Рішення

від 19.09.2016 по справі 914/2164/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016р. Справа№ 914/2164/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер-Спецостач», м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «Перспектива плюс», с. Черляни,

про: стягнення 14 840 000,00 грн

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 25-08/16 від 25.08.2016 р.

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер-Спецостач» до Приватного підприємства «Компанія «Перспектива плюс» про стягнення 14 840 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 05.09.2016 р.

На адресу господарського суду Львівської області 23.08.2016 р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно якої позивач просить суд накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно, в межах суми позову та можливих судових витрат в сумі 15 047 389 грн 00 коп, що належать Приватному підприємству «Компанія «Перспектива плюс» (код 35563629).

Ухвалою суду від 23.08.2016 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер-Спецостач» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити. Вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, в межах суми позову та судових витрат в сумі 15 047 389 грн 00 коп, що належать Приватному підприємству «Компанія «Перспектива плюс».

В судове засідання 05.09.2016 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 23.08.2016р. виконав, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 05.09.2016 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 7901410598003 від 26.08.2016р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 23.08.2016р. не виконав.

Ухвалою суду від 05.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2016 р.

В судове засідання 19.09.2016р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 23.08.2016 р. надав суду докази, що підтверджують виконання ухвали про забезпечення позову, а саме копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2016 р. та копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.09.2016 р.

В судове засідання 19.09.2016 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 23.08.2016р. не виконав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

15 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтер-Спецостач» (позивач у справі) та Приватним підприємством «Компанія «Перспектива плюс» (відповідач у справі) укладено договір позики №П/16-02/1 (надалі - Договір), за яким позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 50 000 000,00 грн на поворотній основі для власних господарських потреб, а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму коштів, що була ним отримана частинами (поетапно), в строк до 14.08.2016 р.

Відповідно до п. 3 Договору термін надання позики встановлений протягом трьох календарних місяців від дати укладення сторонами цього Договору. Позичальник може надати позику частинами (поетапно) із дотриманням строку, передбаченого цим Договором. Згідно п. 9 Договору у разі неналежного виконання або невиконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно п. 4 Договору надання позики здійснюється позикодавцем безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п. 12 Договору цей Договір набуває чинності від дати його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання ними взаємних зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 14 840 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№477 від 17.03.2016 р. на суму 1 000 000,00 грн;

№478 від 18.03.2016 на суму 6 420 000,00 грн;

№486 від 21.03.2016 р. на суму 7 420 000,00 грн

Станом на день розгляду справи судом, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно Договору не виконав, доказів погашення заборгованості суду не надав, щодо позову не заперечив.

При прийняття рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини .

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України , зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору позики №П/16-02/1 від 15.02.2016 р.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України , ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України , ч.7 ст.193 Господарського кодексу України ).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 14 840 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №477 від 17.03.2016 р. на суму 1 000 000,00 грн; №478 від 18.03.2016 на суму 6 420 000,00 грн; №486 від 21.03.2016 р. на суму 7 420 000,00 грн, на поворотній основі для власних господарських потреб, а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму коштів, що була ним отримана частинами (поетапно), в строк до 14.08.2016 р. Проте, всупереч умовам Договору відповідач свої зобов'язання не виконав, щодо позову не заперечив.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34 , 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України , обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 840 000,00 грн заборгованості за Договором позики є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Перспектива плюс» (адреса: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Черляни, вул. Польова, буд.71, ідентифікаційний код 35563629 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтер-Спецпостач» (адреса: 76014, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ , вул. Ботанічна, б.6, ідентифікаційний код 38554926 ) 14 840 000,00 грн заборгованості 206 700,00 грн судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.09.2016 р.

Суддя Синчук М.М.