Рішення

від 14.09.2016 по справі 306/441/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/441/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., ОСОБА_1

при секретарі ТЕРПАЙ С.М.

за участю позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про стягнення різниці в оплаті праці, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 9 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

11.03.2016 ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до Відділу освіти Свалявської райдержадміністрації та уточнивши в подальшому позовні вимоги мотивував їх наступним. Чинним рішенням Свалявського районного суду від 05.11.2015 його позов до ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про встановлення педагогічного навантаження, стягнення різниці в оплаті праці та стягнення моральної шкоди задоволено частково, зобов'язано відповідача розподілити позивачу педагогічне навантаження на 2015-2016 навчальний рік відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» не менше 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку. Цим рішенням суду було відмовлено в позові у частині проведення оплати коштів, оскільки це не належить до повноважень школи, а Відділ освіти Свалявської РДА в якості відповідача не залучався.

З листа Відділу освіти Свалявської РДА від 12.05.2016 № 397/09-12 випливає, що позивачем отримано зарплату в розмірі 21085,19 грн, тоді як у разі наявності в нього 18-годинного педагогічного навантаження у період з 01.09.2015 по 30.04.2016 він би отримав 32154,40 грн зарплати.

Фінансове забезпечення закладів загальної середньої освіти, в т.ч., оплата праці, здійснюється органами виконавчої влади у сфері освіти, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до трудового договору та актів законодавства і це право не може бути неправомірно обмежене, а оплата праці педагогічних працівників закладів освіти провадиться виходячи зі встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи та надбавок.

Посилаючись на ці обставини та на відповідні норми законодавства, позивач остаточно просив стягнути на його користь із відповідача різницю в оплаті праці (з розрахунку його педагогічного навантаження 18 годин на місяць) з 01.09.2015 по день встановлення 18 годин тижневого навантаження в сумі 11069,21 грн.

Рішенням Свалявського районного суду від 09.06.2016 у позові відмовлено.

Позивач рішення суду оскаржив, вважає його незаконним та необґрунтованим. На його думку, суд дійшов невірного висновку про необхідність відмови в позові через те, що рішення Свалявського районного суду від 05.11.2015 набрало законної сили 28.01.2016, виконавчий лист за ним був виданий 19.02.2016, а з 18-годинним педагогічним навантаженням позивач почав працювати лише з березня 2016 року. Так, зазначеним рішенням суду педагогічне навантаження було встановлено позивачу саме на 2015-2016 навчальний рік. За правилами ст.ст. 235, 238 КЗпП України, при поновленні на роботі працівника, незаконно переведеного на нижчеоплачувану роботу, різниця в заробітку оплачується працівнику за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Просить рішення суду скасувати, уточнений позов - задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_3, які апеляцію підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи № 306/1442/15-ц, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд приходить до такого.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову по суті внаслідок його необґрунтованості та недоведеності. Втім, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 33 ЦПК України). Правомірній вимозі відповідає обов'язок належного відповідача усунути порушення права.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст. 303 ч. 3 ЦПК України). Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи позивач у справі за позовом, що виник із трудових правовідносин (зокрема, про оплату праці) не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не вправі змінювати склад відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках (ст.ст. 27, 31-34, ст. 37 ч. 1, ст. 45 ч.ч. 2, 3, ст.ст. 107, ст.ст. 291, 292, ст. 304 ч. 1 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 поставив питання про стягнення з Відділу освіти Свалявської райдержадміністрації різниці в оплаті його праці на посаді вчителя математики ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (з розрахунку педагогічного навантаження 18 годин на місяць) з 01.09.2015 по день встановлення 18 годин тижневого навантаження в сумі 11069,21 грн (а.с. 1-2).

На підтвердження доводів позову посилався, зокрема, на те, що рішенням Свалявського районного суду від 05.11.2015 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів було зобов'язано розподілити йому педагогічне навантаження на 2015-2016 навчальний рік не менше 18 навчальних годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку, водночас цим рішенням суду було відмовлено в позові у частині проведення оплати коштів, оскільки це не належить до повноважень школи, а Відділ освіти Свалявської РДА в якості відповідача не залучався. З урахуванням листів Відділу освіти Свалявської РДА від 12.05.2016 № 400/01-18, від 12.05.2016 № 397/09-12 (а.с. 30, 51), інших матеріалів справи, недоплачена йому різниця у разі встановлення 18-годинного педагогічного навантаження у період з 01.09.2015 по 30.04.2016 складає 11069,21 грн.

