Постанова

від 13.09.2016 по справі 920/79/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа № 920/79/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Вербняк М.Д.,

третьої особи - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1954 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 26.05.16 у справі

за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Конотопський професійний ліцей", м. Конотоп,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Теплогарант", м. Конотоп,

до ФОП ОСОБА_2, м. Конотоп,

про стягнення 22 232,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.05.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Костенко Л.А., суддя Соп'яненко О.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (41600, АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) на користь Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний ліцей» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Тургенєва, 30, код ЄДРПОУ 02547412) 21341 грн. 48 коп. боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року за договором від 01.02.2015 № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, 640 грн. 24 коп. інфляційних втрат, 250 грн. 83 коп. 3 % річних, 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - в сумі 16511,16 грн. за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року, а в задоволенні інших вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не взято до уваги, що згідно договору від 01.01.2015 № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, укладеного між сторонами даного спору, частина теплової енергії, що відшкодовується орендодавцю, вираховується за формулою: фактично використані Гкал. поділені на загальну площу приміщення та помножені на орендовану площу.

При цьому, позивачем при розрахунку занижена загальна площа приміщення, оскільки згідно довідки БТІ (т.1, а.с.79), вона становить 4201 кв.м., а позивачем бралась для розрахунку площа 3244,6 кв.м., без врахування площі підвального приміщення. Таким чином, він вважає, що протягом дії договору йому постійно завищувались суми платежів за теплову енергію.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на умови договору від 15.02.2016 № 16-Т/16 (т.1, а.с. 211), укладеного ним з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальним підприємством "Теплогарант" про закупівлю послуг з централізованого постачання теплової енергії та відповідного договору № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, укладеного з відповідачем 01.01.2015.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника, в якому, зокрема, третя особа повідомила суду, що підтримує надані нею пояснення в господарському суді першої інстанції, а також вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Згідно письмових пояснень, наданих господарському суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Теплогарант» в опалювальні сезони постачає теплову енергію на об'єкт Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний ліцей», що розташований в АДРЕСА_2 (гуртожиток), опалювальною площею 3244,60 кв.м. (згідно Договорів на постачання теплової енергії).

Підвальне приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2, площею 961,0 кв.м. не опалюється та не відноситься до опалювальної площі, оскільки батареї централізованого опалення відключені, а стояки і лежаки теплової мережі, які проходять по підвалу ізольовані ізоляційним матеріалом, що не допускає витрат теплової енергії на обігрів підвалу.

У своїй діяльності комунальне підприємство «Теплогарант» керується чинним законодавством у галузі житлово-комунального господарства, зокрема «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженими Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14 грудня 1993 року (далі-«КТМ-204»). Так, згідно абзацу п'ятого пункту 2.2.7. КТМ 204, при наявності опалювальних підвалів до об'єму будинку додають 40% кубатури опалювального підвалу. Аналогічна норма міститься у п. 6.1.7. «Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ, організацій бюджетної сфери України», затверджених Наказом Державного комітету з енергозбереження від 25.10.1999 № 91.

Тобто, якщо будівля має опалювальний підвал (у якому облаштована та функціонує система централізованого опалення), то до опалювальної площі цієї будівлі додається не ввесь об'єм підвалу, а тільки 40 % від об'єму підвалу (в м 3 ) зазначеного у інвентарній справі на приміщення або розрахованого за нормами КТМ 204.

Оскільки, за поясненнями позивача та третьої особи, підвальне приміщення гуртожитку по АДРЕСА_2 не є опалювальним, воно не враховується комунальним підприємством «Теплогарант» при виставленні рахунків за спожиту теплову енергію.

Для документально підтвердження викладеного комісією комунального підприємство «Теплогарант» 04 квітня 2016 року за участю директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний ліцей» Вербняка М.Д. та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 здійснено вихід на об'єкт теплопостачання по АДРЕСА_2, оглянуто підвальне приміщення, виявлено що опалювальні прилади у приміщенні підвалу відключено від системи опалення, труби ізольовано за винятком двох стояків довжиною 1 м, що потребує негайної ізоляції, про складено відповідний акт (т.1, а.с. 210).

ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2 ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до Договору оренди державного майна від 24.11.2009 № 1439 між Державним професійно-технічним навчальним закладом «Конотопський професійний ліцей» та відповідачем 01 січня 2014 року та 01 січня 2015 року були укладені договори про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень загальною площею 164.1кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

В п. 1.1. договору від 01.01.2015 № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, укладеного між сторонами даного спору, зазначено, що орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт не житлового приміщення, утримання території біля нього, за адресою АДРЕСА_2, площею 164,1 кв.м., а орендар бере участь у витратах орендодавця на виконання зазначених робіт згідно розрахунків компенсації витрат на утримання нерухомого майна (комунальних послуг).

Таким чином, цей договір має узгоджуватись з умовами договору, укладеного позивачем з теплопостачальною організацією. Так, в договорі від 15.02.2016 № 16-Т/16 про закупівлю послуг з централізованого постачання теплової енергії, в т.ч. додатку № 1 до нього чітко зазначена площа опалювального приміщення - 3244,6 кв.м., - саме та, яку застосовує позивач в розрахунку платежів, які повинен сплачувати відповідач згідно його договірних зобов'язань.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 визначено, що опалювана площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

З матеріалів справи вбачається, що підвальне приміщення не є опалювальним приміщенням у розумінні цих правил, а отже відсутні правові підстави застосовувати інший показник площі, ніж обумовлений договором, укладеним між позивачем та третьою особою.

Згідно п. 2.2.2. договору від 01.02.2015 № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, укладеного між сторонами спору, орендар зобов'язаний вносити плату на рахунок орендодавця майна за комунальні послуги згідно п. 2.1.1 такого договору в сумі згідно розрахунку встановленого в додатку № 1 до цього договору.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов вище зазначеного договору, 19.11.2015 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 155 з вимогою сплати 21341 грн. 48 коп. боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року, яка відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15) отримана відповідачем 27.11.2015 та залишена без відповіді.

21341 грн. 48 коп. боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року також підтверджується розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви (т.1, а.с. 11), який здійснений відповідно до розрахунку витрат на відшкодування комунальних послуг, що встановлений додатком № 1 до договору від 01.02.2015 № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, покладених на нього договором зобов'язань, щодо своєчасної оплати вартості послуг спожитої теплової енергії за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, його ж заперечення визнані судом необґрунтованими, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21341 грн. 48 коп. боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 640 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 250 грн. 83 коп. 3 % річних.

Відповідно до п. 4.1. договору від 01.02.2015 № 2 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна, укладеного між сторонами спору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних був перевірений колегією суддів. Встановлено, що інфляційні втрати та три відсотки річних розраховано позивачем правомірно і становлять 640 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 250 грн. 83 коп. 3 % річних.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії, дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 640 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 250 грн. 83 коп. 3 % річних також підлягають задоволенню як такі, що заявлені відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Доводи апеляційної скарги та розрахунок суми боргу здійснений відповідачем колегія суддів відхиляє, оскільки такий розрахунок здійснено останнім без врахування того, що Комунальне підприємство «Теплогарант» в опалювальні сезони постачає теплову енергію на об'єкт Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний ліцей», що розташований в АДРЕСА_2 (гуртожиток), опалювальною площею 3244,60 кв.м. (згідно Договорів на постачання теплової енергії).

Між сторонами укладено договір, умови якого направлено на саме на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна. Тобто відповідач, згідно умов такого договору, повинен відшкодувати витрати позивача, які останнім сплачено на користь третьої особи - тому розрахунок відповідача не є вірним, оскільки в ньому використано іншу площу приміщення, ніж та, що враховується третьою особою при виставленні рахунків позивачеві. Натомість розрахунок позивача є вірним та таким, що здійснений відповідно до фактичних обставин правовідносин сторін та третьої особи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.09.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.