Ухвала

від 20.09.2016 по справі 820/2171/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 р.Справа № 820/2171/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 820/2171/16

за позовом Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Юридично-комерційно приватна фірма "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 року №0000052200 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 46000,00грн. основного платежу та 11500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 57500грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 820/2171/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Юридично-комерційно приватна фірма "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи 31.07.1997 р. за №14711050002000092, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 17.09.2004 року, код - 24279194. (а.с.8, 13-14).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Харківській ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 31.07.1997 року, №3044. (а.с.14).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

На підставі наказу від 22.02.2016 р. № 113, виданого Харківською ОДПІ ГУДФС у Харківській області, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Юридично-комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (код ЄДРПОУ 24279194) щодо своєчасності, правильності, достовірності та повноти сплати суб'єктом господарювання упродовж 2013-2015 р.р. податків та зборів.

Результати перевірки оформлені актом №465/20-23-22-01-05/24279194 від 21.03.2016 року. (а.с.16-58).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: 1) п.201.1, п.201.10 ст.201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.186.3 ст.186, п.185.1 ст.185 ПК України, в результаті чого підприємству донараховано ПДВ у сумі 4600 грн., у т.ч. за листопад 2013 р. - 46000 грн.; 2) пп.135.5.5 п.135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 217597 грн. за 2013 рік; 3) ст.270, 271 ПК України, в результаті чого донараховано податку на землю у сумі 26110 грн. за 2013 р.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016 р. № 0000052200, яким ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 57500 грн., з яких 46000 грн. - основний платіж, 11500 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.15).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2016 р. № 0000052200, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так з матеріалів справи судом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ підприємство "ЕНЕРГОСТРОЙ".

На підставі договору про надання послуг №1/11обр від 01.11.2013 р., укладеного між ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (замовник) та ТОВ Підприємство "ЕНЕРГОСТРОЙ" (виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу (детальна обрізка плодових дерев на площі 160 гектарів із розрахунку 156 плодових дерев на одному гектарі, а всього 24960 дерев), а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. (а.с.66).

За умовами п.4.1 вказаного договору, вартість робіт за один гектар дорівнює 1725,00 (одна тисяча сімсот двадцять п'ять) гривень, в тому числі ПДВ 20%, загальна сума договору складає 276000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 46000,00 грн.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії: акту виконаних робіт від 30.11.2013 р. у сумі 276000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46000,00 грн.), податкової накладної №26 від 30.11.2013 р. на суму 276000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46000,00 грн.). (а.с.67,68).

Розрахунок за надані послуги по обрізці дерев здійснювався позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта 2015" відповідно до договору про відступлення права вимоги №1 від 16.06.2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №957 від 22.06.2016 р. на суму 86000,00 грн., №959 від 23.06.2016 р. на суму 82000,00 грн., №963 від 24.06.2016 р. на суму 78000,00 грн., №967 від 29.06.2016 р. на суму 29.06.2016 р.(а.с.88-91).

Так, за умовами договору про відступлення права вимоги №1 від 16.06.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємством "Енергострой" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварта 2015" (новий кредитор), первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором надання послуг №1/11обр від 01.11.2013 р. (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Юридично-комерційною приватною фірмою "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону".(а.с.86).

Означений договір закону також не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Окрім того, наявність ділової мети при здійсненні спірної господарської операції підтверджується тим, що підприємством позивача відповідно до договору купівлі-продажу №Б-130/2003 від 15.10.2003 р. придбано у Відкритого акціонерного товариства "Перемога" багаторічні насадження, площею насаджень 717,62 га, з них - плодові насадження, площею 672,1 га; садозахисні полоси площею 45,52 га. (а.с.79).

Задля забезпечення високого і регулярного урожаю придбаних плодових дерев підприємством позивача було укладено договір з ТОВ Підприємство "Енергострой" по наданню послуг щодо обрізання плодових дерев та чагарників.

З приводу доводів відповідача, викладений у акті перевірки та апеляційній скарзі про те, що діяльність контрагента позивача - ТОВ Підприємство "Енергострой" спрямована на формування "штучного податкового кредиту" без досягнення реального економічного ефекту, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати визначений ст. 137 ПК України.

Згідно ст. 201.1. ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами, встановленими ст. 201.10. ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 68-89 КАС України, порушень підприємством позивача наведених норм закону, відповідачем суду не надано.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 820/2171/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2016 р.