Рішення

від 19.09.2016 по справі 537/845/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/845/13-ц Номер провадження 22-ц/786/1611/16Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

Головуючого судді : Абрамова П.С.

Суддів : Гальонкіна С.А., Кузнецової О.Ю.

При секретарі: Маладиці Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з листопада 1999 року по квітень 2012 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 До розірвання шлюбу між ними було досягнуто домовленості, що розподіл майна ними буде здійснюватися вже після розірвання шлюбу, але відповідач сплативши їй лише частку, 15000 доларів США, ухиляється від сплати залишку коштів.

За час перебування у шлюбі ними було придбане майно , а саме:

1/3 частину приміщень АДРЕСА_1,

автомобіль ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1,

причіп ПФ 01 «Фермер», 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2, автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3,

було зроблено вклад до статутного капіталу ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон», в сумі 4012 грн., а тому мають частку чистих активів ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон», пропорційно частці статутного капіталу. Доходи від зробленого внеску до статутного фонду ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон» вона не отримує.

Враховуючи те, що спірне майно згідно ч.2 ст. 60 СК України є їхньою спільною сумісною власністю, то відповідно до ч.1 ст. 70 СК України вона має право на половину спірного майна як колишня дружина.

З урахуванням уточнених та збільшених повних вимог прохала суд ухвалити рішення, яким визначити, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 належить кожному по 1/3 частині приміщень офісів АДРЕСА_1, розподілити майно нажите під час шлюбу між нею та ОСОБА_2, відхилившись від рівності часток та виділивши ОСОБА_2 1/3 частину нежитлового приміщення - офісу АДРЕСА_1 вартістю 515 053 грн., 1/3 частину нежитлового приміщення - офісу АДРЕСА_1 вартістю 306 303 грн., автомобіль ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1, зареєстрований за відповідачем 05.06.2003 року на підставі довідки - рахунку, вартістю 39 630 грн., причіп ПФ 01 «Фермер», 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2, зареєстрований за відповідачем 28.02.2006 року на підставі акту прийому - передачі, вартістю 2 136,76 грн., автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3, зареєстрований за відповідачем 30.10.2007 року на підставі довідки - рахунку вартістю 167 434 грн. 80 коп., грошові кошти в сумі 4012 грн., як вклад до статутного капіталу ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон», код ЄДРПОУ 31130482,

частку чистих активів ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон», код ЄДРПОУ 31130482, пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті ОСОБА_2 у разі його виходу із складу засновників в сумі 116 700 грн.,

а всього на суму 1 151 269 грн. 56 коп. та визнати за ним право власності на вказане майно,

Cтягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в сумі 575 634 грн. 78 коп. та понесені судові витрати (а.с 3-7 т. 1, а.с. 101-102 т. 2, а.с. 102-106 т. 4, а.с. 152 т. 4).

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 посилаючись на те, що з відповідачкою перебував у шлюбі з листопада 1999 року по квітень 2014 .За час перебування у шлюбі з 13.11.1999 року по листопад 2009 року , ним та ОСОБА_4 було придбане наступне майно:

Автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3, причіп ПФ 01 «Фермер», 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2

та 1/10 частка нежилих приміщень - офісів АДРЕСА_1;

автомобіль ГАЗ-2752, 2003 року випуску, який відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу від 01.10.2007 року був проданий ОСОБА_8 .

Також вважає, що вклад, який був внесений до статутного капіталу ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон» в розмір 4012 грн. не є об'єктом спільної сумісної власності, а поділу підлягає лише одержані доходи.

Зазначав, що ним вже були передані ОСОБА_4 грошові кошти в рахунок розподілу спільного майна в розмірі 15000 доларів США.

З урахуванням уточнених позовних вимог прохав суд ухвалити рішення, яким виділити йому та визнати за ним право власності на автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3, причіп ПФ 01 «Фермер», 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2, автомобіль ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1, 1/10 частку нежилих приміщень - офісів АДРЕСА_1,

стягнути з нього на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості її 1/2 частки майна подружжя в сумі 227 803 грн.78 коп.,стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, що є еквівалентом 372 750 грн., виділити та визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частку офісних приміщень АДРЕСА_1 (а.с. 42-46 т. 1, а.с. 66-69 т. 2, а.с. 74-77 т. 4).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визначено , що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить кожному по 1/3 частині приміщень АДРЕСА_1.

