літ. «І», № 1-11 споруд, розташованих на земельній ділянці, площею 11120 кв.м.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду у справі №1505/8575/2012 від 11.10.2012 за ОСОБА_17 визнано право власності на: самочинно збудовані приміщення триповерхового котеджу загальною площею 318,4 м.кв. літера «Ш» та торгівельні павільйони літ.«Щ», «Ю», «Я», « 1М», « 1Н», « 1О», « 1П» та « 1Р» , які знаходяться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт Затока, база відпочинку «Поділля» (район Центральний).

Проте, рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.11.2013 р. апеляційну скаргу ВАТ «Красилівське РТП» в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду у цивільній справі № 2-3515 від 18.07.2011 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_17 до ТзОВ «Емос» про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.07.2013 апеляційну скаргу Білгород-Дністровської прокуратури задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду у справі №1505/8575/2012 від 11.10.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_17 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради та ПП «Поділля» відмовлено. Позивач стверджує, що мала місце незаконна зміна адреси комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Поділля», а саме: з адреси: вул. Приморська, №100, смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області на адресу: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт Затока, база відпочинку «Поділля» (район Центральний) .

На виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду у справі №1505/8575/2012 від 11.10.2012 р., яким за ОСОБА_17 було визнано право власності на самочинне будівництво, рішенням реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 548726 від 25.02.2015 р. за ОСОБА_17 було зареєстроване право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «Поділля», за реєстраційним номером №13248151103 та номером запису про право власності №210247, який розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, база відпочинку «Поділля» (район Центральний).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі №822/4801/15, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015, визнано протиправним та скасовано вищевказане рішення реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 548726 від 25.02.2015 р. та зобов'язано реєстраційну службу Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області скасувати запис про право власності на комплекс будівель та споруд бази відпочинку «Поділля», які знаходяться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Затока, «Поділля» база відпочинку (район «Центральний»), зареєстроване за номером запису про право власності №210247 від 08.02.2013 р.

В подальшому рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду у справі №495/7453/14-ц від 12.11.2014 р. право власності на котедж для відпочинку літ. «А, загальною площею 316,1 кв. м., розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «Поділля» (район «Центральний»), було визнано за ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в рівних частках.

Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 25.11.2014 у справі №495/7453/14-ц рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.11.2014 р. було доповнене шляхом зазначення складу нерухомого майна наступним чином:

«котедж для відпочинку літ. «А», загальною площею 316, 1 кв. м., що становить 28/100 часток комплексу будівель та споруд бази відпочинку «Поділля» , яка розташована за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт. Затока, база відпочинку «Поділля» (район "Центральний")»

Як вбачається з рішення суду та додаткового рішення, вказане нерухоме майно - котедж для відпочинку літ. «А, загальною площею 316,1 кв. м., що становить 28/100 часток в цілому комплексу будівель та споруд бази відпочинку, належало ОСОБА_17В.і та ОСОБА_12 на підставі рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.07. 2011 р. у справі № 2-3515/2011 та рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2012 р. у справі № 1505/8575/2012.

Вказане рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 12.11.2014 р. у справі №495/7453/14-ц було скасоване рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2015 р., як незаконне, а у задоволенні позову було відмовлено.

З матеріал справи вбачається, а саме, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРПНМ) №43224307 від 03.09.2015, наданої позивачем, що на даний час власником 72/100 частин комплексу будівель та споруд бази відпочинку «Поділля», що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, база відпочинку «Поділля» (район «Центральний») (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №13248151103), є ОСОБА_17, а власником 28/100 часток комплексу будівель та споруд бази відпочинку, що складаються з котеджу для відпочинку літ. «А», загальною площею 316,1 кв.м., є ОСОБА_20, на підставі договору дарування №337 від 26.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_21, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19656335 від 26.02.2015 р.

Також з інформаційної довідки з ДРРПНМ №43228269 від 03.09.2015 р. вбачається, що власником будівель та споруд бази відпочинку «Поділля» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №408367151103) є ПП«Поділля». При цьому підставою для реєстрації права власності на будівлі та споруди бази відпочинку «Поділля», які знаходяться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, б/н, загальною площею 1298,3 кв.м, за ТОВ «Поділля» стало свідоцтво про право власності №24304745 від 16.07.2014 на нерухоме майно, яке було видане державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_22 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142141000529 від 10.04.2014 р. на реконструкцію бази відпочинку «Поділля», зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області: будівництво спального котеджу літ «Ш», літнього бару (навіс) літ «IX», туалету літ « 14» за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, б/н, загальною площею 594кв.м., тобто на ті об'єкти, право власності на які раніше як на самочинне будівництво було зареєстроване за ОСОБА_17 на підставі рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.10.2012 року у справі № 1505/8575/2012.

Незважаючи на те, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015р. у справі №822/3474/14, з врахуванням ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 р. про виправлення описки, задоволені позовні вимоги ВАТ «Красилівське РТП»; визнано протиправною та скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142141000529 від 10.04.2014 р., проведену інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області; визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24304745, видане 16.07.2014 р. реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на будівлі та споруди бази відпочинку «Поділля», які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, б/н; зобов'язано реєстраційну службу Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області скасувати державну реєстрацію права власності за приватним підприємством «Поділля», проведену за №14472758 на будівлі та споруди бази відпочинку «Поділля» , які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. б/н, право власності на базу відпочинку станом на дату прийняття господарським судом рішення залишається зареєстрованим за ПП «ПОДІЛЛЯ».

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2015 у справі №916/580/15-г за позовом ТОВ «Олімпія-О» до ПП «Поділля» про визнання права власності, позов було задоволено та визнано за ТОВ «Олімпія-О» право власності на котедж для відпочинку літ. „Ш", площею 319,1 кв. м, їдальню літ. „Ч", площею 663,1 кв. м, літній бар (навіс) літ. „1Х", площею 275,10 кв. м, що розташовані за адресою: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул. Приморська, б/н.

Державним реєстратором ОСОБА_23 Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (м. Київ) було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер 20807110 від 25.04.2015 р., у зв'язку з чим 14.04.2015 р. державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області внесено запис про право власності №9486168 та зареєстровано право власності на вказані об'єкти за ТОВ «Олімпія-О».

Проте, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у справі №916/580/15-г рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2015р. у справі №916/580/15-г скасоване, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олімпія-О» відмовлено.

На думку позивача, вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що комплекс будівель та споруд бази відпочинку «Поділля» було майном ВАТ «Красилівське РТП» і це майно в результаті злочинних дій незаконно поза волею ВАТ «Красилівське РТП» вибуло з його володіння; частина спірного майна самочинно (незаконно) третіми особами було реконструйоване та перебудоване, а сама земельна ділянка була передана Затоківською селищною радою в оренду ПП «Поділля» незаконно.

Позивач також стверджує, що на час розгляду справи усі правовстановлюючі документи, які посвідчували право власності на спірне нерухоме майно, скасовані, треті особи не є особами, які правомірно набули право власності на нерухоме майно, адреса спірного майна неодноразово незаконно змінювалася, а тому це майно, в теперішньому стані може бути витребувано у відповідачів та за позивачем зареєстровано право власності.

Однак, перешкодою для реалізації позивачем права власності на базу відпочинку є є протиправне володіння і користування земельною ділянкою саме ПП «Поділля» на підставі договору оренди землі від 05.10.2005 р., укладеного між Затоківською селищною радою та ПП «Поділля», на виконання рішення Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005 р.

Ліквідатор вважає, що ВАТ «Красилівське РТП» є єдиним законним користувачем земельної ділянки, його право користування земельною ділянкою було припинено незаконно, так як база відпочинку «Поділля» була побудована на відведеній Затоківською селищною радою земельній ділянці площею 1,2га.

Факт відведення позивачу земельної ділянки, а також те, що земельна ділянка знаходилася в користуванні позивача, на його думку, підтверджується копіями рішень виконавчого комітету Білгоро-Дністровської міської ради народних депутатів №798 від 21.11.1984, №52 від 16.01.1986, №1108 від 19.11.1987, №1218 від 10.10.1989, з яких вбачається, що періодично відповідно до чинного на той час законодавства позивачу для бази відпочинку «ПОДІЛЛЯ» передавалася земельна ділянка в користування по відповідному договору та стягувалася за це плата.

