Рішення
від 12.09.2016 по справі 314/4753/16-ц
ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4753/16-ц Провадження № 2/314/1098/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого: судді Беспалько Т.Д., при секретарі Печонкіної В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокуратури Запорізької області у в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації, визнання права власності на земельну ділянку та її витребування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - Відповідач 1) 09.12.2013 видано розпорядження № 523 «Про віднесення земель державної власності, за межами населених пунктів Вільнянського району Запорізької області до категорії земель іншого призначення».

Пунктом 1 вказаного розпорядження землі державної власності, розташовані на території Вільнянського району Запорізької області, які знаходяться за межами населених пунктів не передані у власність або користування (не перебували раніше у власності та користуванні) та не перебувають у колективній власності, віднесено до земель іншого призначення.

На підставі вказаного розпорядження усі без виключення категорії земель, розташовані за межами населених пунктів Вільнянського району Запорізької області, в тому числі землі сільськогосподарського призначення державної власності, переведені до земель іншого призначення.

У подальшому ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Запорізької області на підставі розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 09.12.2013 № 523 , видано розпорядження від 16.05.2014 № 198 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради».

Пунктом 1 вказаного розпорядження ОСОБА_2 (далі - Відповідач 2) та ще 37 громадянам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 3,8 га (по 0,1 га кожному), які розташовані на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району за межами населених пунктів зі зміною цільового призначення, із земель державної власності іншого призначення в землі рекреаційного призначення для ведення індивідуального дачного будівництва для подальшої передачі у власність.

У подальшому ОСОБА_1 районною державною адміністрацією видано розпорядження від 17.07.2014 № 286 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради».

Пунктом 1 вказаного розпорядження затверджено ОСОБА_2 та ще 37 громадянам проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (зі зміною цільового призначення) загальною площею 3,8 га (по 0,1 га кожному), розташованих на території Михайлівської сільської ради, для ведення індивідуального дачного будівництва.

Пунктом 3 вказаного розпорядження передано у власність ОСОБА_2 та ще 37 громадян земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва загальною площею 3,8 га (по 0,1 га кожному). Безпосередньо ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 232158400:07:002:0131.

Розпорядження Відповідача 1 від 16.05.2014 № 198, від 17.07.2014 № 286 видані з порушенням вимог земельного законодавства та підлягають скасуванню судом з наступних підстав.

По-перше, вказані розпорядження Відповідача 1 видані на підставі незаконного розпорядження, яке скасовано в судовому порядку.

Розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 09.12.2013 № 523 «Про віднесення земель державної власності, за межами населених пунктів Вільнянського району Запорізької області до категорії земель іншого призначення», яким керувалась ОСОБА_1 районна державна адміністрація під час видання оскаржуваних розпоряджень, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2015, справа № 808/889/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016, визнано протиправним та скасовано.

По-друге, Відповідачем 1 під час видання розпоряджень від 16.05.2014 № 198, від 17.07.2014 № 286 перевищено надані законом повноваження з урахуванням наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. 4 , 8 ст. 122 Кодексу, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району; індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності , крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Таким чином, ОСОБА_1 районна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів Вільнянського району Запорізької області.

На момент видання оскаржуваних розпоряджень розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було Головне управління Держземагентства у Запорізькій області (на теперішній час - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».).

Разом з тим встановлено, що передані на підставі оскаржуваних розпоряджень Відповідача 1 земельні ділянки загальною площею 3,8 га фактично належать до земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, пасовища звичайні та пасовища поліпшені).

Вказане підтверджується технічним звітом з корегування планового матеріалу зйомок колишніх років підсобного сільського господарства «Андріївка» акціонерного товариства «Мотор-Січ» Михайлівської сільської ради народних депутатів Вільнянського району Запорізької області, який виконаний Запорізьким філіалом інституту землеустрою у 1997 році.

Відповідно до контурної експлікації вказаного технічного звіту земельні ділянки, які передані у власність громадян із посиланням на розпорядження від 09.12.2013 № 523 загальною площею 3,8 га розташовані в контурах 203 - пасовища, 206 - пасовища поліпшені, 209 - пасовища, 210 - пасовища поліпшені, 215 - пасовища.

Згідно ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Таким чином, Відповідач 1 під час видання розпоряджень від 16.05.2014 № 198, від 17.07.2014 № 286 порушив ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України та перевищив надані Законом повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказані обставини встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2015, справа № 808/889/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016, та не підлягають доказуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Враховуючи викладене, розпорядження Відповідача 1 від 16.05.2014 № 198 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради», від 17.07.2014 № 286 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради» суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають визнанню судом незаконними та скасуванню.

В подальшому Відповідач 2 на підставі розпорядження Відповідача 1 від 17.07.2014 № 286 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради» отримав свідоцтво про право власності від 19.08.2014 серії САК № 607344 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 2321584000:07:002:0131, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі свідоцтва про право власності від 19.08.2014 серії САК№ 607344, державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_1 районного управління юстиції Запорізької області за Відповідачем 2 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності № 6720336.

Таким чином, Відповідачем 2 незаконно набуто земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 2321584000:07:002:0131, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Із положеннями вказаної норми кореспондуються вимоги ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 56/68).

Спірна земельна ділянка на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є державною власністю, належить до земель сільськогосподарського призначення та в силу Закону не вибула та перебуває у володінні держави в особі Позивача. Таким чином, всі повноваження власника від імені держави стосовно спірної земельної ділянки повинно здійснювати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України.

Однак, відповідачами це право не визнається та оспорюється, про що свідчать факти розпорядження цією земельною ділянкою Відповідачем 1 на користь Відповідача 2 та державна реєстрація цього права Відповідачем 2.

Наведене свідчить про наявність підстав для визнання за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області права державної власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер - 2321584000:07:002:0131, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-67цс14 (постанова від 25.06.2014).

Крім того, за приписами п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області має право вимагати відновлення становища, яке існувало до видання ОСОБА_1 районною державною адміністрацією розпоряджень від 16.05.2014 № 198 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради», від 17.07.2014 № 286 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради», та відповідно визнання права державної власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:07:002:0131 була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 02.04.2015 № 448, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_4 та перейшла у власність ОСОБА_3 (далі - Відповідач 3).

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_2 отримала вказану земельну ділянки у приватну власність незаконно, а тому право власності на неї у встановленому порядку не набула, відповідно, розпоряджатися нею не могла.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладаючи спірний договір купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку без врахування волі власника - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та на підставі права власності, яке набуто ОСОБА_2 незаконно з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати , то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 2321584000:07:002:0131 підлягає витребуванню у Відповідача 3 на користь власника - Позивача, на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, з дня набрання останнім чинності землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

У лютому 2015 року заступник прокурора Запорізької області звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (пізніше - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області) до ОСОБА_1 районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 09.12.2013 № 523 «Про віднесення земель державної власності за межами населених пунктів Вільнянського району Запорізької області до категорії земель іншого призначення».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2015, справа № 808/889/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016, позов заступника прокурора Запорізької області задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Відповідача 1 від 09.12.2013 № 523.

Разом з тим, Запорізьким окружним адміністративним судом під час розгляду вказаного позову встановлено, що Відповідачем 1 також здійснено розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення площею 3,8 га з перевищенням наданих повноважень.

Однак, з моменту видання оскаржуваних розпоряджень та вибуття із власності держави спірної земельної ділянки по теперішній час Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою повернення у власність держави спірної земельної ділянки не вжито.

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не здійснюється захист порушених інтересів держави.

З урахуванням викладеного, прокурор звертається з цим позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Обґрунтуванням порушення «інтересів держави» є наступне.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень «інтересів держави» необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб'єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю або частково.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Таким чином, Український народ є власником земель державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно здійснює права власника - володіє, користується та розпоряджається землею на території Запорізької області через уповноваженого представника - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Права та законні інтереси Українського народу - вони ж і є «інтереси держави» в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», полягають у можливості безперешкодно володіти, користуватися, та розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Запорізького району та в силу Закону є державною власністю.

Інтереси держави в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у сфері земельних відносин також полягають у забезпеченні потреби суспільства у володінні, користуванні та розпорядженні землями державної та комунальної власності, які є об'єктами права власності Українського народу, виключно на підставі Закону.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду «інтересам держави» і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

В результаті порушень законодавства та перевищення Відповідачем 1 повноважень при виданні розпоряджень від 16.05.2014 № 198 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради», від 17.07.2014 № 286 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального дачного будівництва на території Михайлівської сільської ради» із власності держави незаконно, поза волею законного власника - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 0,1 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Разом з тим, Відповідачем 1 спірна земельна ділянка, яка належить до земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, пасовища), передана у приватну власність Відповідача 2 для індивідуального дачного будівництва , чим порушено принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, земельна ділянка площею 0,1 га є частиною єдиного пасовища, яке використовується членами територіальної громади Михайлівської сільської ради Вільнянського району для випасання худоби. Незаконне вибуття із власності держави спірної земельної ділянки призвело до зменшення площі пасовищ, чим порушено інтереси мешканців територіальної громади Михайлівської сільської ради Вільнянського району.

Зазначені дії ОСОБА_1 районної державної адміністрації призвели до одночасного порушення інтересів держави та інтересів територіальної громади Михайлівської сільської ради Вільнянського району, оскільки порушено: встановлений суспільством порядок володіння, користування та розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, які є об'єктами права власності Українського народу, виключно на підставі Закону; земельна ділянка площею 0,1 га вибула із власності держави поза волею її законного власника; незаконно зменшено площу єдиного пасовища, яке використовується територіальною громадою Михайлівської сільської ради для випасання худоби.

Вказані вище порушення інтересів територіальної громади Михайлівської сільської ради Вільнянського району та порушення інтересів держави України свідчать про порушення «інтересів держави» в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність підстав для органів прокуратури представляти інтереси держави в суді.

В судовому засіданні представник прокуратури Запорізької області наполягає на позові, відповідачі в судове засідання не з»явилися, про час та місце слухання справи попереджені належними чином.

Суд розглядає справу за наявністю в матеріалах справи доказів, які надані представником прокуратури області - позивачем по справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалі справи