Виділено та визнано за ОСОБА_5 право власності на: 1/3 частину нежитлового приміщення - офісу АДРЕСА_1, вартістю 515 053 грн., 1/3 частину нежитлового приміщення - офісу АДРЕСА_1, вартістю 306 303 грн., автомобіль ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1 вартістю 39 630 грн., причіп ПФ 01 «Фермер», 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2 вартістю 2 135,76 грн., автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3 вартістю 167 434 грн. 80 коп., грошові кошти в сумі 4012 грн., як вклад до статутного капіталу ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон», код ЄДРПОУ 31130482,

частку чистих активів ТОВ «Науково - виробниче підприємство «Аксон», код ЄДРПОУ 31130482, пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті ОСОБА_2 в у разі його виходу із складу засновників в сумі 116 700 грн.,

а всього на суму 1 151 269 грн. 56 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості її частки у спільному майні в сумі 202 884 грн. 78 коп.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення - офісу №7 загальною площею 151 кв.м. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/3 частину нежитлового приміщення - офісу №8 загальною площею 89,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

В задоволенні первісного та зустрічного позовів в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохав рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 в повному обсязі. Скасувати заходи забезпечення позову за заявою ОСОБА_2, що накладені на підставі ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.03.2013 року.

Вважає, що при винесенні даного рішення судом були зроблені невірні висновки щодо дійсних обставин справи, крім того судом були порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 61, 69 СК України, ст.ст. 328,321, 370, 367 ЦК України, ст. 10,11,60, 61, 212, 213 ЦПК України.

Зокрема вважає, що вклад ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «НВП «Аксон» в розмірі 4012 грн. не є об»єктом спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу в силу ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України.

З порушенням норм ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України вирішено питання і щодо стягнення частки чистих активів ТОВ «НВП «Аксон», що пропорційна частці статутного капіталу, що підлягає виплати ОСОБА_2 у разі його виходу із складу засновників в сумі 116 700 грн. З порушенням норм ст.ст. 328, 321, 370, 367 ЦК України вирішено питання щодо приміщень офісів № 7,8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 прохав рішення суду скасувати в частині визначення по 1/3 часині офісів в м, Кременчуці по вул.. Пролетарській 30., зазначав, що у відповідності до рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.06.2014 року за ним визнано право власності на 17/30 часток цих спірних приміщень. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 34582886 від05.03.2015 року та № 34583712 від 05.03.2015 року , зазначене право було підтверджено рішенням апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2014 року та ухвалою ВССУ від 17.04.2014 року.

Визнавши право власності за ним на 1/3 частину приміщень місцевий суд фактично зменшив його частку а також частку його дружини ОСОБА_10

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4. перебували в зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1999 року (а.с. 13 т. 1).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.04.2012 року, яке набрало законної сили 13.04.2012 року, вказаний шлюб було розірвано, при цьому вказаним рішенням суду встановлено, що шлюбні відносини сторони припинили у листопаді 2009 року та проживають окремо (а.с. 21 т. 1).

За час шлюбу сторони придбали наступне майно: автомобіль ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_4, причіп ПФ 01, 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2 та автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3.

Даний факт не заперечувався сторонами в суді першої інстанції.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №154 від 10.12.2015 року ринкова вартість автомобіля «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3 складає 167 434,80 грн., ринкова вартість автомобіля ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_4 складає 39 630 грн. та ринкова вартість причепа ПФ 01 «Фермер», 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2 складає 2135,76 грн. (а.с. 21-26 т. 4).

Сторони не заперечували проти даної оцінки майна.

Місцевий суд з врахуванням вимог ст.ст. 60, 69 СК України, ст. 368 ЦК України, прийшов до вірних висновків , що автомобіль ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_4, причіп ПФ 01, 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_2 та автомобіль «SkodaFabia» 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3, загальною вартістю 179200, 56 грн. належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності і входить до складу майна, що підлягає поділу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Місцевим судом вірно зроблені висновки, що правочин, а саме договір купівлі-продажу автомобіля ГАЗ - 2752, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 від 01.10.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_11, не є вчиненим та відповідно ОСОБА_11 право власності на даний автомобіль не набув, оскільки він не вчинив дії щодо реєстрації у відповідних державних органах вказаного договору купівлі-продажу автомобіля.

Зазначені спірні об'єкти згідно з позовними вимогами виділені у власність ОСОБА_2

В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується

Місцевим судом також встановлено, що Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_5, виданого Державною реєстраційною службою України, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «Аксон», яке зареєстровано 12.09.2000 року та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14 т 1).

Згідно Статуту ТОВ НВП «Аксон» учасниками ТОВ НВП «Аксон» є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 При цьому частка ОСОБА_3 в статутному капіталі Товариства становить 8 024 грн., а частки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у статутному капіталі Товариства становлять по 4 012 грн. (а.с. 112-124 т. 1).

В ході судового розгляду справи місцевий суд встановив, що ОСОБА_2 не надано доказів, що вказана частка не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Місцевий суд, враховуючи встановлені обставини справи, висновки Конституційного Суду України, зроблені в Рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 року № 17-рп/2012, правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 3 червня 2015 року № 6-38цс15, а також те, що ТОВ НВП «Аксон» було створене та проведено його державну реєстрацію під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у шлюбі та внесок до статутного капіталу Товариства було внесено ОСОБА_2 за рахунок спільних сумісних коштів подружжя, прийшов до вірних висновків, що ОСОБА_4 має право на отримання компенсації вартості половини внесеного ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства майна .

У відповідності з Правовою позицією ( (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року № 6-38цс15) Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:

1) час набуття такого майна,

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Разом з тим, всупереч зазначених вище норм матеріального права місцевий суд прийшов до помилкового висновку про те, що у ОСОБА_4 виникає право на отримання компенсації половини вартості чистих активів ТОВ НВП «Аксон», пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті ОСОБА_2 у разі його виходу зі складу засновників.

Таким чином у ОСОБА_4 виникло право лише на отримання половини вартості внеску ОСОБА_2 тобто на 2006 грн.

Права на отримання половини вартості чистих активів ТОВ НВП «Аксон» пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті ОСОБА_2 у разі його виходу зі складу засновників, у ОСОБА_4 не виникло.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №1098/1099, складеного 14.12.2015 року судовим експертом Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. ОСОБА_12, вартість частки у розмірі 25 % ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ НВП «Аксон» складає 4012 грн.. Вартість частки чистих активів ТОВ «НВП «Аксон», пропорційних частці статутного капіталу (25%), що підлягає виплаті ОСОБА_2 у разі його виходу зі складу засновників ТОВ «НВП «Аксон» станом на 30.09.2015 року, складає 116 700 грн. (а.с. 42-46 т. 4).

В зв'язку з чим рішення місцевого суду в зазначеній частині підлягає зміні, зменшенню розміру вартості спільного майна подружжя на 116 700 грн.

Тому розмір грошової компенсації, на який має ОСОБА_4 підлягає зменшенню з 202884, 78 грн. до 144534, 78 грн. виходячи з наступних розрахунків:

Розмір вартості спільного майна подружжя визначеного судом 1151269, 56 грн.- 116700 грн. (вартість частки чистих активів ТОВ «НВП «Аксон», пропорційних частці статутного капіталу (25%), що підлягає виплаті ОСОБА_2 у разі його виходу зі складу засновників ТОВ «НВП «Аксон» станом на 30.09.2015 року) = 1034569, 56 грн. / 2 = 517284, 78 грн. ( розмір компенсації) право на який мала б ОСОБА_4

Від вказаної суми необхідно відняти 15 000 доларів США суми компенсації добровільно сплаченої ОСОБА_2 на час розгляду справи, за офіційним курсом НБУ ( 24, 85 грн. за долар) в гривневому еквіваленті склав - 372750 грн.

Таким чином розмір компенсації ОСОБА_4 станом на час постановлення місцевим судом рішення становить : 517284, 78 - 372750 грн. = 144534, 78 грн.

Заперечення представника ОСОБА_4, що розмір гривневого еквівалента повинен братися не на час розгляду справи, а на час фактичної передачі доларів США висновків місцевого суду не спростовує, так як розмір грошової компенсації вирішувався на час розгляду справи місцевим судом, а оскільки грошові кошти були передані саме в доларах США, то і їх еквівалент визначався на час розгляду справи за курсом НБУ.

В зв'язку з чим рішення місцевого суду підлягає зміні, зменшенню розміру компенсації до вказаної суми.

Місцевим судом також встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить приміщення офісу №8, що розташоване в м. Кременчуці по вул. Пролетарській, 30, площею 89,8 кв. м. (а.с. 15 т. 1)

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, від 22 лютого 2005 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної сумісної власності належить приміщення офісу № 7, що розташоване в АДРЕСА_1, площею 151 кв.м. (а.с. 15 т. 1)

Вказане майно співвласниками до статутного капіталу ТОВ НВП «Аксон» не передавалось.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №11/4-15 від 20.11.2015 року, що складений експертом ОСОБА_13 ринкова вартість офісного приміщення №7 та офісного приміщення №8, що розташовані по АДРЕСА_1 складає

2 464070 грн. - нежитлове приміщення офісу №7 - 1 545 160 грн., нежитлове приміщення офісу №8 - 918 910 грн. ( а.с. 218-232 т. 3).

Встановивши дані обставини, вірно застосувавши норми ст. 372 ЦК України, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 належить кожному по 1/3 частини приміщень офісів АДРЕСА_1.

Доводи апеляційних скарг щодо належності ОСОБА_2 1/10 частини, а ОСОБА_9 17/30 частин офісних приміщень АДРЕСА_1, є безпідставними.

З наявних в матеріалах справи судових рішень Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.06.2014 року , рішення апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2014 року та ухвали ВССУ від 17.04.2014 року. ( т. 2 а. с. 38-45, 58-60,112) вбачається, що ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору від 1 грудня 2008 року укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про визначення часток у праві власності щодо спірних офісних приміщень.

Місцевим судом вірно встановлено, що 01 грудня 2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у простій письмовій формі була досягнуто домовленість, згідно з умовами якої на випадок можливого виділу або поділу нежитлових приміщень офісу № 7 та офісу № 8 частка ОСОБА_3 становить 17/30, ОСОБА_2 - 1/10, ОСОБА_7 - 1/3.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.11.2013 року в задоволенні позовних вимог про визнання правочину недійсним, а саме, домовленості від 01.12.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 - співвласниками майна, що знаходиться у спільній сумісній власності на випадок можливого поділу або поділу майна (нежитлових приміщень офісів АДРЕСА_1) ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2014 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.11. 2013 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що домовленість від 01.12.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 щодо нежитлових приміщень офісів АДРЕСА_1 не є укладеним правочином.

При розгляді вказаної цивільної справи Апеляційний суд Полтавської області прийшов до висновку, що дана домовленість не є договором про розпорядження майном і відповідно не потребує згоди другого з подружжя на його укладення. Законодавством України не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення такої угоди. Ця (домовленість) угода є дійсною, укладеною належним чином.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2014 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29.01.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року, якою було скасовано рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.06.2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16.09.2014 року у даній цивільній справі, касаційний суд прийшов до висновку, що підписана 01.12.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 домовленість про визначення часток у праві спільної сумісної власності укладена у простій письмовій формі, що суперечить приписам ч.4 ст.372 ЦК України .

Оскільки підписана 01.12.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 домовленість про визначення часток у праві спільної сумісної власності, всупереч вимог ч.4 ст.372 ЦК України , укладена у простій письмовій формі, то вказана домовленість не є вчиненим правочином.

За таких обставин місцевий суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 належить кожному саме по 1/3 частині приміщень офісів № 7 та № 8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо доводів апеляційний скарг про не розгляд заяви про скасування заходів забезпечення заходів, то дані доводи не можуть бути предметом апеляційного розгляду. Питання щодо скасування заходів забезпечення позову вирішується у відповідності з вимогами ЦПК України ухвалою місцевого суду.

Керуючись ст. 303, 307, п.3,4, ч.1 ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2016 року змінити, зменшивши розмір грошової компенсації стягнутої на користь ОСОБА_4 з 202884,78 грн. до 144534,78 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя (підпис) П.С. Абрамов

Судді (підписи) С.А. Гальонкін

О.Ю. Кузнєцова

З оригіналом згідно: