Рішення

від 15.09.2016 по справі 243/11898/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 243/11898/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1122/2016

Головуючий в 1 інстанції Пронін С.Г.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Біляєвої О.М., Постолової В.Г.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, Донецької обласної ради, Горлівської міської ради Донецької області, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА» про визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності в порядку набувальної давності,

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з зазначеним позовом, посилаючись (з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог) на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Донецьку померла її сестра ОСОБА_4. Вона є єдиною спадкоємицею першої черги.

12 вересня 2014 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бєлявцевою А.В. було відкрито спадкову справу, оскільки на момент смерті спадкодавиця була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_3.

За життя її сестрі на праві приватної власності належали:

- право власності на 7/100 частин нежитлової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 (це майно належало спадкодавиці на праві спільної часткової власності відповідно до договору купівлі-продажу частини приміщення від 11.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В., за реєстр. №386);

- право власності на ? частину нежитлової будівлі і ? частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 (вказане майно належало спадкодавиці на праві спільної часткової власності згідно договору купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки від 22.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округ Циганенко В.В., за реєстр.№1912);

- право власності на ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (вказане майно належало спадкодавиці на праві спільної часткової власності відповідно до договорів купівлі-продажу частин будинків від 24.10.2005 року та від 26.12.2006 року, посвідчених приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В., реєстр.№5307 та №6353 відповідно);

- двокімнатна квартира №42 (загальна площа 49,0 кв.м, житлова площа 27,9 кв.м), розташована: АДРЕСА_1 (це майно належало спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності б/н від 07.12.2006 року, виданого згідно рішення виконкому Горлівської міської ради від 06.12.2006 року №1428).

Крім цього, на дату смерті ОСОБА_4 їй як єдиній з членів трудового колективу ТОВ

«Еліта» (зразка 1997 року) належали нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_6 (які згідно правовстановлюючих документів належать на праві колективної власності трудовому колективу ТОВ «Еліта»), права на які ОСОБА_4 не встигла переоформити на себе.

Проте отримати свідоцтво про право на спадщину вона не має можливості у зв'язку із тим,

що в містах Донецьку та Горлівці урядом України проводиться антитерористична операція, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Бєлявцева А.В. припинила свою нотаріальну діяльність.

Після її звернення до Головного управління юстиції у Донецькій області приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бєлявцевою А.В. було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 жовтня 2015 року.

Вважала, що з огляду на приписи ст.ст. 1264, 1268, 1270 ЦК України, суд має визнати за нею право власності на таке майно в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4:

- право власності на 7/100 частин нежитлової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_5;

- право власності на ? частину нежитлової будівлі і ? частку земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_7;

- право власності на ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 ;

- двокімнатну квартиру №42 (загальна площа 49,0 кв.м, житлова площа 27,9 кв.м), розташована: АДРЕСА_1.

Щодо права набувальної давності позивачка посилалась на те, що відповідачу ОСОБА_3 (в рівних частках з померлою ОСОБА_4 та на підставі нотаріально посвідчених договорів) належить:

-право власності на ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_9;

-право власності на ? частину земельної ділянки (кадастр. номер НОМЕР_1), розташованої за адресою: АДРЕСА_9;

-право власності на 7/100 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_5;

-право власності на ? частину нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8.

Від моменту укладення правочинів щодо набуття права власності на частки у вказаних об'єктах нерухомого майна, відповідач ОСОБА_3 не виявляв жодної уваги до вказаної нерухомості, не приймав участі в її утриманні та використанні, не здійснював ремонтів та не компенсував їх вартість ОСОБА_4 або їй (якими такі ремонти здійснювалися для об'єктів в цілому, а не лише щодо своїх часток в цих об'єктах).

Відповідачу ТОВ «Еліта» належить право власності на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_6.

Вказані будівлі до січня 2002 року використовувалися відповідачем в якості офісу (юридична адреса), однак, починаючи з січня 2002 року ТОВ «Еліта» не виявляло жодної уваги до вказаної нерухомості, не приймало участі в її утриманні та використанні, не здійснювало ремонтів та не компенсував їх вартість ОСОБА_4 або їй (ОСОБА_1.) (якими здійснювалися такі ремонти для вказаного об'єкта).

Крім того, оплата комунальних послуг за вказані об'єкти (та плату за користування землею під вказаними об'єктами) здійснювалися спочатку ОСОБА_4, а починаючи з липня 2012 року (після дарування померлою ОСОБА_4 корпоративних прав ТОВ «Еліта» на користь позивачки).