Позивач також в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ту обставину, що на час прийняття оскаржуваного рішення Затоківської селищної ради був чинним договір оренди земельної ділянки площею 1,112га, розташованої у Центральному районі смт.Затока, що використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля», укладений з ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСІЛОВ РТП» 04.06.2002, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №1901, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів за №322 від 05.06.2002.

У зв'язку з цим відповідач2 в порушення чинного на той час законодавства України за результатами розгляду листа ПП «Поділля» про надання в оренду строком на 25 років земельної ділянки площею 1,112га, яка використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля» та перебувала в оренді у ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСІЛОВ РТП», прийняв рішення №1570 від 16.08.2005, яким в порушенням вимог закону та з перевищенням своїх повноважень визнав таким, що втратив чинність вищевказаний договір оренди земельної ділянки площею 1,112га, укладений з ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСІЛОВ РТП» 04.06.2002.

На час прийняття Відповідачем-2 оспорюваного рішення ПП «Поділля» ще не було власником будівель та споруд бази відпочинку навіть на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2005 у справі №2-2070/2005 (з врахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.11.2005 у справі №2-2070/2005), яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.02.2007, а тому на думку позивача рішення відповідача2 №1570 від 16.08.2005 є таким, що прийняте з порушенням закону, а отже має бути визнане недійсним. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині також посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято виключно на підставі та з урахуванням положень ч.3ст.120 Земельного кодексу України (у редакції що діяла на час його прийняття), якою передбачалося, що у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.Підставою ж переходу права власності на об'єкти нерухомого майна у даному право відношенні став визнаний судом недійсним правочин та скасоване рішення суду.У відповідності до ст. ст. 16, 21 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Згідно ч.3 ст.24, ст.25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно п.п. а, в ст.12, ч.1 ст.123, ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Позивач стверджує, що договір оренди земельної ділянки від 05.10.2005, укладений між Затоківською селищною радою та ПП «Поділля» на підставі вказаного незаконного рішення Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005, так як рішення Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005 прийняте з порушенням чинного на той час законодавства України, порушує права позивача, а тому такий договір оренди землі має бути визнаний недійсним відповідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки оспорюваний договір як і рішення, на підставі якого він укладений, суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства, зокрема ч.3 ст.120 Земельного кодексу України, то він також повинен бути визнаний недійсним.

При цьому позивач також стверджує, що договір оренди від 03.01.2000, укладений між ВАТ «КРАСИЛІВСЬКЕ РТП» (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» (Орендар), на підставі якого Орендодавець передав Орендарю в користування на умовах оренди строком на 10 років основні засоби, серед яких будівлі бази відпочинку балансовою вартістю 999742,12грн, та договір оренди земельної ділянки площею 1,112га, розташованої у Центральному районі смт.Затока, що використовується для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Поділля», укладений з ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСІЛОВ РТП» 04.06.2002, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №1901, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів за №322 від 05.06.2002, не можуть бути визнані судом недійсними, так як втратили свою чинність.

Представник ПП «ПОДІЛЛЯ» позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин. За таких обставин, відповідно до ст..267 ЦК України представник позивача просив суд застосувати позовну даність та відмовити позивачу у позові.

Крім того, представник ПП «ПОДІЛЛЯ» в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що за позивачем не було оформлене право користування земельною ділянкою та право власності на будівлі та споруди бази відпочинку, а згідно матеріалів справи за результатами інвентаризації у 2000 році земельна ділянка була передана в оренду іншій юридичній особі - ДП база відпочинку «Поділля» ВАТ «Красилівського РТП», в оренді якого знаходились будівлі та споруди бази відпочинку. Сам позивач не мав жодних правовстановлюючих документів на будівлі та споруди бази відпочинку, а крім того, у 2011 році усі будівлі та споруди бази відпочинку були знесені, а тому на даний час не існує жодних об'єктів, які б могли належати позивачу на території бази відпочинку.

Представник позивача просив суд вважати початок перебігу строку позовної давності для позивача на пред'явлення позову у даній справі з 16.04.2015 року - з дати прийняття Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови у справі №822/3474/14, а у разі якщо суд дійде висновку, що право на позов виникло у позивача у жовтні 2005 року, то позивач просив суд вважати причини пропущення позовної давності після 15.01.2012 поважними та захистити порушене право позивача.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно зі ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Положення ст.261 ЦК України передбачають, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з положеннями ст.267 заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Норми ст.268 ЦК встановлюють перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» до таких вимог згідно п.4 відносилися вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Пунктом другим частини другої Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини першої статті 268 було виключено, а згідно норми п.5 «Перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності 15.01.2012, було передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, до 15.01.2012 року до вимог про визнання недійсним Рішення Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005 позовна даність не застосувалася, а отже перебіг загального трирічного строку позовної давності до цих вимог почався з 15.01.2012 і закінчився 15.01.2015.

До позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки застосовується загальний строк позовної давності, який починається з моменту, коли довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів спарви вбачається, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного рішення Затоківської селищної ради та договору оренди земельної ділянки від 05.10.2005 в жовтні 2005 року, так як під час попередньої процедури банкрутства позивача відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 18.03.2005 по справі №17/90-Б на запит арбітражного керуючого ОСОБА_16 листом від 12.10.2005 Білгород-Дністровським міським відділом земельних ресурсів було повідомлено про надання земельної ділянки площею 1,112га в Центральному районі смт.Затока ПП «Поділля» на підставі рішення Затоківської селищної ради від 12.10.2005. Ця обставина також встановлена рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.05.20011 по справі №7/6960, яке постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2012 було залишене без змін.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповдіач1, що з жовтня 2005 року Позивач дізнався про оспорювань рішення та договір оренди, а отже за правилами ч.1 ст.261 ЦК України для нього почався перебіг строку загальної позовної давності. Однак, позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку в 10 років та 4 місяці.

Інститут позовної давності забезпечує дотримання принципу правової визначеності цивільно-правових (господарсько-правових) відносин та дає змогу учасникам таких відносин здійснювати свою діяльність та реалізовувати свої цивільні права на майбутнє з розумінням свого правового становища.

Суд не погоджується з доводами позивача, що строк позовної давності для нього почався з 16.04.2015 року - з дати прийняття Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови у справі №822/3474/14.

Адже, зазначеною постановою, як вище було зазначено, з врахуванням ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015, були задоволені позовні вимоги ВАТ «Красилівське РТП» та визнано протиправною та скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142141000529 від 10.04.2014, проведену Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області; визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24304745, видане 16.07.2014 реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на будівлі та споруди бази відпочинку "Поділля", які знаходяться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, б/н; зобов'язано реєстраційну службу Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області скасувати державну реєстрацію права власності за приватним підприємством "Поділля", проведену за №14472758 на будівлі та споруди бази відпочинку "Поділля" , які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, буд. б/н.

В той же час, позивач зазначає, що оскаржуване рішення Затоківської селищної ради було прийняте на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2005 у справі №2-2070/2005 (з врахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.11.2005 у справі №2-2070/2005), яке було скасоване ще ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.02.2007 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого - керуючого санацією ВАТ "Красилівське РТП" - ОСОБА_16

Таким чином, мав змогу в межах позовної давності заявити відповідні вимоги про визнання недійсним рішення та договору оренди.

Суд погоджується з довдами відповідача1, що зміна керівників юридичної особи або призначення нового ліквідатора не є підставою для нового початку перебігу строку позовної давності у зв'язку з тим, що позивачем є юридична особа. Аналогічна позиці викладена в поставної ВГСУ від 14.11.2006 у справі №1/36пд, а також у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14. Так, законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами ст..ст.253-255 ЦК України. Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, якого його порушила. Статтею 92 ЦК України позначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступає від її імені, у відносинах з третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи. При цьому Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» спеціальних норм про позовну давність, а саме, що для розпорядника майна чи ліквідатора в цьому питанні є особливості та інший порядок відліку строку позовної давності, не передбачає.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних об'єктивно непереборних причин, про порушення свого права позивач дізнався у жовтні 2005 року, у зв'язку з чим мав усі підстави та можливості подати до господарського суду відповідний позов, а тому суд за завою відповідача застосовує позовну даність, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім відмови в задоволенні позову з підстав застосування позовної давності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову також з наступних підстав:

Суд погоджується з доводами представника відповідача ПП «Поділля», що позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів, що за ним було оформлене право користування земельною ділянкою та право власності на будівлі та споруди бази відпочинку.

Так, суд не приймає до уваги доводи позивача, що з акту оцінки вартості майна Красилівського РТП та акту інвентаризації майна, затвердженого наказом начальника представництва ФДМ України у Красилівському районі Хмельницької області №75 від 26.12.1995 р., вбачається, що база відпочинку, яка перебувала на балансі позивача, складалася з того ж переліку будівель і споруд, право власності на які у 2005 році перейшло до ПП «ПОДІЛЛЯ», так як позивач не надав суду зазначених доказів, а вжиті судом заходи з витребування доказів не дали змогу отримати такі документи.

Що стосується акту від 12 .12.1982, складеного комісією у складі головного інженера Красилівського РТП ОСОБА_6, інженера-енергетика ОСОБА_7, інженера по т/б ОСОБА_8, інженера-будівельника ОСОБА_9 про те, що на відведеній Затоківською селищною радою земельній ділянці площею 1,2га була побудована база відпочинку «Поділля», то суд критично оцінює цей доказ, так як позивач не надав суд його оригінал чи належним чином посвідчену копію, а до суду позивачем надано неякісну копію цього документа, яка зроблена з копії акту. Що стосується матеріалів інвентаризації бази відпочинку «Поділля» за 18.05.1982, складеного КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» , та за10.06.1998 згідно яких б/в «Поділля» розміщувалася на земельній ділянці площею 11892 кв.м, в тому числі під забудовою: 2286 кв.м., під двором - 9606 кв.м., кількість будівель - 28, з них основних - 19 шт, службових - 9 шт., а саме: 1- столова, 2 - адміністративний корпус, 3-6 - будинки відпочинку, 7-19 - будинки відпочинку, 20 - альтанка (бесідка), 21 - сміттєзбирач, 22- душові, 23 - туалет, 24 - склад, 25 - підсобна будівля, 26 - більярдна, 27-28 - будинки відпочинку., то суд також критично відноситься до цих документів, так як позивачем не надано суду їх оригіналів чи належних копій. При цьому вжиті судом заходи з витребування доказів на клопотання позивача також не дали змогу отримати оригінали чи належні копії таких документів.

Крім того, суд звертає увагу, що зазначені документи окремо не підтверджують право власності позивача на будівлі та споруди бази відпочинку, а також право користування земельною ділянкою на умовах довгострокової оренди, так як такі документи могли складатися для укладення з позивачем договорів на тимчасове використання земельної ділянки з 1974 по 1989 роки, як то зазначено в листі архівного відділу виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №186/П від 16.08.2016. Так, як вбачається з цього листа за даними архіву договір на тимчасове використання земельної ділянки укладався х базою відпочинку «Поділля» Красилівської районної сільхозтехніки Хмельницької області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - відкрите акціонерне товариство «Красилівське РТП» було створене відповідно до наказу №76 від 27.12.1995 Начальника представництва Фонду Державного майна України у Красилівському районі Хмельницької області шляхом перетворення державного підприємства «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство» у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 26.11.1994 №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів».

В той же час з наданих позивачем копій рішень виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів №798 від 21.11.1984, №1108 від 19.11.1987, №52 від 16.01.1986, №1218 від 10.10.1989, вбачається, що виконкому Затоківської селищної ради дозволено укласти договір на тимчасове користування земельними ділянками в смт.Затока з 1 травня по 1 жовтня (літній сезон), в тому числі Красилівській райсільгосптехніці. Однак, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, що Красилівська райсільгосптехніка була реорганізована в ДП «Красилівське ремонтно-транспортне підприємство», правонаступником якого є позивач.

Крім того, укладення договорів на тимчасове користування земельними ділянками в смт.Затока з 1 травня по 1 жовтня (літній сезон) свідчить про те, що на даній земельній ділянці не будувалися і не могли будуватися капітальні будівлі, право власності на які підлягало реєстрації як на нерухоме майно відповідно до діючого на той час законодавства. Позивач не надав суду доказів, яким чином (на підставі яких документів) він став власником будівель і споруд бази відпочинку, а також отримав право довгострокового користування земельною ділянкою.

Суд також враховує, що відомості про балансову вартість бази відпочинку, яка за твердженнями позивача складала 1017174,94грн, а залишкова вартість на початок 2003 р. - 253660,71грн, залишкова вартість на кінець 2003 - 241161,74грн, залишкова вартість на початок 2004 р. - 240491,27грн, залишкова вартість на кінець 2004 - 228690,33грн, також не підтверджені належними та достатніми доказами. Надані суду копії довідок про наявність основних засобів та нарахування зносу за 2003, 2004, 2005, 2006 роки, складені головним контролером-ревізором КРВ у Красилівському районі та головним бухгалтером ВАТ «Красилівське РТП» у 2007 році під час позапланової ревізії як додатки до акту №19-19/20 від 15.03.2007 «Позапланової ревізії окремих питань фінансово-господасрької діяльності ВАТ «Красилівське РТП» за період з 01.12.2002 по 31.12.2006р». При цьому, з даного акут вбачається, що станом на 31.12.2006 ро по бухгалтерському обліку ВАТ «Красилівське РТП» значилася база відпочинку «Поділля», хоча на той момент згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.04.2005 у справі №2-2070/2005 право власнсоіт на базу відпочинку було зареєстроване за ПП «Поділля», а потім за ТОВ «ЕМОС» на підставі договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд бази відпочинку «Поділля» від 10.05.2006. Зазначені обставини свідчать про недостовірність та необ'єктивність вищевказаних бухгалтерсько-облікових документів ВАТ «Красилівське РТП».

Що стосується доводів позивача, що відповідно до довідки від 04.10.2004 ВАТ «Красилівське РТП» база відпочинку «Поділля» знаходилася на балансі ВАТ «Красилівське РТП», а залишкова вартість будівель станом на 01.10.2004 становила 237485,13грн та складалася з: їдальні, адміністративного корпусу, 17 будинків відпочинку, бесідки (альтанка), сміттєзбірника, душової, туалету, і у листопаді 2004 року КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» була проведена інвентаризація земельної ділянки та будівель і споруд бази відпочинку, що знаходиться за адресою: смт.Затока, вул.Приморська,100, на замовлення ВАТ «Красилівське РТП» в особі голови правління ОСОБА_10, що підтверджується копіями листів №34 від 19.10.2004 та №324 від 16.11.2004, то суд звертає увагу, що згідно плану земельної ділянки бази відпочинку, складеного в листопаді 2004 року, сама база дійсно складається з тих же самих об'єктів, що і у 1998 році, за виключенням котеджу для відпочинку літ.«А» розміром 13,26х12,84м. Ця обставина лише свідчить, що котедж для відпочинку літ.«А» розміром 13,26х12,84м був збудований, що в 2004 році, однак не вказує ким саме цей об'єкт був збудований. Позивач не надав жодного доказу, що це він будував цей об'єкт. Окрім цього предметом позову не є визнання права власності іншого речового права та будівлі та споруди бази відпочинку.

Напроти, з матеріалів справи вбачається, що станом на 2004 рік позивач не мав право користування земельною ділянкою, на якій знаходилася база відпочинку.

Адже, як вище було зазначено і підтверджено позивачем, 11.06.1999 відповідно до наказу №39 ВАТ «Красилівське РТП» від 11.05.1999 було створене та зареєстроване як юридична особа Дочірнє підприємство «База відпочинку «Поділля» (код ЄДРПОУ 304558940, що підтверджується витягом з ЄДР та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП».

03.01.2000 між ВАТ «КРАСИЛІВСЬКЕ РТП» (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» (Орендар) був укладений договір оренди, на підставі якого Орендодавець передав Орендарю в користування на умовах оренди строком на 10 років основні засоби, серед яких будівлі бази відпочинку. Суд не оцінює цей договір на його відповідність вимогам чинного законодавства, так як він не є предметом спору, а тому згідно вимог чинного на той час законодавства презюмується його законність.

В подальшому 12.12.2002 між ВАТ «КРАСИЛІВСЬКЕ РТП» (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» (Орендар) був укладений договір оренди №13, на підставі якого Орендодавець знову передав Орендарю в користування на умовах оренди строком на 3 роки (з 01.01.2003 по 01.01.2006) частину майнового комплексу залишковою вартістю 208560,71грн, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт.Затока, вул.Приморська,100, перелік якого вказано в акті приймання-передачі від 12.12.2002 (додаток №1 до договору).

Крім цього, 27.04.2001 на виконання розпорядження Затоківської селищної ради №28 від 27.04.2000 була проведена інвентаризація земель, на яких знаходилися будівлі і споруди бази відпочинку «Поділля», які були передані в оренду ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП», що підтверджується актом від 27.04.2000, яким було рекомендовано надати в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,112га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, яка знаходиться в оренді. Відповідно до довідки вих.№613-01/04-6 від 29.05.2001 в користуванні під базою відпочинку «Поділля» знаходилася земельна ділянка площею 1,112га.

Рішенням Затоківської селищної ради №1074 від 12.02.2002 був затверджений вищевказаний акт інвентаризації земельної ділянки площею 1,112га, ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» та надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 9 років земельну ділянку площею 1,112га забудованих земель, на яких знаходяться в оренді будівлі та споруди, які використовуються під розміщення бази відпочинку «Поділля» з укладенням договору оренди.

Зазначене рішення позивачем не було оскаржене, а отже земельна ділянка не перебувала і не могла перебувати в його користуванні станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 04.06.2002 року між Затоківською селищною радою (Орендодавець) та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» як орендарем бази відпочинку «Поділля» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 11120 кв.м. під розміщення бази відпочинку «Поділля» строком на дев'ять років, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №1901.

Зазначений договір також не оспорювався позивачем, а тому спірним договором оренди та оскаржуваним рішенням Затоківської селищної ради не були порушені та не могли бути порушені права позивача на земельну ділянку, так як право користування земельною ділянкою на той час належало іншій юридичній особі - ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» (код ЄДРПОУ 30455894) .

В той же час відповідно до ст.1 ГПК України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Що стосується посилання позивача на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду у кримінальній справі №1-88/2010 від 16.12.2010 р., а саме на обставини встановлені цим вироком, то суд звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Таким чином, господарський суд не може звільнити позивача від доведення тих обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, стверджуючи, що ці обставини встановлені вироком суду.

З поміж іншого, господарський суд приймає до уваги, що вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_10 та його син ОСОБА_12, здійснивши незаконне відчуження бази відпочинку, завдали позивачу шкоди у розмірі 88243,00грн, що відповідає загальній вартості бази відпочинку «ПОДЛІЛЛЯ», у зв'язку з чим з ОСОБА_12 на користь позивача були стягнуті збитки у розмірі 88243,00грн. А з матеріалів кримінальної справи, яка надійшла до господарського суду в 12 томах вбачається, що ОСОБА_12 цю шкоду відшкодував позивачу. Отже, шляхом отримання коштів позивач отримав належну та відповідну (справедливу) сатисфакцію за спричинені збитки шляхом відчуження бази відпочинку.

Проте, як було вище вказано, предметом даного спору не є спір щодо права власності на будівлі та споруди бази відпочинку «Поділля», ти м більше, що з наданих відповідачем доказів (договір на виконання ремонтних робіт №1 від 01.09.2011 та акт зносу споруд від 11.12.2011) вбачається, що у грудні 2011 року на території бази відпочинку «Поділля» були знесені дерев'яні та металів (обкладені цеглою) споруди та будівлі. Відповідний акт підписаний теперішнім землекористувачем - ПП «Поділля».

Крім того, з матеріалів справи, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі №822/3474/14 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 вбачається, що ПП «Поділля» дійсно здійснило реконструкцію бази відпочинку, у зв'язку з чим оформлювало декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142141000529 від 10.04.2014 та отримувало свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24304745. При цьому господарських суд в даному випадку посилається виключно на сам факт існування таких документів, при цьому не надаючи їм правову оцінку. Крім того, в матеріалах справи є інші докази - документи, які не були ос порені та скасовані, я та які, в сворю чергу, свідчать, що саме ПП «Поділля» на законних підставах здійснювало розроблення проекту «Генаральний план реконструкції бази відпочинку «Поділля» та іншої проектної документації, отримувало дозвіл на будівництво спальних котеджів бази відпочинку «Поділля», отримувало відповідний дозвіл на виконання будівельних робіт та здавало об'єкти в експлуатацію, що вбачається з т.6 матеріалів кримінальної справи №550 (1-88/10) за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

При цьому, наявність інших судових рішень у цивільних, господарських та адміністративних справах, на які посилався у своїй позовній заяві позивач та які були вище вказані, в тому числі апеляційної інстанції, з врахуванням вищезазначеного не мають правого значення для вирішення даного спору, так як жодним чином не дають підстави вважати, що позивач станом на дату прийняття Рішення Затоківської селищної ради №1570 від 16.08.2005 та на дату укладення договору оренди земельної ділянки площею від 05.10.2005, мав право користування земельною ділянкою, яке було порушене, а також що він пропустив строк позовної давності з поважних причин.

Також суд при вирішенні даного спору приймає до уваги, що на даний час власником 72/100 частин комплексу будівель та споруд бази відпочинку «Поділля», що знаходиться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, база відпочинку «Поділля» (район "Центральний") (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №13248151103), є ОСОБА_17, а власником 28/100 часток комплексу будівель та споруд бази відпочинку, що складаються з котеджу для відпочинку літ. «А», загальною площею 316,1 кв.м., є ОСОБА_20, на підставі договору дарування №337 від 26.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_21, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19656335 від 26.02.2015.

Також з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРПНМ №43228269 від 03.09.2015, власником будівель та споруд бази відпочинку «Поділля» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №408367151103) є Приватне підприємство «Поділля» на підставі свідоцтва про право власності №24304745 від 16.07.2014 на нерухоме майно, а саме на будівлі та споруди бази відпочинку «Поділля», які знаходяться за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, б/н, загальною площею 1298,3 кв.м, яке було видане державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_22 на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 142141000529 від 10.04.2014 р. на реконструкцію бази відпочинку «Поділля», зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області: будівництво спального котеджу літ «Ш», літнього бару (навіс) літ «IX», туалету літ « 14» за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, б/н, загальною площею 594кв.м..

Тобто реєстрація права власності на об'єкти бази відпочинку до теперішнього часу не скасована, незважаючи на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі №822/3474/14, та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015.

Суд не погоджується з доводами позивача, що ВАТ «Красилівське РТП» є єдиним законним користувачем земельної ділянки, а його право користування земельною ділянкою було припинено незаконно. Адже позивач не оскаржив до суду розпорядження Затоківської селищної ради №28 від 27.04.2000 про проведення інвентаризації земель, на яких знаходилися будівлі і споруди бази відпочинку «Поділля», які були передані в оренду ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП», не оскаржив рішення Затоківської селищної ради №1074 від 12.02.2002, яким був затверджений вищевказаний акт інвентаризації земельної ділянки площею 1,112га ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» та надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 9 років земельну ділянку площею 1,112га забудованих земель, на яких знаходяться в оренді будівлі та споруди, які використовуються під розміщення бази відпочинку «Поділля» з укладенням договору оренди, а також не оспорював договір оренди земельної ділянки площею 11120 кв.м. від 04.06.2002, укладений між Затоківською селищною радою та ДП БАЗА ВІДПОЧИНКУ «ПОДІЛЛЯ» ВАТ «КРАСИЛОВ РТП» бази відпочинку «Поділля» для розміщення бази відпочинку «Поділля» строком на дев'ять років, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за №1901.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення прийнято на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2016 р.

Головуючий - С.В. Літвінов

Суддя Ю.О. Зайцев

Суддя М.І. Никифорчук

Суддя С.В. Літвінов