Постанова

від 15.09.2016 по справі 813/123/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року Справа № 813/123/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства В«ПрінтфоілВ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство В«ПрінтфоілВ» (далі - ПП В«ПрінтфоілВ» ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року №0001562201 на суму 1598021,00 грн. (в т. ч. за основним платежем - 1278416,80 грн. та 319604,20 грн. за штрафними санкціями) по податку на додану вартість винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 09.09.2015 р № 342/120/13-07-220110/39424885, про заниження податку на додану вартість за рахунок проведення операцій з оформлення документів без реального факту вчинення господарських операцій з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3». Господарські операції між позивачем та контрагентом фактично відбулись, у позивача наявні всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Стверджує, що під час перевірки ревізору були надані усі документи, які засвідчують реальність вчинення вказаних господарських операцій. Придбані ТМЦ були використані підприємством у своїй господарській діяльності, підтвердженням чого є усі належним чином оформленні первинні документи. Зазначає, що суми з податку на додану вартість, підтверджені належними первинними документами, які відповідають вимогам до таких документів, встановленим Законом України В«Про бухгалтерський облікВ» , відтак формування підприємством податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3» є правомірним. Вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та таким, що суперечить Конституції України та законодавству з питань оподаткування, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав аналогічних, викладеним у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Прінтфоіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3». Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6. ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, яке полягає у проведенні операцій з оформлення документів без реального факту вчинення господарських операцій з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3». В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення ПП В«ПрінтфоілВ» у податковому обліку господарських операції з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3», оскільки такі фактично не відбувались. Вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення законними, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ПП «Прінтфоіл», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 39424885 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Прінтфоіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма центр ОСОБА_3» за весь період взаємовідносин (період з 06.10.2014 по 31.07.2015).

Результати перевірки оформлені актом від 09.09.2015 року № 342/120/13-07-22-0110/39424885, в якому встановлено порушення :.

- п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1278416,80 грн. а саме:за квітень 2015 року на суму 69884,00 грн., за травень 2015 року на суму 579576,80 грн.

На підставі акту перевірки від 09.09.2015 року № 342/120/13-07-22-0110/39424885ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1598021,00 грн., у тому числі 1278416,80 грн. за основним платежем та 319604,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ГУ ДФС у Львівській області від 05.11.2015 року №5140/10/13-01-10-07-05 скаргу ПП «Прінтфоіл» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач повторно звернувся зі скаргою до ДФС України з метою перегляду результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України від 28.12.2015 року №2781516/99-99-10-01-0425 скаргу ПП «Прінтфоіл» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про порушення ведення податкового обліку, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка містить відомості про те, що допитаний в рамках кримінального провадження директор та головний бухгалтер ТОВВ «Біттер Плюс» повідомив про непричетність до ведення фінансово господарської діяльності підприємства. Крім того, ТТН до перевірки не надано, документів, що підтверджують якість товару та санітаарнно-гігієнічних висновків до перевірки не надано. Також встановлено розбіжність в найменуванні придбаного товару та оприбуткованого на склад.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

У відповідності до підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ В«КиївхімволокноВ» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Даючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 22.09.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1598021,00 грн., суд зазначає таке.

Як встановлено судом та зазначено по тексту постанови вище, підставою для його прийняття стали висновки податкового органу про заниження ПП «Прінтфоіл» податку на додану вартість по операціях із ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3».

Судом встановлено, що 06.05.2015 року ПП «Прінтфоіл» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3 укладено договір поставки №18 /т. 1 а.с. на постачання позивачеві поліграфічних матеріалів. Поставки товару здійснюються на умовах DDP згідно термінів «Інкотермс-2010». Розрахунок між постачальником і покупцем провадиться в строк 245 днів з моменту передачі Покупцю кожної окремої партії товару.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткових накладних №1-00000010 від 28.05.2015 року, №і-00000011 від 28.05.2015 року, №І-00000012 від 29.05.2015 року (т.1 а.с.96-98) пакувальних листів до видаткових накладних /т.1 а.с.136141/ та отримано належним чином оформлені податкові накладні (т.4 а.с.118-127).

ПП «Прінтфоіл» та ТОВ «Біттер Плюс» укладено договір поставки №17 /т. 1 а.с.104/ на постачання позивачеві поліграфічних матеріалів. Поставка товару здійснюється на умовах згідно термінів «Інкотермс-2010». Розрахунок між постачальником і покупцем провадиться в строк 245 днів з моменту передачі Покупцю кожної окремої партії товару.

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткових накладних №БІТ-000001 від 30.04.2015 року № БІТ-000002 від 30.04.2015 року, рахунку фактури№000001 від 30.04.2015 року (т.1 а.с.101-103) пакувальних листів до видаткових накладних /т.1 а.с.128-135/ та отримано належним чином оформлені податкові накладні (т.4 а.с.113-117) та товаро-транспортна накладна від 30.04.15р./т.4 а.с.133/.

Оплата за договором поставки №17 на користь ТОВ «Біттер Плюс» підтверджується платіжними дорученнями / т. 1 а.с. 117-127/.

Подальша реалізація вказаного товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання тмц /т. 1 а. с. 142-249, т.2 а.с. 1-238, т.3 а.с.2-251, т. 4 а.с.1-78/ зведеною відомістю подальшої реалізації товару придбаного у ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3» /т. 4 а.с.83-109/.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ В«Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиВ» (далі - Закон № 71), у відповідності до норм якого обов'язковій реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні, сформовані за операціями, датованими починаючи з 1 лютого 2015 року, в тому числі податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, а також податкові накладні, що не надаються покупцю, а також незалежно від суми ПДВ, вказаній в такій податковій накладній. Розрахунок коригування до таких податкових накладних також обов'язково реєструється в ЄРПН.

У відповідності до норм Закону № 71 ТОВ «Біттер-Плюс» зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 4 №5 від 30.04.2015 року (т.4 а.с. 113-117) ТОВ «Сігма ОСОБА_3» зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №2 №3 від 28.05.2015р. №3 від 29.05.2015р./т4 а.с.118-129/

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру підприємств юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії видами діяльності ПП «Прінтфоіл» є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

Аналіз ТМЦ, які буди предметом поставки свідчить, що всі вони відносяться до тих груп товарів, використання яких у своїй господарській діяльності здійснює ПП «Прінтфоіл». Вказане свідчить про те, що їх придбання зумовлене використанням у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ПП «Прінтфоіл» з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3» по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Прінтфоіл» та його контрагент ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ТОВ «БіттерПлюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3», в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб ТОВ «БіттерПлюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3» за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності. Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація).

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Беручи до уваги викладене, ПП «Прінтфоіл» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма ОСОБА_3», коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Деякі дефекти в оформленні документів при фактичному придбанні платником податку (покупцем) товару, його оприбуткуванні, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Відсутність у підприємств-контрагентів адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Крім того суд звертає увагу відповідача, що згідно долученої до матеріалів справи постанови про закриття кримінального провадження від 08.08.2016 року, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2015 року №32015140000000195 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення /т.4 а.с.157-161/.

Крім того, слід звернути увагу, що Наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» на які покликається контролюючий орган в обґрунтування висновку про обов'язковість застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язком для всіх суб'єктів господарської діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому він не є нормативним документом, а його норми не можуть вважатися обов'язковими до застосування.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого податкового законодавства вказують на обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню ДПІ у Шевченківському районі м. Львова понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області №0001562201 від 22.09.2015 року.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства В«ПрінтфоілВ» ( м. Київ, вул. Кирилівська буд. 82, оф 256; ЄДРПОУ 39424885) з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39507898), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 23 970 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 31 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 19.09.2016 року.