Вважаючи, що нею доведено наявність таких ознак, як тривале невикористання нерухомого майна відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ «Еліта», відсутність зацікавленості у вказаних відповідачів у використанні належного їм нерухомого майна, а також доведена наявність підстав, передбачених ст. 344 ЦК України та з урахуванням відмови від частини позовних вимог і прийняття її судом, просила визнати право власності на наступне майно в порядку набувальної давності:

-право власності на будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 - будівлі літ.А-1, В, Г,Д,Е,К,И,Л,М,О,Н загальною площею 351,9 кв.м, які належали на праві колективної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Еліта» на підставі свідоцтва про право власності на будівлі від 22.10.1997 року;

-право власності на ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 (нежитлова будівля літ. А-1 площею 195,8 кв.м з вбиральнею Б, спорудами 1-6), яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки від 22.042003 року за реєстр. №1912;

-право власності на 7/100 часток приміщення номер АДРЕСА_5 (загальною площею 127,7 кв.м, які складаються з приміщення №3 площею 7,1 кв.м, приміщення №4 площею 70,8 кв.м, приміщення №5 площею 3,5 кв.м, приміщення №6 площею 7,4 кв.м, приміщення №7 площею 52 кв.м, приміщення №8 площею 32,4 кв.м, приміщення 11 площею 1,3 кв.м), що знаходяться в приміщенні А-1 з тамбурами а-1, а-2, а-3, а-4 загальною площею 876,4 кв.м, які раніше належали ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини приміщення від 11.03.2001 року реєстр. №386;

-право власності на ? частку нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 (одноповерховий будинок літ. А-1 площею 388,0 кв.м, будинок А-1-1, будинок А-2-1, будинок А-3-1, будинок А-4-1, рампу - а, одноповерховий будинок Б-1 площею 85,5 кв.м, підвал - б, компресорну - В, навіс - Г, навіс - Д, споруди - 1, 11, 2,3), що належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу частини будинків від 24.10.2005 року за реєстр. №5307.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, Донецької обласної ради, Горлівської міської ради Донецької області, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта» про визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності порядку набувальної давності відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог, посилаючись на грубе порушення як норм процесуального права (ст.ст. 10, 11, 60-62 ЦПК України) так і норм матеріального права; судом не наведено обґрунтувань (що базуються на нормах права) щодо тих незначних «висновків», які вказано в рішенні, крім того, наведені «висновки» суперечать фактичним обставинам справи та не стосуються заявлених позовних вимог; апелянт вважає неспроможним «висновки» суду щодо відсутності у позивачки правових підстав щодо набуття права власності (в порядку спадкування) на земельну ділянку, оскільки таке право доведено доданою ксерокопією Державного акта, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010615200840 та оглянутими та дослідженим оригіналом Державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_3, з якого вбачається право спільної часткової власності спадкодавиці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і договором купівлі-продажу від 22.04.2003 року; щодо правовстановлюючих документів на «будівлю-споруду», розташовану у АДРЕСА_6, то суд не врахував зміну підстав позову від 09 лютого 2016 року, відповідно до яких позивачка просила визнати за нею право власності на цей об'єкт в порядку набувальної давності, а не в порядку спадкування; крім того, суд не врахував відзив на позов ТОВ «Еліта», якому належали на праві колективної власності будівлі за зазначеною адресою, згідно якого товариство визнає висунуту щодо нього позовну вимогу; судом також не враховано, що саме через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу на двокімнатну квартиру змусило звертатися до суду відповідно до ст.. 392 ЦК України за захистом її цивільного права та охоронюваного законом інтересу; щодо критичної оцінки доводів позивача про відсутність інших спадкоємців, то вона є безпідставною, оскільки в матеріалах справи є копія спадкової справи, з якої вбачається, що станом на 02.10.2015 року жоден із спадкоємців не звертався до органів нотаріату з приводу прийняття спадщини; копія ухвали Калінінського районного суду м. Донецька, на яку посилається суд, вказуючи на наявність спору щодо встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на спірне майно стосується іншого, ніж в даній справі, майна померлої; апелянт вважає невірним висновок суду про те, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що на час винесення постанови нотаріус Бєлявцева А.В. була відключена від єдиних державних реєстрів внаслідок проведення АТО на території Донецької області, не позбавляє права позивача на отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку на території, яка контролюється українською владою; поза увагою суду залишилися інформаційні довідки з державного реєстру, за змістом яких чітко вбачається державна реєстрація права власності померлої ОСОБА_4 як на нежитлові будівлі і споруди, так і на спірну двокімнатну квартиру; апелянт вважає безпідставним незастосування положень абз.2,3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року; відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майно в порядку набувальної давності суд не наводить спростування тому, що позивачка (а до цього її сестра - спадкодавець ОСОБА_4 добросовісно заволоділа спірним майном та продовжувала відкрито і безперервно користуватися та володіти на протязі понад 10 років).