Рішенням від 05.11.2015 Свалявський районний суд відмовив ОСОБА_2 у задоволенні вимоги, пред'явленої до ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів в особі директора ОСОБА_6, про стягнення різниці в оплаті праці, позаяк «вимоги, які пов'язані з проведенням оплати не підлягають до задоволення до відповідача ОСОБА_4 ЗОШ в особі директора, поскільки не відносяться до його повноважень» (а.с. 3-4, а.с. 61-64 справи № 306/1442/15-ц). Це рішення суду ОСОБА_2 не оскаржував, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28.01.2016 рішення Свалявського районного суду від 05.11.2016 залишено без змін (а.с. 90-96 справи № 306/1442/15-ц). По виконавчий лист ОСОБА_2 звернувся 09.02.2016, цей лист був виданий судом 17.02.2016, постановою держвиконавця Відділу ДВС Свалявського райуправління юстиції від 21.03.2016 закінчено виконавче провадження на підставі ст. 49 ч. 1 п. 8, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду), у постанові зафіксовано, що наказом по школі від 14.03.2016 № 9 ОСОБА_2 проведено перетарифікацію годин і встановлено педнавантаження на 2015-2016 рік не менше 18 навчальних годин протягом навчального тижня (а.с. 100, 104, 105 справи № 306/1442/15-ц).

Обґрунтовуючи свою позицію, Відділ освіти Свалявської РДА посилався, зокрема на час набрання чинності вищевказаним рішення суду та на час його фактичного виконання, у зв'язку з чим ОСОБА_2 з 01.09.2015 по 13.03.2016 відпрацьовував лише по 12 годин педнавантаження, а інші години були відпрацьовані іншими працівниками із відповідною оплатою, подвійної ж оплати годин у бюджеті не передбачено, крім того, позивач отримував і додаткову оплату із відповідних підстав. На підтвердження цього відповідач подав документи і матеріали щодо навчального навантаження вчителів ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів та інші (а.с. 21, 31-46). Виходячи з наведеного, відповідач заперечував проти задоволення позову.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом…, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган… зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю… і угодою сторін (ст. 21 ч. 1). Відповідно до указаних положень закону, норм передбачених ст.ст. 2, 4, 5-1, ст. 23 ч. 1 п. 1, ст. 24 ч. 1 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, що ґрунтується на добровільному, вільному волевиявленні сторін, на підставі якого між сторонами виникають та реалізуються взаємні права та обов'язки у сфері трудових відносин.

Трудові відносини педагогічних працівників у системі загальної середньої освіти регулюються КЗпП України, Законами України «Про освіту» (Закон № 1060-XII), «Про загальну середню освіту» (Закон № 651-XIV), іншими нормами трудового законодавства (ст. 54 Закону № 1060-XII, ст. 26 Закону № 651-XIV). Орган управління освітою (Відділ освіти Свалявської РДА (код ЄДРПОУ 39787830)) і комунальний загальноосвітній навчальний заклад (ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів (код ЄДРПОУ 26395912)) є відповідно до ст.ст. 10, 11, 15, 18 Закону № 1060-XII, ст.ст. 8, 10, 35-37 Закону № 651-XIV юридичними особами.

Призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу (ст. 26 ч. 2 Закону № 651-XIV).

Відділ освіти Свалявської РДА як орган управління освітою наділено повноваженнями щодо фінансування витрат на утримання закладів освіти, що є комунальною власністю, за рахунок бюджетних коштів та інших джерел (ст.ст. 14, 61 Закону № 1060-XII, ст.ст. 36, 37 Закону № 651-XIV). Поряд із цим, Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом Міносвіти України від 15.04.1993 № 102 (реєстрація в Мінюсті України від 27.05.1993 за № 56), передбачено, що школі як закладу освіти належать повноваження в галузі організації та оплати праці із затвердження структури, штату, встановлення посадових окладів і ставок заробітної плати, надбавок, доплат, премій, тобто, повноваження зі встановлення та регулювання умов оплати педагогічних працівників (п.п. 1, 3, 4, 5, 52, 53, 64), оплата праці провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з врахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок (п. 63), а пунктом 6 Інструкції прямо визначено, що відповідальність за своєчасне і правильне встановлення працівникам ставок заробітної плати, посадових окладів, обчислення заробітної плати покладається на керівників та головних бухгалтерів (бухгалтерів) установ і закладів освіти, керівників вищестоящих органів управління.

Отже, з урахуванням наведеного та приписів, зокрема, ст. 80, ст. 81 ч. 2 абз. 3, ст. 96 ч.ч. 1, 3 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про оплату праці», ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності», ст.ст. 26, 28-30 ЦПК України, у ОСОБА_2 виникли трудові відносини з ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів, роботодавцем є юридична особа, яка в межах трудових відносин використовує та оплачує працю фізичної особи, є стороною в цивільній справі і за загальним правилом, оскільки іншого не передбачено, повинна самостійно відповідати за позовом у трудовому спорі. Особливості (порядок) призначення та звільнення позивача як педагогічного працівника (вчителя) зазначеної школи відповідним органом управління освітою на реалізацію повноважень такого державного органу наведеного не спростовують.

За обставинами справи, саме школа у випадку задоволення позову матиме обов'язок оплатити позивачу недоплачену зарплату, саме для школи можуть настати відповідні матеріально-правові наслідки та обов'язки сторони у трудових відносинах у зв'язку з вирішенням спору. Роботодавець управі при розгляді трудового спору судом (ст.ст. 232, 235 КЗпП України) захищати свою правову позицію в справі, заперечувати доводи позову, наводити доводи щодо законності своїх дій тощо.

Таким чином, за вимогами позову, що розглядається, належним відповідачем є ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів. Водночас із урахуванням специфіки порядку призначення позивача на посаду та його звільнення, способу фінансування школи та фактичної спільної відповідальності школи і органу управління освітою за дотримання порядку оплати праці педагогічних працівників, залежно від підстав і предмету конкретного позову, формулювання вимог Відділ освіти Свалявської РДА теж може бути належним відповідачем у справі, оскільки саме цьому державному органу у разі задоволення позову слід буде профінансувати додаткові витрати роботодавця, що, однак, не виключає необхідності участі в трудовому спорі передусім відповідача-роботодавця, який, власне, і несе відповідальність перед працівником за порушення його прав.

Попри вищенаведене, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і пред'явив позов лише до Відділу освіти Свалявської РДА, тоді як роботодавець, про права та обов'язки якого власне йдеться, не брав участі в справі. Міркування про те, що таке пред'явлення позову обумовлене змістом рішення Свалявського районного суду від 05.11.2015 не заслуговують на увагу. Так, цим судовим рішенням було констатовано неможливість задоволення майнової вимоги позову через відсутність у директора школи відповідних повноважень, проте, з рішення не випливає висновок про необхідність вирішення відповідної вимоги за участі в справі лише одного з відповідачів, зокрема, школи. Навпаки, суд зауважив, що саме позивач не заявляв клопотання відповідно до ст. 33 ч. 1 ЦПК України про залучення Відділу освіти Свалявської РДА до участі в справі в якості відповідача або співвідповідача.

Тож позов не був пред'явлений, а справу не було вирішено щодо всіх належних відповідачів. Саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, пред'явити зустрічний позов (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 123, 128, 174 ЦПК України). Докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються, за сукупністю яких вирішується питання про права і обов'язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти щодо прав і обов'язків сторін у трудових відносинах мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний відповідач, а саме - роботодавець.

Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст. 33, ст. 130 ч. 1, ч. 6 п.п. 1, 2, 8, ст. 160 ч. 2 ЦПК України, питання про участь ОСОБА_4 ОСОБА_5 ступенів в якості відповідача (співвідповідача) в справі не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору, як щодо його прав, так і щодо прав позивача по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 292 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість задоволення позову, проте, не внаслідок його необґрунтованості та недоведеності, як це випливає з рішення місцевого суду, а через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв'язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, інші обставини наразі значення не мають.

Відтак, з урахуванням положень ст. 303 ч. 3 ЦПК України вирішення справи без участі в ній усіх належних та необхідних для вирішення спору відповідачів є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, тому на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, у позові відмовити з наведених вище процесуальних підстав - внаслідок пред'явлення його не до всіх належних відповідачів.

Керуючись ст. 303 ч. 3, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Свалявського районного суду від 9 червня 2016 року скасувати, у позові ОСОБА_2 до Відділу освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області про стягнення різниці в оплаті праці відмовити внаслідок пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді