Постанова

від 14.09.2016 по справі 904/1690/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2016 року Справа № 904/1690/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Джихур О.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання : Погорєлової Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Штеннікова К.Б. представник, довіреність №б/н від 26.01.2016 р.;

від відповідача: Забара А.В. представник, довіреність №б/н від 06.04.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №418", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 року у справі № 904/1690/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №418", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 233 748,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №418", в якій просить суд з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з Відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 2 682 687,63 грн., штраф у розмірі 421 793,28 грн., всього - 3 104 480,91 грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №000077 від 28.12.2011р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 302.05.2016 року (головуючий суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №418" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" суму основного боргу в розмірі 2 682 687,63 грн., штраф у розмірі 402 403,14 грн., всього стягнуто 3 085 090,77 грн. та судові витрати по справі у розмірі 46 567,21 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 19 390,14 грн. штрафу в розмірі 15% - відмовлено.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "БаДМ" з Державного бюджету України 850,77 грн. надмірно сплачений судовий збір та 1 939,02 грн. судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем зобов'язань за договором по оплаті поставленого позивачем товару, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу та штрафу у розмірі 15% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Не погодившись з зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №418" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняти м з порушенням норм матеріального та процесуального права.

А саме, накладні, які стосуються предмету спору не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", зокрема в видаткових накладних на суму 22 818,57 грн. відсутній підпис матеріально відповідальної особи, відповідальної за відображення господарської операції; в видаткових накладних на суму 367 157,04 грн. відсутнє прізвище та посада матеріально відповідальної особи, відповідальної за правильність відображення господарської операції; в видаткових накладних на суму 1 065 142.67 грн. відсутня посада матеріально відповідальної особи, відповідальної за правильність відображення господарської операції.

На думку скаржника, невідповідність товаророзпорядчих документів вимогам норм чинного законодавства, які не дають змогу ідентифікувати особу, відповідальну за правильність здійснення господарської операції, не дають права позивачеві вимагати оплати товару в строк, визначений такими документами.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні, однак жодна з видаткових накладних не завірена належним чином та не звірялась судом з оригіналами видаткових накладних.

Крім того, судом в якості доказу прийнято до уваги акт звірки, який за висновками суду є підтвердженням боргу, однак в актах звірки відсутнє посилання на видаткові накладні, по яким позивач пред'явив позов, що спростовує висновки суду.

Рішення суду першої інстанції не містить доводів, яким суд обґрунтовує відхилення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та про призначення експертизи.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду. Зазначає, що доводи скаржника по суті мають формальний характер, скаржник не стверджує про відсутність поставки, він вказує лише на те, що документи оформлені неналежним чином, тому вважає, що грошові зобов'язання за спірними первинними документами для нього не настали.

В судовому засіданні 14.09.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

28.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №418" (Покупець) було укладено Договір поставки №000077.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Найменування, асортимент товару визначаються за цим Договором на підставі Прайс-листа постачальника, що діє на момент замовлення товару покупцем (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід'ємними складовими цього Договору.

Загальна сума Договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п. 3.2 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010, якщо інше не встановлене за домовленістю сторін (п. 4.1 Договору).

У момент передачі товару Постачальник повинен передати Покупцеві наступні документи:

- накладну на товар (видаткова накладна), підписану вповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника (видаткова накладна - документ, що за згодою Сторін має дані, які аналогічні специфікації);

- податкову накладну, підписану вповноваженою особою Постачальника та скріплену печаткою Постачальника, якщо Покупець - платник податку ПДВ;

- інші документи згідно діючого законодавства (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний забезпечити прийом партій Товару.

Пунктом 5.4 договору визначено, що прийом-передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних. Сторони домовилися, що поставка товару за цим договором здійснюється шляхом централізовано-кільцевих перевезеннях, тобто таких перевезень, якими постачальник здійснює систематичне постачання товарів по узгодженим сторонами параметрам (кількість, асортимент, час) за адресою покупця. Покупець зобов'язується надати постачальнику, за підписом керівника та головного бухгалтера, зразки печатки (штампу) (Додаток №1 до договору поставки), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності від постачальника, завіряє свій підпис у видатковій накладній на отримання товару. Наявність на видатковій накладній печатки (штампу) свідчить про прийняття товару покупцем.

В матеріалах справи наявні копії додатків до Договору поставки №000077 від 28.12.2011р. зі зразками печатки/штампу, які засвідчені з боку Відповідача в особі директора та головного бухгалтера наданими позивачем (а.с. 187-228 Т.12)

Відповідно до п.6.1 Договору, з урахуванням Протоколу розбіжностей від 28.12.2011р. до проекту Договору, покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані у накладній на передачу товару. У випадку зменшення періоду відстрочення платежу порівняно з попередньою оплатою, продавець повідомляє про це покупця за 14 календарних днів.

Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2014 р. Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей Договорі автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах (п.п. 12.1, 12.2 Договору).

Додатковим договором №0105ГП від 01.05.2012 року до Договору №000077 від 28.12.2011р. (а.с. 138-139 Т.13) сторони визначили зміну ціни на Продукцію, зокрема, відповідно до пункту 5 Додаткового договору зміна ціни на Продукцію здійснюється постачальником один раз на місяць, до 15-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі Акту зменшення ціни раніше проданого товару. Акт зменшення ціни раніше проданого товару складається відповідно до звіту реалізації Продукції, який щомісяця отримується Постачальником від ТОВ "Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна". Зміна ціни на Продукцію здійснюється шляхом зменшення дебіторської заборгованості Покупця.

За період з 30.06.2015 року по 31.12.2015 року в підтвердження поставки товару Позивачем надані засвідчені належним чином копії видаткових накладних на загальну суму 3 706 955,22 грн. (а.с. 85-250 Т.1, а.с.1-250 Т.2, а.с.1-250 Т.11, а.с. 1-92 Т.12, а.с. 80-131 Т.13, а.с. 159-250 Т.13, а.с. 1-170 Т.14, а.с. 175 Т.14).

З дослідження вказаних накладних встановлено, що усі вони мають відбитки штампу з боку Відповідача, що згідно з п.5.4 договору свідчить про прийняття товару покупцем.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2 682 687,63 грн., штраф у розмірі 421 793,28 грн., які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивача з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог у повному обсязі заперечував, посилаючись на той факт, що позивачем не підтверджено належними доказами більшості поставок за договором - видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів передбачених п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки № 000077 від 28.12.2011 року позивач за період з 30.06.2015 року по 31.12.2015 року за вищенаведеними видатковими накладними поставив покупцю товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 3 706 955,22 грн., який був прийнятий покупцем, що підтверджується даними накладними, які підписані представниками відповідача і наявні в матеріалах справи (а.с. 85-250 Т.1, а.с.1-250 Т.2, а.с. 1-250 Т.11, а.с. 1-92 Т.12, а.с. 80-131 Т.13, а.с. 159-250 Т.13, а.с. 1-170 Т.14, а.с. 175 Т.14).

На час розгляду спору як у господарському суді, так і у суді апеляційної інстанції відповідачем не заперечені факти отримання товару за представленими видатковими накладними.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № 000077 від 28.12.2011 року.

Враховуючи умови договору та строки оплати товару, зазначені у накладних на передачу товару, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого Товару здійснив частково у сумі 970 000,00 грн., що підтверджується банківськими довідками про оплату (а.с. 5-8 Т.13). До того ж, за період з 01.01.2016р. Відповідачем здійснено повернення товару за накладними на суму 839,02 грн., що підтверджується накладними про повернення товару постачальнику (а.с. 9-13 Т.13). Також, у 2016 році Позивачем здійснено переоцінку товару на загальну суму 53 428,57 грн., що узгоджено сторонами в актах зміни вартості товару (а.с. 14-30 Т.13). Таким чином, на момент вирішення спору заборгованість Відповідача складає 2 682 687,63 грн.

На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем не надано.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов підставного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 682 687,63 грн. документально підтверджені та обґрунтовані відповідно до вимог закону, а відповідачем в установленому порядку не спростовані.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, якою відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України є штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.2 Договору, з урахуванням Протоколу розбіжностей від 28.12.2011 р. до проекту Договору, у випадку порушення строку оплати поставленого товару платник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів. Платник зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 15 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Згідно з розрахунком Позивача сума штрафу складає 421 793,28 грн., яка нарахована на суму боргу 2 811 955,22грн. без врахування зміни вартості товару, узгодженої в подальшому між сторонами у 2016 році.

Додатковим договором №0105ГП від 01.05.2012 року до Договору №000077 від 28.12.2011р. (а.с. 138-139 Т.13) сторони визначили зміну ціни на Продукцію, зокрема, відповідно до пункту 5 Додаткового договору зміна ціни на Продукцію здійснюється постачальником один раз на місяць, до 15-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі Акту зменшення ціни раніше проданого товару. Акт зменшення ціни раніше проданого товару складається відповідно до звіту реалізації Продукції, який щомісяця отримується Постачальником від ТОВ "Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна". Зміна ціни на Продукцію здійснюється шляхом зменшення дебіторської заборгованості Покупця.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони, узгоджуючи можливість зміни вартості товару, не уточнили, чи впливає зміна вартості товару на визначення розміру неустойки у випадку несвоєчасного виконання Відповідачем грошових зобов'язань, які виникають раніше, ніж між сторонами відбудеться узгоджена зміна вартості товару.

Враховуючи викладене, а також визначені ст. 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства, до яких належить справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд, скористатись правом, наданим пунктом 3 ст.83 ГПК України, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, правомірно зменшив суму штрафу, визначивши його у розмірі 15% від суми боргу з урахуванням зменшення вартості товару. Таким чином, господарський суд підставно стягнув з відповідача штраф у розмірі 402 403,14 грн. (15% від зменшеної суми боргу 2 682 687,63 грн.).

Доводи апелянта стосовно того, що жодна з копій видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, не завірена належним чином та не звірялась судом з оригіналами видаткових накладних колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Так, всі наявні в матеріалах справи копії видаткових накладених завірені за допомогою печатки та факсиміле генерального директора позивача.

З метою перевірки обґрунтованості заявлених ТОВ "БаДМ" позовних вимог та визначення загальної суми заборгованості за договором колегією суддів витребувано від позивача всі видаткові накладні за ввесь період виникнення заборгованості, які разом з накладними, вказаними в позовній заяві, складають розмір заборгованості покупця за поставлений товар на загальну суму 2 682 687,63 грн.

Пред'явлені позивачем на вимогу суду видаткові накладні перевірені колегією суддів. Будь-яких відмінностей між оригіналами видаткових накладних, оглянутих колегією суддів у судовому засіданні, та копіями видаткових накладних, наявними в матеріалах справи, колегією суддів не виявлено. Аналогічне звіряння проведено й господарським судом.

Вартість поставленого товару з урахуванням часткових проплат відповідає розміру основної суми боргу згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 2 682 687,63 грн.

У зв'язку з чим, доводи скаржника про прийняття в якості доказів копій видаткових накладних, які не звірялися з їх оригіналами, є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що накладні, які стосуються предмету спору не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2 ст. 9 Закону також встановлено, що первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995.

Колегією суддів за наданими з боку Відповідача списками досліджені видаткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, та підтверджено відсутність реквізитів, про які зазначено Відповідачем. Проте, судом встановлено, що усі вони без виключень містять відбиток штампу аптеки та з дослідження інших матеріалів справи також встановлено, що в подальшому спірні видаткові накладні включалися до актів зміни вартості товару (а.с.14-30 Т.13), які затверджувалися сторонами у двосторонньому порядку і які, таким чином, додатково підтверджують факт отримання товару за цими накладними.

Наприклад:

Відповідач вказав на видаткову накладну №KZ43317627-1 від 30.12.2015року (а.с.55 т.12), яка містить підпис, але відсутнє прізвище та посада матеріально-відповідальної особи з боку Відповідача. Проте, вона містить штамп аптеки та зазначена в акті зміни вартості товару від 11.01.2016року (поз.76,77 а с.16 т.13).

Відповідач вказав на видаткову накладну №KZ43130254-1 від 14.12.2015року (а.с.191 т.11), яка містить прізвище, але відсутнє підпис та посада матеріально-відповідальної особи з боку Відповідача. Проте, вона містить штамп аптеки та зазначена в акті зміни вартості товару від 11.01.2016року (поз.26 а с.15 т.13);

Відповідач вказав на видаткову накладну №KZ42670515-1 від 04.11.2015року (а.с.163 т.10), яка містить прізвище, але відсутнє підпис та посада матеріально-відповідальної особи з боку Відповідача. Проте, вона містить штамп аптеки та зазначена в акті зміни вартості товару від 03.02.2016року (поз.2 а с.20 т.13).

Актами звірок взаємних розрахунків (а.с. 76 Т.1, а.с. 140-147 Т.13,) підписаними уповноваженими представниками Позивача і Відповідача та скріпленим печатками обох підприємств, сторонами станом на 28.01.2016року, на 15.04.2015року, 28.07.2015року та на 03.11.2015року засвідчувалась заборгованість Відповідача на суми 3706955,22грн., 4360217,37 грн., 47196315,91 грн., 3775633,50 грн., 4440950,97 грн., 4023654,65 грн., 4683086,82 грн., 4067104,30 грн., 3722828,32 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку, що відсутність або посади, або прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, при складенні первинного документу, не є єдиною підставою для відмови в прийнятті вказаного первинного документу як доказу проведення цієї господарської операції. При наявності інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, відсутні правові підстави вважати, що спірний первинний документ не відповідає вимогам зазначеного Закону.

Крім цього, усі інші матеріали справи (акти звірок, акти зміни вартості товару, часткова сплата товару) у сукупності підтверджують факт поставки Позивачем товару на загальну суму 3 706 955,22 грн.

В матеріалах справи наявні зразки печаток (штампів), що підтверджують підписи матеріально-відповідальних осіб за прийняття матеріальних цінностей від постачальника (а. с. 187-228 том 12).

З урахуванням зазначеного, відтиски печаток (штампів) відповідача ТОВ "Аптека 418", наявні на первинних документах - видаткових накладних, є на думку колегії суддів свідченням участі відповідача, як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції, у даному випадку - прийняття товару.

Враховуючи ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України щодо права сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а також те, що за умовами п.5.4 договору обов'язковим при оформленні прийому-передачі товару є лише підпис покупця та штамп аптеки, господарський суд дійшов правильного висновку, що зазначення посади особи Покупця у спірних видаткових накладних не є обов'язковим у правовідносинах між сторонами.

Відсутність посади та прізвища особи Покупця, як зазначалося вище, при наявності інших даних, які дають змогу ідентифікувати особу Покупця та інших даних, які підтверджують факт передачі товару від Позивача до Відповідача, судом не може бути розцінено як відсутність поставки товару.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вони по суті мають формальний характер. Скаржник не заперечуючи проти факту поставки товару, лише вказує на те, що товарно-супровідні документи оформлені неналежним чином, у зв'язку з чим не дають права позивачеві вимагати оплати товару в строк, визначений такими документами.

Проте, наведене твердження скаржника не узгоджується з положеннями ст.692 ЦК України, в силу яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, якщо скаржник не визнає строки оплати, які зазначені в спірних видаткових накладних, його обов'язок оплатити отриманий товар виникає з моменту отримання товару.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки Відповідачем не надано доказів наявності іншої пов'язаної справи, до вирішення якої неможливо розглянути дану справу по суті.

Більш того, відповідач просив зупинити провадження у справі № 904/1695/16, а не у справі № 904/1690/16, що знаходилась в провадження господарського суду (т. 12 а.с. 230-231).

Разом з вимогою про скасування судового рішення в апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про призначення по справі економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Позивача ТОВ "БаДМ" розмір заборгованості 2 682 687,63 грн. за договором поставки № 000077 від 28.12.2011 р. за період з 30.06.2015 року по 31.12.2015 року?

- чи наявні на видаткових накладних, наданих Позивачем всі обов'язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність"?

- чи співпадає сума заявлених позовних вимог з сумами, зазначеними в видаткових накладних на поставку ТМЦ?

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу, що призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Заслухавши доводи представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так як до предмета доказування у даній справі входить саме доведення факту поставки товару, то для встановлення фактичних даних по даній справі, що входять до предмету доказування, відсутня необхідність у спеціальних економічних знаннях, оскільки фактичні дані достатньо встановлені наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим висновок експерта замінено іншими засобами доказування.

Матеріали справи дозволяють колегії суддів здійснити самостійно дослідження та аналіз наданих Позивачем видаткових накладних на предмет їх відповідності чинному законодавству та умовам договору. Щодо підтвердження розміру боргу скаржник не надав власних контррозрахунків, які б свідчили про невідповідність фактичним обставинам розрахунків Позивача.

Крім того, позивач просить поставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про наявність чи відсутність обов'язкових реквізитів на видаткових накладних, про співпадіння суми заявлених позовних вимог з сумами, зазначеними в видаткових накладних на поставку ТМЦ.

Отже, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової економічної експертизи.

З вищенаведених підстав колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання скаржника про призначення судово-економічної експертизи у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи апеляційної скарги про неправомірну відмову господарським судом в задоволення клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи у даній справі.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №418", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2016 року у справі № 904/1690/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 19.09.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Джихур