Представник позивачки у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідачі в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права,що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами,які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість,або обставин, що не підлягають доказуванню,а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду та в судовому засіданні судом не було встановлено спірних правовідносин між позивачем та відповідачами по справі, які права позивача були порушені і які можуть бути захищені у судовому порядку; відповідачі на частину спадкового майна не претендують і ніяких вимог до позивача не заявляють. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог про визнання права власності на майно в порядку набувальної давності суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано достовірних та допустимих доказів того, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років; крім того, у зазначеного майна є власник ОСОБА_3, частина об'єктів нерухомого майна були предметом спору та розглядалися у судовому порядку, але на даний час через проведення АТО на території Донецької області перевірити або спростувати дані факти неможливо, а сторона позивача у підтвердження своїх доводів доказів суду не представила.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати, сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За вимогами ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла сестра позивачки ОСОБА_4.

Після її смерті залишилось нерухоме майно, а саме:

-7/100 частин нежитлової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_5. Зазначене майно належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частини приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В. 11 березня 2001 року за реєстровим номером 386, відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 купили в рівних частках кожний по ? частці 7/50 (сім п'ятдесятих) часток приміщення номер АДРЕСА_5, які складаються з приміщення №3, площею 7,1 кв.м, приміщення №4, площею 70,8 кв.м, приміщення №5, площею 3,5 кв.м, приміщення №6, площею 7,4 кв.м, приміщення №7, площею 5,2 кв.м, приміщення №8, площею 32,4 кв.м, приміщення - II, площею 1,3 кв.м, загальною площею 127,7 кв.м, які знаходяться в приміщенні А-1 з тамбурами - а-1, а-2, а-3, а-4, загальною площею 876,4 кв.м;

- ? частина нежитлової будівлі і ? частка земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_7. Зазначене майно належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В. 22 квітня 2003 року за реєстровим номером 1912, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили в рівних частках кожний по ? частки: нежитловий будинок літер А-I, площею 195,8 кв.м з вбиральнею -Б, спорудами 1-6, розташований в АДРЕСА_9 та земельну ділянку, площею 0,0596 гектарів, розташовану в АДРЕСА_7 в межах від А до Б - ділянка АДРЕСА_9 - землі Горлівської міської ради, яка надана для оптової торгівлі та складського господарства;

- ? частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_8. Зазначене майно належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частин будинків, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В. 24 жовтня 2005 року за реєстровим номером 5307, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили в рівних частках кожний по ? частці 49/100 (сорок дев'ять частин) будинку, літер А-I, А1-I, А2-I, А3-I, А4-I, загальною площею 190,8 кв.м, 50/100 частин будинку літер Б-I, загальною площею 43,7 кв.м; ? частину навісу, літер Г, ? частину споруд №2, ? частину замощень I, II, які розташовані в АДРЕСА_8 на земельній ділянці, площею 1634 кв.м. При цьому в п.1.1 договору зазначено, що сторони домовились про встановлення порядку володіння та користування конкретними частинами будинків та споруд відповідно до розміру частки кожного з співвласників , за домовленістю сторін у власність покупця переходять в будинку літер А-I, А1-I, А2-I, А3-I, А4-I приміщення №2 площею 49,3 кв. м, №7 площею 48,5 кв.м, №8 площею 50,2 кв.м, ? №5 площею 12,3 кв.м, ? №6 площею 8,85 кв.м, ? №1 площею 21,65 кв.м загальною площею 190,8 кв.м, в будинку літер Б-I приміщення: ? №2 площею 10,0 кв.м, ? №3 площею 4,05 кв.м, ? №4 площею 1,15 кв.м, ? №1 площею 4,45 кв.м, №8 площею 12,8 кв.м, ? №6 площею 7,7 кв.м, ? №7 площею 3,05 кв.м, ? №5 площею 05 кв.м, загальною площею 43,7 кв.м та від 26.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Циганенко В.В. за реєстровим номером 6353, відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_4 купили в рівних частках кожний по ? частці 51/100 (п'ятдесят одну соту ) частину будинків, літер А-I, А1-I, А2-I, А3-I, А4-I (приміщення № 3,4, ? частка приміщень №1,5,6), загальною площею 197,2 кв.м, 50/100 (п'ятдесят сотих) частин будинку, літер Б-I (приміщення №8, ? частка приміщень №1,2,3,4,5,6,7) загальною площею 43,7 кв.м, ? частину компресорної, літер В, ? частину навісів, літер Г,Д., огорож - №2,3, замощення I, II, які розташовані в АДРЕСА_8, реєстраційний номер 7511465 на земельній ділянці площею 1634 кв.м;

