Постанова

від 25.10.2016 по справі 924/666/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" жовтня 2016 р. Справа № 924/666/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

без участі представників сторін, які в судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Центр інноваційно-будівельних технологій» на рішення господарсь-кого суду Хмельницької області від 15.09.2016р. у справі №924/666/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхт» м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інноваційно-

будівельних технологій» м.Дунаївці Хмельницької області

про стягнення 58 174 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 3% річних,-

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.09.2016р. у справі №924/666/ 16 (суддя Гладюк Ю.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхт» (надалі в тексті - ТзОВ «Ліхт») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інно-ваційно-будівельних технологій» (надалі в тексті - ТзОВ «ЦІБТ») про стягнення 58 174 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 3% річних.(арк.справи 90-93).

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що станом на дату звернення Позивача із позо-вом у даній справі Відповідач не виконав рішення господарського суду Волинської області від 14.04.2015р. у справі №903/141/15 щодо сплати 135 522 грн. 64 коп. основного боргу, а тому обґ-рунтованими і такими, що підлягають задоволенню є інфляційні втрати в сумі 52 582 грн. 78 коп. Разом з тим, сума річних обчислена арифметично невірно, а тому підлягає задоволенню вимога про стягнення 5 586 грн. 43 коп. 3% річних. У стягненні 05 грн. 27 коп. річних суд відмовив.(арк. справи 91-92).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 15.09.2016р. у даній справі скасувати та прийняти у нове рішення, яким відмовити в задоволен-ні позову в частині нарахування річних та інфляційних за період з 09.09.2015р. по 21.06.2016р. (арк.справи 103-108).

Обґрунтовуючи скаргу Скаржник зазначає, що приймаючи рішення господарський суд не-повно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального пра-ва; вважає, що Позивач безпідставно нараховував річні та інфляційні за період з 09.09.2015р. по 21.06.2016р., оскільки через неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби рішення від 14.04.2015р. у справі №903/141/15 в частині стягнення основного боргу не було виконане. Крім то-го, зазначає, що з моменту винесення Відділом ДВС постанови про арешт коштів від 09.09.2015р. Відповідач не користувався цими коштами, а тому, в силу ст.625 ЦК України, вимоги Позивача саме за цей період не підлягають задоволенню.(арк.справи 104-106).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2016р. прийнято до про-вадження та призначено розгляд скарги Відповідача на 25.10.2016р. у складі колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є.(арк.справи 101).

У зв'язку із перебуванням судді Розізнаної І.В. у щорічній відпустці і на підставі розпоряд-ження керівника апарату від 24.10.2016р. автоматизованою системою документообігу суду прове-дено автоматичну заміну складу колегії суддів, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Олексюк Г.Є. Зазначена колегія ухвалою від 25.10.2016р. прийня-ла до провадження апеляційну скаргу Відповідача.(арк.справи 113, 114, 115).

В день судового засідання 25.10.2016р. на електронну адресу апеляційного суду надійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, а також просить розглядати справу без участі його представника.(арк.справи 117-128).

Сторони не забезпечили явку своїх представників у призначене на 25.10.2016р. судове за-сідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку (арк. справи 111-112), проте така неявка не перешкоджає розгляду скарги, позаяк ухвалою у даній справі від 03.10.2016р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи дос-татньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Центр інноваційно-будівельних технологій»-по-купець та ТзОВ «Ліхт»-продавець уклали договір поставки від 14.11.2011р. №011142 (надалі в тексті - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати товар, а покупець при-йняти його в асортименті, у кількості, за цінами та на суму згідно встановленого рахунку та випи-саних накладних з оплатою на умовах, визначених Договором.

На виконання умов Договору Позивач поставив, а ТзОВ «Центр інноваційно-будівельних технологій» прийняв товар на загальну суму 233 672 грн. 64 коп. Разом з тим, оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 135 522 грн. 64 коп. При цьому, Позивач також нара-хував 12 372 грн. 27 коп. -3% річних та 44 377 грн. 58 коп. інфляційних втрат за період 28.08.2012р. по 05.02.2015р.

Вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду Волинської області від 14.04.2016р. у справі №903/141/15, яким стягнути солідарно з ТзОВ «Центр інноваційно-будівель-них технологій» та ТзОВ «Агроенерготорф» на користь ТзОВ «Ліхт» 135 522 грн. 64 коп. основно-го боргу, 12 372 грн. 27 коп. річних та 44 377 грн. 58 коп. інфляційних втрат.(арк.справи 9-11).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення господарський суд Волинської області 27.04.2015р. видав наказ №903/141/15-1 про стягнення з відповідачів солідарно 135 522 грн. 64 коп. основного боргу, 12 372 грн. 27 коп. -3% річних, 44 377 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 3 345 грн. 45 коп. судового збору.(арк.справи 12).

За інформацією про виконавче провадження №48049415 із бази даних «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень» вбачається, що 27.08.2015р. державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області (надалі в тексті - Відділ ДВС) відкрито виконавче провадження щодо виконан-ня наказу від 27.04.2015р.; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження винесено 28.08.2015р.; постанову про арешт коштів на рахунках в межах суми 215 929 грн. 73 коп. винесено 02.09.2015р., а 24.06.2016р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням.(арк.справи 13-16).

Крім того, матеріали справи містять виписку з банку про рух коштів на рахунку Позивача, у якій зазначено, що 22.06.2016р. за виконавчим документом №903/141/15-1 з рахунку ТзОВ «Центр інноваційно-будівельних технологій» перераховано 196 117 грн. 94 коп.(арк.справи 17).

З огляду на тривале невиконання рішення суду від 14.04.2016р. у справі №903/141/15 на суму боргу 135 522 грн. 64 коп. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував втрати від інф-ляції за період з 01.03.2015р. по 31.05.2016р. в сумі 52 582 грн. 78 коп. та 3% річних з 06.02.2015р. по 21.06.2016р. в сумі 5 591 грн. 70 коп.(арк.справи 4-5).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення інфляційних втрат та річних.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язан-ня - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передба-чених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Ви-конання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоспо-дарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 14.11.2011р. з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов' -язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'я-зується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, в силу статей 655, 692 ЦК України - факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити вартість цього товару.

Із зазначених підстав, обов'язок Відповідача зі сплати 135 522 грн. 64 коп. основного боргу встановлений судовим рішенням від 14.04.2016р. у справі №903/141/15.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адмі-ністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не має значення, в якому саме про-цесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.(п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та стверджується матеріалами справи - рішення господарського суду Волинської області лише від 14.04.2016р. у справі №903/141/15 ви-конано у примусовому порядку лише 22.06.2016р.(арк.справи 17).

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язан-ня або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або за-коном. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконан-ню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на по-дію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(ст.ст. 526, 530 ЦК України).

Боржник, відповідно до ст.625 ЦК України, не звільняється від відповідальності за немож-ливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановле-ного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачається, що ТзОВ «Ліхт» скористалось даним правом, звернувшись із позовом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що саме лише прийняття господарським судом рі-шення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому зако-ном порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідаль-ності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пере-дбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зо-бов'язання. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відобра-ження у п.7.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Позивач заявив до стягнення за період з 01.03.2015р. по 31.05.2016р. 52 582 грн. 78 коп. інф-ляційних втрат та 5 591 грн. 70 коп. -3% річних з 06.02.2015р. по 21.06.2016р.(арк.справи 4-5).

Здійснивши перерахунок суми нарахованих згідно ст.625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що за період з 01.03.2015р. по 31.05.2016р. до стяг-нення підлягає 52 582 грн. 78 коп. втрат від інфляції та 5 591 грн. 70 коп. -3% річних за користу-вання коштами з 06.02.2015р. по 21.06.2016р., і ці суми згідно ст.33 ГПК України підлягають стяг-ненню з Відповідача.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні з Відповідача 05 грн. 27 коп. річних, оскільки такі через арифметичну помилку нараховані безпідставно.

Колегія суддів звертає увагу, що період, за який у даній справі нараховані річні та інфляцій-ні втрати, не охоплюється рішенням господарського суду Волинської області від 14.04.2016р. у справі №903/141/15.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання Скаржника на відсут-ність у нього обов'язку сплачувати інфляційні та річні за період з 09.09.2015р. по 21.06.2016р. че-рез перебування під арештом коштів на його рахунках, що позбавляло його можливості користува-тися ними, з огляду на таке:

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повин-ні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).(п.1.10 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаче-ної ст.625 Цивільного кодексу України, колегія суддів враховує особливість правової природи цієї відповідальності. Так, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфля-ційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту май-нового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знеці-нення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кош-ти нараховуються незалежно від вини боржника .

Тому, посилання Відповідача, що неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби рішення від 14.04.2015р. у справі №903/141/15 в частині стягнення основного боргу призвели до невчасного виконання судового рішення не приймається до уваги, з огляду на те, що між сторона-ми виникли договірні відносини, які відповідно повинні виконуватись належним чином. Крім то-го, жодних скарг на дії Відділу ДВС Відповідач не подавав.

Отже, доводи про неможливість виконання грошового зобов'язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 ЦКУкраїни не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова з цих підстав у стягненні цих нарахувань була б неправильною.

З вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розгляну-то всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх ви-мог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано по-ложення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без за-доволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр інноваційно-буді-вельних технологій» на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.09.2016 року у справі №924/666/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №924/666/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.