Постанова

від 05.02.2019 по справі 813/123/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №813/123/16

адміністративне провадження №К/9901/24916/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 (суддя - Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді: Макарик В.Я., Шинкар Т.І.) у справі № 813/123/16 за позовом Приватного підприємства Прінтфоіл до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Приватне підприємство Прінтфоіл (далі - ПП Прінтфоіл ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) від 22.09.2015 №0001562201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірних постачальників та його подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПП Прінтфоіл зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Прінтфоіл з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ Біттер Плюс та ТОВ Сігма центр Груп за весь період взаємовідносин (період з 06.10.2014 по 31.07.2015), про що складено акт від 09.09.2015 № 342/120/13-07-22-0110/39424885.

За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (поліграфічних матеріалів) у ТОВ Сігма Центр Груп за договором поставки від 06.05.2015 №18 та у ТОВ Біттер Плюс за договором поставки від 24.04.2015 №17, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними та сертифікатами якості.

Крім того, в обґрунтування своєї позиці контролюючий орган послався на постанову слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка містить відомості про те, що допитаний в рамках кримінального провадження директор та головний бухгалтер ТОВ Біттер Плюс повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 № 0001562201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1598021,00 грн., у тому числі 1278416,80 грн. за основним платежем та 319604,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних; видаткових накладних; рахунків-фактур; платіжних доручень; актів прийому-передачі товарів на склад; товарно-транспортну накладну.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо ПП Прінтфоіл розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Подальша реалізація товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, зведеною відомістю подальшої реалізації товару придбаного у ТОВ Біттер Плюс та ТОВ Сігма Центр Груп .

Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), слід зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також судами встановлено, що згідно долученої до матеріалів справи постанови про закриття кримінального провадження від 08.08.2016, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2015 №32015140000000195 стосовно ПП Прінтфоіл закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що аналізом даних, які містяться, в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що вироки суду, якими засновників, службових осіб та осіб, які діяли від імені ТОВ Біттер Плюс та ТОВ Сігма Центр Груп визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, відсутні.

Відповідачем, в свою чергу, під час судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ Біттер Плюс та ТОВ Сігма Центр Груп у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду подано не було.

Крім того, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 08.08.2015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2015 №32015100010000128 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, зокрема щодо ТОВ Біттер Плюс та ТОВ Сігма Центр Груп закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснено відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду