Постанова

від 14.09.2016 по справі 825/1200/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1200/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МейнПак" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МейнПак" (далі - ТОВ "МейнПак") звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2016 р. №0001161400 та №0001171400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.04.2016 р. №0001161400 та №0001171400.

На вказану постанову Головне управління ДФС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "МейнПак" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 04.04.2016 р. №133/22/30977482.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет на суму 2 801 537,00 грн. за 2013 рік;

- п.185.1 ст.185 п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 948 986,00 грн, в тому числі за січень 2013 року на суму 199 952,00 грн, за лютий 2013 року на суму 343 955,00 грн, за травень на суму 269 375,00 грн, за червень 2013 року на суму 212 170,00 грн, за липень 2013 року на суму 82 857,00 грн, за серпень 2013 року на суму 152 483,00 грн, за вересень 2013 року на суму 360 292,00 грн, за жовтень 2013 року на суму 271 353,00 грн, за листопад 2013 року на суму 259 954,00 грн, за грудень 2013 року на суму 454103,00 грн.

На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.2016 р. №0001161400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 801 537,00 грн. - основного платежу та 700 384,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 18.04.2016 р. №0001171400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 2 948 986,00 грн. - основного платежу та 737246,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "МейнПак" є виробником та постачальником косметичної продукції і засобів гігієни та території та за межами України.

В перевіряємий період позивач перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Фенікс Інтегрейтед Сервісіз", яке виступало у ролі його дистриб'ютора, про що було укладено відповідний договір від 02.01.2009 р. №2F.

За умовами п.1.1 вказаного договору, дистриб'ютор взяв на себе обов'язок по розповсюдженню товару ТОВ "МейнПак". З метою виконання пункту п.1.1 договору ТОВ "МейнПак" зобов'язалось передати товар у кількості та асортименті, замовленому дистриб'ютором, а дистриб'ютор зобов'язався прийняти його та оплатити.

Також, між позивачем та ТОВ "Фенікс Інтегрейтед Сервісіз" укладено договір від 03.01.2012 р. №OF/12/1 за умовами якого, ТОВ "Фенікс Інтегрейтед Сервісіз", купувало та оплачувало ТОВ "МейнПак" на умовах та у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті та за цінами, вказаними у додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід'ємними частинами цього договору. найменування та кількість товару зазначалась в додатках або накладних.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано такі первинні документи, зокрема податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, протокол узгодження цін від 03.01.2012 р., планову калькуляцію вартості та собівартості товару, що постачався контрагенту.

Колегія суддів враховує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, колегія суддів враховує, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що з товарно-транспортних накладних, наданих позивачем вбачається, що пункт розвантаження товару, реалізованого за період з січня 2013 року по квітень 2014 року ТОВ "Фенікс Інтегрейтед Сервісіз" є м. Київ, вул. Ак.Белецького, 27, що не відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Надані позивачем документи не дають можливість встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви товару та їх вартість. Із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Також, позивачем не обґрунтовано економічного ефекту від операцій, із враховуванням того, що ТОВ "МейнПак" та ТОВ "Фенікс Інтегрейтед Сервісіз" є пов'язаними між собою особами, оскільки директором ТОВ "Фенікс Інтегрейтед Сервісіз" на час здійснення господарських операцій був Данджі Мебуб, який виступає засновником ТОВ "МейнПак".

Сама по собі наявність у позивача вказаних документів не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Дослідивши такі первинні документи у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про їх недостатність для підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Інших документів, зокрема актів приймання-передачі, документів, що засвідчують наявність складських приміщень, виробничих потужностей, транспортування товару за належною адресою, зберігання товарів, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та використання у власній господарській діяльності тощо, позивачем на вимогу суду не надано.

Отже, є обґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем перераховувалися, а вказаним контрагентом приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у позивача по вказаним правочинам відсутні, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 р. №0001161400 та №0001171400 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області необхідно - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МейнПак" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 19.09.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.