- двокімнатна квартира №42 (загальна площа 49,0 кв.м, житлова площа 27,9 кв.м), розташована: АДРЕСА_1. Це майно належало спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності б/н від 07.12.2006 року, виданого згідно рішення виконкому Горлівської міської ради від 06.12.2006 року №1428.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю доступу приватного нотаріуса до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, а також у зв'язку з неподанням спадкоємицею ОСОБА_1 оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Системний аналіз зазначених норм закону та встановлені обставини дають підстави апеляційному суду зробити висновок про те, що оскільки нотаріусом видана відмова у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю доступу до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України для перевірки наданих правовстановлюючих документів про належність спадкового майна та відомостей про його реєстрацію у відповідному органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, то позивач позбавлений права оформлення спадщини в інший спосіб.

Крім того, позивачкою надана ксерокопія Державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 28), виданого на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки від 22.04.2003 року Горлівським міським управлінням земельних ресурсів 26 вересня 2006 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010615200840, відповідно до якого (з урахуванням доданого до Державного акту списку співвласників земельної ділянки) ОСОБА_4 є власником ? частини земельної ділянки площею 0,0596 га, розташованої по АДРЕСА_9. Право власності ОСОБА_4 на ? частину зазначеної земельної ділянки вбачається також із копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 26 вересня 2006 року, зареєстрованого за №010615200841 Горлівським міським управлінням земельних ресурсів з кадастровим номером НОМЕР_1 та доданого до акту списку співвласників земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по ? частці у спільній власності, який знаходиться в матеріалах спадкової справи (а.с.89). До апеляційного суду представником позивачки наданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, ксерокопія якого долучена до матеріалів справи, з якого вбачається,що ОСОБА_4 є власником ? частини земельної ділянки площею 0,0596 га, розташованої по АДРЕСА_9.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до наданих позивачкою інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої на запит Апеляційного суду власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4.

З огляду на таке, вбачається наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на 7/100 частин нежитлової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;право власності на ? частину нежитлової будівлі і ? частку земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_7; право власності на ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_8; двокімнатну квартиру №42, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування зроблено висновки, які не відповідають обставина справи, що призвело до порушення вимог матеріального та процесуального права, тому рішення суду в цій на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності апеляційний суд зазначає наступне.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те,що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.

При цьому слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів необхідно враховувати факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давностний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з тих підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Як і при віндикації, при набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону, у першому випадку - на відповідача, в другому - на позивача.

Таким чином, виходячи із змісту ст. 344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи і які повинні довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку набувальної давності, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на:

- будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 - будівлі літ.А-1, В, Г,Д,Е,К,И,Л,М,О,Н загальною площею 351,9 кв.м, які належали на праві колективної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Еліта» на підставі свідоцтва про право власності на будівлі від 22.10.1997 року;

- ? частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Горлівка, вул.. Петровського, 10а (нежитлова будівля літ. А-1 площею 195,8 кв.м з вбиральнею Б, спорудами 1-6), яка раніше належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового будинку та земельної ділянки від 22.042003 року за реєстр. №1912;

- 7/100 часток приміщення номер АДРЕСА_5 (загальною площею 127,7 кв.м, які складаються з приміщення №3 площею 7,1 кв.м, приміщення №4 площею 70,8 кв.м, приміщення №5 площею 3,5 кв.м, приміщення №6 площею 7,4 кв.м, приміщення №7 площею 52 кв.м, приміщення №8 площею 32,4 кв.м, приміщення 11 площею 1,3 кв.м), що знаходяться в приміщенні А-1 з тамбурами а-1, а-2, а-3, а-4 загальною площею 876,4 кв.м, які раніше належали ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини приміщення від 11.03.2001 року реєстр. №386;

- ? частку нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 (одноповерховий будинок літ. А-1 площею 388,0 кв.м, будинок А-1-1, будинок А-2-1, будинок А-3-1, будинок А-4-1, рампу - а, одноповерховий будинок Б-1 площею 85,5 кв.м, підвал - б, компресорну - В, навіс - Г, навіс - Д, споруди - 1, 11, 2,3), що належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу частини будинків від 24.10.2005 року за реєстр. №5307.

В обгорунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що сторонами не заперечувався той факт, що володіння з її боку та з боку померлої ОСОБА_4 спірними об'єктами нерухомості було відкритим та очевидним для оточуючих, оскільки як спадкодавиця ОСОБА_4, так і позивачка ОСОБА_1 ставилися і продовжують ставитися до часток спірних об'єктів як до власних - ці об'єкти експлуатуються та використовувалися (до липня 2014 року) для ведення господарської діяльності, вживалися та вживаються необхідні заходи для утримання майна в належному стані та ін.). Безперервне володіння з боку позивачки ОСОБА_1, а перед тим - з боку померлої ОСОБА_4 спірними частками в об'єктах нерухомого майна тривало:

- щодо нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_6 - з 01.01.2002 року;

- щодо ? частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 - з 22.04.2003 року;

- щодо 7/100 частин будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_5 - з 11.03.2001 року;

- щодо ? частини нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 - з 24.10.2005 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи і як правильно встановлено судом першої інстанції позивачкою не надано переконливих доказів добросовісності володіння спірним майном, тобто нею не доведено ставлення до цього майна як до власного (його експлуатування, вживання необхідних заходів для утримання майна в належному стані тощо) саме ОСОБА_4 до її смерті, а потім і позивачкою. Не надано також позивачкою доказів володіння спірним майном саме з часів, зазначених в позовній заяві. Доводами апеляційної скарги ці обставини не спростовані. Надані на запит Апеляційного суду відповіді ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та Головного управління ДФС у Донецькій області також висновок суду в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 не спростовують, оскільки не містять даних про те, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 експлуатували та утримували спірне нерухоме майно.

Посилання в апеляційній скарзі як на підставу задоволення позову на підставі ст. 392 ЦК України є помилковим, оскільки у ст. 344 ЦК, ч. 4 якої прямо передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду, не зазначено, що до суду потрібно звертатися саме з позовом, як це визначено у ст. 392 ЦК.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухомі об'єкти в порядку набувальної давності є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування в цій частині немає.

Відповідно до ст..ст.. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги справляється судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ухвалою від 20 травня 2016 року ОСОБА_1 за її заявою було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається,що при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 6090.00 грн.

Виходячи з зазначеної норми Закону та встановлених обставин з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6 699.00 грн. (6090.00х110%).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, Донецької обласної ради, Горлівської міської ради Донецької області, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА» про визнання права власності на спадкове майно скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, Донецької обласної ради, Горлівської міської ради Донецької області, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТА» про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 на:

- 7/100 частин нежитлової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 127,7 кв.м, які складаються з приміщення №3, площею 7,1 кв.м, приміщення №4, площею 70,8 кв.м, приміщення №5, площею 3,5 кв.м, приміщення №6, площею 7,4 кв.м, приміщення №7, площею 5,2 кв.м, приміщення №8, площею 32,4 кв.м, приміщення - II, площею 1,3 кв.м, що знаходяться в приміщенні А-1 з тамбурами - а-1, а-2, а-3, а-4, загальною площею 876,4 кв.м;

- ? частину нежитлової будівлі (нежитлова будівля літер А-I, площею 195,8 кв.м з вбиральнею -Б, спорудами 1-6), розташованої за адресою: АДРЕСА_7;

- ? частину земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_2) площею 0,0596 гектарів, розташованої в АДРЕСА_7;

- ? частину нежитлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 (одноповерховий будинок літер А-I площею 388,0 кв.м, будинок А1-I, будинок А2-I, будинок А3-I, будинок А4-I, одноповерховий будинок літер Б-I, 85,8 кв.м, підвал -б, компресорну - В, навіс - Г, навіс - Д, споруди I, II,2,3);

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,0 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6 699 грн. на рахунок 31212206780015, одержувач Артемівське УК/ м.Артемівськ/ 22030001, код 37868870, банк одержувача ГУ ДКСУ у Донецькій області , код МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: