Рішення

від 15.09.2016 по справі 924/666/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2016 р.Справа № 924/666/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхт", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інноваційно - будівельних технлогій", м. Дунаївці, Дунаєвецький р-н., Хмельницька обл.

про стягнення 58 174, 48 грн.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інноваційно - будівельних технлогій" м. Дунаївці, Дунаєвецький р-н., Хмельницька обл. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхт", м. Львів суму грошових коштів у розмірі 58 174, 48 грн., з яких 5 591, 70 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу та 52582,78 грн. - інфляційні нарахування.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що рішенням господарського суду Волинської області від 14 квітня 2015 року у справі № 903/141/15 задоволено позов ТОВ „ЛіхтВ» до ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» та ТОВ „АгроенерготорфВ» та стягнуто солідарно на користь позивача 196 117, 94 грн. (основний борг, річні, інфляційні та судовий збір).

Дане рішення суду перебуває на примусовому виконанні у ДВС. Однак, станом на час подання позову у даній справі рішення не виконане. Наявність же судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних відносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Така ж позиція висловлена ВГС України в постанові Пленуму „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» .

За таких обставин, позивач нарахував відповідачу заявлені до стягнення суми, починаючи з періоду, що є наступним за тим, стягнення за який здійснено господарським судом Волинської обл.

У поясненнях від 7 вересня 2016 року позивач наводить, що доводи відповідача про відсутність вини останнього (що виключає можливість стягнення наведених в позові сум) є безпідставними, оскільки з аналізу правових позицій Верховного суду України та Вищого господарського суду випливає, що беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві зазначають наступне.

ТОВ „ЛІХТ» 07.07.2015 року звернулось до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/141/15-1 від 27.04.2015 року про стягнення солідарно з ТзОВ "Центр інноваційно-будівельних технологій" та ТзОВ "Агроенерготорф" боргу в розмірі 135522,64 грн., 12372,27 грн. річних, 44377,58 грн. інфляційних нарахувань, та судові витрати 3845,45 грн. в користь ТзОВ "ЛІХТ".

Таким чином, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач фактично поклав прийняття виконання зобов'язання із погашення відповідачем заборгованості на Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 від 09.07.2015 року було відкрито виконавче провадження № 48049415 та надано боржникам семиденний термін для добровільного виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/141/15-1 від 27.04.2015 року.

В зв'язку із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2015 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 27.08.2015 року було винесено іншу постанову про відкриття виконавчого провадження, якою було відкрито виконавче провадження № 48049415 та надано боржникам семиденний термін для добровільного виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/141/15-1 від 27.04.2015 року.

Проте, у порушення вимог ч. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 не було надіслано ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2015 року та від 27.08.2015 року, що унеможливило ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» скористатись своїм правом добровільного виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/141/15-1 від 27.04.2015 року у виконавчому провадженні № 48049415.

Про наявність виконавчого провадження № 48049415 ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» дізналось лише 09.09.2015 року, коли за постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт коштів боржника від 02.09.2015 року, ПАТ «Укрсоцбанк» було накладено арешт на кошти ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» , а саме заблоковано кошти ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» на рахунку №26001000019291 в сумі 215929 грн. 73 коп. та зупинено видаткові операції по рахунку в межах суми арешту.

Таким чином, з моменту арешту 09.09.2015 року коштів ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» на рахунку №26001000019291 у ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 215929 грн. 73 коп., відповідач був позбавлений можливості використати вказані кошти для добровільного виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/141/15-1 від 27.04.2015 року та погашення заборгованості перед позивачем.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно п. 10.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, у разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Таким чином, старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 тривалий час був обізнаний із тим, що 09.09.2015 року були арештовані кошти ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» на рахунку №26001000019291 у ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 215929 грн. 73 коп. і зобов'язаний був направити до ПАТ «Укрсоцбанк» відповідну платіжну вимогу про списання коштів в сумі 215929 грн. 73 коп. з вищевказаного рахунку відповідача на рахунки Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

Проте, з невідомих ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» причин та незважаючи на неодноразові прохання керівництва про списання вказаних коштів, у порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», цього тривалий час не було здійснено.

У постанові старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції ОСОБА_3 про зняття арешту з коштів боржника від 17.07.2016 року зазначено, що згідно даних виписки надходжень на облік депозитних сум Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління у Волинській області від 16.06.2016 року надійшли кошти, яких достатньо для погашення боргу, виконавчого збору і витрат на проведення та організацію виконавчих дій.

Отже, списання коштів ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» з рахунку №26001000019291 у ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 215929 грн. 73 коп. на рахунки Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції відбулось до 16.06.2016 року і вини відповідача в тому, що кошти на рахунок позивача надійшли лише 22.06.2016 року немає

Згідно ч. З, ч. 4 ст. 613, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, ч. З ст. 219, ч. 2 ст. 221 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності). Якщо цьому сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право звільнити відповідача від відповідальності. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Враховуючи наведене, вини (умислу або необережності) ТОВ „Центр Інноваційно - будівельних технологійВ» у невиконанні наказу Господарського суду Волинської області № 903/141/15-1 від 27.04.2015 року та погашення заборгованості перед позивачем у період з 09.09.2015 року до 21.06.2016 року не було, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності за це, в тому числі відповідальності передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказавши про відсутність вини відповідача, останній, тим не менше подав власний розрахунок сум, заявлених до стягнення, які відрізняються від названих позивачем.

У поясненні, поданому 15.09.16 відповідач стверджує, що подана позивачем судова практика не має прийматись до уваги судом, оскільки остання стосується інших обставин і іншого характеру правовідносин сторін. Подані позивачем рішення ВГС не містять обов'язкових до застосування правових позицій. В вказаних рішеннях відповідач посилався виключно на відсутність своєї вини у несвоєчасному виконанні рішення. В даній справі відповідач вказує не лише на відсутність вини, а і на наявність факту прострочення виконання такого зобов'язання з боку ДВС.

Позивач не надав будь - яких доказів що ним вживались заходи відносно спонукання ДВС списати гроші, на які арешт.

З матеріалів справи вбачається.

14 квітня 2015 року Господарським судом Волинської області прийнято рішення по справі № 903/141/15 за позовом ТОВ „ЛіхтВ» до ТОВ „Центр інноваційно - будівельних технологійВ» , до ТОВ „АгроенерготорфВ» про стягнення боргу, яким стягнуто солідарно з відповідачів суму боргу, який виник через неналежне виконання договорів поставки нафтопродуктів „ 011142 від 14.11.11 та поруки від 02.02.15.

На виконання зазначеного рішення видано наказ від 27 .04.15. про стягнення з відповідачів солідарно 135 522, 64 грн. основного боргу, 12 372, 27 грн. річних, 44 377, 58 грн. інфляційних, 3 345, 45 грн. судового збору (196 117, 94 грн).

За інформацією про виконавче провадження від 08.07.16 - 27.08.15 року відкрито виконавче провадження за вищевказаним наказом. 24.06.16 196 117, 94 грн. стягнуто з боржника.

За випискою банку від 22.06.16 борг 196 117, 94 грн. за виконавчим документом № 903/141/15 з ТОВ „Центр інноваційно - будівельних технологійВ» перераховано на користь позивача.

За довідкою „UniCredit BankВ» 09.09.15 рахунок відповідача 26001000019291 заблоковано на суму 215 929, 73 грн.

Відповідно постанови про зняття арешту від 17.06.16 з вищевказаного рахунку арешт знято.

Відповідач додав виписки з банку, станом на 15, 16.06.16, 09.09.16

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з рішення господарського суду Волинської області від 14 квітня 2015 року в справі № 903/141/15 позивач і відповідач вступили у відносини поставки по договору від 14.11.11 № 011142. Неналежне виконання даного договору відповідачем (який виступає отримувачем товару) призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем. Так, в рішенні зазначено - ТОВ „Центр інноваційно - будівельних технологійВ» взяті на себе зобов'язання за вищевказаним договором в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті товару не виконало, вартість останніх не оплатило в повному обсязі, у зв'язку з чим виник борг на користь ТОВ „ЛіхтВ» 155 522, 64 грн.

Вищевказані обставини, в силу ст. 625 ЦК стали підставою також стягнення 3% річних і інфляційних за період з 28.08.12 по 05.02.15.

За п. 2.6. постанови Пленуму ВГС України № 18 від 26.12.11 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

За таких обставин наявність основного боргу у відповідача перед позивачем є встановленим фактом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст 625 ЦК).

З вищевказаної норми випливає, що наявність прострочення грошового зобов'язання є підставою до нарахування 3% річних і інфляційних.

При цьому, судом відмічається, що згідно рішення господарського суду Волинської області від 14 квітня 2015 року на користь позивача стягнуто 12 372, 27 грн. річних і 44 377, 58 грн. інфляційних за період з 28.08.12 по 05.02.15.

У даному позові позивач просить донарахувати річні і інфляційні за період з 05.02.15 по 21.06.16 (річні) і з 01.03.15 по 31.05.16 (інфляційні), тобто за наступний період, що йде після того, за який стягнуто аналогічні нарахування за рішенням господарського суду Волинської області від 14 квітня 2015 року по момент виконання зобов'язання (за довідкою від 08.07.16 - виконавчий документ виконаний 24.06.16 ).

Судом приймається до уваги роз'яснення ВГС, зазначене у п. 7.1. постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.13 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до моменту повного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що зобов'язання відповідача фактично припинено 24.06.16, заявлений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Проте, перевіривши поданий розрахунок, судом встановлено арифметичну помилку, а тому обґрунтованою сумою річних буде 5586, 43 грн. Решта суми річних заявлена безпідставно.

Доводи відповідача про відсутність вини останнього через неправомірну бездіяльність ДВС до уваги не приймаються, враховуючи наступні положення. Зокрема, п. 1.10 постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.13 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено - за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна позиція ВГС висловлена і у постанові ВГС у справі № 908/824/15г, де вказано: - беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Викладене свідчить про обґрунтованість позову та необхідність задоволення його частково.

Судові витрати в частині судового збору покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Вирішуючи питання судових витрат, в частині адвокатських послуг, судом враховується наступне.

За п. 6.3. постанови Пленуму ВГС України від 21.02.13 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

З наданих матеріалів вбачається, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги. Про наявність у ОСОБА_5 адвокатських повноважень свідчить додане до справи свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_5 № 457 від 21.09.10. Про оплату адвокатських послуг свідчить платіжне доручення від 11.07.16 № 136 на суму 5 000 грн., з призначенням платежу „Оплата юридичних послугВ» , платник - позивач, отримувач - ОСОБА_5

За таких обставин у суду є належні докази здійснення оплати позивачем адвокатських послуг. Однак, судом враховується положення п. 6.5 постанови Пленуму ВГС України від 21.02.13 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» де вказано - вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Судом враховується, що відповідно договору про надання правової допомоги (п. 2.1.) правова допомога адвоката надається, крім іншого, зокрема і шляхом особистої участі адвоката в судах. В той же час, представництво інтересів позивача безпосередньо в судових засіданнях здійснював ОСОБА_1 Представництво ж позивача з боку ОСОБА_5 обмежилось поданням позову. Справа розглядалась в режимі відео конференції, що виключає витрати на проїзд представника позивача до суду розташованому в місті Хмельницький. Отже як підтвердженою послугою з боку адвоката ОСОБА_5 можна вважати лише підготовку та подання позову.

Таким чином, враховуючи роз'ясненн постанови Пленуму ВГС та наведені обставини, суд вважає обґрунтованим розміром адвокатських послуг, які підлягають відшкодуванню 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інноваційно - будівельних технологій" (Хмельницька область, Дунаєвецький район, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 115, код 35675772) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхт" ( Львівська область, м. Львів, Сихівський район, вул. Зелена, 153, код 35562709, рах. 26002301340456 в філії Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" ум. Львові) 5 586, 43 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн. 43 коп.) 3% річних, 52 582, 78 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві грн. 78 коп.) інфляційних, 3 364, 22 грн. (три тисячі триста шістдесят чотири грн. 22 коп.) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Повний текст складено 16 вересня 2016 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (рек. з повід. 79035, м. Львів, Сихівський р-н, вул. Зелена, буд.153)