Постанова

від 15.09.2016 по справі 810/1965/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року                               №810/1965/16

Київський окружний адміністративний колегією суддів у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., суддів Василенко Г.Ю., Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омела» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омела» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000536 від 12.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав правових підстав для застосування до ТОВ «Омела» штрафних санкцій за неподання звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, оскільки вказаний звіт зобов'язані подавати лише виробники алкогольних напоїв. У свою чергу ТОВ «Омела» здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та не здійснює їх виробництво.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ТОВ «Омела» 26.06.2015 отримало ліцензію серії АЕ №297119 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, а тому, зважаючи на приписи статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР зобов'язане щомісяця подавати до контролюючого органу, що видав ліцензію звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за формою №1-ОА.

Проте вказаний звіт до Головного управління ДФС у Київській області не надходило, що і стало причиною виявлення порушень та застосування штрафних санкцій.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 15.09.2015, не з'явились. Від представника позивача 06.09.2016 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омела» зареєстроване 12.03.1993 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 22-27).

Позивач узятий на податковий облік 12.06.1993 за №514, станом на час прийняття оспорюваного рішення перебував на обліку в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом діяльності ТОВ «Омела» є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

26 червня 2015 року Державною фіскальною службою України Товариству з обмеженою відповідальністю «Омела» видано ліцензію серії АЕ №297119 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) (дійсна з 25.06.2015 по 25.06.2020 (а.с. 70-71).

У вересні 2015 року Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено перевірку суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану з виробництвом та/або обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за наслідками якої був складений висновок, в якому зафіксований факт порушення ТОВ «Омела» вимог частини 3 статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суть якого полягає у неподанні до органу, уповноваженого видавати ліцензії, звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за серпень 2015 року.

Розглянувши вказаний висновок Державною фіскальною службою України на підставі абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» було прийняте рішення від 12.04.2016 №000536, яким до ТОВ «Омела» застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись з вказаним рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР) передбачено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

У розумінні статті 1 вказаного закону алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

У свою чергу під ліцензією (спеціальним дозволом) вказаний закон розуміє документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (стаття 1 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

На виконання вказаної статті наказом Державної податкової адміністрації України від 27.04.2006 №228, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2006 за №713/12587, були затверджені форми звітів щодо обсягів придбання та реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів (Форми №1-ОА, №1-ОТ) та інструкції щодо їх заповнення (чинні до 21.04.2016).

Пунктом 1.1 Інструкції щодо заповнення Форми № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» передбачено, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв подають суб'єкти господарювання, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форм власності.

Згідно з пунктом 1.4 цієї ж інструкції звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, надається до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Таким чином суб'єкти господарювання, які у встановленому Законом №481/95-ВР порядку отримали ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями зобов'язані кожного місяця подавати до контролюючого органу, який видав таку ліцензію, звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, форму якого затверджено наказом ДПА України від 27.04.2006 №228, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2006 за №713/12587.

Як вбачається з інформації, що міститься в Автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» у розділі «Податкова звітність», звіт за формою №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» до податкового органу від ТОВ «Омела» не надходив.

Матеріали справи також не містять будь-яких доказів направлення позивачем до контролюючого органу звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв за формою №1-ОА за серпень 2015 року.

З урахуванням викладеного суд погоджується з висновками відповідача про порушення ТОВ «Омела» вимог частини 3 статті 16 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що у разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Беручи до уваги, що позивачем не спростовані встановлені у ході перевірки обставини неподання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рішення Державної фіскальної служби України від 12.04.2016 №000536 про застосування фінансових санкцій є правомірним.

Що ж до посилань позивача на той факт, що ТОВ «Омела» здійснює торгівлю виключно пивом, код якого не затверджений наказом ДПА України від 27.04.2006 №228, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.06.2006 за №713/12587 та від 13.10.2005 №449, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.11.2005 за №1311/11591, суд зауважує наступне.

За змістом пункту 1.3 Інструкції щодо заповнення Форми №1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв» при заповненні звіту інформація подається за кодами та видами алкогольних напоїв.

Коди продукції, необхідні для заповнення звітів про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у тому числі звіту за формою №1-ОА, наведені у додатку до наказу ДПА України 13.10.2005 № 449.

Разом з цим, вказаний додаток не містить коду, що відповідає пиву для цілей заповнення відповідної звітності.

Наведене пояснюється тим, що пиво до категорії алкогольних напоїв віднесено з набранням чинності змін, внесених до Закону №481/95-ВР Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а саме з 01.07.2015.

Водночас, відповідні накази ДПА України від 27.04.2006 №228 та від 13.10.2005 №449, якими затверджено форми звітності та коди продукції у відповідність до Закону №481/95-ВР у редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VІІІ, приведені не були.

Однак суд вважає, що такі обставини не звільняють суб'єктів господарювання від обов'язку подавати відповідний звіт, оскільки умовою виникнення такого обов'язку є отримання суб'єктом господарювання однієї з ліцензій, передбачених Законом №481/95-ВР, а не здійснення виробництва/реалізації алкогольних напоїв, коди яких містяться у відповідному додатку до наказу ДПА України 13.10.2005 № 449.

Крім того суд враховує, що до приведення вказаних наказів у відповідність з вимогами Закону №481/95-ВР Головним управлінням ДФС у Київській області до суб'єктів господарювання було доведено інформацію, що у звітах за формою №1-ОА пиво необхідно позначати кодом « 9» «інша продукція, яка не ввійшла до кодів 1-8» з приміткою «пиво».

Таким чином відсутність коду пива не є перешкодою для формування звіту за формою №1-ОА.

З приводу тверджень позивача, що диспозиція абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлює відповідальність лише за неподання звіту виробниками алкогольних напоїв, суд зазначає, що вказаним абзацом прямо передбачено, що неподання звіту про обіг алкогольних напоїв є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до юридичної відповідальності.

При цьому під поняттям обіг алкогольних напоїв, у даному випадку, слід розуміти їх імпорт, експорт, транспортування, зберігання, а також оптову чи роздрібну реалізацію.

Отже, об'єктивну сторону складу правопорушення, відповідальність за яке передбачено абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, становлять дії, що полягають у неподанні чи несвоєчасному поданні суб'єктом господарювання, який отримав одну з передбачених Законом №481/95-ВР ліцензій звіту або подання такого звіту недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту), алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Оскільки ТОВ «Омела» отримало ліцензію серії АЕ №297119 від 26.06.2015 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), здійснює оптову та роздрібну торгівлю пивом та не подало в порядку та строки звіту за формою №1-ОА про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв, суд вважає, що відповідач правомірно притягнув ТОВ «Омела» до відповідальності на підставі положень абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Окремо суд вважає за необхідне зауважити про недоліки форми рішення, яким до позивача застосовані фінансові санкції.

Так, рішення про застосування фінансових санкцій від 12.04.2016 №000536 відповідачем прийнято за формою, наведеною у додатку до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою КМУ від 02.06.2003 №790.

Разом із цим, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податкового кодексу України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган, а такий обов'язок контролюючого органу є безумовним і виникає в тому разі, коли контролюючим органом виявлено відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування до платника податків штрафних санкцій.

Водночас статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Зазначена норма чітко встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

Тобто у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, контролюючий орган зобов'язаний прийняти саме податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, за формою, затвердженою постановою КМУ від 02.06.2003 №790.

Поряд з цим, надаючи правову оцінку оспорюваному рішенню про застосування фінансових санкцій суд виходить з принципу превалювання змісту документа порівняно з його зовнішньою формою, з якого випливає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, суть порушення, підставу притягнення до відповідальності, розмір штрафних санкцій тощо), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Тому у випадку коли контролюючий орган приймаючи правильне по суті рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства з регулювання обігу алкогольних напоїв використав форму, яка з прийняттям Податкового кодексу України не застосовується, таке рішення варто прирівнювати до податкового повідомлення-рішення, у тому числі й у питанні щодо правових наслідків, пов'язаних з його прийняттям.

На можливості застосування такого підходу при оцінці рішень контролюючого органу про застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів вказував Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 28.03.2014 № 375/11/14-14.

Отже, враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено, що спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, зокрема, порушення законодавства за які застосовуються відповідні санкції та розмір останніх, суд розцінює таке рішення як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач у ході розгляду справи не надав.

Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Доказів понесення відповідачем вказаних витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя                                                                       Панченко Н.Д.

Суддя                                                                                          Василенко Г.Ю.

Суддя                                                                                          Панова Г.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту - 15.09.2016.